Рішення № 1569766, 26.12.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.07 Справа № 20/121/06

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

до Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 398902,75 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача: Козак Т.В.(довіреність №139 від 28.09.2005р.),

Від відповідача: Сосніна Л.І. (доручення б/н від 22.10.2007р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 398902,75 грн., з яких сума 386 882,35 грн. –основний борг, сума 12 020,40 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2006р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/121/06, судове засідання призначено на 24.04.2006р. Ухвалою суду від 06.04.2006р. розгляд справи, призначений на 24.04.2006р., відкладено на 27.04.2006р. У судовому засіданні 27.04.2006р. оголошено перерву до 24.05.2006р. Ухвалою суду від 24.05.2006р. за клопотанням сторін на підставі ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №20/121/06 продовжений, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 27.06.2006р. Ухвалою суду від 27.06.2006р. розгляд справи відкладено на 09.08.2006р., потім –на 25.09.2006р. У судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2006р., потім –до 11.01.2007р. Ухвалою суду від 11.01.2007р. розгляд справи відкладено на 19.02.2007р. Ухвалою суду від 19.02.2007р. на підставі ст.25 ГПК України здійснено заміну відповідача у справі № 20/121/06–Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит”, м.Запоріжжя, його правонаступником –Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів”, м.Запоріжжя, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 19.03.2007р. Ухвалою суду від 19.03.2007р. розгляд справи відкладено на 17.04.2007р., у судовому засіданні 17.04.2007р. оголошено перерву до 22.05.2007р. Розгляд справи відкладався на 06.07.2007р., 15.08.2007р., 23.10.2007р., 15.11.2007р. У судовому засіданні 15.11.2007р. оголошувалася перерва до 29.11.2007р., потім –до 26.12.2007р.

26.12.2007р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач уточнив позовні вимоги та просить на підставі ст.ст. 3,11,509, 625, 1212, 1213 ЦК України, ч.1 ст.222 ГК України стягнути з відповідача на користь позивача суму 386 882,35 грн. вартості безпідставно набутого майна, 10 238,30 грн. –3% річних за період з 15.03.2005р. по 27.03.2006р.

Заява про уточнення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2003р. по справі №4/1/1045 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” з Державного заводу “Вуглекомпозит” стягнуто суму основного боргу за спожиту електричну енергію у квітні, травні, липні, серпні, вересні 2002 року на підставі договору на користування електричною енергією №126 від 01.04.1997р. Переглянувши зазначене рішення за ново виявленими обставинами (встановлення постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2004р. факту не укладення договору №126 від 01.04.1997р.), господарський суд Запорізької області прийняв нове рішення по справі №4/1/1045-14/71 від 28.02.2005р., яким у позові ВАТ “Запоріжжяобленерго” відмовлено. Рішення набрало чинності з 15.03.2005р. Таким чином, позивачу стало відомо про порушення його прав, шляхом споживання відповідачем електричної енергії у квітні, травні, липні, серпні, вересні 2002 року без достатньої правової підстави лише 15.03.2005р. У зв’язку з тим, що повернути спожиту електричну енергію не має можливості, відповідач повинен відшкодувати її вартість. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України строк позовної давності для стягнення вартості спожитої без достатніх правових підстав електричної енергії у вищезазначений період почався з 15.03.2005р. Всього відповідачем спожито і не сплачено електричної енергії у кількості 1499544 кВТ, що підтверджується рапортами про спожиту електричну енергію. Згідно з здійсненим розрахунком відповідно до Постанови НКРЕ України від 23.02.2006р. №260 вартість спожитої без достатніх правових підстав електричної енергії у вищезазначений період склала 386 882,35 грн. Позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України між сторонами виникли правовідношення. Зобов’язання виникло на підставі споживання відповідачем без належних правових підстав електричної енергії, яка належить позивачу, що є юридичним фактом у розумінні ст.11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України). Отже, на підставі ст.509, ч.2 ст.1213 ЦК України відповідач набуває статус боржника на підставі закону. Виходячи з встановлених п.6 ч.1 ст.3 ЦК України засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності боржник повинен відшкодувати вартість безпідставно набутого майна негайно, як тільки йому стало відомо про обов’язок повернути це майно або сплатити його вартість. Стаття 6 ГПК України передбачає, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Відповідачу стало відомо про те, що спожита ним електрична енергія набута без достатньої правової підстави, а отже порушені права та законні інтереси позивача в момент набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі 4/1/1045-14/71, тобто 14.03.2005р. Таким чином, з 15.03.2005р. відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, яке виникло на підставі закону, і безпідставно користувався грошима позивача. За період з 15.03.2005р. по 27.03.2006р. відповідачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 10 238,30 грн.

15.11.2007р. позивач надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 386 882,35 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв’язку з тим, що відповідач 10.10.2007р. здійснив оплату у розмірі 584 774,48 грн. з призначенням платежу “погашення заборгованості за електроенергію”. У листі від 10.10.2007р. №03/485 відповідач зазначив, що зі сплаченої суми –386 882,35 грн. є погашенням заборгованості по справі №20/121/06.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заяву, в якій зазначив, що у позові необхідно відмовити на підставі п.п. 3, 4 ст.267 ЦК України (2004р.) внаслідок спливу позовної давності та наявності цієї заяви. Електрична енергія спожита у період-квітень 2002р. Відповідно до ст.ст.76,77 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а причина пропуску цього строку позивачем не містить обґрунтування поважності і зміна підстав не тягне за собою зміни строку позовної давності. Просить застосувати позовну давність на підставі п.3 ст.267 ЦК України (2003р.)

