Рішення № 15711362, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/12916.05.11 За позовомПрокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі 1)Міністерства аграрної політики України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До відповідача-1Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”

До відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю “МТБ Компани”

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство “Агроспецсервіс”

Третя особана стороні відповідача-2 без самостійних вимог на предмет спору, виробничий кооператив “ЖБК “Орбіта”

Провизнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р. та зобовязання повернути другій стороні одержане за договором

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Власов Ю.Л.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники учасників процесу:

від позивача-2 ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача-2 ОСОБА_2 (за дов.)

від інших учасників процесу не зявились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (позивача-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивача-2) до державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю “МТБ Компани” (відповідача-2) про визнання недійсним з моменту укладення договору від 03.07.2006 р. купівлі-продажу нерухомого майна - комплексу будівель дитячого оздоровчого комплексу “Орбіта”, загальною площею 2395 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, до складу якого входять: медичний пункт, туалет, їдальня, адмінбудинок, спальний корпус, котельня, вмивальники, овочесховище, господарча будівля, спальний корпус, кінозал), укладеного між відповідачами, та зобовязання відповідачів повернути один одному одержане за договором.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Відповідачем-1 під час аукціону з продажу нерухомості та шляхом підписання біржового контракту було укладено договір купівлі-продажу від 03.07.2006 (далі - договір). Згідно з предметом договору обєктом відчуження є комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта», загальною площею 2395 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, до складу якого входять: медичний пункт, туалет, їдальня, адмінбудинок, спальний корпус, котельня, вмивальники, овочесховище, господарча будівля, спальний корпус, кінозал). За твердженням прокуратури, договір було укладено без належного погодження з позивачем-1 та з порушенням процедури продажу з торгів державного майна.

Також, на думку прокурора Шевченківського району міста Києва, відчужене нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, до нього застосовуються вимоги Закону України «Про приватизацію державного майна»та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», вимоги яких порушені під час укладення договору. Крім того, договір було укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, оскільки дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта»є позашкільним навчальним закладом, на який поширюються вимоги Закону України «Про позашкільну освіту».

Ухвалою суду від 05.03.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/129.

Ухвалою суду від 21.04.2008 р. суд залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Агроспецсервіс», яке є правонаступником державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик».

Позивач-2 зазначив у наданих поясненнях, що вважає укладення договору порушенням встановленого порядку підготовки підприємства до приватизації.

Відповідач-1 та третя особа погодились з позовними вимогами та вказали у наданих відзиві та поясненнях, що вважають спірний договір прихованим відчуженням від держави цілісного майнового комплексу. Крім того, не ґрунтується на чинному законодавстві також визначення ціни за договором.

Відповідач-2 позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Заперечуючи проти позову, відповідач-2 вказав, що оскільки згоду позивача-1 у вигляді розпорядження від 01.12.2005 № 37-24-1-13/18708 не визнано судом недійсною, вона є належним доказом дотримання вимог законодавства. Крім того, нотаріальне посвідчення договору підтверджує правомірність укладеного договору. Також відповідач-2 стверджує, що на спірне майно не поширюється дія Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та воно не є цілісним майновим комплексом.

Ухвалою суду від 05.06.2008 р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової будівельно-економічної експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. зазначену ухвалу скасовано, провадження у справі № 6/129 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. у справі № 6/129 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 28.04.2009 р. постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. скасовано, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. залишено в силі.

В червні 2009 року справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р..

Матеріали справи було повернуто до господарського суду міста Києва з висновком експерта.

Ухвалою суду від 24.12.2009 р. поновлено провадження у справі.

Міністерство аграрної політики України заявило клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи, оскільки під час проведення експертизи було досліджено питання, що не є актуальними для справи, обєктивні відомості про стан обєкта дослідження відсутні.

Від державного підприємства “Агроспецсервіс” надійшло клопотання про призначення у справі комісійної експертизи, оскільки експертиза проведена з порушенням вимог нормативних актів, аргументація висновку експерта є поверховою та необєктивною.

Аналогічного змісту клопотання подало державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик”.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. було призначено додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. було провадження у справі № 6/129 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Матеріали справи повернуто на адресу суду з висновком експерта.

Ухвалою суду від 01.10.2010 р. було поновлено провадження у справі № 6/129.

