Рішення № 15711542, 19.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1475/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

до відповідача: Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м.Львів

про стягнення 19 576, 23 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Рісний М.Б. - представник

Від відповідача: Стебницький Р.В. - представник

Представникам сторін роз’яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Львів до відповідача: Дочірньої компанії «Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі «Газопромислового управління «Львівгазвидобування», м.Львів про стягнення 19 576, 23 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.04.2011року.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах суду від 31.03.2011р. та від 13.04.2011р.

Позивачем явку представника в судове засідання забезпечено, позов підтримано з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачем явки представника в судове засідання забезпечено, подано заперечення на позовну заяву в яких виражено прохання про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне:

13.02.2004 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі 4/77-18/12 про стягнення з „Газопромислового управління „Львівгазвидобування" Дочірньої компанії „Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України»(надалі - Відповідач) на користь Дочірнього підприємства „Львівський Облавтодор" (надалі - Позивач) 106 113,00 грн. основного боргу, 1 061,13 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення суду набрало законної сили 23.02.2004 р. На виконання даного рішення судом видано наказ від 23.02.2004 р. № 4/77-18/12.

Вказаний наказ господарського суду Львівської області разом із заявою про його виконання 15.03.04 р. подано Позивачем до ДВС у Франківському районі м. Львова.

Окрім того, 15.05.2007 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі 4/ 35-30/8 про стягнення з Відповідача на користь Позивача –28432,30 грн. інфляційних втрат, 8404,20 грн. –3 % річних, 345,15 грн. державного мита та 102,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення по справі 4/ 35-30/8, судом видано наказ від 25.05.2007 р. який був направлений у Франківський ВДВС для вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/35-30/8 від 14.11.2007 року, касаційну скаргу „Газопромислового управління „Львівгазвидобування" Дочірньої компанії „Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" –залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області по даній справі залишено без змін.

27.10.2009 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі 7/64 про стягнення з Відповідача на користь Позивача –52525,94 грн. інфляційних втрат, 8548,46 грн. –3 % річних, 610,74 грн. державного мита та 216 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення по справі 7/64, судом видано наказ від 14.01.2010 р., який був направлений у Франківський ВДВС для вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач зазначає, будь-яких проплат заборгованості з боку Відповідача на користь Позивача на виконання вищевказаних рішень суду станом на момент розгляду справи не було, а тому виходячи з мотивів викладених в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 14857,83 грн. та 3% річних в розмірі 4718,40 грн.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настало після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем на позовну заяву Позивача подано заперечення, в якому вказує наступне:

Відповідно до наказу ДК «Укргазвидобування»ПАК «Нафтогаз України»№ 30 від 01.02.2011 р. філію - газопромислове управління «Львівгазвидобування»з 01.04.2011 р. реорганізовано шляхом перетворення у Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»газопромислового управління «Полтавагазвидобування».

Згідно з ч. 4 ст. 28 ПІК України, повноваження сторони від імені юридичної особи може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату не може бути відповідачем в даному господарському процесі, оскільки не є ні юридичною особою, ні відособленим підрозділом юридичної особи.

Також в клопотанні Відповідача, зазначено, що 28.04.2011 року до ЄДРПОУ внесено запис про закриття відокремленого підрозділу –філії ГПУ «Львівгазвидобування». У зв’язку з вище викладеними обставинами Відповідач вважає, що Позивачем позовна заява подана з порушенням правил підсудності.

Однак суд не може погодитись з твердженнями Відповідача про порушення правил підсудності, з огляду на те, що позовна заява в господарському суді Львівської області позивачем була зареєстрована 21.03.2011 року, що вбачається із вхідного штампу на позовній заяві. Провадження у справ № 5015/1475/11 господарським судом відкрито в цей же день, про що винесено ухвалу. В підтвердження своїх заперечень Відповідачем подано наказ № 30 від 01.02.2011 року, який встановлює, що філію - газопромислове управління «Львівгазвидобування» з 01.04.2011 р. реорганізовано шляхом перетворення у Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»газопромислового управління «Полтавагазвидобування». А тому господарським судом під час відкриття провадження у справі № 5015/1475/11 не були допущені порушення правил підсудності, однак в процесі розгляду останньої стала підсудна іншому господарському суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

У заперечення Відповідач також зазначає, що Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з 28.11.2005 року включена до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»№2711.

Відповідно до п.3.7 ст.3 пп.12.4.4 п.12.4 ст.12 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711 на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до норм цього закону, щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості, визначеної цим Законом (ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Термін дії процедури встановлений п. 3.4 ст. З Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" до 01 січня 2013 року.

З огляду на вище вказане Відповідач вважає, нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість безпідставним, оскільки прострочення оплати відбулося не з вини Відповідача.

Отже, зупинення щодо Відповідача дій ст. 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження»перешкоджає задоволенню вимог кредиторів, однак не перешкоджає розгляду справи про стягнення грошових коштів та ухваленню рішення, а відповідно не перешкоджає реалізації гарантованого Конституцією України принципу на судовий захист порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України:

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) 14857,83грн. інфляційних втрат, 4718,40 грн. 3% річних, 195,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 24.05.2011р.

Суддя                                                                                           Станько Л.Л.