Рішення № 15709439, 01.02.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-389/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" лютого 2011 р.Святошинський районний суд міста Києва:

в складі: головуючого судді: Лук'яненко Л.М.,

при секретарі: Кривошей Є.В.,Коваленко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», 3-тя особа директор тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 Назарчука Василя Васильовича про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості при розрахунку, стягнення компенсації, стягнення вихідної допомоги, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з урахуванням позовних вимог до комунального підприємства «Київпастранс», 3-тя особа директор тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 Назарчука Василя Васильовича про визнання розірвання трудового договору між ним та відповідачем від 30.06.2010 року згідно ч.З ст.38 КЗпП України в звязку з невиконанням з боку відповідача вимог законодавства про працю, визнати незаконними звільнення за ст.38 КЗпП України без вказівки причин звільнення, зобовязати внести зміни до наказу №33-к та трудової книжки, а саме замість звільнення за власним бажанням на звільнення з роботи за власним бажанням згідно ст.38 ч.З КЗпП України, стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку та середній заробіток по день винесення рішення, заборгованість при виплаті розрахунку в розмірі 375 грн., не нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнути моральну шкоду в розмірі 25 000 грн..

Представник відповідача проти позову заперечує пояснюючи тим, що підприємством в 2008 році було недоотримано кошти з державного бюджету, в звязку з цим були збитки від перевезень, а тому виникала заборгованість по виплаті заробітної плати, звільнений позивач також законно за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, позивачем також не надано доказів заподіяння моральної шкоди, а тому вважають, що в позові слід відмовити.

З- я особа Назарчук В.В. директор тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2, заперечує проти позову та послався на ті самі підстави , що і представник відповідача.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та статуту КП «Київпастранс»саме дане підприємство є юридичною особою (а.с. 44-56), у відповідності до Положення тролейбусного ремонтно- експлуатаційного депо не є юридичної особою (а.с. 57-64).

ОСОБА_1 працював у відповідача водієм прийнятий наказом №49-к від 31.08.2005 року (а.с. 10-11, 34 копія трудової книжки та особова та особова картка).

Позивач неодноразово звертався до керівництва та правоохоронних органів з заявами з приводу затримки виплати заробітної плати (а.с. 18- 65-68,91). Крім того працівниками підприємства створювалась примирна комісія між водіями та адміністрацією підприємства для вирішення питання з приводу виплати заборгованості по заробітній платі ( а.с. 13-16, 95-100). 03.02.2010 року було складено протокол загальних зборів працівників підприємства, де вирішувалось питання повязані з невиплатою заробітної плати ( а.с. 24,25).

З відповідей КП «Київпастранс», Головного управління транспорту дійсно існувала затримка в виплаті працівникам заробітної плати в звязку з дефіцитом облігових грошей із-за недофінансування з міського та державного бюджету (а.с. 18-21,133).

Крім того на кошти відповідача неодноразово виконавчою службою накладались арешти (а.с. 162- 181).

З роздруківки заробітної плати (а.с. 92-94) та з виписка з ПАТ «КБ»Хрещатик «(102-112, 135-146) позивачу нараховувалась заробітна плата, про те її позивач отримати не міг, оскільки були відсутні гроші.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки , встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу .

Позивачем 29.06.2010 року подана заява про звільнення його з ЗО червня 2010 року за власним бажанням згідно ст.38 ч.З КЗпП України ( а.с. 8).

Наказом № 33-к від 30 червня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажання за ст.38 КЗпП України ( а.с.9). В наказі про звільнення не зазначено частину статті по якій було звільнено позивача .

Відповідно до ч.З ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю , умови колективного договору чи трудового договору .

Встановлено і не заперечувалось сторонами, підтверджується матеріалами справи , що 29 червня 2010 року позивач власноручно написав заяву про звільнення його з роботи з 30 червня 2010 року за власним бажанням на підставі ч.З ст.38 КЗпП України у звязку з порушеннями умов його праці та законодавства про працю . Інших заяв про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1. не писав .

