Рішення № 15711816, 17.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 травня 2011 року справа № 5020-10/012-574/2011 Суддя господарського суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020-10/012-574/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”

до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське підприємство “ЕРА”

про стягнення заборгованості в розмірі 4461 715,86 дол. США (еквівалент 35649109,72 грн), у тому числі: 2684766,96 дол.США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, 1776948,45 дол.США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кепітал Форс”,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №46 від 09.02.2011;

відповідача - не зявився;

третьої особи - не зявився;

Суть спору:

09.02.2010 Публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське підприємство “ЕРА”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кепітал Форс”, про стягнення заборгованості в сумі 13948,00 дол. США (еквівалент 111600,74 грн), у тому числі: 8373,00 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, з яких: 6000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 2373,00 дол. США - заборгованість за процентами та 7575,00 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009, з яких: 6000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 1575,00 дол. США - заборгованість за процентами.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

В процесі розгляду спору в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості у розмірі 4461 715,86 дол. США (еквівалент 35649109,72 грн), у тому числі: 2684 766,96 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006, з яких: 2373000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США - заборгованість за процентами, 85 005,05 дол. США пеня, та 1776 948,45 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009, з яких: 1575000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145 888,58 дол. США - заборгованість за процентами, 56 059,87 дол. США пеня (том 2 арк.с. 5-9).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010, у задоволенні позову відмовлено повністю (том 2 арк.с.99-104, 192-205).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 залишено без змін (том 2 арк.с.231-236).

Постановою Верховного Суду України від 17.01.2011 заяву Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 08.10.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (том 2 арк.с. 294-297).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 23.04.2010 у справі №5020-10/012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (том 3 арк.с.7-12).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.04.2011 справа прийнята до провадження суддею Харченком І.А. та призначена до розгляду (том 3 арк.с.21-22).

У судове засідання відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлені своєчасно та належним чином (том 3 арк.с.23, 25), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач при новому розгляді справи правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача

в с т а н о в и в:

08.12.2006 між закритим акціонерним товариством „НРБ”, правонаступником якого є позивач, (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Чорноморський торговий дім”, правонаступником якого є ТОВ “Кепітал Форс”, (позичальник) був укладений кредитний договір №247-В/06, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти (далі кредит) в сумі 2390000,00 доларів США на цілі, зазначені в пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобовязується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку /том 1 арк.с. 23-33/.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.12.2008 розмір процентів за користування кредитом складає 12% річних (пункт 1.3 договору) /том 1 арк.с. 35/.

На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 2390000,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам позичальника з 11.12.2006 по 21.12.2009 /том 1 арк.с. 39/.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 25.12.2008) позичальник зобовязаний повертати кредит банку частинами у розмірах та у терміни згідно з Графіком повернення кредиту, а саме щомісячно, починаючи з січня 2009 року, не пізніше 25 числа календарного місяця позичальник зобовязується здійснювати часткове повернення кредиту в сумі 3000,00 доларів США, починаючи з січня 2010 в сумі 50000,00 доларів США. Останній платіж в сумі 52000,00 доларів США має бути здійснено не пізніше 25.11.2013 /том 1 арк.с. 35/.

Проте, як стверджує позивач, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконує, щомісячні платежі та проценти за користування кредитними коштами не здійснює, у зв'язку з чим станом на 01.03.2010 за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 за ТОВ “Кепітал Форс” утворилась заборгованість на загальну суму 2684 766,96 доларів США, з яких: з яких: 2373 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США - заборгованість за процентами, 85 005,05 дол. США - пеня (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.05.2010) /том 2 арк.с. 5-8/.

Окрім того, позивач також вказує, що 08.12.2006 між ним як банком та відповідачем (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №248-В/06, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, що надалі іменується „кредитна лінія”, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобовязується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в обсягах та у терміни, передбачені статтею 8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору /том 1 арк.с. 41-53/.

Відповідно до пункту 1.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 25.12.2008) ліміт кредитної лінії складає:

а) з часу укладення цього договору і по 24 січня 2009 року 1585 000,00 доларів США;

б) з 25 січня 2009 року включно ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 25 числа календарного місяця на 2 000,00 доларів США, починаючи з 25.01.2010 включно ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 25 числа календарного місяця на 33 150,00 доларів США. Останній платіж має бути здійснено не пізніше 25.11.2013 /том 1 арк.с. 55/.

