Рішення № 15711203, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/19018.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача:1. Малого приватного підприємства "Принцеса"

2. Акціонерного товариства "Віголін"

про стягнення 19 445 738,81 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Абулова Д.В., Качмар О.Й.

від відповідача: Брусков В.Я., Соболь О.М.

від третіх осіб:не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (надалі Банк та/або Вигодонабувач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі Страхова компанія та/або Страховик) про стягнення 19 445 738,81 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мале приватне підприємство "Принцеса" (надалі Страхувальник та/або Позичальник), розгляд справи призначено на 26.04.2011 р.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р. у звязку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці та з метою уникнення затягування строків розгляду справи справу № 4/190 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р. справу №4/190 прийнято до провадження.

26.04.2011 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про залучення Акціонерного товариства"Віголін" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про залучення Колеошкіної Тіни Олександрівни до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про витребування доказів (положення про оцінку майна та інші внутрішні документи банку, що регулюють порядок оцінки та контролю за збереженням обєкту застави, належним чином засвідченої копії договору складського зберігання від 02.04.2010р.№1 з додатками, установчих документів Акціонерного товариства "Віголін"), про зупинення провадження у справі.

Також 26.04.2011 р. відповідачем через канцелярію подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, в задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні 26.04.2011 р. представником Акціонерного товариства "Віголін" заявлено клопотання про залучення Акціонерного товариства "Віголін" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивачем заявлено клопотання про витребування від Слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області інформації по кримінальній справі №01201000069 щодо способу проникнення невідомими особами до сховища (складу) по вул. Моторній, 8 у м. Одесі та таємного викрадення цукру-піску у кількості 3 500 тон.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2011 р. клопотання відповідача та Акціонерного товариства "Віголін" про залучення третьої особи задоволено, залучено Акціонерне товариство "Віголін" (надалі АТ "Віголін") до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. В задоволенні клопотання відповідача про залучення ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи відмовлено. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково - витребувано у Слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 12) та Головного слідчого управління МВС України (01024, м.Київ, вул. Ак. Богомольця, 10) інформацію по кримінальній справі №01201000069 щодо способу проникнення невідомими особами до сховища (складу) по вул. Моторній, 8 у м. Одесі та таємного викрадення цукру-піску у кількості 3 500 тон та відомості про хід розслідування кримінальної справи №01201000069. Також, судом задоволено клопотання відповідача про витребування доказів в частині витребування у позивача та третіх осіб належним чином засвідченої копії договору складського зберігання від 02.04.2010р.№1 з додатками, а також оригіналів для огляду. В іншій частині у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено. Розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання.

У звязку з залученням АТ "Віголін" до участі у справі в якості третьої особи, розгляд справи відкладено до 16.05.2010 р. для надання можливості представнику АТ "Віголін" ознайомитися з матеріалами справи та підготувати пояснення по справі.

16.05.2011 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про витребування у позивача доказів - положення про оцінку майна, що пропонується в якості заставного забезпечення, інформацію про сформований резерв по кредиту МПП "Принцеса".

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів. Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки заявником не наведено сукупності підстав, передбачених ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що у провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 15/176-10-5275 за позовом АТ "СК "АХА Страхування" до МПП "Принцеса", третя особа АТ "Сведбанк" про визнання недійсним договору добровільного страхування майна підприємств і підприємців № 506-ип/10к від 02.04.2010 р., а тому в разі визнання господарським судом Одеської області договору добровільного страхування майна підприємств і підприємців № 506-ип/1-к від 02.04.2010 р. недійсним, дана обставина буде підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено, оскільки відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом Одеської області справи №15/176-10-5275, з якою приписи ст.79Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі, а також з огляду на те, що наявність у провадженні господарського суду Одеської області справи про визнання недійсним договору страхування, на якому ґрунтуються позовні вимоги у даній справі, не зумовлюють неможливості розгляду даної справи № 4/190, оскільки згідно п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право, за наявності достатніх підстав, з власної ініціативи визнати недійсним договір, пов'язаний з предметом спору. Крім того, судом враховуються приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку розгляду справи та те, що у вказаній справі Страхова компанія, будучи обізнаною про місцезнаходження МПП "Принцеса" в м. Одеса, звернулася до господарського суду міста Києва, що зумовило передачу справи за встановленою підсудністю, ухвала про що була оскаржена Страховою компанією, а розгляд такої справи призначено на грудень 2011 року.

В судовому засіданні позивач надав суду письмові пояснення стосовно поданого відповідачем відзиву на позов, розрахунок заборгованості МПП "Принцеса" за кредитним договором станом на 12.05.2011 р., а відповідач надав правила страхування.

Представники позивача та відповідача надали суду усні пояснення.

Представник АТ "Віголін" жодних пояснень по справі суду не зміг надати, просив суд оголосити перерву в судовому засіданні та надати йому можливість підготувати письмові пояснення по справі, оскільки під час попереднього відкладення розгляду справи він встиг лише ознайомитися із матеріалами справи, а часу для підготовки письмових пояснень йому не вистачило.

В судовому засіданні 16.05.2011 р. оголошено перерву до 18.05.2011 р.

Після оголошеної перерви представник АТ "Віголін" в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких документів та/або пояснень суду не подав.

Представниками відповідача заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2011 р. в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.

В судовому засіданні 18.05.2011 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для зясування питання щодо того, чи дійсно підпис на накладних на поставку цукру МПП "Принцеса" виконано гр. ОСОБА_1

У задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки належність чи неналежність підпису гр. ОСОБА_1 не впливає на з'ясування обставини справи щодо поставки МПП "Принцеса" цукру, тоді як судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України) та повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Відповідачем заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для зясування питання щодо того, чи могло вміститись 3500 тон цукру у приміщенні складу по вул. Моторній, 8 у м. Одесі, а також щодо кількості часу, необхідного для вивезення цукру 3500 тон зі складу по вул. Моторній, 8. Клопотання обґрунтовано тим, що наданий позивачем в судовому засіданні 16.05.2011 р. висновок спеціаліста Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву при Академії будівництва України № 2328/1 від 26.08.2010 р. не може братись судом до уваги, оскільки складений без врахування відповідних методологій, а тому для вирішення питань, відповіді на які надано у висновку спеціаліста, відповідач вважав необхідно призначити будівельно-технічну експертизу.

У задоволенні клопотання відмовлено з огляду на відсутність передбачених ст.41 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення експертизи, а також з огляду на те, що висновок спеціаліста № 2328/1 від 26.08.2010 р. наданий на запит слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області в рамках розслідування кримінальної справи за фактом викрадення майна.

Відповідачем заявлено клопотання про виклик гр. ОСОБА_1 для дачі пояснень щодо отримання цукру-піску згідно з наданими позивачем накладними та про виклик гр. ОСОБА_2 для дачі пояснень з приводу зберігання майна та обставин зникнення майна.

У задоволенні клопотання про виклик гр. ОСОБА_1 відмовлено, оскільки обставини, які на думку відповідача, може підтвердити чи спростувати гр. ОСОБА_1, не мають значення для правильного вирішення справи, а відповідні обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

У задоволенні клопотання про виклик гр. ОСОБА_2 відмовлено, оскільки відповідачем до відзиву надавалась копія письмових пояснень гр. ОСОБА_2 з приводу зберігання та зникнення майна, в яких гр. ОСОБА_2 вказав на те, що ним повідомлено усе, що йому відомо, і що більше йому нічого додати.

Представники позивача та відповідача надали суду додаткові пояснення.

