Рішення № 1569627, 21.04.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.08 р. Справа № 17/297

Господарський суд Донецької області у складі судді, Татенко В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Донецько-Ясинуватського транспортного прокурору в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України-Укрзалізниці, Донецької залізниці

до відповідача: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 2’723,8 грн.

за участю прокурора: не з’явився

та представників сторін:

від позивача 1: не з’явився

від позивача 2: не з’явився

від позивача 3: Зінченко А.М. – довіреність

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України (далі – перший позивач), Державної адміністрації залізничного транспорту України-Укрзалізниці (далі – другий позивач), Донецької залізниці (далі – третій позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства “Шахта Лідієвка” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 2723,8 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на договір №19 від 01.01.2002р., калькалькуляцію витрат щодо обслуговування під’їзних колій по ДП “шахта Лідієвка”, розрахунок заборгованості.

Позивач - Міністерства транспорту України у судове засідання свого представника не направило, хоча про місце, дату та час судового засідання було повідомлено належним чином, ухвал суду не виконало.

Позивач – Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» у судове засідання свого представника не направила, хоча про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, надіслала на адресу суду лист, у якому підтримує позовні вимоги прокурора та просить розглянути справу без їх участі.

Представник позивача - Донецька залізниця підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Відповідач надав відзив, з якого вбачається, що проти суми позовних вимог не заперечує, але наполягає на тому, що прокурор не має права на підписання даної позовної заяви тому, що фактично позов подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності. Крім того, на думку відповідача, позов не підлягає задоволенню у зв’язку із закінченням строку позовної давнини, у зв’язку з чим, спірна сума була відповідачем списана та на цей час – не значиться у бухгалтерському обліку.

Ухвалою суду від 20.10.2003р. провадження у справі було зупинено до закінчення реорганізації відповідача.

Розпорядження заступника голови суду Донецької області від 07.03.2008р., у зв’язку із закінченням строку повноважень судді В.М. Татенко, справа №17/297 була передана на розгляд судді Ломовцевій Н.В..

Ухвалою суду від 14.03.2008р. провадження у справі було поновлено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.03.2008р. справа № 17/297, у зв’язку з відновленням повноважень судді Татенко В.М., передана на його розгляд.

Ухвалою від 24.03.08р. здійснена заміна відповідача у справі – Державного підприємства “Шахта Лідієвка” його правонаступником – Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників третього позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2002р. між Державним підприємством “Донецька залізниця” в особі начальника Донецької дистанції колії (далі – дорога) та Держаним підприємством “Шахта Лідієвка” в особі директора шахти (далі – підприємство) був складений договір № 19 (далі – договір) про користування під’їзними коліями, відповідно до якого Дорога виконує роботи по утримуванню під’їзних колій №№ 5,6,7,12 довжиною 3,7224 км та стрілочних переводів №№ 6,10,13.15,18,20,22, на яких здійснюється подача, навантаження та вивантаження вагонів для Підприємства.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 договору, Підприємство не пізніше 5 числа наступного місяця зобов’язано перерахувати на розрахунковий рахунок Дороги оплату за поточне утримування колій згідно калькуляції.

На порушення прийнятих на себе зобов’язань Підприємство оплату вартості послуг Дороги здійснювало не у повному обсязі, у зв’язку з чим виникла заборгованість перед Дорогою у сумі 2723,80грн.

Згідно калькуляції витрат щодо обслуговування під’їзних колій по ДП “шахта Лідіївка” відповідно до акту виконаних робіт в червні 2002р. та акту звірки розрахунків (підписаного обома сторонами) заборгованість відповідача складає 2723,8грн.

Відповідно до наказу від 12.05.2003р. № 7, у зв’язку з утворенням структури управління Державного підприємства “Донецьквугілля” (підприємство є правонаступником прав та обов’язків Державного підприємства “Шахта Лідієвка”) було створено відособлений підрозділ “Шахта Лідієвка” Державного підприємства “Донецьквугілля” шляхом реорганізації.

Відповідно до наказу № 492 від 18.08.2004р. припинилась діяльність ДП "Донецьквугілля" шляхом реорганізації: приєднання до ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".

Згідно до ст..173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст..161 ЦК УРСР, який діяв на час укладання та виконання договору, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст..219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заперечення відповідача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та - судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, який в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Указом Президента України від 27.08.2004 № 1009/2004 Міністерство транспорту та зв’язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство транспорту та зв’язку України є головним провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення впровадження державної політики в галузі автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Відповідно до ст..4 Закону України “Про залізничний транспорт” управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Прокурором вірно зазначено, що Міністерство транспорту та зв’язку України є центральним органом виконавчої влади, якій підпорядкована Державна адміністрація залізничного транспорту України та відповідно до статуту Державного підприємства “Донецька залізниця” є органом управління майном залізниці, яка в свою чергу заснована на державній власності, створена відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” та належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

Відповідно до п.1.1.ст..1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

Відповідно до ст..71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Відповідно до ст..71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст..76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У даному випадку перебіг строку позовної давності почався з моменту виникнення боргу, тобто – з червня 2002 року. Позов про стягнення боргу був надісланий до господарського суду 17.09.2003р., тобто, в межах зазначеного строку позовної давності. У зв’язку з чим, посилання відповідача на факт пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на наведене господарський суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.. 71, 76, 161 ЦК УРСР, ст.ст.173, 219 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49,78, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурору в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України-Укрзалізниці, Донецької залізниці до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 2723,80 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (вул.. Артема, 63, м. Донецьк, ЗКПО 33161769, р/р26002301768811 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 68, п/р 260360300019 в Донецькій філії АБ «Експрес-Банк», МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) заборгованість за користування під’їзними коліями у сумі 2723,8 грн..

Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (вул.. Артема, 63, м. Донецьк, ЗКПО 33161769, р/р26002301768811 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 102 грн.

Суддя Татенко В.М.