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду від 04.07.2003р. у справі №4/1/1045 задоволено позов ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких ЦЕМ до Державного заводу “Вуглекомпозит” про стягнення суми 201 111,34 коп. основного боргу за договором №126 на відпуск і споживання електричної енергії від 01.04.1997р. за період з квітня по вересень 2002 року.

Запорізьким апеляційним судом, при розгляді апеляційної скарги на рішення у справі №15/73д за позовом Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких центральних електричних мереж про визнання договору № 126 від 01.04.1997р. недійсним, надана правова оцінка зазначеному договору, встановлено, що цей договір не містить всіх істотних умов, необхідних для даної категорії договорів, таким чином є неукладеним.

28.02.2005р. рішення у справі №4/1/1045 переглянуто за нововиявленими обставинами. ) Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №4/11045-14/71, у зв’язку з тим, що договір №126 від 01.04.1997р. визнаний таким, що не відбувся (неукладеним), а неукладений договір не породжує юридичних наслідків (взаємних прав і обов’язків), рішення від 04.07.2003р. у справі №4/1/1045 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, встановлені рішеннями господарського суду мають преюдиційне значення при вирішення даного спору.

27.03.2006р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України суми вартості безпідставно набутої електричної енергії за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2002 року у розмірі 386 882,35 грн.

Згідно з статтею 26 Закону України “Про електроенергетику”, пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), постачання електричної енергії для забезпечення потреб можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Факт набуття, збереження відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави підтверджується вищенаведеними обставинами.

Статтею 1212 ЦК України передбачені загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Згідно з ст.1213 цього Кодексу набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Слід зазначити, що тривалий час розгляду справи №20/121/06 був пов’язаний із дією Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” та вирішення питання про списання заборгованості ДЗ “Вуглекомпозит” за спожиту електроенергію у 2002р.

Під час розгляду справи відповідач сплатив заявлену до стягнення вартість безпідставно отриманої електричної енергії, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11.10.2007р. на суму 584774,48 грн. При цьому відповідно до листа відповідача на адресу позивача №03/485 від 10.10.2007р. у зв’язку з проведенням взаєморозрахунку він вказаною сумою сплатив у тому числі борг 386 882,35 грн. за період квітень-вересень 2002р., що є предметом спору у справі №20/121/06.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми 386 882,35 грн. вартості безпідставно отриманої електричної енергії підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Крім того, просить стягнути з відповідача суму 10 238,30 грн. 3% річних за період з 15.03.2005р. по 27.03.2006р. на підставі ст.625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вказує, що між сторонами виникли правовідношення у відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання відповідача виникло на підставі юридичного факту у розумінні ст.11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.

При цьому, статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач вимоги про сплату вартості безпідставно набутої електричної енергії не відповідачу направляв. Вважає, що оскільки відповідачу стало відомо про те, що спожита ним електрична енергія набута без достатньої правової підстави, а отже порушені права та законні інтереси позивача, в момент набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі 4/1/1045-14/71, тобто 14.03.2005р., то грошове зобов’язання відповідача щодо сплати вартості безпідставно набутої електричної енергії виникло 14.03.2005р. Відповідач повинен був сплатити цю суму негайно, як тільки йому стало відомо про обов’язок.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст.222 ГК України та аналогічний припис ст.6 Господарського процесуального кодексу України, якими в передбачено, що учасники господарських правовідносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, посилання позивача на норми матеріального та процесуального права безпідставне, оскільки цим положенням передбачено порядок направлення претензії з метою досудового врегулювання господарських спорів, яке є правом підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено. Рішенням суду, на яке посилається позивач, не встановлено зобов’язань сторін.

Відповідно до ст.ст.15,16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання у порядку та у спосіб, що встановлений договором або законом. Способи захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів встановлені ст.20 ГК України.

Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що враховуючи предмет позовних вимог, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення 3% річних у вказаний ним період. При цьому суд бере до уваги, що ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за прострочення грошового зобов’язання. Статтею 1214 ЦК України встановлені спеціальний порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання. Згідно з ч.2 цієї статті у разі безпідставного одержання грошей нарахуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу)

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами, встановлені ст.536 ЦК України і 3% річних, як один із видів відповідальності за порушення грошового зобов’язання, мають різну правову природу. На підставі викладеного, позивачем не доведено правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних, тому позовні вимоги про стягнення суми 3% річних задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд бере до уваги, що оскільки сума вартості безпідставно отриманої електричної енергії сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, судові витрати в цій частині зобов’язаний згідно з ст.49 ГПК України сплатити відповідач.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85, п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У частині стягнення суми 10 238 грн. 30 коп. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

У частині стягнення суми 386 882 грн. 35 коп. вартості безпідставно набутої електричної енергії провадження припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (69600, м.Запоріжжя , Північне шосе, 31-А, МСП-982, п/р 26000002401 в АБ “Металург”, м.Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м.Запоріжжя, вул.Каховська,26, п/р №26008302311743 в Комунарському відділенні АК “Промінвестбанку”, МФО 313344, код ЄДРПОУ 00130926) суму 3 868 грн. 82 коп. витрат на державне мито та суму 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 11.03. 2008 р.