Постанова № 15712127, 19.05.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2011 р.Справа № 5024/614/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: О.Л. Воронюка

Суддів: Г.А. Єрмілова, В.В. Лашина

при секретарі Хом`як О.С.

(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 316 від 10.05.2011р.)

За участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № ВРД№940681 від 15.12.2010р.

від ОСОБА_1 - ОСОБА_3, довіреність № ВРД№940681 від 15.12.2010р.

від ТОВ „Шуменський ринок” - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 01.02.2011р.

від кредитора ОСОБА_5 - ОСОБА_6, довіреність № ВРК№240747 від 18.05.2011р.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок” в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.04.2011р.

по справі № 5024/614/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок”

про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засідання 17.05.2011р. оголошувалась перерва до 19.05.2011р.

Відповідно до ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

встановила:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.04.2011р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок” порушено провадження по справі про банкрутство останнього відповідно до приписів ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом Закон про банкрутство). Заборонено посадовим особам боржника будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонити органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.04.2011р. відкрито процедуру санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок” строком на 6 місяців.

Призначено керуючим санацією керівника боржника ОСОБА_7 та розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_8

Зобовязано керуючого санацією ОСОБА_7 разом з розпорядником майна ОСОБА_8 відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розглянути грошові вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомити кожного кредитора про результати розгляду заяв та господарський суд, та надати реєстр вимог кредиторів на розгляд до суду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині призначення розпорядником майна ОСОБА_8, та в частині призначення керуючого санацією боржника ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ТОВ „Шуменський ринок” не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.04.2011р. без змін та відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1, оскільки вважає, що при винесені оскаржуваної ухвали місцевим судом було всебічно та повно розглянуто всі обставини справи та винесено рішення у відповідності з нормами діючого законодавства, з мотивів викладених у відзиві.

Крім того, розпорядник майна боржника - ОСОБА_8, не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.04.2011р. без змін, оскільки вважає, що вона винесена з дотриманням норм чинного законодавства, з мотивів викладених у відзиві.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок” в судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення з відмітками про вручення, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи строки апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду, визначні ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок” за відсутністю інших учасників провадження у справі.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1, до апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваної ухвали від 15.04.2011р. до закінчення її перегляду в порядку апеляційного провадження. Судова колегія зазначене клопотання залишає без задоволення, оскільки чинним процесуальним законодавством, суду апеляційної інстанції не надані повноваження щодо зупинення виконання ухвали місцевого господарського суду, яке переглядається в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятої господарським судом ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

- за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

- за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” санація це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, підставами порушення справи про банкрутство в порядку ст. 53 цього Закону може бути неплатоспроможність боржника, ознаки якої передбачені ч. 3 ст. 6 цього Закону, або загроза неплатоспроможності боржника, яка полягає у тому, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (ч. 5 ст. 7 цього Закону).

В силу ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство, яка визначає ознаки загрози неплатоспроможності, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

На підставі вищезазначеного таке задоволення вимог кредитора (кредиторів) має відбуватися в установленому чинним законодавством порядку, тобто у виконавчому провадженні.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, при наявності загрози неплатоспроможності боржника для звернення боржника до суду достатньо лише факту відкриття щодо нього виконавчого провадження, а дотримання трьохмісячного строку у цьому випадку не вимагається.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, у підготовчому засіданні суд остаточно зясовує наявність всіх необхідних підстав, для порушення справи, перевіряє наявність ознак неплатоспроможності боржника, визначає розмір боргу кредитора (кредиторів) та з'ясовує безспірність цих вимог.

Виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 13 цього Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Втім, остаточне рішення щодо вибору кандидатури розпорядника майна та його призначання приймає суд.

За приписами ч. 3 та ч. 14 ст. 53 Закону про банкрутство одночасно з керуючим санацією боржника діє відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, й розпорядник майна боржника.

Частиною 2 ст. 53 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна .

Відповідно до пропозиції боржника, викладеної в прохальній частині заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, боржник запропонував призначити розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8.

Згідно із заявою ОСОБА_9 (т.1 а.с. 32) кредитор пропонує призначити розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8.

Згідно із заявою приватного підприємця ОСОБА_5 (т.1 а.с. 33) кредитор не заперечує проти призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8.