Представники позивача надали суду платіжні доручення МПП "Принцеса" на підтвердження сплати страхувальником страхових платежів, розрахунок заборгованості МПП "Принцеса" за кредитним договором станом на 24.09.2010 р., акти проведення експрес-оцінки товарів в обороті станом на 02.04.2010 р. та на 20.04.2010 р.

В судовому засіданні 18.05.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши позов, відзив, а також інші подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (банк) та Малим приватним підприємством "Принцеса" (позичальник) було укладено кредитний договір №6К Н. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, з розміром ліміту на дату підписання кредитного договору - 18134444,00 грн., а позичальник зобовязався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором. Строк користування кредитною лінією: з 02.04.2010 р. по 04.12.2010 р. включно з урахуванням графіку зміни розміру ліміту кредитної лінії. Цільовим призначенням кредиту є рефінансування заборгованості позичальника за кредитною лінією, наданою на поповнення обігових коштів, перед банком за кредитним договором № 852 К-Н від 06.10.2008 р. (п. 1.5).

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором №852К Н від 06.10.2008 р. того ж дня, 02.04.2010 р., між банком та позичальником було укладено договір застави, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №1007. В подальшому, сторонами до договору застави було укладено договір про внесення змін № 1 від 27.04.2010 р., який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1238. Відповідно до п. 4 договору застави на забезпечення виконання заставодавцем основного зобов'язання заставодавець передає в заставу належні йому на праві власності (на підтвердження чого заставодавець надає витяг з балансу станом на 21.04.2010 р.) товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500 тон (надалі - предмет застави). Місцезнаходженням предмету застави згідно з договором застави було визначено: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8б.

Того ж дня, 02.04.2010 р., між МПП "Принцеса" (страхувальником) та АТ "СК "АХА Страхування" (страховиком) було укладено договір добровільного страхування майна підприємств і підприємців №506-ип/10к (надалі Договір страхування).

Відповідно до п. 1.2 Договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та повязані з володінням, розпорядженням, користуванням майном: товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 1000,000тон, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8 б (територія страхування).

Згідно з п.1.3 Договору страхування майно є предметом застави згідно договору застави №б/н від 02.04.2010 р., який є забезпеченням виконання зобовязань страхувальника перед позивачем, який є вигодонабувачем згідно цього договору, в частині заборгованості по кредиту, виданому страхувальнику згідно кредитного договору № 6 К-Н від 02.04.2010р.

Відповідно до п. 2.1 Договору страхування загальна страхова сума за договором дорівнює 5 587 500, 00 грн.

Згідно з п.2.2 Договору страхування за цим договором встановлюється безумовна франшиза по кожному та будь-якому окремому страховому випадку в розмірі 55 875,00 грн., що складає 1% від страхової суми, вказаної в п. 2.1 договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору страхування страховий тариф за договором складає 0,19 % від страхової суми. Загальний страховий платіж за цим договором дорівнює 10616,25грн.

Згідно із п. 5.1 Договору страхування договір набуває чинності з моменту надходження першого страхового платежу, вказаного в п. 4.3 договору, на поточний рахунок чи до каси страховика та діє до 24-00 години 01.04.2011 р.

27.04.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору страхування, згідно з якою пункти 1.2, 2.1, 2.2 договору викладено у новій редакції, зокрема:

"1.2. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та повязані з володінням, розпорядженням, користуванням майном: товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500,00 тон, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8 (територія страхування), згідно з договором відповідального зберігання № 1 від 02.04.2010 р., укладеного між АТ "Віголін", юридична особа згідно законодавства Естонії, та страхувальником.";

"2.1. Загальна страхова сума за договором дорівнює 19395833,33 грн.".

Пунктом 3.1 Договору страхування визначено, що страховими випадками за цим договором визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пожежі, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літальних обєктів або їхніх частин, стихійних лих, дії води, стороннього впливу, протиправних дій третіх осіб.

Згідно із п. 3.1.8 Договору страхування протиправними діями третіх осіб визнається зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), а також умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом.

Положеннями п. 6.1 Договору страхування встановлено, що страховик має право перевіряти стан майна на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування або на відповідність іншим чином наданої страхувальником інформації (п.6.1.1); перевіряти виконання страхувальником (вигодонабувачем) вимог правил і договору (п.6.1.2.); направляти запити в органи міліції, пожежної охорони та інші спеціалізовані органи, в компетенцію яких входить ліквідація наслідків подій, передбачених розділом 3 даного договору, та розслідування причин їх виникнення з питань, повязаних з розслідуванням причин настання страхового випадку і визначенням розміру заподіяного збитку (п.6.1.3.); брати участь у зберіганні і рятуванні майна, а також давати інструкції, спрямовані на зменшення збитку, виконання яких є обовязковим для страхування (вигодонабувача); зробити огляд ушкодженого майна провести власне розслідування для зясування причин та розміру збитку (п.6.1.4.); вимагати від вигодонабувача виконання обовязків за договором, включаючи обовязки, що лежать на страхувальникові, але не виконані ним при предявленні вигодо набувачем вимоги про виплату страхового відшкодування (п.6.1.5.); висунути (у межах фактичної виплаченої суми страхового відшкодування) позов до осіб, винних у страховому випадку, з метою отримання від них компенсації за заподіяні збитки (п.6.1.6.); відмовити у виплаті страхового відшкодування згідно з чинним законодавством України за умовами договору (п.6.1.7.).

Згідно із п. 6.2 Договору страхування страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 6.2.2); при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки передбачені розділом 7 Договору (п. 6.2.3).

Відповідно до п. 6.3.2 Договору страхування страхувальник має право при настанні страхового випадку отримати страхове відшкодування в порядку та в строк, передбачений договором.

Згідно з п. 6.4 Договору страхування страхувальник зобовязаний своєчасно вносити страхові платежі в розмірі і строки, передбачені розділом 4 договору (п. 6.4.1); при укладенні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (п.6.4.2).

Положеннями п. 6.4.5 Договору страхування погоджено, що при настанні події, що за умовами договору може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний: 1)негайно повідомити компетентні органи; 2) негайно у будь-який спосіб повідомити страховика та протягом двох днів після настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, надати страховику письмове повідомлення про таку подію. Так само як на страхувальнику, обовязок негайного повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, лежить і на вигодонабувачеві; якщо з поважних причин страхувальник не мав змоги надати повідомлення у вказаний строк, цей строк може бути збільшений за згодою страховика; 3) вжити всіх доступних та доцільних заходів для врятування майна, виконати всі інструкції, отримані від страховика; 4) забезпечити збереження стану предметів, які можуть служити речовими доказами причин настання події, яка має ознаки страхового випадку; 5)письмово повідомити страховика про початок проведення ремонтних або інших робіт (дій), які повязані з змінами фактичного стану пошкодженого майна на місці події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок; 6) забезпечити страховику можливість огляду місця події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок та самостійної попередньої оцінки понесеного збитку; 7) забезпечити представнику страховика можливість огляду ушкодженого майна для зясовування причин, розмірів збитку; 8) надати всі необхідні документи згідно з п. 7.1. договору; 9) сповістити страховика про всі випадки одержання компенсацій, повернення або відновлення третіми особами ушкодженого або знищеного майна; 10) надати всі документи, необхідні Страховику для висунення позову до осіб, винних у настанні страхового випадку (якщо такі є); 11) негайно повідомити страховику місцезнаходження втраченого майна, якщо воно знайдене.

