Рішення № 15689137, 16.05.2011, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Справа №2029/2-1057/11.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого –судді Черняка В.Г.,

секретаря судових засідань –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, в якому зазначила, що 26.11.2008 року близько 17 години 20 хвилин в м. Харкові на вул. Роганській, поблизу дому №324 по вул. Луї Пастера, автомашиною Опель-Кадет, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, вчинено наїзд на її матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її мати загинула.

Позивачка, посилаючись на те, що відповідачем не надано жодної допомоги на поховання матері, спорудження надгробного пам'ятника, крім того не відшкодовано моральної шкоди, просила в позові стягнути з відповідача витрати понесені на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, а саме спорудження надгробного пам'ятника - 5758, 00 гривень, організація та проведення поховання - 3434, 66 гривень, організація та проведення поминок - 7080, 96 гривень.

Також позивачка, посилаючись на те, що загибеллю її матері заподіяно значних моральних та фізичних страждань, її життєві зв'язки було суттєвим чином порушено та поновити нормальний звичайний уклад життя неможливо, оскільки вона втратила рідну їй людину –матір, просила стягнути з відповідача в рахунок компенсації моральної шкоди 100 000, 00 гривен.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_5, позов підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити та надали пояснення по суті позову.

Відповідач по справі ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судові засідання не з’явився, про причини неявок суд не повідомляв.

Представник відповідача ОСОБА_3, за довіреністю –ОСОБА_6, в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що відповідач по справі винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди не визнаний, про що свідчить постанова слідчого про закриття кримінальної справи по факту ДТП за участю водія ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, представників, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з постанови слідчого від 1 жовтня 2010 року про закриття кримінальної справи - 26.11.2008 року близько 17 години 20 хвилин в м. Харкові на вул. Роганській, поблизу дому №324 по вул. Луї Пастера, автомашиною Опель-Кадет, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання була смертельно травмована, загинула.

Зазначеною постановою слідчого кримінальна справа № 57080826 за ст. 286 ч. 2 КК України порушена по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_4 і водія ОСОБА_3 закрита за п. 2 ст. 6 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу злочину.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №197538 виданого 28 листопада 2008 року ОСОБА_4 померла 26.11.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, оскільки автомашиною Опель-Кадет, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, було вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_4 і внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання була смертельно травмована, саме ОСОБА_3 відповідає шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Посилання представника відповідача в якості заперечення за позовом на те, що вина відповідача по справі ОСОБА_3 постановою слідчого в кримінальній справі № 57080826 за ч. 2 ст. 286 КК України не встановлена і справа закрита за п. 2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України - суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Доказів, які свідчили б, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого відповідачем по справі суду не надано.

Сам по собі факт звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення його від цивільної відповідальності.

Законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача. В даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.

Позивачем по справі надані суду належні докази в підтвердження понесених нею витрат на поховання матері та на спорудження надгробного пам'ятника, а саме спорудження надгробного пам'ятника - 5758, 00 гривень, організація та проведення поховання - 3434, 66 гривень. Отже зазначені суми підлягають стягненню з відповідача, як особи зобов’язаної їх відшкодувати.

Що стосується вимоги за позовом про стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на організацію та проведення поминок - 7080, 96 гривен –в цій частині позову суд вважає належить відмовити оскільки такі витрати, в тому числі на алкогольні напої, які не є обов'язковими для поховання, та витрати на продукти - в розумінні ст. 1201 ЦК України не пов'язані з безпосереднім похованням та не є необхідними витратами на поховання, а відносяться до витрат на звичаї.

          За ст. 1167 ЦК України за заподіяну моральну шкоду відповідає власник джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності його вини.

          Суд знаходить, що загибель матері для позивачки є винятково трагічною подією, яка спричинила тривалі душевні хвилювання, необхідність звертатись до суду за допомогою, викликає постійні переживання з приводу цього що має тривалий характер.

В рахунок компенсації моральної шкоди позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 100 000 гривен.

На думку суду сумою компенсації моральної шкоди, яка відповідає глибині завданих позивачці моральних страждань та вимогам розумності і справедливості є сума в 50000 гривен.

Суми судового збору в розмірі 1% від задоволеної суми за позовом, та 120 гривен на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи не було сплачено позивачем і відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в доход держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 15, 30, 61, 208, 213, 215, 224, 228 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1193, 1201 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9192,66 (дев’ять тисяч сто дев’яносто дві) гривні 66 копійок в рахунок відшкодування понесених витрат на поховання матері та на спорудження надгробного пам’ятника.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди у наслідок заподіяння смерті матері.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО: 851011, р/р: 31411537700009, КБК: 22090100) судовий збір в сумі 591, 93 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код: 24134604, Банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО:851011, р/р: 31216259700009, КБК: 22050000 вид платежу: оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 гривень.

В задоволенні позову в частині заявленої вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат понесених на організацію та проведення поминок в сумі 7080, 96 гривен –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий - суддя:                                                                      Черняк В. Г.