Рішення № 15712040, 24.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 рокуСправа № 16/5026/560/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Cпаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ходак" до Черкаської організації "Солідарні профспілки Черкащини" про стягнення 281 373,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 281 373,91 грн. на підставі невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором доручення № 210 від 30.05.2002 року в частині захисту інтересів позивача при здійсненні загальнообов'язкового державного соціального страхування, в результаті чого за судовим рішенням з позивача було стягнуто 281 373,91 грн. страхових внесків.

Представники позивача позов підтримали повністю та просять його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що він не брав на себе зобов'язання захисту інтересів позивача та заявив зустрічний позов від 05.05.2011 року про стягнення з позивача 50 618,54 грн. витрачених на позивача, але недоотриманих з нього коштів як внесків, які позивач повинен був перерахувати відповідачу в ході виконання сторонами договору доручення № 210 від 30.05.2002 року. Зустрічний позов підлягає прийняттю судом до спільного розгляду із первісним позовом, як взаємно пов'язаний із ним підставами виникнення.

Представник відповідача в останнє засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду суду не заявляв, а тому суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду судом справи по суті спору. Докази по справі зібрані в повному об'ємі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, які подавалися в ході розгляду справи, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що первісний позов підлягає до повного задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За первісним позовом.

З матеріалів справи вбачається наступне:

30 травня 2002 року між сторонами по справі було укладено договір доручення № 210 (далі - Договір) за яким позивач доручив відповідачу (Профспілка) виконання функцій, передбачених ст.50 п. 3 ЗУ № 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", включаючи право приймання відповідальних рішень щодо призначення матеріального забезпечення та соціальних послуг із бюджетів соціального страхування на умовах, передбачених цим договором, керуючись п.3.1. Інструкції Фонду соціального страхування України "Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України", зареєстрованої в Мін'юсті за № 634/3927". Також сторонами було погоджено, що "до скликання законного складу Правління ....Профспілка бере на себе виконання функцій управління соціальним страхуванням з ТВП як розпорядник коштів Фонду соціального страхування України у відповідності з вимогами Прикінцевих положень ЗУ № 2240 для умов перехідного періоду".

З доводів позивача встановлено, що позивач на виконання Договору протягом періоду 17.06.2002 р. по 20.10.2009 р. платіжними дорученнями в загальній кількості 112 штук перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 335 983,99 грн. Ці кошти позивач вважав сплаченими на користь відповідача, як належного представника Фонду соцстрахування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та з цих підстав за цей же період не перераховував належні страхові внески до Фонду по ЗУ № 2240.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4892/09/2370 від 30.11.2009 р. було задоволено позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "Ходак" та з позивача було стягнуто 281 373,91 грн. заборгованості по страховим внескам за період з 01.07.2002 р. по 31.12.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2010 р. по справі № 2а-4892/09/2370 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 р. залишено без змін.

Сторонами не заперечується, що стягнуті за рішенням суду кошти позивач сплатив на користь Фонду повністю. Дана обставина підтверджується і листом № 209/07-26 від 01.02.2011 р. Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про те, що станом на 01.02.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ходак" погасило заборгованість за судовим рішенням від 30.11.2009 р. по справі № 2а-4892/09/2370 в сумі 281 373,91 грн. в повному обсязі.

З доводів позивача встановлено, що 27.01.2010 р. він припинив сплачувати платежі на користь Черкаської організації "Солідарні профспілки Черкащини" та звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської організації "Солідарні профспілки Черкащини" про визнання недійсним договору доручення № 210 з часу його укладення та про стягнення з відповідача в порядку реституції 223 851,23 грн. на відшкодування частини вартості одержаного відповідачем за цією угодою. Позов було заявлено в т.ч. і на підставі набравшого чинності рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4892/09/2370 від 30.11.2009 р., за висновками якого відповідач по справі не мав права виконувати функції Фонду, а тому позивач повинен окремо сплачувати внески до Фонду.