Звільнення за ч.З ст.38 КЗпП України дає право працівникові на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку за три місяці, а тому поважність причин звільнення працівника за власним бажанням має правове значення і не може бути змінено іншою стороною правовідносини . З огляду на наведене не зазначення у наказі про звільнення поважних причин для працівника за власним бажанням , передбачених ст..38 КЗпП України, також є порушення законодавства про працю та прав звільненого працівника .

З огляду на викладене та керуючись ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими , що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю

( пункт ) закону, законних підстав для звільнення ОСОБА_1. з роботи за ст.38 КЗпП України, а не за ст.38 ч.З КЗпП України не було, а тому суд вважає змінити формулювання причин звільнення та зазначити в наказі підставою звільнення ч.З ст.38 КЗпП України .

Звільнення працівника за ст.38 ч.З КЗПП України дає право працівникові на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку за три місяці ,а тому середня заробітна плата у ОСОБА_1 за три місяці, що передували звільненню - 2 910 грн.02 коп.( за один місяць а.с. 80 ), а за три складає 8 730 грн. 07 коп., а тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога, яка складає 8 730 грн. 07 коп.

Крім того, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 11 б КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі ,коли спір вирішено на користь працівника. Так як з працівником не було проведено виплати належних сум у строки ,а саме не сплачена вихідна допомога , тому суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1. за затримку розрахунку при звільненні з 30.06.2010 року ( з моменту звільнення ) по 01.02.2011 рік (на день постановлення рішення судом), що складає 7 місяців, а середня заробітна плата ОСОБА_1. складає 2 910 грн.02 коп. х 7 =20 370 грн. 16 коп.

Враховуючи, що звільнення позивача було здійснено з порушеннями його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих звязків і вимагали додаткових зусиль для організації життя ,на підставі ст.237-1 КЗпП України суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтовані. З урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань позивача, характеру немайнових втрат, позиції відповідача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню частково, а саме стягнути на користь позивача 3 000 грн.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", враховуючи тривалість та тяжкість моральних страждань, тяжкість вимушених змін в житті через порушення їх законних прав, погіршення стану здоровя, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та врахуванням моральних страждань,суд вважає ці вимоги обгрунтованими.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні в розмірі 375 грн., то судом встановлено, що при звільненні позивача дана сума була вирахована з його заробітку, оскільки він не розрахувався з підприємством за абонентські талони, які отримав, та в судовому засіданні позивач визнав цю обставину (а.с. 204-206). Позовні вимоги про стягнення не нарахованої компенсації за несвоєчасну виплату заробітної

плати не підлягають задоволенню, оскільки позивач їх не обґрунтував, не довів, не провів розрахунку з посиланням на законодавство.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1167,1187, п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.38,44,116,117,235-1 КЗпП України, ст.ст.50-60,61,79,169,209,212-215,218,223 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», 3-тя особа директор тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 Назарчука Василя Васильовича про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості при розрахунку, стягнення компенсації, стягнення вихідної допомоги, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 від 30.06.2010 року за ст.38 КЗпП України.

Зобовязати КП «Київпастранс»внести зміни до наказу №33к від 30.06.2010 року та трудової книжки ОСОБА_1 та змінити формулювання причин звільнення та зазначити в наказі № 33 к від 30.06.2010 року підставою звільнення ч.З ст.38 КЗпП України.

Стягнути з КП «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600600012840 в ВАТ КБ «Хрещатик»,МФО 300670, код ЕДРПОУ 31725604 вихідну допомогу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродж. АДРЕСА_1 у розмірі 3-х місячного середнього заробітку, що складає 8 730 грн. 07 коп.

Стягнути з КП «Київпастранс»на користь ОСОБА_1 за затримку при звільненні з 30.06.2010 року по 01.02.2011 рік - 20 370 грн. 16 коп. Стягнути з КП «Київпастранс»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Суддя: