Постанова № 15680578, 20.05.2011, Галицький районний суд м. Львова

Галицький районний суд м.Львова

Справа № 1-52

2011 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня-01 квітня 2011 року Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючої –судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарях - БЕСПАЛЬОК О.А., ФЕДИНЯК У.М., РОМАН М.І.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П.

з участю прокурорів – ЗАЇКИ О.Є., ВАЙДИ С.Й., ЗАЯРСЬКОГО В.С.

          потерпілих - МАШТАЛЄЖА М.З., ОСОБА_3,

КУРДЗЕЛЯ Р.Р., ОСОБА_4, ОСОБА_5

та захисників - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ШАЙДУЛЛОВОЇ (ІВАНІВ) Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, безпартійної, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеної, працюючої бухгалтером у ЗОШ І ступеню «Джерельце», без реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимої,

за ч.4 ст.189, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч.3 ст.28, ч.3 ст.357 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, безпартійного, ІНФОРМАЦІЯ_6, студента ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, військовозобов’язаного (на обліку у Галицькому РВК м.Львова), раніше не судимого,

за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця РФ Дагестан м.Дербент, дагестанця, громадянина України, безпартійного, ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючого, не одруженого, без реєстрації та постійного місця проживання, не військовозобов’язаного, судимого вироком Сихівського районного суду м.Львова від 01 квітня 2010 року за ч.2 ст. 307, ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в :

          Підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, відносно якого застосовано примусові заходи медичного характеру у зв’язку з психічним захворюванням, а також ОСОБА_14 та інші невстановлені слідством особи на протязі часу з січня 2005 року по липень 2006 року у складі організованої групи вчинили ряд злочинів при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_13 та підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_14 та невстановлені слідством особи, кримінальна справа відносно яких та ОСОБА_14 у зв’язку з невстановленням місця знаходження останнього виділена в окреме провадження, створили стійку організовану групу, об’єднану єдиним планом, з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на його досягнення, відомого всім учасникам групи, що мала відносно постійний склад з наявністю певного ступеню організованості і одностайності при прийнятті рішень, послідовність у здійсненні злочинних дій та стабільність, активно діючи в період з січня 2005 року по липень 2006 року на території м.Львова, вчинили ряд злочинів.

          Так, усі члени організованої групи мали єдиний намір на особисте збагачення шляхом вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням квартирами громадян, розподіляли ролі, погоджували поведінку кожного під час вчинення злочинів, готувались до таких і за єдиним планом виконували відведені їм ролі, а саме: ОСОБА_13, будучи активним учасником злочинної групи, залучав до вчинення злочинів нових виконавців, розподіляв обов’язки між членами групи, підшуковував осіб, схильних до вживання алкогольних напоїв, які в зв’язку з важким матеріальним становищем мали намір провести обмін свого житла на інше з меншою житловою площею та відповідною їм доплатою, визначав, спрямовував, об’єднував і координував зусилля членів групи на вчинення злочинів, безпосередньо приймав участь у їх вчиненні, забезпечував місця незаконного утримання потерпілих та безпосередньо доставляв їх туди та утримував; ОСОБА_9 згідно відведеної ролі підшуковувала осіб, надавала у відповідні державні установи незаконно отримані ОСОБА_13 та надані їй документи на квартири, надавала потерпілим для підпису необхідні документи, проводила переоформлення помешкань, надавала своє помешкання для незаконного утримання потерпілих, доставляла їх туди та утримувала; ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та невстановлені слідством особи, безпосередньо приймали участь у вчиненні злочинів, доставляли потерпілих до місць їх незаконного утримання та утримували їх.

Члени злочинної групи, з метою обговорення та складання планів своєї злочинної діяльності, збирались у квартирі № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, в якій також утримували потерпілих, позбавляючи їх волі.

          З метою ускладнення в подальшому розкриття скоєних злочинів члени злочинної групи представлялись потерпілим під вигаданими іменами, а саме, ОСОБА_13 – «Василем», ОСОБА_9 – «Лілею», «Оленою», «Веронікою», ОСОБА_10 – «малим» та «Олегом».

Під час вчинення злочинів, для забезпечення оперативності та маневровості учасники злочинної групи використовували автомобілі марки ВАЗ-21061 д.р.н. 551-79 ТВ та марки Мерседес, якими керували ОСОБА_13 та ОСОБА_14

          Так, підсудна ОСОБА_9 згідно заздалегідь розробленого плану у складі організованої групи, в яку входили ОСОБА_13, ОСОБА_15 та невстановлені слідством особи, з метою незаконного заволодіння квартирою № 62 по вул. Полуботка, 3 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_16, 21 лютого 2005 року біля 23 години, представившись працівниками міліції, викрали останнього з місця його проживання, після чого ОСОБА_14 та невстановлені слідством особи насильно утримували його в автомобілі марки ВАЗ-21061 д.р.н. 551-79 ТВ, яким керував ОСОБА_14, а ОСОБА_13 та ОСОБА_9, забравши в ОСОБА_16 ключі від його квартири, проникли у неї, звідки викрали важливі особисті документи потерпілого, а саме, паспорт громадянина України, військовий квиток та довідку з ідентифікаційним номером. Викравши ОСОБА_16 з місця його проживання на згаданому автомобілі доставили його у квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_9, і в якій на час вчинення злочину ніхто не проживав, де ОСОБА_13, ОСОБА_9, яка представилась «Лілею», ОСОБА_15 та невстановлені слідством особи насильно всупереч волі ОСОБА_16 утримували останнього до 24 лютого 2005 року, застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, і виражалось у нанесенні потерпілому побоїв, які спричинили фізичний біль, та згідно висновку судово-медичної експертизи № 1508 від 15 червня 2006 року відносяться до легкого тілесного ушкодження, та погрожували застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров»я та погрози вбивства, в результаті чого примусили ОСОБА_16 24 лютого 2005 року у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_17 по вул. Куліша, 7/17-а у м.Львові підписати договір купівлі-продажу своєї квартири, формально переоформивши її на ОСОБА_13, внаслідок чого останній, ОСОБА_9, ОСОБА_18 та невстановлені слідством особи заволоділи квартирою № 62 по вул. Полуботка, 3 у м.Львові вартістю 151.000 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_16 майнову шкоду в особливо великих розмірах, яку ОСОБА_13 з метою отримання наживи 17 березня 2005 року перепродав гр. ОСОБА_19

Крім того, ОСОБА_9 повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, у складі організованої групи з ОСОБА_13 та невстановленими слідством особами з метою заволодіння квартирою № 9 по вул. Сахарова, 60 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_20, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, у червні 2005 року підійшли до ОСОБА_20 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства щодо ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та невстановлені слідством особи з метою полегшення свого злочинного задуму, за власні кошти сплатили заборгованість ОСОБА_20 за комунальні послуги по квартирі та допомогли останньому у її приватизації. З метою зняття з реєстрації з квартири співмешканки ОСОБА_20, ОСОБА_9 12 січня 2006 року зареєструвала з останнім фіктивний шлюб та на правах дружини з дозволу ОСОБА_20 продала квартиру АДРЕСА_2, отримавши за неї кошти, з яких біля 15.000 грн. передала ОСОБА_20, а за решту мала придбати йому квартиру меншої житлової площі, однак підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_13 та невстановлені слідством особи взятих на себе зобов’язань по купівлі іншої квартири не виконали, спричинивши ОСОБА_20 майнову шкоду в особливо великих розмірах, а саме на суму 150.000 грн.

Крім того, ОСОБА_9 повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану у складі організованої групи з ОСОБА_13, ОСОБА_15 та невстановленою слідством особою з метою заволодіння квартирою № 1 по вул. Кондукторській, 63 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги у продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшли до ОСОБА_3 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства щодо ОСОБА_3, ОСОБА_13 та ОСОБА_9, яка представилась «Веронікою», та невстановлена слідством особа з метою полегшення свого злочинного задуму, за власні кошти сплатили заборгованість ОСОБА_3 за комунальні послуги та допомогли останньому у приватизації квартири. ОСОБА_3, будучи переконаним, що ОСОБА_13, ОСОБА_9 та невстановлена особа мають намір виконати взяті на себе зобов’язання, 16 вересня 2005 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_21 на пр. Червоної Калини, 109 у м.Львові в присутності ОСОБА_9 підписав договір купівлі-продажу своєї квартири АДРЕСА_3 покупцю ОСОБА_22, яку підшукала ОСОБА_9, на суму 100.000 грн., які згідно усної домовленості з ОСОБА_3 отримала ОСОБА_23 на придбання йому іншої квартири. Після цього ОСОБА_13, ОСОБА_14 та невстановлена слідством особа з метою продовження введення в оману ОСОБА_3 щодо виконання взятих на себе зобов’язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі, на автомобілі марки ВАЗ-21061 д.р.н. 551-79 ТВ, яким керував ОСОБА_14, возили його за межі м.Львова та, демонструючи явно непридатні для житла будинки, пропонували придбати для нього, а через деякий час, так і не виконавши своїх зобов’язань, скрились, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди в особливо великих розмірах в сумі 160.000 грн.

Крім того, ОСОБА_13 повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану в складі організованої групи з підсудними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою заволодіння квартирою № 7 по вул. Шпитальній, 18 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_24, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги у продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшов до ОСОБА_24 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства щодо ОСОБА_24, ОСОБА_13 скориставшись своїм давнім знайомством з потерпілим, з метою полегшення свого злочинного задуму, за власні кошти сплатив заборгованість ОСОБА_24 за комунальні послуги та допоміг останньому у приватизації квартири, переконавши його в намірі виконати взяті на себе зобов’язання, тому ОСОБА_24 23 грудня 2005 року у приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_25 по вул. Коперніка, 47 у м.Львові підписав договір купівлі-продажу своєї квартири АДРЕСА_4 вартістю 51.000 грн. ОСОБА_13 Після підписання договору купівлі-продажу квартири гроші ОСОБА_24 за неї не отримав, а ОСОБА_13, забравши під вигаданим приводом паспорт громадянина України та свідоцтво про народження останнього, взятих на себе зобов’язань по купівлі ОСОБА_24 квартири меншої житлової площі не виконав, спричинивши останньому майнову шкоду у великих розмірах в сумі 51.000 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою продовження введення в оману ОСОБА_24 щодо виконання взятих на себе зобов’язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі, надавали йому тимчасове житло, а з квітня 2006 року з метою подальшого використання вищевказаної квартири та унеможливлення створення ОСОБА_24 перешкод, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи в складі організованої групи, в період часу з квітня по кінець вересня 2006 року незаконно позбавили ОСОБА_24 волі, утримуючи його у приміщенні квартири АДРЕСА_5.

Крім того, ОСОБА_9 повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану у складі організованої групи з ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановленими слідством особами з метою заволодіння квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_4, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажу та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшли до ОСОБА_4 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства щодо ОСОБА_4, ОСОБА_13, представившись «Василем», ОСОБА_9 –«Оленою», а ОСОБА_10 – «Олегом», з метою полегшення свого злочинного задуму, за власні кошти сплатили заборгованість ОСОБА_4 за комунальні послуги, допомогли останньому у приватизації квартири, при цьому в кінці квітня 2006 року ОСОБА_9, діючи згідно відведеної їй ролі у складі організованої групи, під приводом необхідності надання документів для погашення заборгованості, заволоділа особистими документами ОСОБА_4, а саме, паспортом громадянина України та документами на квартиру АДРЕСА_6. Переконавши ОСОБА_4 у намірі виконати взяті на себе зобов’язання, останній 27 квітня 2006 року у приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_26 по вул. Шпитальній, 9 у м.Львові, виконуючи вказівки ОСОБА_9, в її присутності підписав договір купівлі-продажу своєї квартири АДРЕСА_6 вартістю 75.000 грн. гр. ОСОБА_27, яка будучи подругою ОСОБА_9, за винагороду в сумі 300 доларів США погодилась стати тимчасово фіктивним власником вищевказаної квартири. Після підписання ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири, останній гроші за неї не отримав, а ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взятих на себе зобов’язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі не виконали, внаслідок чого потерпілому була спричинена майнова шкода у великих розмірах в сумі 75.000 грн. Після цього з метою подальшої реалізації даної квартири та унеможливлення створення ОСОБА_28 перешкод при її подальшому перепродажу, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановлені слідством особи, діючи в складі організованої групи, в період часу з 27 квітня по 27 листопада 2006 року незаконно позбавили ОСОБА_4 волі, утримуючи його спочатку у приміщенні квартири АДРЕСА_7, а потім у квартирі № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові.