Відповідно до п. 7.1 Договору страхування для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний надати страховику такі документи: 7.1.1. повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку; 7.1.2. заяву на виплату страхового відшкодування; 7.1.3. документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент настання страхового випадку; 7.1.4. перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна із зазначенням дійсної вартості безпосередньо перед настанням страхового випадку; 7.1.5. відповідні бухгалтерські документи (виписки з інвентарних книг, рахунки і накладні, виписки з книг складського обліку і т.ін.); 7.1.6. документи, що підтверджують розмір необхідних витрат на ремонт або відновлення пошкодженого майна; 7.1.7. документи, видані компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Наявність протиправних дій підтверджується постановою компетентного органу, що проводить дізнання або досудове слідство, про порушення кримінальної справи за ознакою скоєння відповідного злочину; 7.1.8. довідку вигодонабувача про наявність заборгованості страхувальника за кредитним договором; 7.1.9. лист вигодонабувача про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування (страхувальник або вигодонабувач); 7.1.10. інші документи або відомості (за вимогою страховика), які необхідні для зясування обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку.

Згідно із п. 7.2 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страхувальнику (вигодонабувачу) тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Страхувальник зобовязаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитків, перелік яких наведено в п. 7.1. договору. Ненадання таких документів дає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами.

Пунктом 7.4 Договору страхування встановлено, що рішення про виплату страхового відшкодування оформлюється страховим актом. Страховик повинен скласти страховий акт протягом десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та документів згідно з розділом п.7.1 договору. Вказаний строк може збільшуватися у відповідності з умовами п. 7.17. договору.

За змістом п. 7.5 Договору страхування якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом 10-ти робочих днів з дня підписання страхового акта, якщо зі страхувальником (вигодонабувачем) не узгоджено інший строк виплати.

Відповідно до п.11.1.1 Договору страхування страхувальник зобовязаний вести облік товарів, що зберігаються на території страхування. При настанні страхового випадку страховику повинні бути надані відповідні дані обліку про наявність товарів на території страхування із зазначенням в облікових документах дати вилучення товарів або розміщення їх на схов, найменування, кількості і вартості товарів. Дані обліку товарів є основою для визначення суми страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування розраховується, виходячи із кількості та дійсної вартості товарів, що знаходяться в межах території страхування на момент настання страхового випадку.

20.05.2010 р. голова правління АТ "Віголін" В.Голінський електронним листом повідомив позивача про викрадення майна зі складу по вул. Моторній, 8 у м.Одесі. Того ж дня, 20.05.2010р., Банк направив Страховій компанії повідомлення про настання страхового випадку за вих. № 3316.

21.05.2010 р. позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про зникнення заставного майна зі складу по вул. Моторній, 8 у м.Одесі.

25.05.2010 р. старшим слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Сягровець Т.М. порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна невстановленими особами, поєднаного з проникненням до сховища, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України.

26.05.2010 р. та 28.05.2010 р. позивач надав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування; документи на підтвердження придбання страхувальником застрахованого майна (договори купівлі-продажу цукру; платіжні доручення; видаткові накладні), акти прийому-передачі товару на відповідальне зберігання, акт проведення експрес оцінки товарів в обороті, складські та балансові довідки МПП "Принцеса", складські та експедиторські розписки страхувальника, звіти про збереження товару; розрахунок заборгованості МПП "Принцеса" за кредитним договором; постанову про порушення кримінальної справи.

Листом № 846/12 від 31.05.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що станом на 31.05.2010 р. відповідачу не надано жодного документу, передбаченого умовами Договору страхування, який підтверджує настання страхового випадку, розмір спричинених збитків та запропонував надати документи та інформацію.

Листом № 3788 від 08.06.2010 р. позивач повідомив відповідача про те, що в період з 26.05.2010 р. по 28.05.2010 р. представником позивача надано відповідачу увесь перелік запитуваних відповідачем документів, про що складено перелік необхідних документів від 20.05.2010 р. з датами та підписами представників позивача та відповідача та два описи переданих відповідачу документів, з огляду на що, твердження відповідача про неотримання жодних документів є безпідставними та необґрунтованими.

Листами № 3788 від 08.06.2010 р., № 3893 від 11.06.2010 р. позивач повідомив відповідача про те, що страхове відшкодування належить виплатити йому (вигодонабувачу) та вказав реквізити для перерахування страхового відшкодування, а також надав інші документи, необхідні для з'ясування обставин настання страхового випадку, визначення розміру збитку та здійснення виплати страхового відшкодування.

Листом № 2391-10 від 16.07.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що у звязку з порушенням кримінальної справи за фактом зникнення майна, відповідачем на підставі п. 7.17.3 Договору страхування відстрочено прийняття рішення за заявленою АТ "Сведбанк" подією на термін 4 місяці, а саме до 28.09.2010 р.

27.09.2010 р. позивач отримав від відповідача листа № 1443/12 від 24.09.2010 р., яким відповідач повідомив про відмову у визнанні події страховим випадком та відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з Договором страхування.

Спір у справі виник у звязку з відмовою відповідача визнати заявлену позивачем подію страховим випадку та відмовою відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування згідно з Договором страхування. Позивач вважає, що відповідач необґрунтовано та неправомірно відмовив у визнанні заявленої позивачем події страховим випадком та у виплаті страхового відшкодування, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача на його користь 19201875,00 грн. страхового відшкодування та 243 863,81 грн. пені за прострочення по виплаті страхового відшкодування у період з 25.09.2010 р. по 24.03.2011 р.

Договір, укладений між відповідачем та третьою особою 1, є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи (Договір страхування, додаток до Договору страхування, платіжні доручення) підтверджується приймання відповідачем у страхування майнових інтересів третьої особи 1 повязаних з володінням, розпорядженням, користуванням майном, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3 500,000тон, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8, та сплата третьою особою 1 страхової премії (платіжні доручення № 823 від 02.04.2010 р. та №53 від 27.04.2010 р. (а.с. 290-291 т. 3), що не оспорюється учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

З листа відповідача № 1443/12 від 24.09.2010 р. вбачається, що відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених п.п.8.1.3, 8.1.4,8.1.6, 8.1.7 та 8.1.8 Договору страхування. При цьому, відмовляючи у здійсненні виплати страхового відшкодування, відповідач виходив з того, що заявлена позивачем подія не є страховим випадком, що страхувальником та позивачем не були надані документи на підтвердження права власності страхувальника на застраховане майно, не були надані дані бухгалтерського та складського обліку, не були надані документи на підтвердження відповідального зберігання застрахованого майна за адресою по вул. Моторній, 8 у м. Одесі, а також з того, що позивач та страхувальник порушили взяті на себе за договором страхування зобовязання щодо вжиття всіх доступних та доцільних заходів для врятування майна, виконання всіх інструкцій страховика, страхувальник не повідомив компетентні органи, страховика про настання події, не надав документи згідно з п. 7.1 Договору страхування.

Згідно з п.п. 8.1.3, 8.1.4,8.1.6, 8.1.7 та 8.1.8 Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо: страхувальник повідомив страховику свідомо неправдиві відомості про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку (п.8.1.3.); страхувальник (вигодонабувач) несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (п.8.1.4); страхувальник повідомив страховику свідомо неправдиві відомості про ступінь страхового ризику (п.8.1.6); страхувальник навмисно не вжив доступних заходів, щоб зменшити збитки (п.8.1.7); страхувальник не виконав обовязків, передбачених умовами договору (п.8.1.8.);

За умовами п.7.2 Договору страхування страхове відшкодування сплачується страхувальнику (вигодонабувачу) тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. При цьому, із змісту положення п. 7.5 Договору страхування вбачається, що страхове відшкодування виплачується протягом 10 днів з дня підписання страхового акта, за умови, якщо випадок визнано страховим.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом п. 1.1 Договору страхування договір укладено у відповідності з Правилами №002 "Добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 9 статті 6 Закону України "Про страхування") (надалі "Правила №002", в тому числі Додатку №1 "Особливі умови добровільного страхування майна підприємств та підприємців від вогню та інших небезпек", та Правилами №007 "Добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ", в тому числі Додатку №1 "Особливі умови добровільного страхування майна підприємств та підприємців від вогню та інших небезпек".