У судовому засіданні 29.11.2010 р. представник відповідача-2 звернувся до суду з заявою про призначення колегіального розгляду даної справи у звязку зі складністю спору.

Ухвалою суду від 29.11.2010 р. подане відповідачем-2 клопотання задоволено та ухвалено здійснювати розгляд справи № 6/129 колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва № 01-1/106 від 01.12.2010 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Бондаренко Г.П., Удалова О.Г.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору. Так, останній зазначив, що предметом спору є нерухоме майно дитячого оздоровчого комплексу “ОРБІТА”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, але будівлі дитячого оздоровчого комплексу “ОРБІТА”, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, у кількості 11 інвентаризаційних обєктів/будівель, загальною площею 2395 кв.м. на даний момент вже не існує.

Судом клопотання відхилено як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

У судовому засіданні 07.02.2011 р. представник Міністерства аграрної політики на виконання вимог господарського суду міста Києва щодо надання доказів передачі майна комплексу будівель споруд дитячого оздоровчого комплексу “Орбіта” до ДКТП “Хрещатик” зазначив, що станом на сьогодні вимоги наказу Мінагрополітики від 17.03.2003 р. № 64 “Про приєднання державних підприємств” в частині приєднання до ДКТП “Хрещатик” державного підприємства “Дитячий оздоровчий комплекс “Орбіта” не виконані, передача майна підприємства не здійснена, що підтверджується відсутністю відповідних актів передачі-приймання майна. Крім того, станом на 08.10.2010 р. державне підприємство “Дитячий оздоровчий комплекс “Орбіта” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключено.

Ухвалою суду від 07.02.2011 р. було відкладено розгляд справи на 24.02.2011 р. та витребувано у комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” дані про особу, за якою зареєстровано на даний час право власності на комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу “Орбіта”, загальною площею 2395,00 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, до складу якого входить: медичний пункт, туалет, їдальня, адмінбудинок, спальний корпус, котельня, вмивальники, овочесховище, господарча будівля, спальний корпус, кінозал.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. від 18.04.2011р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Бондаренко Г.П..

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 16.05.2011 р. представники прокуратури, позивача-1, відповідача-1 та третьої особи не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.09.2002 р. Дніпровською районною у місті Києві Державною адміністрацією було зареєстровано державне підприємство «Дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта».

17.03.2003 р. наказом Міністерства аграрної політики України № 64 до державного комплексного торговельного підприємства (далі - ДКТП) «Хрещатик»було приєднано на правах структурних підрозділів державні підприємства, зокрема, дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта».

17.03.2003 р. наказом ДКТП «Хрещатик»№ 60 було створено філію № 16 дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта»ДКТП «Хрещатик»(далі філія) та затверджено положення про філію.

Згідно з п. 3.2 положення філія веде бухгалтерський баланс, фінансову та податкову звітність, має розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням.

01.12.2005 р. листом № 37-24-1-13/18708 Міністерство аграрної політки надало згоду на реалізацію на конкурсних засадах нежитлових приміщень, а саме: нежитлове приміщення Літ. А, медичний пункт Літ. Б, вбиральня Літ. В, їдальня Літ. Д, 3 спальні корпуси Літ. Г, Е та І, котельня 2 побутові корпуси Літ. Ж та З, вмивальня Літ. Л., котельня Літ. К.

08.06.2006 р. відбулись прилюдні торги з продажу державного майна, що знаходиться в господарському віданні ДКТП «Хрещатик»(протокол № 07/06 від 08.06.2006 р.).

За результатами вказаних торгів 03.07.2006 р. між ДКТП «Хрещатик»(продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «МТБ Компани»(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу (далі Договір), предметом якого є прийняття на себе продавцем зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта»(далі комплекс), у власність покупця, та зобовязання останнього прийняти комплекс і сплатити продавцю грошову суму.

Зокрема, продавцем за Договором було продано комплекс будівель та споруд дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Орбіта», розташований за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, до складу якого входить: медичний пункт Літ. А, туалет Літ. Б, їдальня Літ. В, адмінбудинок Літ. Г, 2 спальні корпуси Літ. Д та К, котельня Літ. Е, вмивальники Літ. Ж, овочесховище Літ. З, господарча будівля Літ. И, кінозал Літ. Л.