Крім того, ОСОБА_9 повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану у складі організованої групи з ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_10 ОСОБА_11 та невстановленими слідством особами, з метою заволодіння квартирою № 27 по вул. Лазаренка, 9 у м.Львові, яка належала гр. ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшли до ОСОБА_5 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства щодо ОСОБА_5, ОСОБА_13, представившись «Василем», ОСОБА_9 –«Веронікою» та ОСОБА_10 –«Олегом», з метою полегшення свого злочинного задуму, за власні кошти сплатили заборгованість ОСОБА_5 за комунальні послуги та допомогли останньому у приватизації квартири. ОСОБА_5, будучи переконаним в тому, що ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мають намір виконати взяті на себе зобов’язання, разом з ОСОБА_11, який діяв згідно відведеної йому ролі, прийшов з останнім додому до своє сестри ОСОБА_29 на вул. Тролейбусну, 12/39 у м.Львові, де одержав від неї документи на свою квартиру, які вона зберігала, і які у нього забрав ОСОБА_11 та залишив в автомобілі під керуванням ОСОБА_14, після чого ОСОБА_5 19 липня 2006 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_30 по вул. Городоцькій, 86/4-а у м.Львові, виконуючи вказівки ОСОБА_9, в присутності останньої, підписав довіреність на підставну особу, яка представила паспорт на прізвище ОСОБА_31 про надання їй права на розпорядження його квартирою, яка 20 липня 2006 року в приміщенні офісу того ж приватного нотаріуса продала дану квартиру за 100.000 гривень гр. ОСОБА_32 Після підписання ОСОБА_5 довіреності на право розпорядження його квартирою, він гроші за неї не отримав, а ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взятих на себе зобов’язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі не виконали, внаслідок чого ОСОБА_5 була спричинена майнова шкода в особливо великих розмірах в сумі 200.000 грн. 28 серпня 2006 року ОСОБА_14, діючи в складі організованої групи, згідно відведеної йому ролі, заставив ОСОБА_5 виписатися з своєї квартири, після чого заволодів його паспортом громадянина України. З метою подальшої реалізації зазначеної квартири та унеможливлення створення ОСОБА_5 перешкод при її подальшому перепродажу, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та невстановлені слідством особи, діючи в складі організованої групи, в період часу з липня по 27 листопада 2006 року незаконно позбавили ОСОБА_5 волі, утримуючи його в приміщенні квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_9 А.І. своєї вини у вчиненні злочинів не визнала, пояснила, зокрема, по епізоду з потерпілим ОСОБА_33, що жодного відношення до такого не має, ОСОБА_16 не знала, з ним не спілкувалась і не була маклером на ім’я «Ліля». Дійсно була власником квартири АДРЕСА_1, однак таку продала у травні 1998 року; по епізоду з потерпілим ОСОБА_20, що після їх випадкового знайомства ОСОБА_20 запропонував одружитись, на що погодилась. Крім того, останній наполягав зареєструватись у нього, однак в ЛКП не давали згоди через велику заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах, яку вона сама сплатила. Потім ОСОБА_20 повідомив про існування ОСОБА_34, яка у нього раніше ночувала та не мала свого житла, зверталась до суду з позовом про визнання за нею права користування та вселення у квартиру ОСОБА_20 № 9 по вул. Сахарова, 60 у м.Львові, у чому їй було відмовлено. Згодом з чоловіком приватизували його квартиру і на вимогу останнього продали. Поділ виручених коштів ОСОБА_20 провів на власний розсуд. На даний час шлюбних стосунків з ним не підтримує; по епізоду з потерпілим ОСОБА_3, що хотіла придбати його квартиру АДРЕСА_3, яка нагадувала занедбаний дачний будиночок, без води та туалету, пропонуючи 15.000 доларів США, на що ОСОБА_3 погодився. Його заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах оплатила вона, як і на приватизацію його житла теж дала гроші, витративши 500 доларів США. Згодом зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що за квартиру йому дають 20.000 доларів США та що поверне їй борг, однак при зустрічі такий не повернув, сказав, що довіряє їй і попросив допомогти підшукати йому житло у сільській місцевості. Згодом зателефонував, що його побила міліція, на домовлену зустріч не з’явився і більше його не бачила. Побачила після свого затримання в УБОЗі; по епізоду з потерпілим ОСОБА_24, що жодного відношення до придбання у нього квартири АДРЕСА_8 не має; по епізоду з потерпілим ОСОБА_4, що на прохання сусідки ОСОБА_27, яка просила поради у придбанні квартири для свого сина, разом оглянули квартиру АДРЕСА_9, де проживав ОСОБА_4, який надав документи на квартиру, по якій були борги, тому орієнтувала ОСОБА_27, що і в якій послідовності роботи і куди звертатись. Після оформлення всіх документів ходила з ОСОБА_27 27 квітня 2006 року до нотаріуса на вул. Шпитальну,9, де їх чекав ОСОБА_4 з жінкою-маклером. Залишивши продавця та покупця чекати, сама пішла до нотаріуса домовитись про продаж квартири, сказала, що усі документи в порядку, вказала ціну квартири –75.000 грн., яку називав ОСОБА_4, а потім коликали сторони по угоді. При ній ОСОБА_27 розрахувалась з продавцем, якому нотаріус видала договір купівлі-продажу і розійшлись. ОСОБА_4 сказав, що випишеться з квартири разом з дружиною. Разом з ними ходила в ЛКП, щоб знялись з реєстрації, однак дружина ОСОБА_4 відмовилась, вимагаючи половину коштів за квартиру, хоча вона, ОСОБА_9, сказала, що гроші він отримав. ОСОБА_27 пропонувала 1.000-1.500 доларів США ОСОБА_35, щоб та виписалась з квартири, оскільки дану квартиру купила недорого, а потім відмовилась від неї, бо виїжджала за кордон, і продала її; по епізоду з потерпілим ОСОБА_5, вважає, що дане обвинувачення побудоване на припущеннях, оскільки доказів її вини по даному епізоду немає, власника квартири АДРЕСА_10 В.Д. не знала і до листопада 2006 року не бачила, його квартира була продана за допомогою ОСОБА_36 Просить вибачення у потерпілих і не позбавляти її волі.

Підсудний ОСОБА_10 свою вину фактично визнав частково, пояснив, що на час інкримінованих йому діянь був неповнолітнім, знав ОСОБА_13 3-4 роки як сусіда, однак про наміри останнього не знав, куди їздив з ним, добре не розумів. В другій половині листопада 2006 року, проходячи по вул Шпитальній у м.Львові, зустрів знайому ОСОБА_37, яка йшла з продуктами у двох сумках, і попросила віднести їх до квартири № 23 на пл. Григоренка, 4, що і зробив. Остання кудись пішла, віддавши йому ключі, якими відкрив квартиру, в якій знаходились 2-3 незнайомих чоловіків, з якими привітався, передав продукти і, закривши двері, вийшов. Ключі залишились у нього до часу його затримання. Заперечив, що представлявся «Олегом»Розкається у вчиненому, просить суворо не карати, врахувати неповнолітній вік та не усвідомлення ним подій в той час.

Підсудний ОСОБА_11 свою вину не визнав, пояснив, що інкримінованих йому злочинів не скоював, нерухомістю не заволодівав, про операції купівлі-продажу квартир потерпілих обізнаний не був. Після продажу своєї квартири, не маючи де проживати до від’їзду на батьківщину, підробляв ремонтами квартир, у квартиру по вул. Котлярській, 18 у м.Львові поселився на час ремонту у ній на прохання власників квартири, де вже знаходились ОСОБА_24 та ОСОБА_4, і проти волі їх не утримував. ОСОБА_5 у квартирі № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові теж не утримував, бо там не знаходився. Дійсно приходив з ОСОБА_5 додому до його сестри, де у квартирі зі столу взяв документи на квартиру, які залишив у автомобілі під керуванням ОСОБА_14, однак не вважає це злочином. Шкодує та розкаюється за свою поведінку та помилки у житті.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудними ОСОБА_9 та ОСОБА_11, частковим визнання своєї вини підсудним ОСОБА_10, їх винуватість стверджується іншими перевіреними судом доказами, а саме:

І. По епізоду вимагання передачі прав на чуже майно - квартири № 62 по

вул. Полуботка, 3 у м.Львові гр. САГАТОГО С.Є. у січні-лютому 2005

року, незаконного позбавлення волі та заволодіння документами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_16 в ході досудового слідства, оголошеними в судовому засіданні (т.1 а.с.281-292), що з 1988 року проживав у власній квартирі АДРЕСА_11, документи на яку знаходились у батька у м.Калінінграді. 20 січня 2005 року до нього додому зайшла невідома жінка, яка завела з ним розмову і пішла за сигаретами та кавою, а за декілька хвилин повернулась з двома невідомими мужчинами, які, представившись працівниками міліції, схопили його за руки та почали розпитувати, де він був напередодні і де документи на квартиру. Коли відповів, що документів на квартиру в нього не має, пішли. 21 лютого 2005 року біля 19 та 23 години до нього у двері квартири двічі хтось стукав, однак він не відкривав дверей, здогадуючись, що це знайомий, який представився «Андрієм»і якого знав протягом року. Вечері двері йому виламали і у квартиру напідпитку зайшов «Андрій», який сказав йти за ним. Обоє пішли в напрямку будинку № 111 по вул. Полуботка, де стояв автомобіль «Жигулі», з якого вийшло двоє мужчин, що представились працівниками міліції, які сказали сісти в автомобіль і їхати з ними у райвідділ міліції, на що відмовився. Спереду біля водія сиділа жінка, яка приходила до нього додому. Біля кінотеатру ім.Довженка водій зупинився і «Андрій»вийшов з автомобіля разом з мужчиною спортивної тілобудови, про щось порозмовляли, останній знову сів в автомобіль, де схопив його за руки, а інший, що сидів зліва, запитав, де його паспорт. Сказав, що паспорт вдома, тому один з них витягнув у нього з кишені ключі від квартири, почав бити і питати, де саме лежить паспорт, тому змушений був сказати. Повернувши до його будинку, жінка «Ліля»з одним з мужчин, взявши ключі, вийшли з автомобіля, а коли повернулись, почув з їхньої розмови, як жінка сказала: «А домової книги не знайшли». Потім повезли його у лісовий масив Брюховичі, де вмовляли продати квартиру та продовжували бити, тому погодився укласти договір довічного утримання, щоб відпустили, хоча наміру продавати квартиру чи укладати інші договори не мав. Просив відпустити його, бо мав йти на роботу, однак мужчина, який його бив, сказав, що він буде постійно з ними, поки не перепише на них квартиру. Повернувшись у місто, поїхали на вул. Київську, де на другому поверсі «Ліля»відчинила квартиру і в якій вони заночували. Наступного дня 22 лютого 2005 року зранку всі разом поїхали в БТІ на вул. Улянівську, де «Андрій», що його бив, зайшов у приміщення, а решта залишились в автомобілі. За деякий час «Андрій»виніс якусь довідку і показав, де він має підписатися, підкресливши графу «довічне утримання». 23 лютого 2005 року їздили на вул. ОСОБА_38, де «Ліля»зайшла у стіл знахідок, а потім при ньому повідомила працівника, що він, ОСОБА_16, знайшов свій паспорт, створивши собі алібі. Потім поїхали у відділ приватизації Галицького району, де «Андрій»повідомив працівнику, що він, ОСОБА_16, продає квартиру, бо хоче виїжджати, і той дав аркуш паперу та продиктував заяву про видачу дублікату свідоцтва про приватизацію у зв’язку з втратою, який йому видали. На вулиці його чекав «Андрій», якого боявся і від якого не міг втекти, разом поїхали у нотаріальну контору в районі вул. 700-річчя. До нотаріуса першим зайшов «Андрій», а він чекав у коридорі. За деякий час його покликали до нотаріуса, який сказав «Андрію» вийти, а у нього спитав, що він хоче укласти. Коли повідомив, що хоче укласти договір довічного утримання, нотаріус покликав «Андрія»і сказав, що не буде оформляти договір, оскільки він, ОСОБА_16, не хоче продавати квартиру, а хоче укласти договір довічного утримання. Коли вийшли від нотаріуса, «Андрій» схопив його за груди, а з автомобіля вискочив «Микола»та заштовхали його на заднє сидіння. В автомобілі «Андрій» монтировкою почав наносити йому удари і кричати на нього, повезли в сторону Брюхович до якогось гаражу, де погрожували фізичною розправою і кричали, щоб продав їм хату. Потім знову поїхали до якогось нотаріуса, однак вулиці не пригадує, де «Андрій» завів його до нотаріуса-жінки. «Андрій» сказав оформити доручення на його ім’я на вчинення певних дій від його імені, а коли нотаріус пояснила, що це таке, він відмовився на оформлення доручення. Знову вийшли і поїхали вчотирьох –він, «Микола», «Андрій»і «Ліля» на вул. Київську, де далі погрожували, але не били. «Андрій» постійно розмовляв з кимсь по телефону. Наступного дня знову поїхали до тієї жінки-нотаріуса, куди зайшов сам «Андрій», однак швидко вийшов і поїхали на вул. Куліша до офісу нотаріуса ОСОБА_17 Першою туди зайшли «Ліля», а коли повернулась, до нотаріуса пішли вони з «Андрієм», в якого були всі його документи. Помічниця набрала якийсь документ і коли такий був готовий, нотаріус дала йому в руки для ознайомлення договір, але сама його не зачитувала. «Андрій» забрав договір та наказав, щоб він його підписав, тому змушений був це зробити. Після цього на автомобілі поїхали у квартиру на вул. Київську у м.Львові, де «Андрій» відібрав у нього паспорт, військовий квиток, гроші та договір купівлі-продажу, заволодівши його квартирою, яку оцінив в 150.000 грн. Після цих подій написав заяву в Сихівський РВ ЛМУ;