Згідно з п. 1.2. Правил № 002 страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок подія, передбачена договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу).

Відповідно до п. 3.1. Договору страхування за цим договором страховими випадками визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пожежі (п.3.1.1.), вибуху (п.3.1.2.), удару блискавки (3.1.3.), падіння пілотованих літальних обєктів або їхніх частин (п.3.1.4.), стихійних лих (п.3.1.5.), дії води (п.3.1.6.), стороннього впливу (п.3.1.7.), протиправних дій третіх осіб (п.3.1.8.).

Пунктом 3.1.8 Договору страхування встановлено, що протиправними діями третіх осіб є зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), а також умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом.

Із змісту п. 4.1.4 Правил № 002 вбачається, що за договором страхування, укладеним на підставі даних правил, можуть бути застраховані майнові інтереси страхувальника (вигодонабувачів), повязані з ризиком втрати (загибелі) або ушкодження майна в результаті зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), а також, умисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом.

Згідно із ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України крадіжкою є таємне викрадення чужого майна.

Абзацом 2 п. 4.1.4 Правил № 002 передбачено застереження: якщо інше не передбачено договором страхування, злом - це проникнення, повязане з доступом до майна таємно, шляхом застосування зусилля. При цьому, зусилля з метою проникнення у приміщення чи інше сховище може полягати у застосуванні зловмисником технічних засобів, пошкодженні сховища або охоронних засобів (наприклад, відкриття сховища відмичкою, пролом у стіні, покрівлі, підкоп під приміщення, пошкодження вікон, дверей тощо.

Таким чином, страховим випадком за Договором страхування визнається втрата (зникнення) застрахованого майна в результаті протиправних дій третіх осіб, зокрема, вчинення крадіжки зі зломом, яку виходячи з умов п. 3.1.8 Договору страхування, п.4.1.4 Правил № 002, ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України можна визначити як таємне викрадення чужого майна в результаті проникнення у приміщення чи інше сховище, в якому знаходиться майно, шляхом застосування зусилля, яке може полягати, в т.ч. у пошкодженні сховища, проломі у стіні.

Згідно з п.7.1.7 Договору страхування для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний надати страховику документи, видані компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Наявність протиправних дій підтверджується постановою компетентного органу, що проводить дізнання або досудове слідство, про порушення кримінальної справи за ознакою скоєння відповідного злочину.

На підтвердження факту настання події, яку позивач вважає страховим випадком, відповідачу було надано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області Сягровець Т.М. від 25.05.2010 р. про порушення кримінальної справи.

Відмовляючи у визнанні заявленої події страховим випадком відповідач виходив з того, що Договором страхування передбачений виключний перелік протиправних дій, які визнаються страховими ризиками; як доказ настання страхової події вигодонабувач посилається на постанову про порушення кримінальної справи від 25.05.2010 р. старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області Сягровець Т.М. за ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України; зміст зазначеної постанови не містить способу викрадення, зазначеного в п.3 спірного договору, та не дозволяє віднести заявлений випадок до страхових ризиків; вигодонабувачем не доведена втрата товару у кількості 3500 тон, а тому заявлена вигодонабувачем подія за умовами Договору страхування не може бути визнана страховим випадком - "Втрата майна внаслідок протиправних дій третіх осіб".

З постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області Сягровець Т.М. від 25.05.2010 р. про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження, вбачається, що кримінальна справа порушена за фактом таємного викрадення чужого майна невстановленими особами, поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.185 Кримінального кодексу України.

Надана позивачем відповідачу постанова про порушення кримінальної справи за ознакою скоєння злочину, передбаченого ч.5 ст.185 Кримінального кодексу України, не містить способу викрадення застрахованого майна, проте є документом, виданим компетентним органом, який проводить досудове слідство, що підтверджує наявність протиправних дій третіх осіб та настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок.

Виходячи з умов Договору страхування, для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) зобовязаний надати страховику виданий компетентним органом, що проводить дізнання чи досудове слідство, документ, який підтверджує настання події, яка може бути кваліфікована страховиком як страховий випадок, а не який підтверджує настання події, що є страховим випадком, оскільки кваліфікація події, настання якої підтверджується документом, виданим компетентним органом, що проводить дізнання чи досудове слідство, яка має ознаки страхового випадку, страховим випадком є компетенцією страховика, а не органу, що проводить дізнання чи досудове слідство.

За таких обставин, визнання чи невизнання події (викрадення застрахованого майна, поєднаного з проникненням у сховище), настання якої підтверджується постановою СУ ГУ МВС України в Одеській області про порушення кримінальної справи, страховим випадком є компетенцією відповідача (Страхової компанії), який, відповідно до умов Договору страхування та взятих на себе зобовязань за ним та відповідно до законодавства України, у разі настання події, що за умовами договору може бути кваліфікована як страховий випадок, зобовязаний вжити усіх заходів щодо з'ясування причин та обставин настання події. Саме з цією метою Страховою компанією було відстрочено виплату страхового відшкодування на 4 місяці.

Оскільки законодавство України не містить визначення поняття "злому" і визначення цього поняття, яке дає підстави визнавати чи не визнавати крадіжку страховим випадком, передбачено лише у правилах страхування відповідача, то виданий компетентним органом, що проводить дізнання чи досудове слідство, документ, який підтверджує настання події, не може підтверджувати факт настання страхового випадку та може підтверджувати лише факт настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок.

У звязку з цим, суд вважає, що відсутність у постанові зазначення способу викрадення майна не давало відповідачу підстав не визнавати заявлену позивачем подію страховим випадком та не могло бути підставою для невизнання заявленої події страховим випадком.

Крім того, матеріалами справи (листом голови правління АТ "Віголін" В.А.Голінського від 20.04.2010 р.; актом огляду складського приміщення за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 8 від 20.05.2010 р.) підтверджується та обставина, що на момент прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачу було відомо про те, що викрадення застрахованого майна було здійснено в результаті проникнення до складського приміщення шляхом здійснення пролому у стіні:

- в листі голови правління АТ "Віголін" від 20.04.2010 р., копія якого була надана відповідачу позивачем згідно з листом позивача № 4701 від 05.07.2010 р., якого відповідач отримав 13.07.2010 р., повідомлялось про те, що застраховане майно було викрадене шляхом розбирання задньої стінки складу;

- згідно з актом огляду складського приміщення від 20.05.2010 р., складеного та підписаного представниками позивача, відповідача та зберігача за результатами проведеного ними огляду складського приміщення за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 8, під час огляду складського приміщення представниками виявлено сліди відновлювального ремонту стіни, розташованої по праву сторону, і те, що в стіні мав місце пролом.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування йому було відомо про те, що викрадення застрахованого майна було здійснено в результаті проникнення до складського приміщення шляхом здійснення пролому у стіні, у звязку з чим, суд вважає, у Страхової компанії не було підстав для невизнання заявленої позивачем події страховим випадком.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п.п. 6.1.2, 6.2.2 Договору страхування відповідач вправі був направити запити в органи міліції чи інші спеціалізовані органи, до компетенції яких входить розслідування причин настання подій, передбачених розділом 3 Договору страхування, для зясування питання щодо способу викрадення майна.