02.06.2010 р. господарським судом Черкаської області прийнято рішення по справі № 16/195, яким суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Ходак" в задоволенні позовних вимог до Черкаської організації "Солідарні профспілки Черкащини", через недоведеність і неналежність обраних позивачем підстав для визнання договору недійсним та через сплив строку позовної давності для пред'явлення даного позову, але із констатацією факту, що відповідач неправомірно перебрав на себе функції Фонду та не мав права отримувати кошти від позивача саме як страхові внески до Фонду, а тому укладення між сторонами договору доручення № 210 було неправомірним.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 р. по справі № 16/195 чітко встановлено, що на підставі оцінки доказів та правовідносин сторін, і незважаючи на те, що за заявленим правовим обґрунтуванням позивач не домігся визнання спірного договору (від 30.05.2002 року) недійсним, даний договір суд розцінює як такий, що порушує чинне законодавство ( оскільки ніхто крім відділень Фонду не може займатися соціальним страхуванням від тимчасової втрати працездатності) і суд приходить до висновку, що права позивача укладенням спірного договору все ж були порушені. Саме виконання спірного договору і безпідставні запевнення відповідача у захисті інтересів позивача по питаннях соціального забезпечення ( п. 2.2.5 договору) фактично і призвели до стягнення із позивача згідно постанови від 30 листопада 2009 Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4892/09/2370 на користь Фонду заборгованості по страхових внесках в сумі 281 373,91 грн. за період з 01 липня 2002 по 31 грудня 2007 року.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи, договір доручення між сторонами № 210 від 30.05.2002 року формально залишається дійсним, хоча сторони фактично вже припинили його виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача 281 373,91 грн., сплачених відповідачу за вказаним договором доручення, що були стягнуті з позивача згідно постанови від 30 листопада 2009 Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 2а-4892/09/2370 на користь Фонду та які він вважає своїми збитками внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по захисту інтересів позивача в сфері соціального забезпечення, що відповідач по справі не зміг виконати.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

Оскільки відповідач по справі фактично прийняв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги по соціальному забезпеченню на випадок безробіття, народження та поховання і по захисту інтересів позивача у сфері соціального страхування в цих випадках (про що сторони оформили договірні стосунки), то суд вважає, що до відносин сторін слід підходити з точки зору цивільного та господарського законодавства.

Згідно ст. 224 ГПК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Такі ж положення містяться і в ст. 22 ЦК України (однак дана стаття допускає і стягнення збитків, які будуть понесені в майбутньому, на відміну від ст. 224 ГК).

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивач повинен довести наявність складу цивільного правопорушення -- протиправність дій або бездіяльність відповідача, факт настання збитків та їх розмір, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача і збитками та вину відповідача.

Суд вважає, що склад цивільного правопорушення в діях відповідача доводиться матеріалами справи, з яких вбачається наступне:

За змістом укладеного сторонами договору доручення № 210 від 30.05.2002 року ( а.с. 9), відповідач взяв на себе обов"язок виконання функцій Фонду соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими надходженням і похованням з правами утримання внесків та надання матеріального забезпечення і соціальних послуг працівникам позивача, керуючись при цьому нормами ЗУ № 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" та Інструкції Фонду "Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України", як розпорядник коштів Фонду ( п. 1.1., 1.2. договору).

Крім того, п. 2.2.5 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання представляти інтереси позивача перед третіми сторонами при здійсненні загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" .