- показаннями свідка ОСОБА_39 в судовому засіданні, що в січні чи лютому місяці 2005 року його працівник –слюсар по ремонту автомашин гаражу Львівських міських електричних мереж ОСОБА_16 був відсутній на роботі два чи три дні, про що доповів керівництву і направив до нього додому на вул. Полуботка, 3/62 працівників ОСОБА_40, ОСОБА_41 та водія ОСОБА_42, які повідомили, що квартира ОСОБА_16 зачинена і сусіди теж не знають, де він. Особисто їздив до ОСОБА_16, однак квартира була зачинена. Наступного дня з ОСОБА_41 поїхали у Сихівський РВ, де повідомили черговому, що їх працівник з невідомих причин не виходить на роботу, а той запевнив, що приймуть заходи по розшуку ОСОБА_16. Через день ОСОБА_16 прийшов на роботу і розповів, що невідомі люди, серед яких була жінка, яку він описав, заманили його в автомобіль «Жигулі»та відвезли на невідому квартиру, де утримували кілька днів та заставляли підписати документи про продаж його вартири, возили до нотаріуса. Разом з ОСОБА_33 поїхали у Сихівський РВ і прокуратуру району, де той написав заяви та дав пояснення;

- показаннями свідка ОСОБА_41 в судовому засіданні, що в другій половині лютого 2005 року ОСОБА_16 три дні не виходив на роботу і ніхто з працівників гаражу та керівництва не знав, що з ним трапилось. Разом ОСОБА_40 та ОСОБА_42 кілька разів заходили додому до ОСОБА_16 по вул. Полуботка, 3/62, однак двері квартири були зачинені, а сусіди не знали, де той знаходиться, про що доповіли керівництву. Потім ОСОБА_16 сам прийшов на роботу і пояснив, що до нього прийшли невідомі люди, які вимагали продати квартиру, на що він відмовився, тому вивезли його та утримували у якійсь квартирі. Крім того, знає, що ОСОБА_16 проходив судово-медичну експертизу, оскільки був побитий;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_42 в ході досудового слідства (т.2 а.с.49-50), оголошеними в судовому засіданні;

- показаннями свідка ОСОБА_17, приватного нотаріуса, в судовому засіданні, що в лютому 2005 року до неї в офіс по вул. Куліша, 7/17-а у м.Львові зайшли двоє невідомих осіб, як потім встановила їх особи –продавець ОСОБА_16 і покупець ОСОБА_13, з якими була жінка –ОСОБА_9, як вона зрозуміла –маклер, яка мала при собі документи на переоформлення квартири, крім паспортів вказаних осіб. Оглянувши документи, пересвідчилась, що такі підготовлені для продажу квартири, запросила ОСОБА_13 і ОСОБА_16 до себе в кабінет, а ОСОБА_9 вийшла і чекала у приймальній. Перевіривши дані про особи, з’ясувала, що вони хочуть і які дії повинна посвідчити. ОСОБА_16 повідомив, що хоче продати квартиру, а ОСОБА_13 - придбати її у нього. Підготовлений документ, в якому стояла вартість оцінки квартири по даних БТІ, дала ОСОБА_16 та ОСОБА_13 для ознайомлення та запросила до себе в кабінет. Запитувала у ОСОБА_13 чи розрахувався з ОСОБА_33, на що той повідомив, що гроші переведе продавцю через банк, і вийшли. Після повернення через 30 хвилин ОСОБА_13 і ОСОБА_16 підписали договір купівлі-продажу, який вона зареєструвала у реєстрі нотаріальних дій та електронній базі реєстру правочинів;

- заявами ОСОБА_16 від 25 лютого 2005 року у Сихівський РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, від 11 квітня 2005 року на ім’я прокурора Львівської області, що невідомі особи насильно заволоділи його квартирою № 62 по вул. Полуботка, 3 у м.Львові (т.1 а.с.149,177,191);

- висновком судово-медичної експертизи № 1508 від 15 червня 2006 року, згідно якого при огляді гр. ОСОБА_16 26 лютого 2005 року було виявлено синці та садна на волосяній частині голови, на обличчі, які утворилися від дії тупих предметів та відносяться до легкого тілесного ушкодження (т.1 а.с.7);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24 липня 2006 року, в ході чого ОСОБА_16 вказав на квартиру АДРЕСА_12, де утримували проти його волі (т.2 а.с.53-59);

- протоколами очних ставок від 25 жовтня 2006 року між підсудною ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_33, від 09 листопада 2006 року між ОСОБА_13 та потерпілим ОСОБА_33, в ході яких останній підтвердив свої показання по вчиненню щодо нього шахрайських дій з боку ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15 (т.2 а.с.68-70, 72-73);

- протоколом пред’явлення впізнання осіб по фотографіях від 12 жовтня 2006 року, де свідок ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_9 як маклера, що була присутня при укладенні угоди купівлі-продажу квартири між ОСОБА_33 та ОСОБА_13 (т.2 а.с.74);

- протоколом очної ставки від 20 листопада 2006 року між підсудною ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_17, де остання підтвердила свої показання (т.2 а.с.76-79).

          В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_16 дав чіткі пояснення щодо примушування його до підписання договору, незаконного утримування, викрадення його документів та побиття. Не вірити показанням потерпілого суд підстав не має. При виконанні рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 жовтня 2005 року, яким ОСОБА_16 було відмовлено у визнанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 недійсним та виселено, останній викинувся з вікна квартири та загинув, що не свідчить про добровільні наміри потерпілого на відчуження своєї квартири. Крім того, свідок ОСОБА_17 в суді чітко підтвердила, що у неї в нотаріальній конторі разом з ОСОБА_33 при укладенні договору була і ОСОБА_9

          По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_9 за ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, оскільки вона вчинила вимагання, незаконне позбавлення волі та заволодіння важливими особистими документами потерпілого у складі організованої групи, злочинний задум якої був направлений на незаконне заволодіння квартирою потерпілого з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення даного плану.

ІІ. По епізоду вчинення шахрайства з квартирою № 9 по вул. Сахарова, 60

у м.Львові гр. МАШТАЛЄЖА М.З. у червні 2005 року –січні 2006 року:

- показаннями потерпілого ОСОБА_20 в ході досудового слідства, що зі співмешканкою ОСОБА_34 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_10, де на початку червня 2005 року біля свого будинку познайомився з ОСОБА_13 та ОСОБА_9, що знаходились в автомобілі марки ВАЗ-21061. Коли проходив повз них, ОСОБА_13 покликав його і повідомив, що придбав поруч будинок, найняв працівників з села і потрібна квартира, де б їх поселити. ОСОБА_43, ОСОБА_20, сказав, що може сам здати одну кімнату у своїй квартирі, на що ОСОБА_13 попросив показати йому квартиру, і разом з ОСОБА_9 піднялися оглянути її, про щось переговорили між собою та поїхали. Наступного дня до нього у квартиру прийшов ОСОБА_13 і повідомив, що заплатив більше 2.000 грн. його боргу по комунальних послугах, що здивувало і збентежило, бо жодної розмови з ним про продаж своєї квартири не вів, лише напередодні сказав, що має думку за рік продати свою квартиру і придбати меншої площі. ОСОБА_13 сказав їхати з ним до нотаріуса дати довіреність на приватизацію квартири, однак він заперечив, на що той сказав повернути гроші за оплату комунальних послуг, яких у нього не було. Наступного дня між ними відбулась аналогічна розмова, ОСОБА_13 попросив спуститись з ним до автомобіля, біля якого стояв чоловік віком 50 років в окулярах, шо назвався «Дімою», з яким посадили його в автомобіль марки ВАЗ-21061, а через 200 м до них підсів худорлявий хлопець віком 18 років на ім’я «Саша». По дорозі ОСОБА_13 сказав, що їдуть до нотаріуса, де він, ОСОБА_20, дасть довіреність на приватизацію квартири на жінку, яка перший раз приїжджала з ним, тобто на ОСОБА_9, що після приватизації віддасть йому всі документи на квартиру, де зможе жити скільки захоче, а потім купить йому однокімнатну квартиру з доплатою замість двохкімнатної, на що погодився. «Діма» та «Саша»у розмові участі не приймали. Біля офісу нотаріуса на вул. ОСОБА_33 їх вже чекала ОСОБА_9 На вимогу ОСОБА_13 передав свій паспорт, а нотаріус дала вже надрукований бланк доручення, з тексту якого зрозумів, що дає доручення ОСОБА_9 розпоряджатися майном. Оскільки не розумівся у нотаріальних діях, дану довіреність підписав і його відвезли додому, але паспорт ОСОБА_13 не віддав, пояснивши, що такий потрібен для приватизації квартири. Про всі ці події повідомив свою співмешканку. Згідно домовленості наступного дня в 09 годині знову приїхав ОСОБА_13 на автомобілі з ОСОБА_9, «Дімою» та «Сашею», з якими поїхали у Франківську районну адміністрацію на вул. ОСОБА_44. У ОСОБА_13 та ОСОБА_9 був пакет документів на його квартиру, які вони невідомо де взяли. Через відсутність працівника відділу приватизації вийшли на вулицю, де були затримані працівниками УБОЗу та доставлені на вул. Наукову, де побачив співмешканку ОСОБА_34 з сестрою ОСОБА_15, які, як він зрозумів, написали заяву, що ОСОБА_13 з ОСОБА_9 хочуть заволодіти його квартирою, однак він, не вірячи в обман, відмовився від написання заяви. В УБОЗі працівники міліції повернути його паспорт і відвезли додому. Наступного дня в 06 годині ранку у двері квартири почав стукати «Саша», якому не відкрив дверей, а після нього – ОСОБА_13 та «Діма»виламали замок у дверях і проникли у квартиру, вимагаючи дати паспорт, що змушений був з переляку зробити. На вимогу останніх поїхав з ними на вул. ОСОБА_44, де їх чекала ОСОБА_9, яка з ОСОБА_13 та «Дімою»пішли в сторону районної адміністрації, залишивши його з «Сашею»в автомобілі. Потім на вул. Котлярській, 1 оглянули однокімнатну квартиру № 15, в якій був зроблений ремонт, і ОСОБА_13 сказав, що це буде його квартира. Вдома про все розповів співмешканці, яка запропонувала послуги сестри ОСОБА_15 у придбанні йому однокімнатної квартири, тому в нотаріуса по вул. Городоцькій у м.Львові анулював довіреність на ім’я ОСОБА_9 Згодом до нього приїхали «Діма», «Саша»і ОСОБА_13, при цьому останній, наказавши сісти в автомобіль, кричав, навіщо він анулював довіреність на ОСОБА_9, відвіз до якогось нотаріуса, де він, ОСОБА_20, анулював нову довіреність і знову дав довіреність на ОСОБА_9 Потім його утримували у квартирі АДРЕСА_13, де ОСОБА_13 наказав йому знаходитись до часу приватизації його квартири. У квартирі з ним почергово знаходились «Діма»та «Саша», які, незважаючи на його прохання, не випускали з квартири згідно вказівок ОСОБА_13, приносили продукти харчування та спиртні напої. Декілька разів заходили ОСОБА_13 та ОСОБА_9, запевняючи, що після оформлення необхідних документів відпустять його, при цьому ОСОБА_9 кожного разу давала йому підписувати якісь документи, які він не читав. В середині липня 2005 року у квартиру, де його утримували, прийшли ОСОБА_9 з ОСОБА_13, який почав кричати та нервуватись, бо його співмешканка ОСОБА_34 написала заяву у Франківський суд, що він збирається продати квартиру і просила прописати її у квартиру та заборонити приватизацію, та що на квартиру накладено арешт. В перших числах вересня 2005 року на вимогу ОСОБА_13 та ОСОБА_9 підписав угоду з якимсь адвокатом на преставництво його інтересів у суді, був у нього вдома, де ОСОБА_13 розповів про ситуацію, що склалась, на що той порадив розлучитись йому, ОСОБА_20, з першою дружиною ОСОБА_45, знову на комусь одружитись і зробити приватизацію квартири. Згодом у квартиру, де його утримували, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 принесли позовну заяву від його імені про розірвання шлюбу з ОСОБА_45 і двічі возили у Франківський райсуд м.Львова по цьому питанню, де з ним у судді був адвокат. У листопаді чи грудні 2005 року знову возили у Франківський райсуд м.Львова, де вручили рішення про розлучення. За деякий час ОСОБА_9 та ОСОБА_13 принесли заявки на одруження, які він підписав, а згодом у Франківському відділі РАГСу він та ОСОБА_9 написали заяви про одруження. 12 січня 2006 року його відвезли в РАГС, де у паспорт поставили печатку, що одружений з ОСОБА_9 і знову відвезли у квартиру на вул. Котлярську. Через два тижні ОСОБА_13 з «Дімою» та «Сашею» перевезли його у квартиру № 23 на пл.Григоренка, 4 у м.Львові, де утримували, і де з ним два місяці жив «Діма, який кожен день ходив за продуктами, а його закривав на замок, спочатку - на звичайний дверний, а потім ще й на колодку. Згодом у цю квартиру вселились ОСОБА_9 та ОСОБА_13 і жили там біля двох місяців, жодного разу не випустивши його з квартири, постійно запевняючи, що виготовляють документи на прописку у квартирі;

- заявою ОСОБА_20 від 28 листопада 2006 року, що ОСОБА_9 та невідомі шляхом обману заволоділи його квартирою № 9 по вул. Сахарова, 60 у м.Львові (т.4 а.с.2);

- протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де потерпілий ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_11 як особу кавказької національності на ім’я «Микола», що приходив до ОСОБА_13 (т.4 а.с.5);

- протоколом очної ставки між підсудною ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_20, в ході якої останній підтвердив дані ним в ході досудового слідства показання щодо вчинення відносно нього шахрайства з квартирою (т.4 а.с.34);

- протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_20, який підтвердив дані ним в ході досудового слідства показання (т.4 а.с.37-39);

- протоколом огляду речових доказів –двох реєстраційних справ по квартирі АДРЕСА_2 та постановою про прилучення їх до справи (т.4 а.с.43,44).