Проте, з листа-відмови відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р. вбачається, що відповідач не звертався до органу, який проводить досудове розслідування справи щодо викрадення застрахованого майна, і що жодних звернень до вказаного органу відповідач не надсилав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовив позивачу у визнанні події страховим випадком.

Стосовно інших підстав, які визначені Страховою компанією підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд відзначає наступне.

З листа відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р. вбачається, що відмовляючи у виплаті страхового відшкодування відповідач виходив, зокрема, з того, що страхувальником та вигодонабувачем не надано документів на підтвердження права власності страхувальника на застрахований товар на момент настання випадку, чим порушено п. 7.1.3 Договору страхування. При цьому, в листі №1443/12 від 24.09.2010 р. відповідач одночасно вказав на те, що копії договорів купівлі-продажу цукру підтверджують придбання та оплату товару у кількості 1870 тон, при цьому, додаткова угода до договору страхування укладена 27.04.2010 р., а останній правочин щодо купівлі-цукру - 25.03.2009 р.; за вказаний період МПП "Принцеса" мала можливість укладати різноманітні угоди та здійснювати фінансові операції щодо відчуження цього товару.

Матеріалами справи (описом документів, переданих позивачем відповідачу на 100 аркушах; листом позивача від 07.06.2010 р. вих. № 3788 від 08.06.2010 р., отриманим відповідачем 08.06.2010 р.; листом відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р.) підтверджується, що 26.05.2010 р. відповідач отримав від позивача копії договорів купівлі-продажу цукру МПП "Принцеса", копії платіжних доручень, видаткових накладних про придбання цукру, копії сертифікатів відповідності, копію балансової довідки від 27.04.2010р. про знаходження станом на 20.04.2010 р. на балансі страхувальника 3500 тон цукру.

З наданих відповідачем до відзиву договорів купівлі-продажу цукру вбачається, що до укладення Договору страхування страхувальником було укладено ряд договорів купівлі-продажу з постачальниками цукру: договір купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2009 р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Агрофірма Удич", платіжні доручення, накладна на поставку цукру; договір купівлі-продажу № 05/12 від 05.12.2008 р. між МПП "Принцеса" та МПП "Олант", видаткові накладні на поставку 250 тон цукру, платіжні доручення; договір купівлі-продажу №01/01 від 01.01.2009 р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Агро Престиж", видаткові накладні на поставку цукру у кількості 140 тон; договір купівлі-продажу №0108/2008-МЧП від 01.08.2008р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "УПК-Інвест" на поставку 355 тон цукру та додаткова угода до договору на поставку додатково 250 тон цукру, платіжні доручення; договір постачання № 26/21/09Д від 26.01.2009 р. між МПП "Принцеса" та ДП "Стратос-Захід", видаткові накладні на поставку цукру у кількості 160 тон, платіжні доручення; договір купівлі-продажу № 10 від 15.01.2008 р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Агріматко-Вест", специфікації та видаткові накладні на поставку 270 тон цукру, платіжні доручення; договір № 23-02/09-63Р купівлі-продажу товарів від 23.02.2009 р. між МПП "Принцеса" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Світанок" на поставку 50 тон цукру та договір № 05-03/09-151Р купівлі-продажу товарів від 05.03.2009 р. на поставку 70 тон цукру, накладні на поставку цукру.

Також, позивачем надано суду договір купівлі-продажу № 2008-26/08УПК від 26.08.2008р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Українська продовольча компанія" з накладними та видаткові накладні на поставку 687,85 тон цукру; договір купівлі-продажу №04-03/09-134Р від 04.03.2009р. між МПП "Принцеса" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Світанок" та видаткові накладні на поставку 440 тон цукру; договір купівлі-продажу № 471 від 06.10.2008 р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія" та видаткові накладні на поставку 207 тон цукру; договір купівлі-продажу 003-АП-3Д/ПС/ЦЗ від 08.01.2009 р. між МПП "Принцеса" та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" та видаткові накладні на поставку 338 тон цукру.

Складською довідкою від 20.04.2010 р., підписаною директором МПП "Принцеса" ОСОБА_4 з проставлянням відбитку печатки підприємства, МПП "Принцеса" підтвердила, що цукор-пісок (ГОСТ 21-94) у кількості 3500 тон, що знаходиться за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8, який передається у заставу позивача, є власністю МПП "Принцеса" і станом на 20.04.2010 р. обліковуються на рахунку 281 "Товари на складі".

Згідно балансової довідки від 27.04.2010 р., підписаної директором МПП "Принцеса" ОСОБА_4 з проставлянням відбитку печатки підприємства, МПП "Принцеса" підтвердила, що цукор-пісок (ГОСТ 21-94) у кількості 3500 тон, що знаходиться за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8, який передається у заставу позивача, є власністю МПП "Принцеса" і станом на 20.04.2010 р. обліковуються на рахунку 281 "Товари на складі".

Згідно з Актом проведення експрес-оцінки товарів в обороті від 20.04.2010 р. під час проведення оцінки товарів в обороті старшим оцінювачем управління оцінки позивача ОСОБА_5 встановлено та в графі "титул власності" зазначено, що відповідно до наданих договорів купівлі-продажу майно на правах власності належить МПП "Принцеса", але фактичну належність саме цієї партії цукру заставодавцю визначити не можливо (відсутня довідка складу та акти прийому на відповідальне збереження обєкту оцінки).

Доводи відповідача про те, що відповідачу позивачем були надані незасвідчені копії документів, зокрема, договорів купівлі-продажу цукру, судом відхиляються як безпідставні, оскільки згідно листа №1443/12 від 24.09.2010 р. відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що копії договорів купівлі-продажу цукру підтверджують придбання та оплату товару у кількості 1870 тон, а не на тій підставі, що надані відповідачу копії договорів були не засвідчені, у звязку з чим викликали сумніви у їх достовірності.

Згідно з листом позивача № 3788 від 08.06.2010 р. всі документи, що буди передані позивачем відповідачу в період з 26.05.2010 р. по 28.05.2010 р., передавались у прошитому вигляді, з проставлянням на звороті останньої сторінки печатки позивача, відмітки "згідно з оригіналом", підпису уповноваженої особи із зазначенням її прізвища та ініціалів.

Матеріалами справи підтверджується, що копії договорів купівлі-продажу цукру, видаткових накладних, платіжних доручень, які передавались позивачем відповідачу згідно з описом документів на 100 аркушах, були прошиті, а на останньому аркуші було вказано, що у даній справі прошито, пронумеровано і скріплено печаткою АТ "Сведбанк" 100 (сто) аркушів, та міститься підпис особи із зазначенням її ініціалів та прізвища.

Крім того, з листів відповідача № 845/12 від 31.05.2010 р., № 993/12 від 25.06.2010 р., які направлялись позивачу, вбачається, що відповідач звертався до позивача з пропозицією надати інші документи та інформацію, необхідні для з'ясування обставин випадку та визначення розміру збитку, проте не вказував на необхідності надання договорів купівлі-продажу цукру, видаткових накладних на поставку цукру додатково ще на 1630 тон (3500 - 1870).

