Рішення № 15710685, 23.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 травня 2011 р. Справа 2/48/2011/5003

за позовом: Заступника прокурора м.Вінниці (21020, м.Вінниця, пров.Цегельний, 8) в інтересах держави в особі Вінницького управління газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24

до: СПД ОСОБА_1 21050, АДРЕСА_1

про стягнення 5573,58 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2- за довіреністю;

відповідача : не з''явився;

прокуратури : Мельниченко В.М.- за повідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі Вінницького управління газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Суб''єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 5 573,58 грн. заборгованості за надані послуги з постачання природного газу.

Ухвалою суду від 28.04.11 р. порушено провадження у справі № 2/48/2011/5003 та призначено судове засідання на 23.05.11 р.

23.05.11 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява №482 від 13.05.11 року (вх. № канцелярії суду 08-46/6824/11 від 23.05.11 р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 5 573,00 грн. та 602,26 грн. штрафних санкцій, з яких: 233,06 грн. інфляційних втрат, 59,80 грн.- 3% річних та 309,40 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його з урахуванням поданої ним заяви № 482 від 13.05.2011 року про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з''явився, вимоги ухвали суду від 28.04.11 р. не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 20747131 від 06.05.11 р.

За таких обставин та відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Роглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд прийшов до висновку про відхилення вказаного клопотання виходячи з наступного.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, позивач збільшує позовні вимоги, та уточнюючи позовні вимоги викладає позовні вимоги у новій редакції, чим просить стягнути з відповідача 233,06 грн.- інфляційних втрат, 59,80 грн.- 3% річних та 309,40 грн.- пені, фактично змінюючи при цьому предмет та підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову.

Із поданої до суду позовної заяви № 110/1326 вих.1 від 21.04.11 р. (вх.№ канцелярії суду 5003/880/2011) предметом позову є: стягнення суми боргу; а підставою: правове та фактичне несвоєчасне невиконання взятих на себе зобовязань, а за результатами подання заяви про збільшення позовних вимог предметом позову додатково є: стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення, 3 % річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань; підставою: правові та фактичні обставини з посиланням на інші норми права які регулюють стягнення інфляційних, 3% та пені.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Крім того, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, оскільки, як вбачається із поданих матеріалів, відсутні будь-які докази наявності у відповідача заявленої позивачем заяви.

Таким чином, заява позивача про збільшення позовних вимог підялагає відхиленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Вінницьке управління газового господарства надало Відповідачу послуги по транспортуванню та постачанню природного газу згідно укладених договорів на постачання та транспортування природного газу, а саме:

На підставі Договору № Вк-10-1052 а від 01.04.2010 р.

- в травні місяці 2010 року поставлено газу 4034 куб.м на загальну суму 10722,16 грн. На підставі Договору № Вк-10 -1052 від 01.12.2010 р.

- в грудні місяці 2010 року поставлено 303 куб.м газу на загальну суму 908,99 гри. На підставі Договору № Вк-11-1051 від 01.01.2010 р. - в січні місяці 2011 року поставлено газу 1497 куб.м на загальну суму 4664,59 гри. Всього здійснено послуг по постачанню та транспортуванню природного газу на загальну суму 16295,74 грн. Факт постачання та транспортування природного газу підтверджується копіями актів подачі - прийому та реалізації газу.

Згідно до п.5.1 Договору № Вк-10-1052 від 01.04.2010 р. оплата за поставлений газ здійснюється Покупцем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок Повіреного (Позивача) 100 % від запланованих обсягів поставки до 25 числа, що передує звітному та п. 5.1 Договору № Вк-10-1052 від 01.12.2010 р. та Договору № Вк-11-1052 від 01.01.2011 р. на постачання га транспортування природного газу споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості послуг з газопостачання у відповідності до запланованих у п.1.2. Договору об'ємів та діючих у даному місяці цін та тарифів, зазначених у п.4.1. Договору.

На підставі прибутково-касових ордерів в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ Відповідачем оплачено:

22.11.2010 р.-5000,00 грн.

08.12.2010 р.-2000,00 грн.

30.12.2010р.- 1000,00 грн.

13.01.2010р. - 722,16 грн. 13.01.2011 р.-2000,00 грн. Разом: 10 722,16 грн. Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість в розмірі 5573,58 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за спожитий природний газ не сплачує.

16 березня 2011 року на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою в термін до 27.03.2011 р. сплатити суму боргу, але вимога відповідачем залишена без відповіді.

У зв'язку з непроведенням відповідачем добровільної сплати виниклої заборгованості, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини між сторонами виникли з договорів транспортування та постачання природного газу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договорів про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 5 573,58 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Суб''єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649 - 5 573 грн. 58 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Суб''єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 травня 2011 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2,3 - прокурору, позивачу 21020, м.Вінниця, пров.Цегельний, 8; 21012, м.Вінниця, пров.Щорса, 24; 4 - відповідачу 21050, АДРЕСА_1