          Пояснення потерпілого ОСОБА_20 в судовому засіданні в тій частині, що будь-яких претензій своєї дружини ОСОБА_9, ОСОБА_13 та інших осіб не має, що їх діями шкоди йому не було завдано, що його не примушували до вчинення будь-яких дій, що свою квартиру продав добровільно і отримав за неї частину грошей, суд до уваги не бере, розцінює як намагання останнього виправдати неправомірні дії винних осіб та полегшити їх участь у скоєному. Показання даного потерпілого в ході досудового слідства про вчинення щодо нього шахрайських дій ОСОБА_9, ОСОБА_13, «Сашею»та «Дімою»суд вважає правдивими, що відповідають дійсності, і кладе в основу даного обвинувачення. Крім того, потерпілий ОСОБА_46 в судовому засіданні ствердив, що при зустрічі ОСОБА_20 повідомив, що до суду не піде, оскільки ОСОБА_13 пообіцяв віддати 50.000 доларів США за його квартиру, яких раніше не дали, якщо він поміняє покази на користь підсудних.

          По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_9 за ч.4 ст. 190 КК України, оскільки вона вчинила шахрайські дії відносно потерпілого ОСОБА_20, повторно, в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

ІІІ.По епізоду вчинення шахрайства з квартирою № 1 по вул. Кондукторській

№ 63 у м.Львові гр. ОСОБА_3 у вересні 2005 року:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 в ході досудового слідства та в судовому засіданні, що до 25 жовтня 2005 року проживав у двохкімнатній квартирі № 1 одноповерхового будинку по вул. Кондукторській, 63 у м.Львові. За несплату комунальних послуг йому відключили світло і газ, тому влітку 2005 року через важке матеріальне становище вирішив обміняти квартиру на однокімнатну з доплатою, про що розповів знайомим. В кінці 2005 року до нього підійшла невідома жінка, яка представилась «Веронікою»та що може допомогти в обміні квартири, якій в присутності знайомої ОСОБА_47 розповів про свої вимоги, що за свою квартиру хоче 30.000 доларів США, в яку має ввійти вартість обміняної чи купленої квартири, та залишитись певна сума на проживання, для розрахунку за комунальні послуги та на приватизацію квартири. «Вероніка» погодилась на його умови і сказала, що береться за їх вирішення. Остання декілька разів приїжджала до нього з молодим чоловіком «Андрієм» на автомобілі марки ВАЗ-21061 білого кольору, з якими їздив в ЖЕК, ВАТ «Львівгаз», де довідувались про суми заборгованостей по квартирі, які «Вероніка»з «Андрієм»сплатили, залишивши йому 15-20 грн., а «Андрій»- мобільний телефон для зв’язку з ним. Згодом останні, наказавши взяти свій паспорт та військовий квиток, відвезли його з незнайомим мужчиною «Дімою»митись та голитись у баню на вул. Тургенєва, а потім на вул. Джамбула, де він з «Веронікою», яка мала паспорт невідомої жінки, у нотаріуса дав довіреність на приватизацію його квартири. На початку осені 2005 року «Вероніка», «Андрій», «Діма» та мужчина, який представився «Віталієм»та був за кермом автомобіля «Андрія», підняли питання приватизації землі, де в кафе під диктовку «Вероніки» написав про це заяву, їздив з ними до міської ради. У вересні 2005 року його відвезли до нотаріуса на Сихів, куди ходив разом з «Веронікою», жінкою та двома мужчинами –«Тарасом»та «Олегом», де нотаріус оформила договір купівлі-продажу його квартири, який він, прочитавши, підписав і копію якого забрала «Вероніка». Яка сума була обумовлена в договорі, не пригадує, жодних розрахунків в нотаріуса не бачив. На вулиці спитав у «Вероніки», як буде з грішми за продаж квартири і як буде вирішене питання з його місцем проживання. Остання сказала, що квартиру шукають, а грошей не дадуть, бо може їх пропити та що до 15 листопада 2005 року він повинен залишити свою квартиру і якщо до того часу не знайдуть квартири, то нададуть тимчасове житло і періодично продовжували давати по 15-20 гривень. Пропонували та показували в селі за містом стару непридатну будівлю, на яку не погодився, а потім для його тимчасового проживання квартиру № 21-а на вул. Осмомисла, 28 у м.Львові, яка була порожньою, куди згодом перевіз частину своїх речей, а частину –до знайомого. По вказівці «Андрія»та «Вероніки»їздив в ЖЕК виписуватись, про що писав заяву. Через декілька днів після його вселення у квартиру АДРЕСА_14 по заяві сусіда ОСОБА_48 був затриманий працівниками міліції, яким пояснив ситуацію, що з ним склалась, на що останні пропонували, а згодом переконали написати заяву на шахраїв до міліції. Через день «Вероніка» та «Андрій» почали переконувати відмовитись від такої та що міліція силою заставила його написати на них заяву. Під впливом останніх погодився, і адвокат, до якого його відвезли, продиктував, що працівники міліції ніби то примусили його писати заяву. Тривалий час «Вероніка»та «Андрій»не дзвонили, тому приходив на свою колишню квартиру, де працювали майстри, та запитував чи не появлялися «Андрій», «Вероніка» та «Тарас», а 30 листопада 2005 року, коли біля 22 год. 30 хв. повертався додому до своїх знайомих, на вул. Любінській був побитий металевими палками по ногах трьома мужчинами, які вискочили з темного кольору іномарки, за те, щоб менше «винюхував»;

- заявою потерпілого ОСОБА_3 від 21 лютого 2006 року, що невідомі особи заволоділи його квартирою № 1 по вул. Кондукторській, 63 у м.Львові (т.1 а.с.8);

- показаннями свідка ОСОБА_47 в ході досудового слідства, оголошеними в судовому засіданні (т.1 а.с.68-72), співмешканки ОСОБА_3, з яким обоє проживали у ІНФОРМАЦІЯ_11, а у зв’язку із складним матеріальним становищем вирішили обміняти її на меншу за площею. В кінці літа 2005 року до ОСОБА_3 додому приїхали двоє мужчин «Андрій» та «Діма»та жінка «Вероніка», як вона зрозуміла, покупці, які оглядали квартиру і подвір’я, зі слів ОСОБА_3 мали сплатити його борги, приватизувати квартиру, а в подальшому придбати йому однокімнатну квартиру. Останній мав намір продати квартиру за 30.000 доларів США, щоб мати можливість купити однокімнатну квартиру, розрахуватися з боргами та мати кошти на прожиття. «Вероніка» та «Андрій» обіцяли знайти однокімнатну квартиру та повернути різницю. При оформленні доручення та договору купівлі-продажу квартири у вересні 2005 року присутня не була, але зі слів ОСОБА_3 знала, що угоду оформляли в нотаріуса у Сихівському масиві. На її запитання скільки отримав за квартиру, відповів, що жодних грошей йому не дали, шукають квартиру і до певного часу потрібно виїхати з даної квартири. ОСОБА_43 непридатного для проживання будинку у приміській зоні ОСОБА_3 відмовився, а в кінці жовтня 2005 року мужчина «Тарас», який прийшов з майстрами-будівельниками, сказав їм виселятись, оскільки будуть робити ремонт. «Андрій» замовив автомобіль для перевезення меблів, носильні речі завезли у квартиру до її матері, а інші - до знайомого ОСОБА_3 Після цього їх поселили біля ринку «Добробут», пояснивши, що це тимчасове житло, де у них виник конфлікт з сусідом, який сказав, що це його квартира. «Вероніка» привозила якісь документи, переконувала, що це не так, а в подальшому потерпілий зрозумів, що його обманули, заволоділи, у в зв’язку з чим звернувся з заявою в правоохоронні органи. Через відсутність житла вони розійшлись, а коли в грудні 2005 року зустрілась з ОСОБА_3, то побачила його ногу в гіпсі;

- показаннями свідка ОСОБА_49 в судовому засіданні, що з 2004 року разом з товаришем ОСОБА_50 шукали земельну ділянку чи будинок у м.Львові, щоб збудувати подвійний котедж, про що дав оголошення в газету «Ваш магазин». В кінці 2005 року до нього зателефонувала жінка, яка представилась «Анжелою», хоча потім з розмови чув, що її звати «Оля», яка повідомила, що продається половина особняку по вул. Кондукторській, 63 за 25.000 доларів США. При зустрічі оглянули в присутності господаря квартиру, що була в жахливому стані, дійшли згоди вартості квартири за 20.000 доларів США і домовились через два дні зустрітись в нотаріуса на Сихові. 16 грудня 2005 року він разом з дружиною та ОСОБА_50 в нотаріуса, куди прийшов ОСОБА_3 з жінкою «Олею», оформили договір купівлі-продажу квартири. Гроші в сумі 20.000 доларів США поклав на стіл перед ОСОБА_3 та жінкою, після чого нотаріус видав їм оформлені документи, на підставі яких зареєстрував договір в БТІ. У проданій квартирі ОСОБА_3 проживав ще приблизно місяць;

- показаннями свідка ОСОБА_22 в судовому засіданні, що в 2005 році разом з чоловіком ОСОБА_49 та товаришем ОСОБА_50 вирішили купити земельну ділянку під будівництво котеджу. 16 вересня 2005 року в нотаріуса уклали договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3, який прийшов з чорнявою невисокого зросту жінкою. Перед укладенням договору її чоловік поклав на стіл перед ОСОБА_3 та жінкою гроші, а хто з них взяв їх, не знає. Квартиру АДРЕСА_3 останній мав звільнити до 30 вересня 2005 року;

- протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 04 квітня 2006 року, згідно якого ОСОБА_3 серед пред’явлених фотографій впізнав ОСОБА_13, як чоловіка, який представлявся йому «Андрієм»(т.1 а.с.66),

та ОСОБА_51, як жінку, яка представлялась «Веронікою»(т.1 а.с.67);

- протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 25 липня 2006 року, згідно якого свідок ОСОБА_49 серед пред’явлених фотографій впізнав ОСОБА_9, як жінку, яка була присутня під час купівлі квартири в ОСОБА_3 (т.1 а.с.100);

- протоколами очних ставок від 25 жовтня 2006 року між підсудною ОСОБА_9 та ОСОБА_3, від 09 листопада 2006 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_3, в ході яких останній підтвердив свої раніше дані показання (т.1 а.с.118-120,121);

- протоколом огляду речового доказу –реєстраційної справи по квартирі АДРЕСА_3, постановою про прилучення її до справи (т.1 а.с.127-128).

- висновком –актом судово-медичного обстеження № 509 від 03 червня 2006 року (т.1 а.с.42-44), згідно якого в ОСОБА_3 виявлено травму правого коліна у вигляді відриву кісткової речовини в ділянці стегнової кістки, що супроводжувалась накопиченням крові у порожнині суглобу, ускладнилась нагноєнням, з приводу чого було оперативне втручання. ОСОБА_19 травма утворилась від дії тупого предмету, могла виникнути 30 листопада 2005 року, та відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров’я. Крім того, у потерпілого виявлено рубці, які є слідами загоєних ран у тім’яній ділянці, на лівій гомілці, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 30 листопада 2005 року, і відносяться до легкого тілесного ушкодження.