Посилання відповідача у листі №1443/12 від 24.09.2010 р. на те, що додаткова угода до договору страхування укладена 27.04.2010 р., а останній правочин щодо купівлі-цукру - 25.03.2009 р.; за вказаний період МПП "Принцеса" мала можливість укладати різноманітні угоди та здійснювати фінансові операції щодо відчуження цього товару є необґрунтованим, не підтверджується жодними доказами і є лише припущенням відповідача, яке спростовується наявними у матеріалах справи доказами (електронними звітами ОСОБА_2, складськими та балансовими довідками), якими підтверджується, зокрема, та обставина, що до моменту настання події (викрадення цукру) цукор на складі знаходився без руху, вилучення товару (цукру) зі складу не здійснювалось.

Заперечення відповідача про датування документів на цукор у 2008-2009 році судом відхиляються з огляду на сезонність характеру виробництва наведеного товару, що виключає існування у квітні 2010 року цукру врожаю 2010 року. Крім того, оспорення належності підпису представника МПП "Принцеса" на видаткових накладних за якими така особа отримувала цукор є безпідставним, з огляду на відсутність претензій продавців товару (численні та різні сільськогосподарські товариства), відсутність у відповідача сумнівів щодо підписання таких документів особами від імені продавців, а також наявність доказів передачі такого товару у 2010 році на зберігання АТ "Віголін".

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що позивачем не підтверджений факт наявності у страхувальника цукру у кількості 3500 тон на момент укладення Договору страхування та на момент настання страхового випадку, оскільки під час укладення Договору страхування та додаткової угоди до нього відповідач міг пересвідчитись в наявності у МПП "Принцеса" та в належності йому майна (цукру-піску) у заявленій кількості, а в разі, якщо у відповідача були сумніви щодо наявності майна та його належності страхувальнику, відповідач повинен був пересвідчитись у наявності такого майна.

За змістом п. 6.1.1 Договору страхування та п. 7.1.1 Правил №002 страховик має право перевіряти стан застрахованого майна на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування. Пунктом 2.8. Правил №002 передбачено, що питання про прийняття того чи іншого предмету Договору страхування на страхування вирішується страховиком в односторонньому порядку. Згідно з п. 2.7.2. Правил № 002, у відповідності до яких укладався Договір страхування (п.1.1 Договору страхування), згідно з даними правилами не можуть бути застраховане майно, що знаходиться на території страхування, але яке не належить страхувальнику (вигодонабувачеві) на праві власності (володіння, користування, розпорядження), або не знаходиться у страхувальника (вигодонабувача) в довірчому управлінні, оренді, лізингу, заставі, на схові, комісії та з інших підстав, що не суперечать чинному законодавству України.

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили існування такої можливості під час укладення договорів страхування, проте вказали на те, що вказане є правом, а не обовязком відповідача. Відтак, укладаючи Договір страхування та додаткову угоду до нього відповідач тим самим визнав та погодився з тим, що обєктом страхування є майно (цукор-пісок у кількості 1000 тон, а потім у кількості 3500 тон), що належить МПП "Принцеса" на праві власності. Нереалізація відповідачем свого права пересвідчитись в належності (наявності) у страхувальника майна (обєкта страхування), що в даному випадку зі слів представників відповідача здійснено з огляду на те, що Банк є корпоративним клієнтом, під час укладання договору та отриманні страхової премії, не дає відповідачу права посилатись на відсутність такого майна у власності страхувальника на момент укладання договору в обґрунтування підстав для відмови у страховій виплаті.

Також, згідно з листом-відмовою відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р. підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування було те, що відповідачу не надано даних бухгалтерського та складського обліку, що підтверджують рух товару між складами по вул.Моторній, 8 б та вул. Моторній, 8, знаходження застрахованого товару на території страхування, із зазначенням дати вилучення товарів або їх розміщення на сховищі, кількості та вартості товарів (виписки з інвентарних книг, рахунки та накладні, виписки з книг (журналів) складського обліку, товарно-транспортні накладні, акти, звіти матеріально-відповідальних осіб) за період з 02.04.2010 р. по 20.05.2010 р.. При цьому, в листі відповідач вказав на те, що отримані ним складські розписки, акти прийому-передачі та інші документи, складені за участю представників зберігача, не приймаються ним до уваги, оскільки договір відповідального зберігання з АТ "Віголін" не передбачає зобовязань відповідального зберігання на вулиці Моторній, 8, а лише на вул. Моторній, 8б.

Разом із цим, в матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 27.04.2010 р. до Договору страхування в якій сторонами визначено, що предметом страхування за цим договором є майно: товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500 тон, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8 згідно з договором відповідального зберігання №1 від 02.04.2010 р., укладеним між АТ "Виголин" та МПП "Принцеса". Згідно з п.1 додаткової угоди № 1 від 27.04.2010 р. до договору відповідального зберігання № 1 від 02.04.2010 р., п. 1.2 договору відповідального зберігання викладено у новій редакції та визначено, що зберігач надає свої послуги з відповідального зберігання товару, що належить клієнту, у визначеній частині складського приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8.

З огляду на зазначене, неприйняття відповідачем до уваги складських розписок, актів прийому-передачі та інших документів, складених за участю представників АТ "Віголін", з тієї підстави, що договір відповідального зберігання з АТ "Віголін" не передбачає зобовязань відповідального зберігання на вулиці Моторній, 8, а лише на вул. Моторній, 8б (абз.2 стор.4), є необґрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи.

Крім того, з опису документів, переданих позивачем відповідачу на 74 аркушах (п.п.12,13), листа позивача вих. № 4701 від 05.07.2010 р., листа відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р., які містяться у матеріалах справи, вбачається, що 26.05.2010 р. та 13.07.2010 р. відповідач повторно отримав від позивача копію складської довідки МПП "Принцеса" від 20.04.2010 р. та балансової довідки від 27.04.2010 р., а 28.05.2010 р. відповідач разом із заявою позивача від 27.05.2010 р. про виплату страхового відшкодування отримав копії складських розписок та актів приймання-передачі.

Актами приймання передачі товарів на відповідальне зберігання від 02.04.2010 р. та від 19.04.2010 р. (які є додатками 2 до договору зберігання), підписаними представником АТ "Віголін" ОСОБА_2 та представником МПП "Принцеса" ОСОБА_4, підтверджується, що 02.04.2010 р. МПП "Принцеса" було передано, а зберігачем було прийнято на зберігання товар (цукор) у кількості 1000 тон, а 19.04.2010 р. МПП "Принцеса" передано, а зберігачем прийнято на зберігання товар (цукор) у кількості 3500 тон.

Згідно з складською та експедиторською розпискою від 19.04.2010 р. (додаток 3 до договору зберігання), підписаною представником зберігача ОСОБА_2, 19.04.2010 р. МПП "Принцеса" було передано, а зберігачем прийнято на склад по вул. Моторній, 8 у м.Одесі на зберігання товар (цукор) у кількості 3500 тон (сімдесят тисяч мішків).

Складською довідкою МПП "Принцеса" від 20.04.2010 р., балансовою довідкою МПП "Принцеса" від 27.04.2010 р. підтверджувалось знаходження цукру-піску у кількості 3500 тон за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8.

Наявність у власності страхувальника цукру та передача його зберігачу на зберігання, а також наявність цукру у кількості 3500 тон на складі на момент настання події підтверджується також листом голови правління АТ "Віголін" від 20.05.2010 р., в якому зберігач повідомляв позивача про ситуацію з товаром "цукор в мішках", що знаходиться на зберіганні АТ "Віголін" згідно трьохстороннього договору № 1 від 02.04.2010 р., а саме викрадення всього обєму, 3500тон цукру, шляхом розбирання задньої стіни складу.