Загальна сума вимог зазначених кредиторів перевищує пятдесят відсотків заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону про банкрутство якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Призначаючи кандидатуру розпорядника майна, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 31, 13 Закону про банкрутство, встановивши при цьому, що арбітражний керуючий ОСОБА_8 має ліцензію НОМЕР_1, видану 04.03.2010р.(а.с. 35, т. 1), а також ним подано заяву про те, що він не має обмежень, встановлених ст.31 Закону про банкрутство, а саме: не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредитора, управління боржником раніш не здійснював, судимостей не має, як не має і заборони суду здійснювати діяльність арбітражного керуючого.

Отже, при винесені ухвали судом першої інстанції було взяти до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8.

Щодо доводів скаржника, що в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_8 та безпідставно відхилені інші пропозиції, зокрема арбітражного керуючого Косенко Сергія Георгійовича, який написав заяву на участь у справі про банкрутство ТОВ “Шуменський ринок”, та кандидатуру якого запропонували кредитори по справі ОСОБА_1, яка є кредитором боржника на суму 90000 тис. дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час повернення позики та дві тисячі пятсот гривень, та ОСОБА_11, яка є кредитором боржника, на суму 2900 000 гривень, судова колегія вважає безпідставними з огляду на таке.

За приписами ст. 53 Закону про банкрутство, правом запропонувати суду кандидатури керуючого санацією та розпорядника майна боржника наділені кредитори, загальна сума вимог яких перевищує пятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, як слідує з заяви ОСОБА_1, загальний розмір заборгованості ТОВ “Шуменський ринок” перед ОСОБА_1 не перевищує 50% від суми загальної кредиторської заборгованості боржника, що не надає їй переважного права запропонувати кандидатури керуючого санацією та розпорядника майна боржника.

Виносячи оскаржувану ухвалу та призначаючи розпорядником майна ТОВ „Шуменський ринок” арбітражного керуючого ОСОБА_8, місцевий господарський суд виходив з того, що його кандидатура відповідає вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Крім того, посилання скаржника на неправомірність призначення арбітражного керуючого ТОВ „Шуменський ринок” ОСОБА_8 який є субєктом підприємницької діяльності, судовою колегією не приймається з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 є субєктом підприємницької діяльності та має ліцензію арбітражного керуючого. (а.с. 35, т.1)

Положення ст. 48 Закону України про банкрутство не містить обовязку припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, жодних доказів, які б підтверджували неправомірність призначення арбітражного керуючого ТОВ „Шуменський ринок” ОСОБА_8, скаржником не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство скарги на дії ліквідатора можуть подавати кредитори, оскільки його діяльність безпосередньо пов'язана з реалізацією активів боржника.

Однак, на відміну від розгляду скарг на дії ліквідатора, порядок розгляду скарг на дії керуючого санацією (розпорядника майна в процедурі санації боржника в порядку ст. 53 Закону про банкрутство) Законом про банкрутство не визначений.

Як зазначено вище, підставою для проведення санації боржника його керівником в порядку ст. 53 Закону про банкрутство є, зокрема, письмова згода кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує пятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст.53 Закону про банкрутство разом з заявою боржник надав план санації, який погоджений з кредиторами (т.1 а.с.29-31):

-ОСОБА_9, м.Херсон;

-Приватним підприємцем ОСОБА_5, м.Херсон.

За даними бухгалтерського обліку боржника загальна сума кредиторської заборгованості становить 2 045 025 грн. 94 коп.

Загальна сума кредиторської заборгованості зазначених кредиторів становить 1 294 100 грн. 00 коп., тобто 63% кредиторської заборгованості боржника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Закону про банкрутство до плану санації надано письмові згоди кредиторів ОСОБА_9 та приватного підприємця ОСОБА_5 на призначення керуючим санацією керівника боржника ОСОБА_7

Як слідує з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.02.2011р. в ЄДР містяться відомості що керівником товариства є ОСОБА_12.