          Покликання ОСОБА_9, що шахрайських дій відносно потерпілого ОСОБА_3 не вчиняла, не приймала участі у відчуженні його квартири, суд до уваги не бере, оскільки такі спростовуються показаннями потерпілого в судовому засіданні, який детально та послідовно розповів про вчинення щодо нього шахрайських дій ОСОБА_13, ОСОБА_9, «Віталієм», «Дімою»з його квартирою, розцінює як спосіб захисту винної особи з метою уникнення відповідальності за вчинене. Свідок ОСОБА_49 ствердив, що у нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії по відчуженню квартири ОСОБА_3 була присутня ОСОБА_9          

          По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_9 за ч.4 ст. 190 КК України, оскільки вчинила шахрайські дії відносно потерпілого ОСОБА_3, повторно, в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

ІУ. По епізоду вчинення шахрайства з квартирою № 7 по вул. Шпитальній, 18

у м.Львові гр. КУРДЗЕЛЯ Р.Р. у грудні 2005 року, незаконного

позбавлення волі та заволодіння документами потерпілого:

- показаннями потерпілого ОСОБА_24 в ході досудового слідства, що є особою без визначеного місця проживання, а з часу народження до 2006 року мешкав у квартирі АДРЕСА_4, де крім нього, були зареєстровані брат та батько. В кінці 2005 року до нього підійшов знайомий ОСОБА_13 та запропонував переписати свою квартиру на нього, а він придбає йому однокімнатну квартиру з доплатою 6.000 доларів США, що квартиру хоче взяти для себе, однак проживати в ній не буде і що його, ОСОБА_24, батько надалі зможе проживати в ній і виганяти його не буде. Порадившись з братом та батьком, погодились на умови ОСОБА_13 Після виписки останніх з квартири ОСОБА_13 приватизував на нього квартиру і забрав усі документи на квартиру та його особисті документи - паспорт громадянина України, свідоцтво про народження та банківську чекову книжку. У нотаріуса на вул. Личаківській у м.Львові, куди його возив ОСОБА_13 з «Віктором», дав доручення на ОСОБА_13 на право розпорядження його майном. Через деякий час той сказав, що потрібно робити ремонт у квартирі АДРЕСА_15, куди відвіз з братом, який вони почали робити, а оскільки ОСОБА_13 не платив, брат відмовився працювати, а він продовжував, оскільки мав надію, що ОСОБА_13 згідно обіцянки купить йому квартиру. Через тиждень ОСОБА_13 з двома мужчинами «Миколою» та «Олегом», якого всі кликали "малим", привезли туди мужчину на ім’я ОСОБА_43 (ОСОБА_4О.), який був дуже п’яний. ОСОБА_13 наказав, щоб він, ОСОБА_24, сидів з ним і пішов, закривши двері на замок. Оскільки у квартирі були пластикові вікна без ручок, не міг вилізти через них. Крім того, з ними жив «Микола», який нікуди їх не відпускав, тричі на день приносив горілку, яку разом випивали. Борис постійно напивався і спав, а коли не хотів пити, то «Микола» його бив. У даній квартирі жили біля семи місяців, де їх кормив та поїв «Микола». Інколи приїжджав ОСОБА_13, якого просив відпустити його, однак ОСОБА_13 казав сидіти тихо. За той час довідався від ОСОБА_4, що ОСОБА_13 та ОСОБА_9, обманувши, заволоділи його квартирою і тепер не відпускають. За даною адресою приїжджала ОСОБА_9 з невідомим на ім’я «Віталієм», які заставили написати ОСОБА_4 заяву на ім’я начальника УБОЗу, що він не має претензій до продажу своєї квартири та що навпаки це його дружина хоче заволодіти його квартирою і не дає спокійно жити. З їх розмов зрозумів, що дружина ОСОБА_4 звернулась в міліцію і того шукають як безвісти зниклого. За час утримання «Віталій» з кимось забирали ОСОБА_4 з квартири і через деякий час знову привозили. ОСОБА_43 довідався, що його возили на пошту, де він відправляв якусь телеграму. Йому «Микола» приносив спиртне в одній тарі, а ОСОБА_43 - у баклашці і забороняв йому, ОСОБА_24, пити з неї. Бачив, як від невеликої кількості спиртного ОСОБА_43 засинав. За сім місяців йому вдалося у відсутності «Миколи» зламати замок на вікні і втекти з квартири, а ОСОБА_43 залишився у ній. Два дні переховувався, але потім його знайшли у квартирі ОСОБА_52 по вул. Таманській у м.Львові, куди ОСОБА_13 заліз у вікно, а «Микола», стоячи біля дверей, бив його монтировкою, при цьому ОСОБА_13 гасив недопалки сигарет об його голову, спричиняючи фізичний біль, потім насильно привезли на попередню адресу, де ОСОБА_43 вже не було, знову закрили та наказали сидіти. ОСОБА_13 та «Микола» попередили, якщо він ще раз втече, то вб’ють, тому змушений був там жити до кінця вересня 2006 року. Скориставшись відсутністю «Миколи», зламав двері та втік, поки його не знайшли працівники УБОЗу;

- заявою потерпілого ОСОБА_24 від 11 жовтня 2006 року, що ОСОБА_13 та «Коля»заволоділи його квартирою та насильно утримували, позбавляючи волі (т.4 а.с.222);

- показаннями свідка ОСОБА_53, працівника УБОЗу, в судовому засіданні, що займався заходами по встановленню групи, що займається квартирними аферами, мали опитати ОСОБА_9, що була виписана з з квартири по вул. Київській на вул. Шпитальну, де жив ОСОБА_24 Останній повідомив, що знайомий з ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 –«горбатим», які займаються шахрайствами з квартирами, шукають осіб, схильних до алкоголю, перевозять їх в окремі квартири, де заливають горілкою, і що цим займаються ОСОБА_13 з ОСОБА_9, а ОСОБА_11 і ОСОБА_24 доглядають за тими людьми, щоб не пропали, що останній це робив, бо не мав виходу, продав свою квартиру на вул. Шпитальній, за яку мали купити меншої площі з доплатою і не купили, тому вештався біля смітників на вул. Джерельній; що потерпілого ОСОБА_4 забирали з квартири по вул. Симоненка у колишню квартиру ОСОБА_24 по вул. Шпитальній, звідки останній втік, за що ОСОБА_24 був покараний ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які побили його та гасили на голові недопалки сигарет. Потім ОСОБА_4 впіймали, повезли на вул. Котлярську, 18, де утримували разом з ОСОБА_24, не випускаючи на вулицю, звідки останній втік і бомжував.

- протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 01 листопада 2006 року, де ОСОБА_24 впізнав ОСОБА_11М.(т.4 а.с.246), а також ОСОБА_9 (т.4 а.с.247), 30 листопада 2006 року по фотографіях впізнав ОСОБА_13 (т.4 а.с.254);

- протоколом очної ставки між підсудним ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_24, в ході якої останній підтвердив свої показання в ході досудового слідства (т.4 а.с.259);

- протоколом огляду речового доказу –реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_4, постановою про прилучення її до справи (т.4 а.с.270-271).

          Суд не бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_24 в судовому засіданні, які останній поміняв, щодо вчинення відносно нього шахрайських дій з боку ОСОБА_13 та інших осіб, а також щодо незаконного позбавлення його останніми волі та заволодіння його документами, та надає віри показанням даного потерпілого в ході досудового слідства, які були послідовними та логічними, а зміну показань потерпілого суд розціює як спосіб полегшити участь осіб, що притягуються до відповідальності, чи намаганням останніх уникнути такої за вчинене. Аналогічно суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_54 –матері підсудного ОСОБА_13 по факту придбання нею квартири потерпілого, оскільки таку, на думку суду, було лише оформлено на її ім’я.

          По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожного за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, оскільки вони вчинили шахрайські дії відносно ОСОБА_24, незаконне позбавлення волі та заволодіння важливими особистими документами потерпілого у складі організованої групи, злочинний задум якої був направлений на незаконне заволодіння квартирою потерпілого з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення даного плану.

          Разом з тим, будь-яких доказів причетності ОСОБА_9 до вчинення даного злочину відносно потерпілого ОСОБА_24 у матеріалах справи немає, таких досудовим слідством не зібрано та суду не подано, тому по даному епізоду обвинувачення її слід виправдати.

У. По епізоду вчинення шахрайства з квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1

у м.Львові гр. ОСОБА_4 у квітні 2006 року, незаконного

позбавлення волі та заволодіння документами потерпілого:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 в ході досудового слідства та в судовому засіданні, що квартиру АДРЕСА_6 придбав у 1999 році, де проживав з ОСОБА_35, з якою офіційно одружились 12 січня 2006 року. В кінці квітня 2006 року до нього додому з’явилось двоє незнайомих мужчин, які представились «Олегом»та «Віктором»(«Вітею»), що прийшли від його знайомого по роботі на «Кінескопі»«Андрія», та запропонували продати свою квартиру, на що відмовився, хотів порадитись з дружиною. Після розпиття з ним пляшки горілки, пішли з квартири, а через годину –півтора у двері постукала незнайома жінка, яка представилась маклером «Оленою», сказала, що у нього велика заборгованість за квартиру, тому на неї накладено арешт, щоб їхати з нею дізнатись про заборгованість. Оскільки був випивший, вийшов з нею з квартири, попередньо взявши на вимогу «Олени» паспорт та документи на квартиру, які передав їй і більше не бачив, хоча просив повернути. На вимогу «Олени»сів в автомобіль марки «Жигулі» темного кольору, де знаходились «Василь», «Олег»та «Віктор», з якими їздили по місту і розмовляли про квартиру, зокрема, «Олена»переконувала продати свою квартиру за 75.000 грн., на що після відмови дав згоду. На ніч його закрили у якійсь квартирі неподалік магазину «Магнус», а наступного дня за ним з «Василем», «Олегом»та «Віктором»приїхала «Олена», щоб їхати на вул. Ульянівську продавати квартиру. В БТІ, куди їздили двічі, при «Олені» підписував якісь документи, в одному з яких було вказано, що за квартиру має отримати 75.000 грн. До нотаруса їздив з ОСОБА_13, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, підписував договір, однак жодних грошей йому не дали. Ще три дні його утримували у квартирі поблизу «Магнуса», де з ним знаходився «Віктор», і коли той зранку ще спав, через вікно виліз на балкон і вийшов з будинку. Приїхавши додому, побачив, що меблі у квартирі знаходиться посеред кімнати для проведення ремонту. Ще три дні прожив у знайомого дружини на вул Кульпарківській і повернувся додому, де біля будинку його зустріли «Олег» та «Віктор», а в автомобілі Жигулі світлого кольору – «Василь», в який наказали сісти та повезли у квартиру поблизу «Магнуса». У квартирі «Василь» декілька разів вдарив «Віктора» по обличчю, що той випустив його, ОСОБА_4, з квартири, на що «Віктор» сказав, що нікого не охороняв, бо його самого не випускали з квартири. На вимогу «Василя» «Віктор» забив цвяхами усі вікна, де їх обох залишили у квартирі, закривши двері. Наступного дня невідомий мужчина, «Олег»та «Олена» вивезли його та «Віктора» на вул. Котлярську, 18 у квартиру на першому поверсі, де знаходився чоловік кавказької національності «Микола», де їх залишити втрьох. Через день «Микола» виходив з квартири за продуктами харчування, зачиняючи його та «Віктора»у квартирі, попередивши, що навпроти в будинку відео знімає вікна і якщо спробує втекти, то пожаліє про це. У даній квартирі проживав до кінця серпня-початку вересня 2006 року, звідки їх жодного разу з «Віктором» не випускали, де «Микола» приносив харчі та спиртні напої. Декілька разів приїжджала «Олена»і розповідала, що його дружина хоче заволодіти квартирою та переконувала розлучитись з нею. В той час за відсутності «Миколи» ОСОБА_3 повідомив, що буде втікати і запропонував йому, однак він був наляканий та сподівався, що йому заплатять гроші за квартиру, тому не втікав. Коли ОСОБА_3 втік, його на таксі марки «Тіко»перевезли в іншу квартиру, вхід у яку з двору, в якій знаходились невідомі двоє мужчин «Михайло»та «Василь» і жінка «Надія». На його неодноразові запитання, коли все це закінчиться, «Олена»запевняла, що його скоро відпустять, віддадуть гроші, документи та знайдуть роботу. Через постійні випивки добре не пам’ятав, що відбувалось. За даною адресою перебували до 27 листопада 2006 року, поки їх не звільнили працівники міліції. Жодних коштів від «Олени»не отримав і ніхто не повідомив, що його квартиру перепродали;

- заявою потерпілого ОСОБА_4 від 28 листопада 2006 року, що невідомі особи «Василь», «Оля», «Микола»та «Олег»шахрайським способом заволоділи його квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1 у м.Львові, особистими документами та незаконно позбавили його волі, утримуючи в різних місцях (т.3 а.с.24);

- показаннями свідка ОСОБА_35 в судовому засіданні, що ще весною 2005 року додому до її чоловіка ОСОБА_4, з яким вона на той час перебувала у фактичних шлюбних стосунках, оскільки одружились 12 січня 2006 року, прийшов знайомий «Андрій», з яким чоловік раніше працював на заводі «Кінескоп», та запропонував обміняти його квартиру у м.Роздолі, на що не погодились, а кінці квітня 2006 року до них з’явилась незнайома жінка, яка представилась «Лєною», і повідомила, що квартира, в якій вони проживають, з 2004 року знаходиться під арештом через несплату комунальних послуг. ОСОБА_4 в той час п’яний спав. Через тиждень, повернувшись з села від сестри, застала у квартирі чоловіка з невідомим мужчиною «Віктором», що вживали спиртні напої, і який залишився у них ночувати, а зранку пішов, сказавши, що збирає бригаду на будівництво в Криму. Через два дні чоловік пішов з дому і був відсутній до 14 травня 2006 року. Коли його не було, боячись самій залишатись вдома, проживала у свого знайомого, періодично заходячи у квартиру АДРЕСА_6, де до неї зайшла «Лєна»і повідомила, що власником квартири є її чоловік ОСОБА_4, а вона до неї відношення і прав не має, що останній підписав усі документи на продаж квартири і отримав за це 60.000 грн., настоювала, щоб вона, ОСОБА_35, виписалась з квартири, однак вона відмовилась. Декілька разів «Лєна»возила та показувала їй різні квартири, де вона могла б проживати після виписки з квартири ОСОБА_4, однак вона відмовлялась. 14 травня 2006 року чоловік прийшов до неї на вул. Кульпарківську, де вона знаходилась, і розповів, що його утримували у квартирі біля Краківського ринку, вхід з балкону, і охороняв його «Вітя», що двічі втікав, але його спіймали. До 19 травня 2006 року з ОСОБА_4 проживали на вул. Кульпарківській, звертались до Франківського РВ ЛМУ, щоб подати заяву, що сталось, однак не було працівника, до якого їх скерували. Потім чоловік кудись вийшов і більше його не бачила;

- заявою дружини потерпілого ОСОБА_55 –ОСОБА_35 від 24 травня 2006 року, що невідомі особи погрожували їй та чоловікові, заволоділи квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1 у м.Львові та утримують чоловіка у невідомому місці (т.2 а.с.100);

- показаннями свідка ОСОБА_56 в судовому засіданні, що в середині травня 2006 року до нього додому прийшов ОСОБА_4 і розповів, що його насильно утримують в районі Краківського ринку, щоб продав свою квартиру, та що втік, коли особа, яка його охороняла, заснула;

- показаннями свідка ОСОБА_27 в ході досудового слідства, оголошеними в судовому засіданні (т.2 а.с. 128-135), що десь 25 квітня 2006 року до неї зателефонувала знайома ОСОБА_9 та домовилась про зустріч на вул. Мазепи, де в розмові спитала, чи зможе вона оформити на себе квартиру по вул. Симоненка, за що отримає винагороду в сумі 300 доларів США. На її запитання відповіда, що у квартирі проживають мужчина, який зловживає спиртними напоями, та дружина, яку він буде виселяти через суд, йому вони мають купити квартиру меншої площі, тому погодилась на пропозицію ОСОБА_9 27 квітня 2006 року остання зателефонувала про необхідність нотаріального оформлення квартири, для чого взяти паспорт та ідентифікаційний номер, а, зустрівшись, обоє пішли на вул. Шпитальну, 9 до офісу нотаріуса ОСОБА_26, де стояв автомобіль-іномарка, з якого вийшов візуально знайомий «Андрій», якого бачила разів п’ять з ОСОБА_9, і сказав, що їде за власником квартири, а їм заходити до нотаріуса і починати оформляти документи. В офісі ОСОБА_9 пішла до нотаріуса, а вона залишилась в коридорі. Згодом ОСОБА_13 привіз мужчину віком 50 років, з зовнішнього вигляду якого було видно, що той зловживає спиртними напоями. В коридорі ОСОБА_13 дістав пакет і показав гроші, що це для покупки квартири. Разом з ОСОБА_9 зайшла до нотаріуса, де вже був підготовлений договір купівлі-продажу. Паспорт продавця ОСОБА_4 до його приїзду вже знаходився в нотаріуса. При ознайомленні з договором, підписуванні його у кабінеті з ними знаходилась ОСОБА_9, чи був ОСОБА_13, не бачила. При виході віддала свій паспорт та договір купівлі-продажу підсудній, щоб оформила право власності в БТІ. ОСОБА_9 повідомила, що 300 доларів США дадуть після продажу квартири. 08 чи 09 травня 2006 року остання зателефонувала їй, що є клієнт для перепродажу квартири, якого знайшла маклер ОСОБА_33. ОСОБА_9 та ОСОБА_13 приїхали за нею, ОСОБА_27, на світлій іномарці, разом поїхали до нотаріуса на пл. Кропивницького, де їх чекала маклер ОСОБА_33 та покупець, яка, оглянувши в офісі документи, відмовилась купляти дану квартиру, поки з неї не випишуться мешканці. Продажа квартири мала відбутись за 23.500 доларів США. Оглядала квартиру АДРЕСА_16, щоб мати уяву про неї. Ще двоє покупців відмовились купити цю квартиру через реєстрацію в ній осіб;

- показаннями свідка ОСОБА_37 в судовому засіданні, що у травні 2006 року ОСОБА_13 запропонував їй переїхати до нього додому і допомагати по господарству, на що погодилась і переїхала у квартиру № 23 на пл. Григоренка, 4 на другому поверсі, де знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_20 Вона, ОСОБА_37, з ОСОБА_20 проживали в одній кімнаті, а ОСОБА_13 з ОСОБА_9 - в іншій. Інколи ОСОБА_13 на декілька годин ввечері випускав її та ОСОБА_20 з квартири, а вдень, крім неї, нікого з квартири не випускав і двері завжди закривав на замок. В перших числах липня 2006 року ОСОБА_13 та «Олег»привели у квартиру ОСОБА_5 та поставили для нього ліжко та жодного разу не випустили з квартири, лише двічі ОСОБА_13 брав його кудись з собою. Зі слів ОСОБА_5 знала, що його возили до нотаріуса і в ЖЕК. При ній ОСОБА_5 декілька разів запитував ОСОБА_13, скільки ще чекати на квартиру, оскільки ОСОБА_13 обіцяв обміняти його квартиру на меншу, на що той заспокоював і обіцяв, що скоро. В кінці вересня 2006 року ОСОБА_13 з «Миколою»- особою кавказької національності та «Олегом» привели ОСОБА_4, якому на підлозі постелили матрас, з яким той прийшов, і якого теж жодного разу не відпускали з квартири. Причин утримання ОСОБА_4 не знає. У квартиру, де утримували ОСОБА_20 приходив «Віталій», але він відразу проходив в кімнату до ОСОБА_13 Після появи у квартирі ОСОБА_5 ОСОБА_13 та ОСОБА_51 перейшли проживати у квартиру ІНФОРМАЦІЯ_12, де бувала в них;

- показами свідка ОСОБА_57, заступника начальника відділу боротьби з ОГ та ЗО, їх лідерів УБОЗ УМВС України у Львівській області, в судовому засіданні, що разом з підлеглими працівниками здійснював оперативний супровід по кримінальній справі № 144-0203, порушеній відносно ОСОБА_13, та виконував ряд доручень, направлених на встановлення місця перебування потерпілого ОСОБА_4 Після затримання ОСОБА_13 відмовився надати будь-яку інформацію щодо місця знаходження останнього, мотивуючи, що дану особу не знає. 27 листопада 2006 року в ході проведених заходів отримали інформацію, що ОСОБА_13 для незаконного утримання ОСОБА_4 використовує квартиру № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, куди прибув з ОСОБА_53, ОСОБА_58, ОСОБА_59, старшим оперуповноваженим в ОСОБА_60 МВС України ОСОБА_61 та працівниками відділу швидкого реагування «Сокіл». На дверях квартири № 23 висіли металеві завіси та навісний замок. На їх стукіт чоловік, як потім дізнались ОСОБА_4, відповів, що не може відчинити двері, оскільки його та інших осіб закрито у квартирі і попросив їх звідти визволити. У квартирі виявили ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 та ОСОБА_37, яких доставили в УБОЗ УМВС України у Львівській області, а в 17 год. 30 хв. при спробі зайти у дану квартиру затримали ОСОБА_10, в якого при обшуку виявили та вилучили дві зв’язки ключів;

- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_59, ОСОБА_53, ОСОБА_58 в судовому засіданні;

- показаннями потерпілого ОСОБА_20 в ході досудового слідства, що в перших числах травня 2006 року ОСОБА_9 привела у квартиру № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові жінку на ім’я «Надія», щоб готувала їсти та прибирала, яка стала з ними жити. Через місяць ОСОБА_13 сказав поїхати з ним. На автомобілі марки ВАЗ-21061, в якому вже була ОСОБА_9, хлопець на ім’я «Олег» та мужчина, якого називали «Віталієм», поїхали на вул. Лазаренка, де ОСОБА_9 сказала сісти на лавку напроти будинку та дивитись за мужчиною невисокого росту, а самі кудись поїхали. Повернулись через хвилин 20 без ОСОБА_13 «Олег» зайшов у під’їзд, а, повернувшись, сказав ОСОБА_9, що ніхто не відчиняє. Після дзвінка ОСОБА_9 до ОСОБА_62 той під’їхав на автомобілі марки «Мерседес» світлого кольору з мужчиною кавказької національності «Миколою», обоє зайшли в під’їзд і через деякий час вийшли з ОСОБА_5, якого посадили в автомобіль ВАЗ-21061, у який сів і він, ОСОБА_20, разом з «Олегом», ОСОБА_9 і «Віталій» відвіз їх на пл. Григоренка, куди ОСОБА_63 з «Миколою»привезли і ОСОБА_5, який запитав у ОСОБА_13 де вікна, які потрібно фарбувати, на що той сказав, що пізніше приїде і покаже. «Віталій» та «Олег»майже кожен день біля 10 год. - 10 год. 30 хв. приїжджали за ОСОБА_9 і разом кудись їхали, а з ними залишався ОСОБА_13, а коли йшли обоє, то їх закривали на замок та на навісний замок. ОСОБА_13 пропонував ОСОБА_5 здійснити обмін його двохкімнатної квартири на однокімнатну, на що той погодився і просив відпустити додому, але ОСОБА_13 сказав, що не може, бо не зробив для нього паспорт. Декілька разів ОСОБА_5 забирали ОСОБА_13, «Олег», «Віталій»та «Микола»і кудись возили. В кінці серпня 2006 року вночі «Олег», ОСОБА_9 та ще хтось на «Мерседесі» привезли мужчину, який назвався ОСОБА_4 (ОСОБА_4О.), і показали де він має спати. ОСОБА_43 нього довідався, що його утримували декілька місяців, щоб щось зробити з його квартирою, що втікав від них, але ОСОБА_13 знайшов і знову утримував проти його волі. ОСОБА_4 сказав, що його утримував «Микола», який раз на тиждень приходив до ОСОБА_13 за грішми і про щось шептались. За деякий час ОСОБА_9 та ОСОБА_13 переїхали у квартиру АДРЕСА_13, а йому, ОСОБА_20, почали дозволяти виходити гуляти та купити продукти, однак кожного разу ОСОБА_9 та ОСОБА_13 погрожували розправою у випадку, якщо не повернеться чи звернеться за допомогою. ОСОБА_43 не втікав, бо не мав документів, одного разу ходив до своєї квартири, але там вже робили ремонт;

-протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_13 (т.3 а.с.51), ОСОБА_10 (т.3 а.с.53), ОСОБА_11 (т.3 а.с.55), ОСОБА_14 (т.3 а.с.59), ОСОБА_9 (т.3 а.с.61);

-протоколами очних ставок від 28 листопада 2006 року між потерпілим ОСОБА_55 та ОСОБА_13 (т.3 а.с.63), ОСОБА_64 (т.3 а.с.64-65), ОСОБА_9 (т.3 а.с.66-69), в ході яких ОСОБА_4 підтвердив дані ним показання по факту вчинення відносно нього шахрайських дій з його квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1 у м.Львові, заволодіння його документами та незаконного позбавлення волі;

- протоколом очної ставки від 31 січня 2007 року між потерпілим ОСОБА_4 та підсудним ОСОБА_11 (т.3 а.с.141);

- протоколом пред’явлення впізнання по фотографіях від 25 травня 2006 року, де свідок ОСОБА_35 впізнала ОСОБА_9, яка представлялась їй «Лєною»(т.2 а.с.144);

- протоколом очної ставки від 25 жовтня 2006 року між підсудною ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_65 (т.т.2 а.с.233-234), де остання підтвердила свої пояснення щодо візитів підсудної до них з ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_6 у квітні 2006 року щодо неоплачених комунальних послуг по квартирі, а через тиждень, коли чоловік зник, вимагала від неї виписатись з квартири, пояснюючи, що ОСОБА_4 її продає;

- протоколом впізнання по фотографіях від 28 листопада 2008 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_12, як «Олега», який утримував ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.4 а.с.11);

- протоколом пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2008 року, згідно якого свідок ОСОБА_37 впізнала ОСОБА_13 (т.4 а.с.48), ОСОБА_12, як «Олега», який утримував ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.4 а.с.50), ОСОБА_11 (т.4 а.с.52), ОСОБА_14 (т.4 а.с.54), ОСОБА_9 (т.4 а.с.56);

-протоколами очних ставок між свідком ОСОБА_37 та ОСОБА_13 (т.4 а.с.60), ОСОБА_9 (т.4 а.с.61-63), ОСОБА_64 (т.4 а.с.64-65), ОСОБА_9 (т.3 а.с.66-69), в ході яких ОСОБА_4 підтвердив дані ним показання по факту вчинення відносно нього шахрайських дій з його квартирою № 92 по вул. Симоненка, 1 у м.Львові, заволодіння його документами та незаконного позбавлення волі;

- протоколом огляду речових доказів –двох реєстраційних справ по квартирі АДРЕСА_6, постановою про прилучення їх до справи (т.3 а.с.151-152).

- протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де потерпілий ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_11 як особу кавказької національності на ім’я «Микола»(т.4 а.с.5), ОСОБА_14 –як «Віталія», який керував автомобілем марки ВАЗ-21061, коли привезли ОСОБА_5 (т.4 а.с.7);

- протоколами очних ставок між свідком ОСОБА_37 та підсудними ОСОБА_9 (т.4 а.с.61-63), ОСОБА_10 (т.4 а.с.64-65);

- протоколом огляду місця події від 29 листопада 2006 року –квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, в ході якого були вилучені особисті речі підсудної ОСОБА_9 та ОСОБА_13 (т.4 а.с.103-110);

- протоколом слідчого експерименту від 29 листопада 2006 року, в ході якого три ключі, вилучені у підсудного ОСОБА_10, відчинили троє замків у дверях квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові (т.4 а.с.82-85);

- висновком трасологічної експертизи № 4020 від 05 січня 2007 року, згідно якого два циліндрові механізми та навісний засок, вилучені під час огляду квартири № 23 на пл.. Григоренка, 4 у м.Львові, знаходяться у справному стані. Три ключі, вилучені у ОСОБА_10, відкривають дані циліндрові механізми та навісний замок. Два ключі, вилучені у ОСОБА_10, відкривають циліндрові механізми. Ключі, вилучені по міцю проживання ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_13, відкривають циліндричні механізми (т.4 а.с.94-98).

          Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_66 і ОСОБА_67, які не опитувались в ході досудового слідства, і посвідчили, що бачили як у квартирі АДРЕСА_17 М.М. та двоє хлопців –ОСОБА_4 та ОСОБА_24 робили у такій ремонт, викидали сміття, мали вільний вихід з квартири та доступ до неї, оскільки такі спростовуються показаннями опитаних в судовому засіданні потерпілих, які посвідчили, що їх проти волі утримували у згаданій квартирі, а потім перевели в іншу. Пояснення та подання потерпілим ОСОБА_55 в судовому засіданні 09 липня 2009 року письмової заяви, що гроші за свою квартиру отримав і претензій ні до кого не має, не свідчить про відсутність вини підсудних у вчиненні шахрайства відносно нього на час події у 2006 році. В ході досудового слідства і в суді ОСОБА_4 чітко підтвердив причетність до злочину відносно нього ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 Свідок ОСОБА_35 впізнала ОСОБА_9 як особу, що приходила до неї та ОСОБА_4, яка цікавилась квартирою останнього, говорила про борги, а згодом, щоб вона, ОСОБА_35 виписувалась з квартири, бо не має до неї відношення, і що таку ОСОБА_4 вже продав.

По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожного за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, оскільки вони вчинили шахрайські дії, незаконне позбавлення волі та заволодіння важливими особистими документами потерпілого, повторно, у складі організованої групи, злочинний задум якої був направлений на незаконне заволодіння квартирою потерпілого з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення даного плану.

УІ. По епізоду вчинення шахрайства з квартирою № 27 по вул. Лазаренка,9

у м.Львові гр. ОСОБА_5 у липні 2006 року, незаконного

позбавлення волі та заволодіння документами потерпілого:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 в ході досудового слідства і в судовому засіданні, що в середині липня 2006 року невідомий молодий хлопець, який представився «Олегом», сказав, що хоче поміняти з ним квартиру та настоював її оглянути, на що після відмови погодився. З останнім на автомобілі марки «Волга», що чекав на куті будинку, в якому знаходились невідомі особи на ім’я «Василь»та «Віталій», які завезли на якусь адресу у квартиру на другому поверсі у старому будинку, де повідомили, що скоро будуть здійснювати обмін цієї трьохкімнатної квартири та показали одну з кімнат, де мав жити. Крім нього у квартирі жило ще троє осіб –ОСОБА_35, ОСОБА_4 та ОСОБА_37, з їх слів знав, що давно, однак причин не пояснювали, а в другій кімнаті - «Василь»зі співмешканкою чи жінкою на ім’я «Оля», які, виходячи з квартири, закривали двері на ключ, щоб ніхто не міг вийти. На його неодноразові запитання до «Василя» та «Ольги», чому його утримують, останні казали, що це процедура обміну та казали почекати. «Василь» постійно давав гроші ОСОБА_35, який мав можливість виходити з квартири, для покупки продуктів, тому, вважаючи, що то серйозні люди і не обманють, чекав, коли його відпустять. На протязі того часу його один раз «Василь» з «Олегом» та «Віталієм» возили у Франківський РВ ЛМУ, оскільки співмешканка ОСОБА_68 подала його в розшук як безвісти зниклого. «Василь»- ОСОБА_13, погрожуючи, що ніхто не знайде, де його могила, наказав написати у райвідділі заяву, що нібито відпочивав у Карпатах, що він і зробив, і його назад візвезли у квартиру, де утримували і не відпускали. У жовтні 2006 року ОСОБА_13і. виготовив йому новий паспорт громадянина України та наказали виписатись з своєї квартири по вул. Лазаренка, що змушений був зробити, оскільки «Віталій» пообіцяв квартиру за магазином «Океан». 27 листопада 2006 року у квартиру, де їх утримували, прийшли працівники міліції і їх чотирьох звільнили та доставили у приміщення УБОЗу для дачі пояснень. Жодних грошей за продаж своєї квартири АДРЕСА_18 не отримував, оскільки постійно утримувався всупереч своєї волі у квартирі, де його знайшли працівники міліції, ніяких документів на продаж квартири не підписував, однак пригадав, що в середині липня 2006 року ОСОБА_13 з «Віталієм», ОСОБА_10 «Олегом»та ОСОБА_9 відвезли до нотаріуса ОСОБА_30 на вул. Городоцьку, де в присутності «Ольги»підписав документ, який давав комусь право приватизувати його квартиру, особисто документів на продаж квартири не підписував. Довіреність дав на ім’я незнайомої йому ОСОБА_69, чий паспорт дав йому ОСОБА_13 Згодом зрозумів, що його обдурено, усі його документи знаходились у ОСОБА_13, який їх не віддавав. Вартість своєї квартири оцінив у 200.000 грн.;

- заявою потерпілого ОСОБА_5 від 28 листопада 2006 року, що п’ятеро невідомих осіб заволоділи його квартирою та незаконно утримували, позбавивши волі (т.3 а.с.158);

- показаннями свідка ОСОБА_37 в судовому засіданні, аналогічними по епізоду з ОСОБА_4 (див. епізод з потерпілим ОСОБА_4О.);

- показаннями свідка ОСОБА_68 в ході досудового слідства, оголошеними в судовому засіданні (т.3 а.с.207-208), що на початку липня 2006 року у квартиру АДРЕСА_19, де проживала з ОСОБА_5, прийшов невідомий мужчина та сказав, що позичив якомусь мужчині гроші, який проживає у них на квартирі. Коли відповіла, що у них ніхто не проживає, пішов. Через декілька днів бачила, як до ОСОБА_5, що сидів біля під’їзду на лавці, підійшов той же мужчина з невідомим, і з того часу ОСОБА_5 не бачила. Через днів п’ять біля 23 години вечора у двері постукали той же чоловік та невідомий кавказької національності, які сказали, що ОСОБА_5 знаходиться на будівництві в Брюховичах, передав їй 50 грн. та просив дати їм його військовий квиток, на що відмовилась, сказала, щоб сам приїхав і забирав. Наступного дня пішла до сестри ОСОБА_5 і повідомила, що той пропав. Через зловживання ОСОБА_5 алкоголем останній був слабохарактерним, всього боявся і ним легко керувати;

- показаннями свідка ОСОБА_29 в судовому засіданні, що на прохання рідного брата ОСОБА_5 зберігала його документи по квартирі № 56 по вул Лазаренка, 7 у м.Львові в себе вдома, однак у першій половині липня 2006 року біля 22 години до неї додому прийшов брат ОСОБА_5 разом з невідомим мужчиною кавказької національності та повідомив, що йому терміново потрібні документи на його квартиру, щоб прописати його співмешканку для отримання нею пенсії. Коли запитала у незнайомця, хто він і звідки знає брата, той відповів, що є його колегою по роботі на будові у Брюховичах, що не можуть зайти вдень, оскільки з самого ранку на роботі, а дані документи дуже потрібні. Брат на це нічого не говорив, лише стояв і мовчав. Не бажаючи давати документи брата на квартиру, сказала, що не може їх знайти, однак син, що зайшов у кімнату, нічого не підозрюючи, витягнув з шафи документи і поклав на стіл, які взяв мужчина кавказької національності і разом з братом пішли з квартири. Через кілька днів до неї прийшла співмешканка брата - ОСОБА_68 і повідомила, що ОСОБА_5 пропав п’ять днів тому і його вдома немає. По факту зникнення брата звернулась у міліцію та прокуратуру Франківського району м.Львова. Доповнила, що ОСОБА_5, проживаючи останніх вісім років з ОСОБА_68, почав зловживати спиртними напоями і став залежним від алкоголю. Крім того, є дуже слабохарактерним, його легко залякати і контролювати;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_70 в судовому засіданні;

- показаннями потерпілого ОСОБА_20 в судовому засіданні, аналогічними по епізоду шахрайства, незаконного позбавлення волі та заволодіння документів ОСОБА_4 (див. епізод У з потерпілим ОСОБА_4О.);

- показаннями свідка ОСОБА_57 в судовому засіданні, аналогічними по епізоду шахрайства, незаконного позбавлення волі та заволодіння документів ОСОБА_4 (див. епізод У з потерпілим ОСОБА_4О.);

- показаннями свідків ОСОБА_59, ОСОБА_53, ОСОБА_58 в судовому засіданні, аналогічними по епізоду шахрайства, незаконного позбавлення волі та заволодіння документів ОСОБА_4 (див. епізод УІІ з потерпілим ОСОБА_4О.);

- протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_13 (т.3 а.с.178), ОСОБА_10 (т.3 а.с.180), ОСОБА_14 (т.3 а.с.182), ОСОБА_11 (т.3 а.с.184), ОСОБА_9 (т.3 а.с.188);

- протоколом пред’явлення впізнання по фотографіях від 01 лютого 2007 року, де свідок ОСОБА_29 впізнала ОСОБА_11 (т.3 а.с.212);

- протоколами очних ставок від 28 листопада 2006 року між потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (т.3 а.с.190), підсудною ОСОБА_9 (т.3 а.с.191), та від 31 січня 2007 року з підсудним ОСОБА_11 (т.3 а.с.205), в ході яких ОСОБА_5 пітвердив свої пояснення щодо вчиненого відносно нього шахрайства з його квартирою, заволодіння документами та незаконного позбавлення волі;

- протоколом огляду речового доказу –реєстраційної справи по квартирі АДРЕСА_18, постановою про прилучення її до справи (т.3 а.с.201,202).

- протоколами пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де потерпілий ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_11 як особу кавказької національності на ім’я «Микола»(т.4 а.с.5), ОСОБА_14 –як «Віталія», який керував автомобілем марки ВАЗ-21061, коли привезли ОСОБА_5 (т.4 а.с.7), ОСОБА_10, як «Олега», який утримував ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.4 а.с.11);

- протоколом пред’явлення впізнання по фотографіях від 28 листопада 2006 року, де свідок ОСОБА_37 впізнала ОСОБА_13 (т.4 а.с.48), ОСОБА_10, як особу, що називалась «Олегом», який утримував ОСОБА_71 та ОСОБА_72 (т.4 а.с.50), ОСОБА_11 (т.4 а.с.52), ОСОБА_14 (т.4 а.с.54), ОСОБА_9 (т.4 а.с.56);

- протоколами очних ставок між свідком ОСОБА_37 та підсудними ОСОБА_9 (т.4 а.с.61-63), ОСОБА_10 (т.4 а.с.64-65);

- протоколом огляду місця події від 29 листопада 2006 року –квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, в ході якого були вилучені особисті речі підсудної ОСОБА_9 та ОСОБА_13 (т.4 а.с.103-110);

- протоколом слідчого експерименту від 29 листопада 2006 року, в ході якого три ключі, вилучені у підсудного ОСОБА_10, відчинили троє замків у дверях квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові (т.4 а.с.82-85);

- висновком трасологічної експертизи № 4020 від 05 січня 2007 року, згідно якого два циліндрові механізми та навісний засок, вилучені під час огляду квартири № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, знаходяться у справному стані. Три ключі, вилучені у ОСОБА_10, відкривають дані циліндрові механізми та навісний замок. Два ключі, вилучені у ОСОБА_10, відкривають циліндрові механізми. Ключі, вилучені по місцю проживання ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_13, відкривають циліндричні механізми (т.4 а.с.94-98);

- протоколом огляду речових доказів –двох двосторонніх циліндрових механізмів; навісного замка; пластмасової циліндричної упаковки білого кольору з прикріпленим папером у вигляді етикетки з написом барвником синього кольору «ОСОБА_13, зовнішнє, 171, 10.07.2006, 1317»; записника у вигляді барсетки із шкірзамінника чорного кольору з записною книгою без записів; клубної картки зеленого кольору ОСОБА_13 з написом «дійсно до 7.11.05 р.»; семи фотографій з зображенням ОСОБА_9; трудової книжки на прізвище ОСОБА_73, ІНФОРМАЦІЯ_14; членської книжки на прізвище ОСОБА_73; обліково-послужної картки до військового квитка ОСОБА_74; повідомлення про відмову ОСОБА_9 у реєстрації АДРЕСА_20; атестату про середню освіту на прізвище ОСОБА_74; 34 штук квитанцій за оплату електрозв’язку АДРЕСА_20, постановою про прилучення їх до справи (т.4 а.с.133,134).