Крім того, згідно з електронними звітами представника АТ "Віголін" ОСОБА_2 від 05.05.2010 р., 11.05.2010 р., 12.05.2010 р., 14.05.2010 р., 17.05.2010 р., 18.05.2010 р., копії яких були надані відповідачу позивачем листом вих. № 3788 від 08.06.2010 р., представник АТ"Віголін" ОСОБА_2 повідомляв позивача про те, що заставлений товар (цукор-пісок) у кількості 3500 тон у відповідності з договором відповідального зберігання № 1 від 02.04.2010 р. і складською розпискою від 19.04.2010 р. знаходиться під охороною, в належному стані, без руху за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8.

Матеріалами справи (електронними звітами ОСОБА_2, складськими та балансовими довідками) підтверджується, що у період з 02.04.2010 р. по 20.05.2010 р. цукор на складі знаходився без руху, вилучення товару (цукру) зі складу не здійснювалось. Документи бухгалтерського та складського обліку, які б підтверджували рух товару між складами по вул.Моторній, 8б та вул. Моторній, 8, дати вилучення товару або розміщення на сховищі (виписки з інвентарних книг, рахунки, накладні, виписки з книг (журналів) складського обліку, товарно-транспортні накладні, акти, звіти матеріально-відповідальних осіб) в період з 02.04.2010р. по 20.05.2010 р. не складались, а відтак не могли бути надані відповідачу.

З огляду на це, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав ненадання Страховій компанії документів на підтвердження руху товарів між складами по вул.Моторній, 8б та вул. Моторній, 8, є безпідставною та необґрунтованою.

За змістом Договору зберігання та погодженого в додатку №1 зразку акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання належним доказом передачі товару на відповідальне зберігання є відповідні акти (а.с. 96-97, т. 1), які підписані страхувальником та зберігачем на кількість 3500 тон цукру, а тому посилання на відсутність в складській розписці від 02.04.2010 р. про передачу на зберігання цукру у кількості 1000 тон відтиску печатки зберігача та відсутність у складській та експедиторській розписці від 19.04.2010 р. про передачу 3500 тон цукру підпису та печатки страхувальника не спростовує самого факту існування у страхувальника цукру, передачі його зберігачу на зберігання та наявності цукру у кількості 3500 тон на складі (на території страхування) на момент настання страхової події, які підтверджуються іншими наданими суду доказами в їх сукупності (договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, складськими та балансовими довідками, актами приймання-передачі, листом голови правління зберігача, письмовими поясненнями те електронними звітами представника зберігача ОСОБА_2).

Суд не погоджується з доводами відповідача, що страхувальником та позивачем не були надані документи на підтвердження відповідального зберігання застрахованого майна за адресою по вул. Моторній, 8 і що відповідачу не було відомо про зміну території зберігання.

У п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 27.04.2010 р. до Договору страхування сторони визначили, що предметом страхування за цим договором є майно: товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500 тон, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8, згідно з договором відповідального зберігання №1 від 02.04.2010 р., укладеним між АТ "Віголін" та МПП "Принцеса".

Оскільки територія зберігання майна по вул. Моторній, 8 була визначена додатковою угодою № 1 до договору відповідального зберігання, то, визначаючи в додатковій угоді до Договору страхування місцезнаходження майна по вул. Моторній, 8, посилаючись на договір відповідального зберігання, до якого на момент підписання угоди вже були внесені зміни в частині території зберігання, відповідачу не могло не бути відомо про додаткову угоду № 1 до договору відповідального зберігання та зберігання майна за адресою по вул. Моторній, 8.

Крім того, з листування сторін вбачається, що відповідач не запитував у позивача надання додаткових угод до договору відповідального зберігання чи інших документів на підтвердження відповідального зберігання майна саме по вул. Моторній, 8 у м. Одесі, тоді як документи, що надавались відповідачу, надавались позивачем згідно із запитами Страхової компанії.

Доводи відповідача, що позивачем не виконано обовязки з негайного повідомлення правоохоронних органів та страховика про настання страхового випадку спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, якими підтверджується, що про викрадення майна позивач дізнався 20.05.2010 р. з листа голови правління АТ "Віголін" і що цього ж дня, 20.05.2010 р., позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, а вже наступного дня, 21.05.2010 р., позивач повідомив правоохоронні органи про факт викрадення заставного майна.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що позивач (вигодонабувач) неналежним чином виконав свої обовязки за Договором страхування з негайного повідомлення страховика та компетентних органів про настання страхового випадку.

Із змісту постанови про порушення кримінальної справи від 25.05.2010 р. вбачається, що справа порушена на підставі двох заяв №4049 від 19.05.2010 р. та №4049/1 від 21.05.2010 р., проте з наданих до відзиву письмових пояснень ОСОБА_2, які відбиралися відповідачем, вбачається, що ця особа звернулася 19.05.2010 р. з відповідною заявою про злочин.

Подача Банком заяви про злочин на наступний день не може свідчити про порушення обовязку "негайного" повідомлення компетентних органів, а посилання в тексті заяві про ймовірність шахрайства, не спростовує факту звернення з відповідною заявою, адже умови Договору страхування чи Правил № 002 не встановлюють вимог до такої заяви. При цьому, Банк не зобовязаний та не має можливості на стадії отримання повідомлення про зникнення заставленого майна здійснювати правову оцінку характеру причин зникнення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин, а згідно з п. 8.1.4 Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (вигодонабувач) несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Тобто, відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку відповідач мав право лише у тому разі (за умови), 1) якщо б позивач дійсно несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку і, при цьому, 2) таке несвоєчасне повідомлення не було здійснено внаслідок поважних на це причин. Проте, з листа відповідача №1443/12 від 24.09.2010 р. вбачається, що при прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачем взагалі не з'ясовувалось - з поважних чи без поважних на це причин - позивач про настання страхового випадку повідомив відповідача лише у той день, коли він дізнався про настання страхового випадку, а правоохоронні органи - лише на наступний день.

Посилання Страхової компанії на невиконання страхувальником обовязків, які як встановлено судом виконані Банком (вигодонабувачем) не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки приписи п. 6.4.5 Договору страхування визначають альтернативність особи, яка зобовязана подати такі документи.

Твердження відповідача, що відповідно до висновку спеціаліста Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Академії будівництва України, зробленого на запит слідчого СУ ГУ МВД України в Одеській області СягровцяТ.М. (а.с. 315-318 т. 3), розвантаження цукру могло бути здійснено за 176 години, що начебто виключає його існування на складі з огляду на наявність листа представника АТ "Віголін" ОСОБА_2 від 18.05.2010 р. про наявність цукру, не спростовує твердження позивача про крадіжку цукру. Відповідачем не доведено наявності вини страхувальника чи вигодонабувача у неналежному виконанні АТ"Віголін" умов договору зберігання, а тому зазначене не могло бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування.

За наведених обставин, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав несвоєчасного повідомлення позивачем відповідача та правоохоронного органу про настання страхового випадку (п. 8.1.4 договору) не може вважатись обґрунтованою.

Посилання відповідача в листі №1443/12 від 24.09.2010 р. як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування на обставини, що встановлені ним за результатами власного розслідування (зокрема, що договір зберігання був укладений без мети здійснення контролю за станом заставленого майна; 3500 тон цукру (70 000 мішків) не могло фізично вміститись на складському приміщенні; договір страхування зі сторони страхувальника був укладений без наміру створення правових наслідків; незадовго до крадіжки цукру з території страхування вивезено близько 20000 мішків річкового піску, які перебували на складі під виглядом цукру), суд вважає необґрунтованим, оскільки в листі не зазначено, на підставі яких саме даних відповідачем за результатами власного розслідування встановлено ці обставини, і не надано суду доказів на підтвердження цих обставин, а докази, що містяться у матеріалах справи, не підтверджують зазначені відповідачем у листі обставини.

