Рішення № 15711337, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/10816.05.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом підприємства із 100% іноземним капіталом «ОРСІ»

до українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»

про стягнення 201 505,72 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 03.02.2011 року;

ОСОБА_2 - представник за довіреністю № б/н від 03.02.2011 року;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Підприємство із 100% іноземним капіталом «ОРСІ»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»про стягнення 201 505,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між підприємством із 100% іноземним капіталом «ОРСІ»(позивачем) та українсько-литовським спільним підприємством«Ельдія»(відповідачем) укладено договір № 32-2003 від 21.01.2003 року, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобовязується передати у власність покупцеві товар відповідно до накладних, що є невідємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобовязується

прийняти та здійснити оплату на умовах цього договору.

Згідно п.2.1. договору, продавець відвантажує товар за договірними цінами, вказаними у накладній на товарно-матеріальні цінності, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.2. договору, загальна сума договору визначається сумою всіх накладних на товарно-матеріальні цінності чи рахунків-фактур, які є невідємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку товару на загальну суму 207119,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними:

- № 23/352299 від 11.05.2005 року на суму 1522,50 грн., довіреність ЯЗС № 333897 від 11.05.2005 року;

- № 23/382673 від 27.12.2005 року на суму 714,00 грн., довіреність ЯЗС № 333907 від 27.12.2005 року;

- № 23/384236 від 05.01.2006 року на суму 2 063,22 грн., довіреність ЯЗС № 333910 від 05.01.2006 року;

- № 23/413215 від 31.03.2006 року на суму 693,00 грн., довіреність ЯЗС № 333917 від 22.03.2006 року;

- № 23/416005 від 10.04.2006 року на суму 1386,00 грн., довіреність ЯЗС № 333919 від 10.04.2006 року;

- № 23/459075 від 21.08.2006 року на суму 4504,44 грн., довіреність ЯЗС № 333935 від 21.08.2006 року;

- № 23/489171 від 30.10.2006 року на суму 1323,00 грн., довіреність ЯЗС № 668803 від 30.10.2006 року;

- № 23/488600 від 30.10.2006 року на суму 3571,80 грн., довіреність ЯМП № 668808 від 24.11.2006 року;

- № 23/487907 від 24.11.2006 року на суму 125802,12 грн., довіреність ЯМП № 668808 від 24.11.2006 року;

- № 23/504512 від 30.11.2006 року на суму 661,50 грн., довіреність ЯМП № 668810 від 30.11.2006 року;

- № 23/532553 від 06.02.2007 року на суму 10169,22 грн., довіреність ЯМП № 668830 від 06.02.2007 року;

- № 23/535514 від 15.02.2007 року на суму 22821,72 грн., довіреність ЯМП № 668834 від 15.02.2007 року;

- № 23/539356 від 19.02.2007 року на суму 2257,44 грн., довіреність ЯМП № 668836 від 19.02.2007 року;

- № 23/569823 від 10.05.2007 року на суму 3501,72 грн., довіреність ЯМП № 668845 від 10.05.2007 року;

- № 23/903832 від 15.12.2008 року на суму 6304,26 грн., довіреність № 1 від 15.12.2008 року;

- № 23/925007 від 16.01.2009 року на суму 18620,28 грн., довіреність № ЭЛЬДО901002 від 16.01.2009 року;

- № 23/1028193 від 15.07.2009 року на суму 1203,48 грн., довіреність № ЭЛЬДО9070037 від 15.07.2009 року.

Відповідно п. 2.3. договору, покупець зобовязаний оплатити товар протягом 14 днів з дня отримання товару від продавця, якщо на момент отримання товару покупцем, на вимогу продавця, не було здійснено 100% оплату за товар днем отримання товару від продавця є день виписки продавцем відповідних накладних на товар.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару.

Позивач надав довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, яка засвідчена печаткою ПІК ТОВ «ОРСІ», відповідно до якої станом на 01.02.2011 року заборгованість українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»перед ПІК ТОВ «ОРСІ»складає 117812,70 грн.

Таким чином, на день подання позовної заяви основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 117812,70 грн.

Положення пункту 4.3. договору передбачено, що у разі недотримання покупцем терміну оплати товару, вказаного в п. 2.3. цього договору, продавець нараховує пеню в розмірі 0,2 % від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % вартості такого товару. У разі наявності пені кошти, що надходять на рахунок продавця, зараховуються, насамперед, на погашення пені.

Позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 11781,27 грн.

Також, керуючись статтею 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 13223,43 грн. та індекс інфляції у сумі 56688,32 грн.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/108 і призначено до розгляду на 11.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 року.

У судове засідання 16.05.2011 року представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/108 від 28.03.2011 року не виконав.

Представники позивача надали документи на виконання вимог суду,а також надали пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимог та просили суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 117812,70 грн., пеню у сумі 11781,27 грн., 3 % річних у сумі 13223,43 грн., індекс інфляції у сумі 56688,32 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2015,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між підприємством із 100% іноземним капіталом «ОРСІ»(позивачем) та українсько-литовським спільним підприємством «Ельдія»(відповідачем) укладено договір № 32-2003 від 21.01.2003 року, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобовязується передати у власність покупцеві товар відповідно до накладних, що є невідємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобовязується прийняти та здійснити оплату на умовах цього договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2.1. договору, продавець відвантажує товар за договірними цінами, вказаними у накладній на товарно-матеріальні цінності, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.2. договору, загальна сума договору визначається сумою всіх накладних на товарно-матеріальні цінності чи рахунків-фактур, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку товару на загальну суму 207119,70 грн. відповідно до наявних в матеріалах справи накладних, а саме:

- № 23/352299 від 11.05.2005 року на суму 1522,50 грн., довіреність ЯЗС № 333897 від 11.05.2005 року;

- № 23/382673 від 27.12.2005 року на суму 714,00 грн., довіреність ЯЗС № 333907 від 27.12.2005 року;

- № 23/384236 від 05.01.2006 року на суму 2 063,22 грн., довіреність ЯЗС № 333910 від 05.01.2006 року;

- № 23/413215 від 31.03.2006 року на суму 693,00 грн., довіреність ЯЗС № 333917 від 22.03.2006 року;

- № 23/416005 від 10.04.2006 року на суму 1386,00 грн., довіреність ЯЗС № 333919 від 10.04.2006 року;

- № 23/459075 від 21.08.2006 року на суму 4504,44 грн., довіреність ЯЗС № 333935 від 21.08.2006 року;

- № 23/489171 від 30.10.2006 року на суму 1323,00 грн., довіреність ЯЗС № 668803 від 30.10.2006 року;

- № 23/488600 від 30.10.2006 року на суму 3571,80 грн., довіреність ЯМП № 668808 від 24.11.2006 року;

- № 23/487907 від 24.11.2006 року на суму 125802,12 грн., довіреність ЯМП № 668808 від 24.11.2006 року;

- № 23/504512 від 30.11.2006 року на суму 661,50 грн., довіреність ЯМП № 668810 від 30.11.2006 року;

- № 23/532553 від 06.02.2007 року на суму 10169,22 грн., довіреність ЯМП № 668830 від 06.02.2007 року;

- № 23/535514 від 15.02.2007 року на суму 22821,72 грн., довіреність ЯМП № 668834 від 15.02.2007 року;

- № 23/539356 від 19.02.2007 року на суму 2257,44 грн., довіреність ЯМП № 668836 від 19.02.2007 року;

- № 23/569823 від 10.05.2007 року на суму 3501,72 грн., довіреність ЯМП № 668845 від 10.05.2007 року;

- № 23/903832 від 15.12.2008 року на суму 6304,26 грн., довіреність № 1 від 15.12.2008 року;

- № 23/925007 від 16.01.2009 року на суму 18620,28 грн., довіреність № ЭЛЬДО901002 від 16.01.2009 року;

- № 23/1028193 від 15.07.2009 року на суму 1203,48 грн., довіреність № ЭЛЬДО9070037 від 15.07.2009 року.