          Покликання підсудних ОСОБА_9, що участі у заволодінні квартирою ОСОБА_5 не приймала, документів потерпілого не забирала, підсудного ОСОБА_10, що теж документами потерпілого не заволодіва, а підсудного ОСОБА_11, що не утримував ОСОБА_5, не заслуговує на увагу, оскільки дії останніх разом з ОСОБА_13, ОСОБА_14 та невстановленими слідством особами були спрямовані на заволодіння майном потерпілого –його квартирою шляхом шахрайських дій, у яких вони приймали ту чи іншу участь згідно з відведеним розподілом їх ролей. Крім того, ОСОБА_11 безпосередньо супроводжував ОСОБА_5, зокрема, до його сестри, не залишав самого, щоб той не міг пересуватись за своїм бажанням та вибором, ОСОБА_9, проживаючи у квартирі № 23 на пл. Григоренка, 4 у м.Львові, не випускала потерпілого з квартири, позбавляючи волі, ОСОБА_10 з ОСОБА_13 возили ОСОБА_5 в ЛКП, не випускали з квартири, утримуючи останнього проти його волі. Потерпілий впізнав кожного з співучасників злочину щодо нього і що кожен з них вчиняв в ході досягнення ними злочинних намірів. Крім того, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_69 в судовому засіданні, яка, на думку суду, дала свідчення на виправдання незаконних дій підсудних та створення алібі останнім, і в ході досудового слідства не опитувалась. Потерпілий ОСОБА_5 категорично заперечив будь-яке знайомство з даним свідком, якої ніколи не бачив і будь-яких грошей від неї не отримував, розписки про завдаток не підписував, ствердив, що ОСОБА_13 наказав йому дати довіреність на його, ОСОБА_13, племінницю з м.Чернігова, погрожуючи, що ніхто не буде знати де його могила, тому змушений погодитись на його вимогу.

По даному епізоду суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожного за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, оскільки вони вчинили шахрайські дії, незаконне позбавлення волі та заволодіння важливими особистими документами потерпілого, повторно, у складі організованої групи, злочинний задум якої був направлений на незаконне заволодіння квартирою потерпілого з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення даного плану.

          Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає вину ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у пред’явленому обвинуваченні доведеною, такі відтворюють реальну картину подій, що мали місце між підсудними та потерпілими, а тому знаходить винуватість останніх у вчиненому доведеною повністю.

          Щодо кваліфікації дій підсудних по епізодах вчинення шахрайських дій, вимагання, незаконного позбавлення волі та заволодіння важливими особистими документами у складі організованої групи, то слід зазначити наступне.

          Відповідно до ч.3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

          Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

          Разом з тим, у суду немає підстав вважати, що організатором злочинної групи був саме ОСОБА_13, хоча такий був учасником кожного епізоду обвинувачення. Організована група була створена ним та решти підсудними з метою вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням помешкань громадян, зі спільним планом, з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення цього спільного плану, відомового всім учасникам групи, однак без визначення чіткого лідерства однієї особи.

Таким чином, винуватість підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 доведена повністю зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений вище.

Суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.4 ст. 190 КК України кожного, оскільки вчинили заволодіння чужим майном та придбали право на майно шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою; за ч.3 ст. 146 КК України кожного, оскільки вчинили незаконне позбавлення волі, з корисливих мотивів, щодо двох і більше осіб, здійснене протягом тривалого часу, вчинене організованою групою; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України кожного, оскільки у складі організованої групи, у будь-який спосіб незаконно заволоділи паспортом та іншими важливими особистими документами. Крім того, дії ОСОБА_9 суд кваліфікує і за ч.4 ст. 189 КК України, оскільки вона вчинила вимогу передачі права на чуже майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів особи (вимагання), з погрозою вбивства, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою.

          Що стосується заперечень підсудних щодо непричетності до злочинів, то за обставин справи суд приходить переконання, що такі повинні були знати і знали про дійсні наміри і вчинки основних виконавців злочинів - ОСОБА_13, який приймав участь у всіх епізодах обвинувачення, та ОСОБА_9

Підстав до виправдання підсудних, як того просить захист останніх та самі підсудні, у суду немає жодних, оскільки їх винуватість у вчиненому знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Згідно ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвивнувачення.

Клопотання від прокурора та потерпілих про повернення справи на додаткове розслідування у випадку наявності підстав для пред’явлення іншого обвинувачення, яке до цього не було пред’явлене, не поступало.

          Обираючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості та наслідки вчинених ними злочинів, обставини справи, роль та участь у вчиненому, дані, що характеризують особу кожного з них, обставини, що пом’якшують та обтяжують їм відповідальність, зокрема:

- підсудна ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, вчинила тяжкі та особливо тяжкі злочини, за винятком одного епізоду обвинувачення була виконавцем по решти епізодах злочинної діяльності, вини не визнала, не мала постійного місця проживання та реєстрації, сімейні обставини, стан здоров’я, каяття;

- підсудний ОСОБА_10 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, учасник злочинної діяльності по трьох епізодах обвинувачення, позитивну характеристику за місцем проживання та навчання, сімейні обставини, неповнолітній вік на час вчинення злочинів, щире каяття;

- підсудний ОСОБА_11 згідно ст. 89 КК України вважався несудимим, однак в ході розгляду даної справи вчинив новий злочин та засуджений 01 квітня 2010 року вироком Сихівського районного суду м.Львова за ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, учасник злочинної діяльності по трьох епізодах обвинувачення, вини не визнав, не має постійного місця проживання та реєстрації, стан здоров’я;

          Приймаючи до уваги наведені вище обставини в сукупності, суд вважає за необхідне обрати підсудним покарання згідно санкцій статей, за якими обвинувачуються, у вигляді позбавлення волі, яке буде для них необхідне та достатнє, вважаючи їх виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення ними нових злочинів можливим лише в умовах ізоляції від супільства.

Разом з тим, з врахуванням ступеню участі та ролі підсудного ОСОБА_10 у вчиненому, обставин справи та сімейних обставин, неповнолітнього віку підсудного ОСОБА_10, відсутність до нього претензій з боку потерпілих, каяття у вчиненому, суд вважає за можливе обрати йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Підстав до застосування ст. ст. 69, 75 КК України до решти підсудних суд не вбачає.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_11 слід застосувати вимоги ч.4 ст. 70 КК України, оскільки він після постановлення щодо нього вироку Сихівським районним судом м.Львова від 01 квітня 2010 року у вигляді трьох років позбавлення волі, винен у інших злочинах, вчинених ним до постановлення попереднього вироку.

          Речові докази по справі –два двосторонніх циліндрові механізми; навісний замок; пластмасова циліндрична упаковка білого кольору з прикріпленим папером у вигляді етикетки з написом барвником синього кольору «ОСОБА_13, зовнішнє, 171, 10.07.2006, 1317»; записник у вигляді барсетки із шкірзамінника чорного кольору з записною книгою без записів; клубна картка зеленого кольору ОСОБА_13 з написом «дійсно до 7.11.05 р.»; сім фотографій з зображенням ОСОБА_9; трудова книжка на прізвище ОСОБА_73, ІНФОРМАЦІЯ_14; членська книжка на прізвище ОСОБА_73; обліково-послужна картка до військового квитка ОСОБА_74; повідомлення про відмову ОСОБА_9 у реєстрації АДРЕСА_20; атестат про середню освіту на прізвище ОСОБА_74; 34 штук квитанцій за оплату електрозв’язку АДРЕСА_20; роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента Київстар, вилучені у ОСОБА_13, 08 штук ключів, вилучених у ОСОБА_10, ОСОБА_9 та під час обшуку на вул. Котлярській, 1/15; реєстраційні справи по квартирах потерпілих підлягають частково знищенню, поверненню власникам та залишенню при справі.

Автомобіль марки ВАЗ-21061 бежевого кольору, 1992 року випуску, транзитний 14АА0593 (попередній д.р.н. 551-79 ТВ), який використовували під час вчинення злочинів для забезпечення оперативності та маневровості учасники злочинної групи як знаряддя злочину і який визнаний речовим доказом по справі на підставі постанови слідчого СЧ ВРОВС та ЗВОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_75 від 15 березня 2007 року та знаходиться на зберіганні на автомобільній стоянці УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області, підлягає поверненню гр. ОСОБА_76, власнику згаданого автомобіля з 16 червня 2000 року, згідно поданих суду даних УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, і який був у користуванні ОСОБА_13 в період вчинення ним в організованій групі злочинів.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування завданої майнової та моральної шкоди слід залишити без розгляду у зв’язку з відшкодуванням завданих збитків потерпілому в позасудовому порядку.

          З підсудних слід стягнути судові витрати за проведення судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

п р и с у д и в :

Визнати винною та засудити ОСОБА_9 за ч.4 ст. 189 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визнати винним та засудити ОСОБА_10 за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі. Застосувати до засудженого ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням на три роки.

В порядку ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_10 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтисьдля реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Визнати винним та засудити ОСОБА_11 за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ч.4 ст. 70 КК України даним покаранням поглинути частково невідбуте покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м.Львова від 01 квітня 2010 року і остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_9 змінити із підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши її під варту негайно у залі суду.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 до вступу вироку у законну силу залишити без змін –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_11 залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_9 обчислювати з дня взяття її під варту –з 01 квітня 2011 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час знаходження її під вартою з 23 вересня 2006 року по 25 червня 2008 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_11 обчислювати з дня взяття його під варту –з 15 січня 2010 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою з 26 січня 2007 року по 25 червня 2008 року.

Речові докази по справі - два двосторонні циліндрові механізми; навісний замок; пластмасову циліндричну упаковку білого кольору з прикріпленим папером у вигляді етикетки з написом барвником синього кольору «ОСОБА_13, зовнішнє, 171, 10.07.2006, 1317»; записник у вигляді барсетки із шкірзамінника чорного кольору з записною книгою без записів; клубну картку зеленого кольору ОСОБА_13 з написом «дійсно до 7.11.05 р.», 08 штук ключів, вилучених у ОСОБА_10, ОСОБА_9 та під час обшуку на вул. Котлярській, 1/15 - знишити; роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента Київстар, вилучені у ОСОБА_13, - залишити при справі (т.5 а.с.297); сім фотографій з зображенням ОСОБА_9; трудову книжку на прізвище ОСОБА_73, ІНФОРМАЦІЯ_14; членську книжку на прізвище ОСОБА_73; обліково-послужну картку до військового квитка ОСОБА_74; повідомлення про відмову ОСОБА_9 у реєстрації АДРЕСА_20; атестат про середню освіту на прізвище ОСОБА_74; 34 штук квитанцій за оплату електрозв’язку АДРЕСА_20 –повернути ОСОБА_9 (т.4 а.с.133,134), реєстраційні справи квартир потерпілих –повернути в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО».

Автомобіль марки ВАЗ-21061 бежевого кольору, 1992 року випуску, транзитний 14АА0593 (попередній д.р.н. 551-79 ТВ), який використовували під час вчинення злочинів для забезпечення оперативності та маневровості часники злочинної групи як знаряддя злочину і який визнаний речовим доказом по справі на підставі постанови слідчого СЧ ВРОВС та ЗВОГ СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_75 від 15 березня 2007 року та знаходиться на зберіганні на автомобільній стоянці УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області, - повернути гр. ОСОБА_76, власнику згаданого автомобіля з 16 червня 2000 року.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в користь держави 464 грн. 96 коп. судових витрат за проведення судово-технічної експертизи документів (висновок № 4046 від 22 лютого 2007 року (т.3 а.с.75), 552 грн. 14 коп. судових витрат за проведення судово-технічної експертизи документів (висновок № 4047 від 22 лютого 2007 року (т.3 а.с.93), 392 грн. 31 коп. судових витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок № 4052 від 08 лютого 2007 року (т.3 а.с.109).

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області (р/р № 35221003000808 УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) 188 грн. 30 коп. судових витрат за проведення трасологічної експертизи (висновок № 4020 від 05 січня 2007 року (т.4 а.с.93), 188 грн. 30 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок № 4/158 від 05 березня 2007 року (т.4 а.с.116), 117 грн. 72 коп. судових витрат за проведення балістичної експертизи (висновок № 180 від 10 березня 2007 року (т.4 а.с.216).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області на протяз 15 днів з дня його проголошення, а засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в той же термін з дня вручення їм копії вироку, через районний суд.

СУДДЯ                    

Оригінал вироку.