При цьому, згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З аналізу наведеної норми випливає, що витяг з ЄДРПОУ лише засвідчує факт внесення до ЄДРПОУ запису про те, що ОСОБА_12 було внесено до відомостей ЄДРПОУ як особу, обрану керівником підприємства в певний час і з того часу інших відомостей не вносилось. Проте, даний витяг є лише похідним документом від рішення компетентного органу товариства і не може бути підтвердженням повноважень директора. Підтвердженням таких повноважень в даному випадку є рішення загальних зборів учасників товариства від 31.01.2011р., 16.02.2011р., 28.02.2011р., 15.03.2011р. (т.1 а.с.6-9).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на представництво юридичної особи повязано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, питання призначення ОСОБА_7 директором ТОВ “Шуменський ринок” вирішено позачерговими зборами учасників товариства від 31.01.2011р. Рішенням цих зборів також звільнено з посади директора ОСОБА_12(а.с. 6, т. 1)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, причиною відсутності даних в ЄДРПОУ щодо призначення директором ОСОБА_7 є ухвали господарського суду Херсонської області від 16.02.2011р. у справі №14/48-ПН-11 та Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2011р. у справі №2а-1403/11/2170 про забезпечення позову (т.1 а.с.159-166), якими заборонено державному реєстратору вчиняти дії щодо внесення будь-яких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ “Шуменський ринок”та його керівників.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За змістом ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Так відповідно до положень Статуту ТОВ “Шуменський ринок” станом на 03.02.2011р. вищим органом Товариства є загальні збори учасників. За умовами п.11.2 Статуту до компетенції загальних зборів учасників, крім іншого, належить обрання та відкликання (усунення від виконання своїх обовязків) директора товариства; і відповідно до п.п. 11.10 та 11.11 виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю є директор, який призначається загальними зборами учасників товариства.

Як вже зазначалось, рішенням позачергових зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Шуменський ринок” від 31.01.2011р. звільнено з посади директора товариства ОСОБА_12 та призначено директором ОСОБА_7

Крім того, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які акти загальних зборів учасників товариства, які підтверджують повноваження ОСОБА_12

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що легітимним директором товариства з обмеженою відповідальністю “Шуменський ринок” є ОСОБА_7, повноваження якого підтверджені протоколами зборів учасників боржника від 31.01.2011р., 16.02.2011р., 28.02.2011р., 15.03.2011р. (а.с. 6, 7, 8, 9, т. 1)

Відповідно до п. 2 ст. 53 Закону про банкрутство для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитори, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника ОСОБА_9 та приватний підприємець ОСОБА_5 не заперечують щодо призначення керуючим санацією боржника керівника товариства ОСОБА_7, про що свідчать відповідні листи. (т.1 а.с. 32-33)

Як вбачається, план санації боржника, доданий до заяви про порушення справи про банкрутство (т.1 а.с. 29-31) погоджений кредиторами ОСОБА_9 та приватним підприємцем ОСОБА_5

Відповідно до положень ч.ч. 9, 10 ст. 53 Закону про банкрутство господарський суд затверджує план санації боржника, який схвалений та поданий господарському суду комітетом кредиторів у місячний строк від дати його утворення.

Відтак, на даній стадії розгляду справи суд не перевіряє відповідність умов плану санації чинному законодавству, а виходить з погодження плану санації кредиторами, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство та враховуючи те, що інше не передбачено особливостями ст. 53 цього Закону, санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх підстав, з якими Закон про банкрутство повязує можливість введення процедури санації боржника в порядку ст. 53 цього Закону та призначення керуючим санацією божника його керівника - ОСОБА_7.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає прийняту судом першої інстанції ухвалу такою, що відповідає положенням статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника, стосовно того, що судом було порушено порядок проведення процесу, а саме: представник скаржника ОСОБА_3, не був допущений до участі у справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Шуменський ринок”, судовою колегією не приймається з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, представником громадянки ОСОБА_1 ОСОБА_3 подано ксерокопію нотаріально посвідченої довіреності від 15.12.2010р.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Згідно ч. 2 ст. 37 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст. 75 Закону України “Про нотаріат”, нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина .

На підставі зазначеного, судова колегія зазначає, що подана у судове засідання 15.04.2011р., на підтвердження повноважень представника ОСОБА_3 ксерокопія довіреності ВРД №940681 від 15.02.2011р., наведеним вимогам не відповідала, оскільки не засвідчена нотаріально, а засвідчена невідомою особою; а отже зазначена копія довіреності не могла підтверджувати повноваження на представництво інтересів громадянки ОСОБА_1

Інші доводи скаржника, заявлені ним в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються, як вищезазначеним, так і матеріалами справи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правовим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 15.04.2011р. по справі № 5024/614/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий суддяВоронюк О.Л.

СуддяЄрмілов Г.А.

СуддяЛашин В.В.

Повний текст постанови підписано 24.05.2011р.