Відповідно п. 2.3. договору, покупець зобовязаний оплатити товар протягом 14 днів з дня отримання товару від продавця, якщо на момент отримання товару покупцем, на вимогу продавця, не було здійснено 100% оплату за товар. Днем отримання товару від продавця є день виписки продавцем відповідних накладних на товар.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару.

Позивач надав довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, яка засвідчена печаткою ПІК ТОВ «ОРСІ», відповідно до якої станом на 01.02.2011 року заборгованість українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»перед ПІК ТОВ «ОРСІ»складає 117812,70 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача подав копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2011 року між ПІК ТОВ «ОРСІ» та українсько-литовським спільним підприємством «Ельдія»та докази направлення його на адресу відповідача копії фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»від 13.04.2011 року та опису вкладення у цінний лист. Згідно вказаного акту, станом на 01.04.2011 року заборгованість українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»перед ПІК ТОВ «ОРСІ»складає 117812,70 грн.

Також, представник позивача подав суду копії рахунків виставлених на оплату отриманого товару, а саме: № 23/352299 від 11.10.2005 року на суму 1522,50 грн., № 23/382673 від 27.12.2005 року на суму 714,00 грн., № 23/384236 від 05.01.2006 року на суму 2063,22 грн., № 23/413215 від 31.03.2006 року на суму 693,00 грн., № 23/416005 від 10.04.2006 року на суму 1386,00 грн., № 23/459075 від 17.08.2006 року на суму 4504,44 грн., № 23/489171 від 30.10.2006 року на суму 1323,00 грн., № 23/488600 від 27.10.2006 року на суму 3571,80 грн., № 23/487907 від 26.10.2006 року на суму 125802,12 грн., № 23/504512 від 30.11.2006 року на суму 661,50 грн., № 23/532553 від 05.02.2007 року на суму 10169,22 грн., № 23/535514 від 09.02.2007 року на суму 22821,72 грн., № 23/539356 від 19.02.2007 року на суму 2257,44 грн., № 23/569823 від 10.05.2007 року на суму 3501,72 грн., № 23/903832 від 28.11.2008 року на суму 6304,26 грн., № 23/925007 від 15.01.2009 року на суму 18620,28 грн., № 23/1028193 від 15.07.2009 року на суму 1203,48 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 117812,70 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 117812,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконання зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в розмірі 58688,32, 3% річних в розмірі 13223,43 грн. та пеню в розмірі 11781,27 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями пункту 4.3. договору передбачено, що у разі недотримання покупцем терміну оплати товару, вказаного в п. 2.3. цього договору, продавець нараховує пеню в розмірі 0,2% від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% вартості такого товару. У разі наявності пені кошти, що надходять на рахунок продавця, зараховуються, насамперед, на погашення пені.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом, при дослідження розрахунку позивача трьох відсотків річних, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок, а саме позивач нарахував неправильну суму трьох відсотків річних.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок з% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

52273.0809.12.2006 - 14.12.200663 %25.78

52934.5815.12.2006-20.02.2007683 %295,85

63103,821.02.2007-01.03.200793 %46,68

85925.5202.03.2007 - 05.03.200743 %28.25

88182.9606.03.2007 - 24.05.2007803 %579.83

91684.6825.05.2007 - 29.12.20085853 %4408.40

97988.9430.12.2008 - 30.01.2009323 %257.72

116609.2231.01.2009 - 29.07.20091803 %1725.18

117812.730.07.2009 - 25.03.20116043 %5848.67

Всього:13216,36

Таким чином, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 7,07 грн. слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 58688,32 грн. та пені в розмірі 11781,27 грн. за розрахунком позивача та 3% річних в розмірі 13216,36 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в частково.

2. Стягнути з українсько-литовського спільного підприємства «Ельдія»(03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 48; код ЄДРПОУ 14327986) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь підприємства із 100% іноземним капіталом «ОРСІ»(04025, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 4-27-Г; п/р 26002700000069 в Київській філії ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 30403825) суму основного боргу 117812 (сто сімнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 70 коп., пеню в сумі 11781 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 27 коп., три проценти річних у сумі 13216 (тринадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 36 коп., індекс інфляції у сумі 56688 (пятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 99 коп. та 235 (двісті тридцять пять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 24.05.2011 року.