Постанова № 15723001, 06.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року Справа № 2а-10180/10/0870

(15 год. 50 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, дов. № 08 від 04.01.2011;

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. № 07-01-14-23/30 від 04.01.2011,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна

до:Запорізької митниці

про:визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товару.

08.12.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД № 112030000/2010/024309 від 05.10.2010, № 112030000/2010/025291 від 08.10.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 112000006/2010/001947/2 від 13.10.2010 про визначення митної вартості товару за шостим методом, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 112000006/2010/001999/2 від 15.10.2010 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідачем не складались картки відмови у митному оформленні товару за жодною декларацією, що на думку позивача є порушенням вимог ст.ст. 80, 86 МК України та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

При декларуванні товару за контрактом № 0403083434 позивач визначав його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті відповідно до умов контракту, специфікацій, наданих інвойсів та інших документів постачальника.

Відмовляючи у митному оформленні товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що на думку позивача, не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Також позивач зазначив, що з дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявності потреби відповідача у даних, що підтверджують правильність визначення заявленої позивачем митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявності виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом.

На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відмовляючи у митному оформленні із застосуванням першого методу, митний орган одразу застосовує шостий, не вказуючи жодної підставі для цього та ігноруючи процедуру консультацій з позивачем для обґрунтованого вибору підстав визначення митної вартості. Рішення відповідача про визначення митної вартості не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Ухвалою судді від 02.02.2011, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 22.02.2011.

22.02.2011 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані наступним.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару, катоди нікелю електролітичного нерізаного, у звязках, вага нетто 18144 кг. та електролітичні катоди нікелю різані 4`х4`, у бочках, заявленого до митного оформлення відповідно за ВМД від 28.09.2010 № 112030000/2010/024309, від 08.10.2010 № 112030000/2010/025291, було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок).

Відповідачем було виявлено, що митна вартість ввезеного товару була значно меншою від мінімальної митної вартості на такі товари, що були імпортовані на митну територію України, у звязку з чим та у відповідності до п. 11 Порядку, були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; сертифікат про походження товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; копія вантажної митної декларації країни відправлення.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надані додаткові документи, а відомості, зазначені в поданих ним документах, не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, на підставі положень ст. 256 МК України, вимог п. 14 постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766, було здійснено митну оцінку товару із застосуванням методу визначення митної вартості товару № 6, ст. 273 МК.

Також відповідач зазначає, що він не вчиняв дій щодо відмови у митному оформленні товару за вищезазначеними ВМД.

З наведених підстав відповідач стверджує, що він діяв відповідно до законодавства та просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06 квітня 2011 року було закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.04.2011. Представники сторін надали суду письмові заяви про згоду на перехід до судового розгляду справи у день закінчення підготовчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.04.2011 судом були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2008 року між позивачем (покупець) і «INTERCOMMODITIES SA» (продавець) було укладено контракт № 0403083434, за яким продавець зобовязується поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DDU Запоріжжя.

28.09.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару (електролітичні катоди нікелю нерізаного) до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2010/024309.

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/024309 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні були становити 690069,77 грн. ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 11.08.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 22.09.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 04.12.2009 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 05.07.2010 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, специфікація № 113 від 06.09.2010, рахунок-фактура (інвойс) № NІ-10-065 від 09.09.2010, лист-пропозиція № 0204 від 03.09.2010, сертифікат якості (лот № 367) від 17.03.2009, сертифікат якості (лот № 491) від 10.04.2009, сертифікат якості (лот № 496) від 13.04.2009, лист № 121-684 від 22.09.2010, накладна CMR № 10092010 від 10.09.2010 та інші документи, про що свідчить їх зазначення у гр.44 ВМД та доповненні до декларації ф. МД-6.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару відповідачем витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; сертифікат про походження товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; копія вантажної митної декларації країни відправлення.

Листом від 13.10.2010 № 121-732 позивач повідомив відповідача про неможливість надання додатково витребуваних документів для підтвердження митної вартості з поясненням причин неможливості їх подання, а саме зазначив про неможливість надання договору з третіми особами, що повязані з договором про поставку нікелю за комерційним інвойсом № NІ-10-065 від 09.09.2010, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, брокерських послуг.

