Рішення № 15711456, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/5516.05.11 За позовом Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

До відповідача Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

Про стягнення 7714,03 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача не зявилися

Від відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 08-03-28/321-10 від 01.07.2010 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Міська страхова компанія" (позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (відповідач) про стягнення в порядку регресу 7714,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство «Міська страхова компанія»на підставі договору страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН від 17.04.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автобуса «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-15106», а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2 та якого визнано винним скоєні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2011 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 14/17-249-2011, розгляд справи призначено на 16.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2011 р., на підставі ст. ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 14/17-249-2011 за позовом Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення в порядку регресу 7714,03 грн. передано до Господарського суду м. Києва за встановленою територіальною підсудністю.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано для подальшого розгляду по суті судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 14/17-249-2011 за позовом Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення в порядку регресу 7714,03 грн. прийнято до провадження, присвоєно їй № 39/55, розгляд справи призначено на 11.04.2011 р. о 09:50 год.

07.04.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Судом заяву задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 р. о 09:30 год.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., надав суду відзив на позовну заяву в якому просить суд припинити провадження у справі в сумі 6854,03 грн. у звязку із сплатою вищезазначеної суми, щодо стягнення з відповідача суми вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн. та франшизи в розмірі 510,00 грн. просив відмовити. На підтвердження сплати суми страхового відшкодування в розмірі 6854,03 грн. відповідач надав копію платіжного доручення № 25372 від 18.04.2011 р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.05.2011 р., не зявився, документи на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2011 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/55 від 22.03.2011 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено позивачу за адресою, вказаною ним у позовній заяві (65125, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 2Б/1).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 28.03.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014747145.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/55 позивач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 16.05.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.05.2011 р. та за відсутністю позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 7714,03 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. 17.04.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Міська страхова компанія»(страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-15106»(страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН.

Відповідно до п. 4 договору страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН у позивача був застрахований автобус «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2009.

Відповідно до п. 6 договору страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

16.04.2010 р. в м. Одесі на вул. 25-ої Чапаївської дивізії сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автобуса «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-15106», яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2 Наведене підтверджується довідкою Державтоінспекції УМВС України в Одеській області, виданою ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 04.06.2010 р. у адміністративній справі № 3-4297/2008, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 216/10 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди завданого власнику автобуса «Рута»від 14.05.2010 р., який складений спеціалістом-оцінювачем ОСОБА_4, вартість матеріального збитку завданого власнику автобуса «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 8075,21 грн.

На підставі страхового акту № 627/10-К ві 20.05.2010 р. про настання страхового випадку Закрите акціонерне товариство «Міська страхова компанія», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН від 17.04.2009 р., сплатило своєму страхувальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-15106»суму страхового відшкодування в розмірі 7364,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7359 від 26.05.2010 р.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»перейшло в межах суми 7364,03 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автобусу «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-15106») збитки, у спірному випадку є Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3, та ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом № НОМЕР_3.

З урахуванням наведеного, суд вважає, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 7364,03 грн. за договором страхування наземного транспорту № 1704/09-НТН від 17.04.2009 р., перейшло право вимоги, до осіб, відповідальних за завдані збитки внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач суму страхового відшкодування у сумі 6854,03 грн. сплатив після подання позову до суду, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 6854,03 грн. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування (франшизи) в розмірі 510,00 грн. є такою, що задоволенню не підлягає.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 350,00 грн.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобовязаний терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Разом із цим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавче дослідження для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому позивачем не доведено, що відповідач був у визначений п. 34.1 Закону строк повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2 статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

До того ж, за змістом п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовуються витрати потерпілого на проведення експертизи, а в даному випадку такі витрати понесені не потерпілим.

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 350,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”, державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 7714,03 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 102,00 грн. Платіжним дорученням № 9110 від 09.12.2010 р. позивач перерахував державне мито у сумі 119,20 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 17,20 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита в розмірі 90,63 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 209,69 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6854,03 грн., в звязку з відсутністю предмету спору.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; код ЄДРПОУ № 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства “Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. В. Арнаутська 2Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) 90,63 грн. (девяносто гривень 63 коп.) витрат по сплаті державного мита та 209,69 грн. (двісті девять гривень 69 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству “Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. В. Арнаутська 2Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) з Доходу державного бюджету 17,20 грн. (сімнадцять гривень 20 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 9110 від 09.12.2010 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/55.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 20.05.2011 р.