Відповідно до п. 8.1.1 Договору страхування кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України.

Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо введення представниками страхувальника відповідача (страховика) в оману щодо обставин, які мали істотне значення для укладення договору, повідомлення йому свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування, укладення договору страхування без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, неповідомлення страховика під час укладення договору та під час його дії про всі відомі обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику, невжиття заходів щодо охорони майна, а матеріалами справи не підтверджується існування цих обставин на момент укладення сторонами договору страхування, а тому суд не вбачає підстав для визнання договору страхування недійсним згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши умови укладеного сторонами договору та перевіривши їх на предмет відповідності вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір відповідає вимогам законодавства, укладений у формі, встановленій законом, не суперечить законодавству та моральним засадам суспільства, а також спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У звязку з цим, на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у Страхової компанії не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав наявності в діях осіб, що діяли від імені страхувальника, ознак шахрайства.

Посилання відповідача в листі №1443/12 від 24.09.2010 р. на те, що 3500 тон цукру не могло вміститись у складському приміщенні складу по вул. Моторній, 8, є необґрунтованим, оскільки не підтверджується доказами та спростовується доказами, які містяться у матеріалах справи (згідно з висновком спеціалістом Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву при Академії будівництва України № 2328/1 від 26.08.2010 р., наданого на запит слідчого управління МВС Одеської області, 3500 тон цукру могли вміститися на складі по вул. Моторній, 8 у м. Одесі). Крім того, в момент укладення Договору страхування відповідач вправі був пересвідчитись в наявності товару в заявленій кількості на території страхування.

З огляду на це, посилання відповідача на навмисне введення його в обману щодо обставин, які мали істотне значення для укладення договору; на укладення договору страхування зі сторони страхувальника без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином; на порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України в частині відповідності волевиявлення учасника договору його внутрішній волі; на неповідомлення страховика під час укладання договору та під час його дії про всі відомі обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику; на повідомлення страховику свідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування, суд вважає, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, відповідач не обґрунтував вказані обставини жодними доказами.

Посилання відповідача на неможливість здійснення виплати страхового відшкодування на тій підставі, що зі страхувальником не укладено угоди, передбаченої п. 7.19 Договору страхування, відповідно до якої страхувальник зобовязується, у разі якщо майно, яке зникло буде знайдено, передати права власності на нього страховику, суд знаходить неправомірним, оскільки: по-перше, неукладення зі страхувальником передбаченої п. 7.19 Договору страхування угоди не було підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу; по-друге, в судовому засіданні судом з пояснень представників відповідача встановлено, що відповідач не звертався до страхувальника з пропозицією щодо укладення такого договору та не надсилав страхувальнику проекту такого договору (тобто, відсутня воля Страхової компанії на укладення такого правочину); по-третє, укладення такої угоди з огляду на наявність страхового акту про відмову визнання настання страхового випадку було неможливим.

За таких обставин, відмова відповідача здійснити виплату страхового відшкодування є неправомірною та необґрунтованою, оскільки на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування у Страхової компанії не було.

При предявленні вигодонабувачем вимоги про виплату страхового відшкодування страховик має право вимагати від вигодонабувача виконання обовязків за Договором страхування, включаючи обовязки, що лежать на страхувальникові, але не виконані ним (п.6.1.6 Договору страхування).

З урахуванням встановленого, суд вважає, що позивач виконав усі дії, що вимагались від нього згідно з п. 6.4.5 Договору страхування, та надав відповідачу усі необхідні документи, перелік яких наведено у п. 7.1 Договору страхування та вимагались від нього відповідачем.

Надані позивачем документи підтверджують настання страхового випадку, вказують на причини та розмір збитків. На підставі наданих позивачем документів відповідач міг та повинен був зясувати усі обставин та причини настання страхового випадку, визначити розмірів збитків та, з огляду на настання страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування.

Пунктом 7.3 Договору страхування встановлено, що розмір збитків визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складання кошторису збитків. Кожна із сторін має право на проведення незалежної експертизи. Незалежна експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення. Якщо незалежна експертиза визнала випадок не страховим, витрати на її проведення несе страхувальник.

Згідно із наявним в матеріалах справи висновком про вартість цукру-піску вартість застрахованого товару (3 500 тон цукру-піску) становить 29 806 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору страхування зі змінами, внесеними додатковою угодою, загальна страхова сума за договором дорівнює: 19395833,33 грн. Згідно із п. 2.2 Договору страхування безумовна франшиза по кожному та будь-якому окремому страховому випадку становить 1,00 % від страхової суми, вказаної в п. 2.1 договору.

Отже, безумовна франшиза за Договором страхування становить 195958,33 грн.

З урахуванням передбаченого Договором страхування розміром франшизи, максимальна сума страхового відшкодування, що може бути виплачена за договором страхування, обмежується:

19201875,00 грн. = 19395833,33 грн. (сума страхування) 193958,33 грн. (франшиза).

Положеннями п. 7.6 Договору страхування погоджено, що розмір суми відшкодування, яке сплачується вигодонабувачу, не повинен перевищувати обсягу невиконаних зобовязань страхувальника за кредитним договором, включаючи заборгованість за кредитом та плати за його використання, залишок сплачується страхувальнику.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості страхувальника за кредитним договором обсяг невиконаних зобовязань страхувальника за кредитним договором станом на 24.09.2010 р. складав 20 991 088,41 грн.

За змістом ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України звернення кредитора (Банку) з вимогою до поручителя є правом першого, а нереалізація цього права, за відсутності доказів реального виконання поручителем забезпеченого порукою зобовязання позичальника перед Банком не є підставою для висновку про зменшення реального обсягу невиконаних перед Банком зобовязань по поверненню кредиту, а відтак і для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (19201875,00 грн.), не перевищує обсягу невиконаних зобовязань страхувальника за кредитним договором (20 991 088,41 грн.).

Страховою компанією правомірно було подовжено строк прийняття рішення на 4 місяці, а тому останнім днем прийняття рішення про виплату було 28.09.2010 р., а відтак виплата страхового відшкодування згідно п. 7.5 Договору страхування повинна була бути здійснена до 13.10.2010 р.

Доказів виплати страхового відшкодування у наведений строк не надано, а тому з 14.10.2010 р. має місце протиправне прострочення виконання Страховою компанією грошового зобовязання.

В частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь пені у розмірі 243863,81 грн., нарахованої у період з 25.09.2010 р. по 24.03.2011 р., позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В обґрунтування вимоги в частині стягнення пені позивач посилається на п. 9.1 Договору страхування.

Згідно із п. 9.1 Договору страхування передбачено, що за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати страхувальникові пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, згідно з п. 9.1 Договору страхування, на відміну від інших положень Договору страхування, які однаково стосуються страхувальника та вигодонабувача, страховик несе відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування лише перед страхувальником.

Договором не передбачено відповідальності страховика перед вигодонабувачем у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а тому у вигодонабувача немає підстав вимагати сплати таких штрафних санкцій.

З огляду на це, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за Договором страхування є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 19201875,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерне товариство "Сведбанк" задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04071, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (01032, м.Київ, вул. С.Петлюри, 30, ідентифікаційний код 19356840) страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців №506-ип/10к від 02.04.2010 р. у розмірі 19201875 (дев'ятнадцять мільйонів двісті одна тисяча вісімсот сімдесят пять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 25 180 (двадцять пять тисяч сто вісімдесят) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення - 23.05.2011 р.