Суд не погоджується із доводами представників відповідача про те, що відповідач не зобов'язувався захищати інтереси позивача, оскільки передбачене п. 2.2.5 договору зобов'язання представництва інтересів позивача, на думку суду, є синонімом захисту цих інтересів. З тексту рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2010 року ( а.с. 24-28) вбачається, що протягом дії договору доручення № 210 відповідач розсилав листи як позивачу, так і іншим підприємствам про те, що Фонд створено незаконно, він не має права збирати внески і саме відповідач повинен виконувати його функції. Саме з подачі та гарантій відповідача у його правоті, позивач припинив сплачувати страхові внески до Фонду і подавати звітність. За доводами представників позивача, відповідач також захищав його інтереси і в суді перед Фондом, однак всі остаточні судові рішення було прийнято проти інтересів позивача, внаслідок чого він повинен був сплатити всі внески до Фонду за період 2002-2007 років. За висновками суду, викладеними у рішенні від 02.06.2010 року, договір доручення між сторонами було ініційовано відповідачем на укладення неправомірно, він всупереч чинному законодавству перебрав на себе функції Фонду і неправомірно їх виконував. Відповідач на виконання обов'язків за договором доручення № 210 між сторонами не зміг захистити права позивача перед Фондом та довести своє право на виконання функцій Фонду і на збір внесків, а тому не виконав обов'язки перед позивачем, чим порушив договірні зобов'язання.

Склад цивільного правопорушення в діях відповідача очевидний - неправомірне ініціювання перед позивачем укладення договору доручення, присвоєння собі функцій Фонду та збір за нього страхових внесків, невиконання договірних обов'язків по захисту інтересів позивача перед Фондом, що спричинило стягнення із позивача 281 373,91 грн. внесків, що завдало позивачу збитків у цій сумі і перебуває у прямому причинному зв'язку з діями відповідача. В даному випадку не має значення, чи відбулося завдання відповідачем збитків позивачу з умислу чи з необережності, оскільки умисел і необережність є двома формами вини, за яку настає відповідальність за нормами ЦК України, а дії відповідача по укладенню договору № 210 є помилковим тлумаченням чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи доведено неправомірне укладення договору доручення № 210 від 30.05.2002 року за ініціативою відповідача та невиконання відповідачем за цим договором функції захисту прав позивача перед Фондом, що завдало збитків позивачу в сумі 281 373,91 грн., що дорівнює сумі сплачених внесків позивача до Фонду за період 2002-2007 років за рішенням суду.

Збитки в сумі 281 373,91 грн. відповідачем понесені реально, що засвідчується листом виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соцстрахування з ТВП від 01.02.2011 року № 209/07-26 ( а.с. 15).

Строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення збитків позивачем не пропущено, оскільки право на відшкодування збитків у вказаній сумі у позивача виникло лише з часу прийняття постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року про стягнення внесків на користь Фонду.

Таким чином, первісний позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 281 373,91 грн. збитків за невиконання договірних зобов'язань по договору доручення № 210 від 30.05.2002 року, як сплачених позивачем внесків на користь Фонду за рішенням суду.

По зустрічному позову:

Відповідачем заявлено зустрічний позов від 05.05.2011 року (а.с. 65), яким відповідач просить стягнути із позивача 50 618,54 грн. на підставі укладеного між сторонами договору доручення № 210 від 30.05.2002 року в якості коштів, які позивач перебрав на соціальні страхові послуги. Відповідач визначає ці кошти в якості збитків, які просить стягнути з позивача в повному обсязі.

Відмови від зустрічного позову суду не подано, однак для його підтримання в судове засідання представник відповідача не з'явився.

Представник позивача проти задоволення зустрічного позову заперечили з мотивів, що розрахунок стягуваних коштів є завищеним (борг може складати лише 4 623,36 грн.), підстав стягнення коштів як збитків відповідачем не обґрунтовано і не обґрунтовано, в якості якого законного платежу по договору доручення № 210 стягуються ці кошти, а договірні відносини між сторонами та чинне законодавство не передбачають стягнення перебраних коштів на соціальні страхові послуги.

Заслухавши доводи учасників процесу, судом встановлено наступне:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач вказує, що між сторонами по справі було укладено договір доручення № 210 від 30.05.2002 року, який сторонами виконувався. На підставі умов даного договору позивач перерахував відповідачу 332 448,44 грн. (а.с. 82) в якості обов'язкових відрахувань на соцстрахування, а відповідач на користь позивача витратив 250 548,08 грн. на адміністративні витрати, 113 535,01 грн. використано на путівки, 18 983,89 грн. -- на допомогу при народженні дитини (всього 383066,98 грн.). Таким чином різниця між отриманими коштами від позивача і витраченими для нього відповідачем становить 50 618,54 грн.