На виконання умов договору, банк надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам позичальника з 11.12.2006 по 21.12.2009 /том 1 арк.с. 59-60/.

Відповідно до пункту 8.1 договору №248-В/06 позичальник зобовязується, починаючи з грудня 2008 року, повертати кредит, наданий в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого пунктом 1.2 цього договору, таким чином, щоб станом на 26 число кожного календарного місяця загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 26 500,00 доларів США, а станом на 26 листопада 2013 року загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

Однак, позичальник свої зобов'язання за договором своєчасно не виконує, щомісячні платежі та проценти за користування кредитними коштами не здійснює, у зв'язку з чим станом на 01.03.2010 за договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 за ТОВ “Кепітал Форс” утворилась заборгованість на загальну суму 1776 948,45 дол. США, з яких: 1575000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145888,58 дол. США - заборгованість за процентами, 56059,87 дол. США - пеня (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2010) /том 2 арк.с. 5-9/.

Пунктами 2.1 кредитного договору №247-В/06 від 08.12.2006, договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 (в редакції Додаткових угод №4 від 28.05.2009) передбачено, що належне виконання позичальником зобовязань за кредитними договорами забезпечується, зокрема, порукою ВАТ “Севастопольське підприємство “ЕРА” на повний розмір зобовязань позичальника /том 1 арк.с. 38, 58/.

Такий договір був укладений 08.12.2006 між банком та ВАТ “Севастопольське підприємство “ЕРА” /том 1 арк.с. 62-64/. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №4693.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 вказаного договору, поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання боржником в повному обсязі наступних зобовязань, що випливають з кредитних договорів:

- зобовязання повернути кредитору кредит, наданий згідно з кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 в сумі 2390000,00 доларів США, договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 в сумі 1585000,00 доларів США, відповідно до графіків, наведених в пунктах 8.1 кредитних договорів з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2013 року, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором достроково;

- зобовязання в строк/и та в порядку, передбачені статтями 6 кредитних договорів, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання терміну/ів, зазначеного/их в статтях 6 кредитних договорів сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом з розрахунку 11% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених статтями 6 кредитних договорів;

- зобовязання сплатити кредитору неустойку (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання зобовязань за кредитними договорами у строки та у розмірах, передбачених кредитними договорами.

Пунктом 4.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, всім своїм майном.

Згідно з пунктом 4.3 договору поруки, відповідач зобовязаний погасити заборгованість боржника протягом пяти робочих днів з дня отримання повідомлення про погашення боргу.

16.12.2009 за вих. №6815/5/06-2-2, №6817/5/06-2-2 на імя генерального директора відповідача Мельника П.І. та 12.01.2010 на імя арбітражного керуючого Захарченко І.В., позивач звертався з вимогами /том 1 арк.с. 65-71, 85-86/ про погашення заборгованості ТОВ “Кепітал Форс” за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 та договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006. Факт отримання відповідачем вимоги від 12.01.2010 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №597 19.01.2010 /том 1 арк.с. 86/.

Невиконання відповідачем вищевказаних вимог обумовило звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною другою статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання боржником в повному обсязі наступних зобов'язань, що випливають з кредитних договорів:

- зобов'язання повернути Кредитору кредит, наданий згідно з кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 в сумі 2 390 000 дол. США, договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2006 р. в сумі 1 585 000 доларів США, відповідно до графіків, наведених в п. 8.1 кредитних договорів з кінцевим терміном повернення 25.11.2013, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором достроково;

- зобов'язання в строк/и та в порядку, передбачені ст. 6 кредитних договорів, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання терміну/ів, зазначеного/их в ст. 6 кредитних договорів сплатити/чувати кредитору проценти за користування кредитом з розрахунку 11% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених ст. 6 кредитних договорів;

- зобов'язання сплатити кредитору неустойку (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитними договорами у строки та у розмірах, передбачених кредитними договорами.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пунктів 6.9, 6.10 статті 6 кредитних договорів банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках зміни облікової ставки Національного банку України, порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, збільшення процентних ставок на фінансовому ринку України, зміни кредитної політики банку.

Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 25.12.2008 до кредитного договору та договору про відкриття кредитної лінії, змінено, зокрема, розмір відсотків за користування кредитом, та встановлено процентну ставку у розмірі 12% річних.

Таким чином, оскільки внесення змін до кредитних договорів в частині розміру відсоткової ставки за користування кредитом було здійснено за згодою поручителя, обсяг його відповідальності не було збільшено, а тому порука не припинилась.

Солідарна відповідальність відповідача та третьої особи передбачена пунктом 4.1 договору поруки /том 1 арк.с. 62-64/.

При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (частина друга статті 554 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться також у пункті 2.1 договору поруки.

Отже, законодавчо обсяг відповідальності поручителя визначено як розмір платежів, що належать до сплати при порушенні зобовязання боржником.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2011 при новому розгляді справи судом було досліджено первинну документацію та встановлено розмір заборгованості по кожному кредитному договору, по відсоткам за користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості (том 2 арк.с. 10-13) заборгованість відповідача складає:

-2373 000,00 дол. США - заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006,

-226 761,91 дол. США - заборгованість за процентами за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006,

-1575 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009,

-145 888,58 дол. США - заборгованість за процентами за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд вважає встановленими підстави та розміри вимог, що заявлені позивачем до відповідача, а також про наявність підстав для примусового стягнення заборгованості за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 та договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктів 10.1 «а»кредитних договорів за прострочення терміну/ів повернення кредиту, який/і визначений/і ст.8 договорів позичальник зобовязаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з пунктів 10.1 «в»кредитних договорів за прострочення терміну/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 договорів позичальник зобовязаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 10.3 кредитних договорів передбачено, що нарахування пені і інших штрафних санкцій, які передбачені договорами, припиняється в момент виконання позичальником зобовязання, за невиконання якого пеня чи інша штрафна санкція була застосована до позичальника. у разі прострочення позичальником строків повернення Кредитів, а також сплати процентів за фактичний час використання кредитів, позичальник сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діяла у цей період.

Перевіривши розрахунки пені /том 2 арк.с.10-13/, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 141064,92 доларів США.

Щодо твердження відповідача (том 1 арк.с. 133) про те, що відносно його було порушено справу про банкрутство, а тому вимоги позивача є конкурсними оскільки виникли до дня порушення зазначеної справи та такими, що вважаються погашеними враховуючи його не звернення в установлений законом строк із зазначеними вимогами в рамках справи про банкрутство, суд зазначає наступне.

Як зазначено в пункті 5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого. Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону 2343-ХІІ (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону). Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону 2343-ХІІ).

З моменту введення мораторію виконання боржником грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що виникли до його введення, зупиняється, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобовязань, припиняються. Боржник повинен виконувати зобовязання, які виникли після введення мораторію.

Зобовязання відповідача щодо сплати заборгованості за кредитними договорами є поточними вимогами, оскільки виникли після порушення 18.05.2009 провадження у справі №5020-9/328 про банкрутство, тому на спірні правовідносини не поширюються приписи частини 4 статті 12 Закону 2343-ХІІ.

Таким чином, твердження відповідача про те, що вимоги за зобовязаннями боржника, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть предявлятись тільки в межах ліквідаційної процедури після визнання боржника банкрутом є хибним, оскільки кредитор, відповідно до ст. 124 Конституції України має право звернутись до суду та отримати судове рішення, яке в подальшому має право предявити в процедурі банкрутства, і вимоги його будуть вважатись встановленими.

З огляду на наведене, можна зробити висновок, що кредитори по поточним платежам вправі стягувати заборгованість в позовному порядку до часу прийняття рішень про визнання підприємства боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, після чого заявляти свої вимоги, які підлягають задоволенню поза процедурою банкрутства.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське підприємство “ЕРА” (99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 15, ідентифікаційний код 14311057) на користь Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784, п/р 3739301 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 2684 766,96 дол. США - заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08.12.2006 (у тому числі: 2373 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США - заборгованість за процентами, 85 005,05 дол. США пеня) та 1776 948,45 дол. США заборгованість за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08.12.2009 (у тому числі: 1575000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145 888,58 дол. США - заборгованість за процентами, 56 059,87 дол. США пеня).

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське підприємство “ЕРА” (99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 15, ідентифікаційний код 14311057) на користь Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784, п/р 3739301 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 23.05.2011.