Як вбачається з преамбули спірного Договору, ДКТП «Хрещатик»як продавець діяло на підставі статуту (нова редакція), затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 22.12.2005 за № 67 та зареєстрованого Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 26.12.2005, на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 92-п від 05.09.2005 та згоди на продаж майна, наданої Міністерством аграрної політики України від 01.12.2005 р. № 37-24-1-13/18708.

Вказані приміщення були продані за 1604167 грн., в тому числі 320833 грн. ПДВ.

Право власності на обєкт покупець набуває після нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору, оплати та підписання акту приймання передачі (п. 3.2 Договору).

Вказаний Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Згідно зі п. 4.4 статуту ДКТП «Хрещатик»майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Згідно з п. 4.5 статуту підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно за попередньою згодою органу управління майном, тобто Міністерства аграрної політики України.

Положеннями ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України визначено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 6 ст. 75 Господарського кодексу України кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відчуження комплексу відбувалось відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 29.03.2004 р. № 604) (далі Положення).

Відповідно до п. 3. Положення його дія не поширюється на а) відчуження цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів; б) відчуження індивідуально визначеного майна, яке в установленому порядку включене до переліків об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до законодавчих актів України з питань приватизації; в) відчуження майна, на яке відповідно до нормативно-правових актів України встановлені обмеження чи заборона на його відчуження (застава, податкова застава, накладення арешту тощо); г) відчуження майна, порядок відчуження якого визначається окремими нормативно-правовими актами України (примусове відчуження, відчуження військового майна та інше).

Відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ).

Правовий механізм приватизації окремого індивідуально визначеного майна регулюється Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»від 06.03.1992 р. № 2171-ХІІ.

Дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта»на момент відчуження був санаторно-курортним закладом.

Відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ, що діяла у спірний період, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах, віднесено до обєктів приватизації групи «А», продаж яких, відповідно до п. 56 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»з урахуванням таких особливостей: оцінка вартості майна здійснюється експертним шляхом; продаж об'єктів здійснюється переважно на аукціонах, за конкурсами; закріплення акцій у державній власності в планах приватизації (розміщення акцій) об'єктів не передбачається.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Також Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»визначені виключні способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом), та регламентована приватизаційна процедура, яка включає порядок підготовки до приватизації, визначення способу приватизації та порядок продажу за обраним способом.

У той же час, оскаржуваний Договір укладений всупереч визначеному Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»механізму приватизації (укладений не регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву; іншим, ніж визначено Законом, способом та, відповідно, без застосування приватизаційної процедури), що свідчить про невідповідність змісту Договору вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Крім того, перелік нежитлових приміщень, згоду на відчуження яких надало Міністерство аграрної політики не відповідає переліку, вказаному у Договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, однією з яких є відсутність суперечності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статі 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 статті 1 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрун6товує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, вимога про застосування наслідків недійсності правочину повинна носити характер захисту інтересів держави в особі органу, в інтересах якого подано позов.

У той же час, враховуючи відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «МТБ Компани»майна, застосування наслідків недійсності правочину шляхом витребування у останнього даного майна є неможливим та не призведе до відновлення прав і інтересів Міністерства аграрної політики України та Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву. Відновлення інтересів осіб, в інтересах яких подано позов, можливо шляхом предявлення віндикаційного позову до фактичного володільця майна.

За таких обставин, підстави для застосування наслідків недійсності правочину відсутні.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Прокуратурою доведено, що відчужене майно відноситься до санаторно-курортних закладів, які перебувають на самостійних балансах та щодо яких передбачений спеціальний порядок відчуження, тому договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2157 від 03.07.2006 р., суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що є підставою для визнання правочину недійсним з моменту вчинення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах шляхом стягнення їх до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р., зареєстрований в реєстрі за № 2157, яким було відчужено (комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Світла, 5, склад якого визначається специфікацією, викладеною в п. 1.1 цього договору), укладений між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик»та товариством з обмеженою відповідальністю «МТБ Компани».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МТБ Компани»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код 33996094) до Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) до Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Суддя

СуддяС. А. Ковтун (головуючий)

Г. П.Бондаренко

Ю. Л. Власов Рішення підписано 24.05.2011 р.