Відповідач просить стягнути вказані кошти в якості збитків і просить застосувати ст. 225 ГК України, яка вказує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За умовами укладеного між сторонами договору доручення № 210 від 30.05.2002 року, позивач по справі зобов'язаний одночасно з нарахуванням і виплатою заробітної плати здійснювати нарахування і сплату на розрахунковий рахунок відповідача обов'язковихх відрахувань на соціальне страхування з ТВП у розмірах, визначених ЗУ № 2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" ( п. 2.1.1). Тобто позивач перед відповідачем за умовами договору може мати обов'язокк лише сплачувати внески в повному обсязі, а перевитрата відповідачем коштів на позивача за договором не тягне за собою доплату коштів у необхідній сумі (це не передбачено договором), оскільки фінансові обов'язкии позивача обмежуються лише сплатою відповідачу належного розміру внесків.

Відповідач не вказує у зустрічному позові про те, що позивач не вносив у повному об'ємі належні до сплати внески і має по них борг. З цих підстав назва відповідачем стягуваних коштів збитками є сумнівною.

Крім того, як вказано вище, рішенням суду по справі № 16/195 від 02.06.2010 року було встановлено, що за договором доручення № 210 від 30.05.2002 року відповідач неправомірно перебрав на себе повноваження виконувати функції ФССТПВ і не мав права отримувати від позивача кошти під видом страхових внесків.

Таким чином, і вимога відповідача по зустрічному позову до позивача про доплату 50 618,54 грн. не може вважатися законною, оскільки ці кошти можуть бути лише страховими внесками, які відповідач назвав збитками.

У відповідності до ч. 7 ст. 226 ГК України, відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що якщо сторони були зв'язані договірними відносинами і мало місце їх невиконання однією із сторін, то слід доводити завдані збитки, а не шкоду.

Збитки відповідач виводить із неналежного виконання позивачем умов договору доручення № 210, який заплатив коштів менше, ніж витратив на нього відповідач. Якщо вважати, що кошти в сумі 50 618,54 грн. позивач і повинен був сплатити відповідачу, то вони можуть бути лише належним виконанням зобов'язання і нічим іншим.

Таким чином, виконання зобов'язання і відшкодування збитків є різними і самостійними діями, які боржник повинен виконати на користь кредитора. З цього випливає, що на виконання зобов'язання і на відшкодування збитків не можуть стягуватися кошти одного і того ж походження.

З огляду на викладене, обґрунтованих підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення 50 618,54 грн. відповідач суду не надав, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Позивач по справі заявляв клопотання від 14.04.2011 року ( а.с. 60) про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та кошти відповідача по справі з огляду на значний розмір позовних вимог, призупинення господарської діяльності відповідача, що може потягнути за собою реалізацію майна відповідача для уникнення відповідальності. Проти задоволення клопотання представники відповідача в ході розгляду справи заперечували зокрема і через повну відсутність коштів для накладення на них арешту.

Суд вважає, що клопотання про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки ст. 67 ГПК України не допускає одночасного накладення арешту на майно та кошти відповідача і позивач не надав ніяких доказів того, що виконання судового рішення може бути утрудненим чи неможливим у випадку незабезпечення позову. Ймовірність продажу свого майна відповідачем є лише припущеннями позивача, тим більше що відповідальність майном напряму не відповідає суті заявлених позовних вимог про стягнення коштів.

На підставі викладеного, первісний позов підлягає до повного задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути 281 373,91 грн. збитків, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України, за розгляд первісного позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 813,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а судові витрати за розгляд зустрічного позову покладаються на відповідача по справі.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Черкаської організації "Солідарні профспілки Черкащини" , ідентифікаційний код 22800050, м. Черкаси, вул. Смілянська, 15 оф. 16 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходак", ідентифікаційний корд 22788492, м. Черкаси, пр-кт Хіміків, 3/1 -- 281 373,91 грн. на відшкодування збитків, 2 813,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 25 травня 2011 року