Рішення № 15710926, 18.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р. Справа № 5010/850/2011-15/42

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал", вул. Золочівська, 1, Ленінський район, м. Харків, Харківська область, 61177,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", вул. Січових Стрільців, 1/В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351,

про стягнення коштів в сумі 104110 грн. 98 коп.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність № 345/02 від 21.03. 2011 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал" звернулося в суд з позовною завою до Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про стягнення коштів в сумі 104110 грн. 98 коп., в тому числі: 82110 грн. основного боргу, 5747 грн. 70 коп. штрафу, 7011грн. 97 коп. пені, 7061 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2179 грн. 85 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 31-2/03-10 від 31.03.2010 року, позивачем поставлено відповідачу тельфери електричні, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за отримані товари.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2011 року.

Ухвалою суду від 11.05.2011 року відкладено розгляд справи на 18.05.2011 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 18.05.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 31-2/03-10 від 31.03.2010 року, в частині оплати коштів за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 82110 грн., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 5747 грн. 70 коп. штрафу, 7011грн. 97 коп. пені, 7061 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2179 грн. 85 коп. 3 % річних та покласти на останнього судові витрати, в тому числі 3500 грн. за оплату послуг адвоката. Заперечує щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 1 рік.

Представник відповідача, в судове засідання 18.05.2011 року, повторно не з"явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 19427720 вручено 06.05.2011 року.

Представником відповідача направлено суду клопотання вх. № 4106/2011-свх від 17.05.2011 року, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить розстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

28.04.2011 року з Головного управління статистики в Івано-Франківській області на адресу суду (вх. № 3649/2011-свх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", відповідно до даних якого станом на 27.04.2011 року місцезнаходженням Відповідача є: 77351, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Вістова, вул. Січових Стрільців, 1/В.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

31.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Калуський завод комунального устаткування" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал" (Постачальник) укладено договір № 31-2/03-10 (далі Договір), предметом якого є тельфери електричні.

На виконання умов Договору, згідно видаткової накладної № 06/03 від 20.04.2010 року, Позивачем відвантажено, а Відповідачем отримано товари на загальну суму 82110 грн.

Згідно умов Договору ВАТ "Калуський завод комунального устаткування" повинно було оплатити кошти за отриману продукцію протягом 30 календарних днів.

В порушення договірних зобов"язань Відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих товарів, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 82110 грн.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків за договором № 31-2/03-10 від 31.03.2010 року, який підписано представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становить 82110 грн.

Відповідно до п. 9.3. Договору за порушення строків оплати понад тридцять днів, позивачем нараховано відповідачу 7 % штрафу в розмірі 5747 грн. 70 коп.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу також нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 7011грн. 97 коп. за період з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року, 7061 грн. 46 коп. інфляційних втрат, за період з 20.05.2010 року по 31.03.2011 року, 2179 грн. 85 коп. 3 % річних, за період з 20.05.2010 року по 08.04.2011 року.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 82110 грн. основного боргу, 5747 грн. 70 коп. 7 % штрафу, 7011грн. 97 коп. пені, за період з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року, 7061 грн. 46 коп. інфляційних втрат, за період з 20.05.2010 року по 31.03.2011 року, 2179 грн. 85 коп. 3 % річних, за період з 20.05.2010 року по 08.04.2011 року, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту ст. 230 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання сплачує штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема пеню.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців з дня виникнення права на її нарахування, отже суд вважає, що сума пені нарахована обгрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім цього, суд вважає обгрунтованою вимогу позивачем щодо стягнення з відповідача 3500 грн. витрат за надання правової допомоги, що підтверджується договором-дорученням № 123 про надання адвокатських послуг від 07.04.2011 року, окремою угодою погодження вартості правової допомоги (юридичних послуг) від 07.04.2011 року та платіжним дорученням № 38 від 15.04.2011 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі. вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману згідно умов договору № 31-2/03-10 від 31.03.2010 року продукцію, в сумі 82110 грн. основного боргу, 5747 грн. 70 коп. 7 % штрафу, 7011грн. 97 коп. пені, за період з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року, 7061 грн. 46 коп. інфляційних втрат, за період з 20.05.2010 року по 31.03.2011 року, 2179 грн. 85 коп. 3 % річних, за період з 20.05.2010 року по 08.04.2011 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1076 грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 розяснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд приходить до висновку, що зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява про розстрочку виконання рішення суду повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

При цьому, відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення суду, не долучено жодних доказів щодо обгрунтування обставин викладених у клопотанні.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідач не довів винятковість обставин викладених в його клопотанні, має вину у виникненні боргу перед позивачем та спору.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 1 рік, врахувавши пояснення представника позивача, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, прийшов до висновку про відмову відповідачу в задоволенні вказаного клопотання, у звязку з тим, що несвоєчасне повернення позивачеві коштів, призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Беручи до уваги витяг з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 03-1/03/1-222-814 від 27.04.2011 року щодо Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", відповідно до даних якого місцезнаходженням відповідача є: 77351, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Вістова, вул. Січових Стрільців, 1/В, суд вбачає підстави для зміни найменування відповідача, а саме: з Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" на Публічне акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

змінити найменування позивача, а саме: з Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" на Публічне акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування".

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал" до Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про стягнення коштів в сумі 104110 грн. 98 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", вул. Січових Стрільців, 1/В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351, (ідентифікаційний код 03327730), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал", вул. Золочівська, 1, Ленінський район, м. Харків, Харківська область, 61177, (ідентифікаційний код 31940170), 82110 (вісімдесят дві тисячі сто десять) грн. основного боргу згідно умов договору № 31-2/03-10 від 31.03.2010 року продукцію, 5747 (п"ять тисяч сімсот сорок сім) грн. 70 коп. 7 % штрафу, 7011 (сім тисяч одинадцять) грн. 97 коп. пені, за період з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року, 7061 (сім тисяч шістдесят одну) грн. 46 коп. інфляційних втрат, за період з 20.05.2010 року по 31.03.2011 року, 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев"ять) грн. 85 коп. 3 % річних, за період з 20.05.2010 року по 08.04.2011 року, 1076 (тисячу сімдесят шість) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3500 (три тисячі п"ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 24.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Козло П. М. 24.05.11