Цим же листом позивач повідомив відповідача, що банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за нікель по ціні, що зазначена в рахунку-фактурі, на момент декларування не надавався, оскільки оплата має бути здійснена впродовж 60 днів з моменту поставки товару, каталоги, прейскуранти (прас-листи фірми-виробника товару) не надавалися у звязку з тим, що дана інформація не є доступною для позивача, а постачальник товару не є його виробником, висновки про якісні характеристики товару приведені в сертифікаті якості виробника, який був наданий на момент декларування.

13.10.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/001947/2 за шостим методом.

14.10.2010 позивач подав відповідачу нову митну декларацію № 112030000/2010/025788, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем». Платежі за ВМД № 112030000/2010/025788 склали 868360,24 грн. ПДВ, тобто на 119941,45 грн. більше, ніж за попередньою ВМД.

08.10.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару (електролітичні катоди нікелю різаного 4х4 у бочках) до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2010/025291.

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/025291 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні були становити 824811,36 грн. ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 11.08.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 22.09.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 04.12.2009 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 05.07.2010 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, специфікація № 115 від 30.09.2010, рахунок-фактура (інвойс) № NІ-10-068 від 30.09.2010, лист-пропозиція № 0208 від 25.09.2010, сертифікат якості (лот № 450) від 11.08.2010, лист № 121-719 від 08.10.2010, накладна CMR № 11068 від 01.10.2010 та інші документи, про що свідчить їх зазначення у гр.44 ВМД та доповненні до декларації ф. МД-6.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару відповідачем витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; сертифікат про походження товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; копія вантажної митної декларації країни відправлення.

Листом від 15.10.2010 № 121-747 позивач повідомив відповідача про неможливість надання додатково витребуваних документів для підтвердження митної вартості з поясненням причин неможливості їх подання, а саме зазначив про неможливість надання договору з третіми особами, що повязані з договором про поставку нікелю за комерційним інвойсом № NІ-10-068 від 30.09.2010, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, брокерських послуг.

Цим же листом позивач повідомив відповідача, що банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за нікель по ціні, що зазначена в рахунку-фактурі, на момент декларування не надавався, оскільки оплата має бути здійснена впродовж 30 днів з моменту поставки товару, каталоги, прейскуранти (прас-листи фірми-виробника товару) не надавалися у звязку з тим, що дана інформація не є доступною для позивача, а постачальник товару не є його виробником, висновки про якісні характеристики товару приведені в сертифікаті якості виробника, який був наданий на момент декларування.

15.10.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/001999/2 за шостим методом.

Відносно вимог позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД № 112030000/2010/024309 від 05.10.2010, № 112030000/2010/025291 від 08.10.2010 суд зазначає наступне.

Статтею 80 МК України визначено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобовязаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним розясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивач не надав суду доказів наявності фактів відмови відповідача у митному оформленні товарів за ВМД № 112030000/2010/024309 від 05.10.2010, № 112030000/2010/025291 від 08.10.2010, а відтак суд дійшов висновку, що у цій частині адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищезазначених рішень відповідача про визначення митної вартості товарів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст. 266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте з позивачем таких консультацій відповідачем проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, наданих інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд дійшов висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації тощо, відповідач не наводить.

В обґрунтування неможливості проведення митного оформлення товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення відповідача не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.ст. 268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару.

На підставі зазначеного судом встановлено, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Платіжним дорученням від 29.11.2010 № 336568 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 6,80 грн.

Проте належний розмір судового збору при зверненні до суду з немайновими вимогами, передбачений п. 3 Прикінцевих положень КАС України, складає 3,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість двох з трьох заявлених позивачем немайнових вимог, розмір судових витрат, що підлягає присудженню позивачу становить 3,40/3*2 = 2,26 грн.

Щодо решти суми сплаченого судового збору, суд розяснює, що відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 94,98, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна до Запорізької митниці задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001947/2 від 13 жовтня 2010 року, № 112000006/2010/001999/2 від 15 жовтня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 2,26 грн. (дві гривні 26 коп.) присудити на користь відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (ідентифікаційний код 00186536) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус