Постанова № 15722867, 18.01.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2875/10/0770

рядок статзвіту 2.11.1

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року 10 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі : головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Семаль Т.М.,

за участю сторін:

представника позивача Шелепець М.Т.;

представника відповідача Савицького С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатськогоокружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємниця ОСОБА_3 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області , якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ № 71/17-2/2657003090 від 23 липня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до Податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 23 липня 2009 року № 71/17-2/2657003090 було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 358553,01 грн. (тристо п'ятдесят вісім тисяч пятьсот п'ятдесят три гривні 01 коп), з яких 238128,67 (двісті тридцять вісім тисяч сто двадцять вісім гривень, 67 коп) - за основним платежем та 120424,34 грн (сто двадцять тисяч чотиристо двадцять чотири гривні 34 коп) - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення вимог пп. 2.3.2. п. 2.3. ст. 2, п. 3.1. ст.. З, п. 4.1. ст..4, п. 9.З., п. 9.4., п. 9.5., п. 9.6. ст.. 9, пп. 7.3.1., п. 7.3., ст.. 7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року на підставі акту №49/17-2/2657003090 про результати документальної планової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по питанню дотримання вимог податкового законодавства від 13 липня 2009 року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 23 липня 2009 року № 71/17-2/2657003090, є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для нарахування вищевказаних сум, на думку перевіряючих осіб, став той факт, що позивачем протягом 2008 - початку 2009 років на митну територію України ввозились товарно-матеріальні цінності, що розміщались на складах на території України, і оскільки вартість таких ТМЦ у липні перевищила 300000,00 гривень, позивач, відповідно до пп. 2.3.1., п. 2.3. ст. 2, та п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року, мав зареєструватись платником ҐІДВ.

Також в акті перевірки міститься хибний, жодним чином не підтверджений висновок про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 завозив ТМЦ на митну територію України не для власного споживання, а при відвантаженні і розгрузці ТМЦ на складах отримувачів, передавав останнім право власності на зазначений у супровідних документах товар, а отже продавав, реалізовував його, а такі операції підлягають оподаткуванням податком на додану вартість.

Даний висновок є хибним, оскільки з ввізних митних декларацій ТМЦ видно, ОСОБА_3 завозив на територію України, як фізична особа, для власного споживання, а не з метою їх реалізації. При ввезені у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03 квітня 1997 р. розмитнив ТМЦ та сплатив податок на додану вартість, як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

Розміщуючи ТМЦ на складах позивач не передавав право власності іншим юридичним чи фізичним особам, а отже події, яка у відповідності до пп. 7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року не відбулось, а отже помилковими є висновки про те, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, як у субєкта підприємницької діяльності у липні 2008 року виник обов'язок зареєструватись платником ПДВ, а у листопаді, грудні та серпні 2008 року виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки операцій, які б були об'єктом оподаткування в розумінні пп. 3.1.1. п.3.1. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 - ВР від 03.04.1997 р. позивач не вчиняв.

Відповідно до ч.2 п. 1.4. Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Жодного цивільно -правового документу, або документу первинного бухгалтерського обліку, який би свідчив про перехід права власності від ОСОБА_3, ні як фізичної особи, ні як субєкта підприємницької діяльності, а також жодного підтвердження здійснення таких операцій немає.

Підтвердженням вищевказаного є також той факт, що, в Таблиці №1 розміщеній на аркуші 4 акту перевірки, за даними перевірки у ОСОБА_3, як субєкта підприємницької діяльності ні валових доходів, ні витрат у період коли, позивач, як вважають перевіряючи, здійснював операції, що є обєктом оподаткування, не виявлено.

На підставі викладеного позивач вважає податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 23 липня 2009 року № 71/17-2/2657003090 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем - Ужгородською МДПІ Закарпатської області, надано суду заперечення, відповідно до яких відхиляє позовні вимоги як безпідставні з огляду на наступне.

Ужгородською МДПІ проведено документальну планову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по питанню дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період діяльності з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року. За наслідками вказаної перевірки складено акт перевірки №49/17-2/2657003090 від 13 липня 2009 року та прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 липня 2009 р. №71/17-2/2657003090 яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 238128,67 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 120424,34 грн.

Під час перевірки встановлено, що позивач протягом 2008 - 2009 років ввіз на митну територію України ТМЦ (в основному металлопрокат) на загальну суму 2702088,23 грн.

У відповідності до вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03 квітня 1997 року із змінами і доповненням, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: «... коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з ч. 2 п. 9.4. ст. 9 Закону №168, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 вказанного Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 вказаного Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З урахуванням положень б) п.9.6 9 Закону №168 заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 казаного Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій.

В ході перевірки було встановлено, що позивач платником податку на додану вартість не реєструвався.

Враховуючи те, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), яку одержав позивач перевищила 300000 грн. у липні 2008 року (а саме 30 липня 2008 р.) він зобов'язаний був до 19 серпня 2008 року (тобто, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Законом №168) подати до податкового органу заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість. Податковий орган зобов'язаний був до 29 серпня 2008 року (тобто, протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію) видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином враховуючи вищенаведене, фізична особа підприємець ОСОБА_3 з 30 серпня 2008 р. повинен бути платником податку на додану вартість.

Оскільки позивач, не був зареєстрований як платник ПДВ, то право на податковий кредит нього відсутнє.

Згідно з письмовим поясненням від 13 липня 2009 року, ОСОБА_3 стверджує, що дійсно протягом 2008 - 2009 років він ввозив на митну територію України ТМЦ (металопрокат та інші товари) за допомогою перевізника - МПП «Ідея». За твердженням ОСОБА_3 кінцеве розвантаження товару проходило у м.Дніпропетровську.

Однак, згідно відповіді від перевізника вантажів (МПП «Ідея», код ЄДРПОУ 20445678), кінцеве розвантаження вантажів відбувалось не у м.Дніпрпопетровську, а, на складах наступних підприємств: ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе», ТОВ «Металстіл Лтд»у м.Київ (вул.Красноткацька, 94), м.Суми, м.Хмельницький, що підтверджується наданими копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR).

Враховуючи вищенаведене та те, що фактично ОСОБА_3 завозив ТМЦ на митну територію України не для власного споживання, а при відвантаженні і розгрузці ТМЦ на складах підприємств-отримувачів передавав вищевказаним суб'єктам господарювавня право власності на зазначений у супровідних документах товар, вищезазначені операції по своїй суті є продажем (реалізацією) ТМЦ.

В порушення п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03 квітня 1997 року позивачем не включено до бази оподаткування вартість фактично відвантажених ТМЦ (за першою подією) кінцевим споживачам, визначених за вільними цінами, але не нижчою за звичайні ціни. Враховуючи те, що згідно з даними валютно-митних декларацій (ВМД) митна та фактурна вартість товару є ідентичними, перевіркою прийнято митну вартість товару звичайною ціною вищезазначеного товару.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову, як безпідставному.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією в Закарпатській області 13 липня 2009 року складено акт № 49/17-2/2657003090 «Про результати документальної планової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обовязкових платежів) по питанню дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період діяльності з 01 квітня 2006 по 31 березня 2009 року (а.с.а.с. 7-16).

На підставі акту перевірки № 49/17-2/2657003090 від 13 липня 2009 року, Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією в Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 71/17-2/2657003090 від 23 липня 2009 року (а.с. 17).

Протягом 2008 - початку 2009 років на митну територію України ОСОБА_3 ввіз товарно-матеріальні цінності, вартість яких ТМЦ у липні перевищила 300000,00 гривень як фізична особа, розмитнив ТМЦ та сплатив податок на додану вартість, як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності сплачено вид платежа 128: податок на додану вартість для громадян (а.с.а.с. 18-46).

Перевіркою не було встановлено факту реалізації товаро-матеріальних цінностей фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (7-16).

Згідно п. 9.3. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03 квітня 1997 року, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку.

За викладених обставин суд приходить до переконання про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ №71/17-2/2657003090 від 23 липня 2009 року, оскільки таке не ґрунтується на законі, у звязку з чим його слід визнати протиправним та скасувати.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи - підприємниця ОСОБА_3 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 23.07.2009 року № 71/17-2/2657003090 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 358 553 гривні 01 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємниця ОСОБА_3 витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Іванчулинець Д.В.