Рішення № 15675487, 07.04.2011, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

№ 2-770/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 квітня 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду та, уточнивши у судовому засіданні свої вимоги, просила стягнути з установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» заробітну плату за період з 22 по 28 жовтня 2009 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1623,46 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 59988,44 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Мотивуючи свої вимоги, зазначала, що 21 жовтня 2009 року її було звільнено з посади головного бухгалтера Будинку культури за власним бажанням, проте розрахунок було здійснено лише 28 жовтня 2009 року, що, на її думку, надає їй правові підстави порушувати питання про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Представник установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» позов не визнав та пояснив, що з ОСОБА_1 було здійснено повний розрахунок в день її звернення до бухгалтерії установи (28 жовтня 2009 року), тобто вини у затримці з боку роботодавця немає. Звертав увагу суду, що на момент звільнення позивачки між нею та Будинком культури виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, що пов’язано з наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності установи та виявленням факту безпідставного нарахування позивачці надлишкових надбавок та премій.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

Наказом директора установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» від 17 червня 2008 року № 3-ОК ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера.

Наказом від 21 жовтня 2009 року № 22-ОК ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням.

За змістом частини першої ст. 47 КЗпП України роботодавець (власник або уповноважений ним орган) зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Судом встановлено, що у день звільнення (21 жовтня 2009 року) ОСОБА_1 отримала трудову книжку з відповідними записами, що підтверджується відміткою у журналі ведення трудових книжок та визнається сторонами.

В силу частини першої ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що виплату сум, що належали позивачці від установи при звільненні, було здійснено 28 жовтня 2008 року.

Таким чином, суд знайшов правильним стягнути з будинку культури на користь позивачки середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку за період з 22 по 28 жовтня 2009 року – за шість робочих днів.

Суд обчислює середню заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 та бере за основу нараховану заробітну плату позивачки за два останні місяці роботи, які нею відпрацьовано повністю (3638,25 грн. за серпень 2009 року та 3603,83 грн. за вересень 2009 року).

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за два місяці (3638,25 грн. + 3603,83 грн. = 7242,08 грн.) на число відпрацьованих робочих днів (44 робочих дні у серпні та вересні 2009 року).

Таким чином, при середньоденній заробітній платі ОСОБА_1 у розмірі 164,59 грн., сума компенсацій за затримку при виплаті належних при звільненні сум за шість робочих днів становить 987,54 грн.

Вимоги позивачки щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні норм закону.

Законодавець чітко визначив період, за який така компенсація підлягає стягненню, – з моменту, коли у роботодавця виник обов’язок здійснити розрахунок (у спірному випадку – в день звільнення, тобто 21 жовтня 2009 року), по день, в який розрахунок було фактично здійснено (у спірному випадку – 28 жовтня 2009 року).

Отже, правових підстав для стягнення компенсації в більшому розмірі у суду не має.

Аналізуючи вимоги в частині необхідності стягнення компенсації з урахуванням індексу інфляції, суд взяв до уваги наступне.

Стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги провадиться у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Індекс інфляції – це покажчик характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Індекс інфляції встановлюється Державним комітетом статистики України один раз на місяць. За даними комітету індекс споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції) у жовтні 2009 року відносно до попереднього місяця становив 100,9 проценти.

Ураховуючи, що затримка у виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить лише кілька днів, суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивачки компенсації відповідно до індексу інфляції, оскільки загальна динаміка росту цін в України у жовтні 2009 року не дає підстави вважати, що, отримавши заробітну плату не 21, а 28 жовтня 2009 року, позивачка понесла будь-які фактичні (реальні) втрати.

Суд також не знаходить підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки ст. 237-1 КЗпП України передбачає можливість відшкодування працівнику немайнової шкоди лише у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Наведена позиція дістала розвитку у роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.

ОСОБА_1 не довела факт нанесення їй немайнової шкоди, не розкрила глибину своїх фізичних та душевних страждань, не довела факт погіршення своїх здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, настання негативних явищ та існування причинно-наслідкового зв’язку між незначною затримкою у виплаті заробітної плати та можливою шкодою.

Суд критично оцінює долучений до матеріалів справи листок непрацездатності, в якому міститься вибіркова інформація щодо стану здоров’я ОСОБА_1 (гіпертонічна хвороба другого ступеню), оскільки з його змісту не вбачається ні причини захворювання, ані період виникнення проблем зі здоров’ям.

Отже, позивачка не змогла довести наявність будь-якого зв’язку між порушенням її прав при виплаті заробітної плати та своїм самопочуттям.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати (судовий збір у розмірі 51,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120,00 грн.) стягуються на користь держави та покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» задовольнити частково.

Стягнути з установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 22 по 28 жовтня 2009 року у розмірі 987,54 (дев’ятсот вісімдесят сім гривень 54 коп.).

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» до місцевого бюджету м. Ялти (отримувач платежу – ГУ Держказначейства України в АРК, р/рахунок отримувача 31419537700039, код отримувача 22090100, МФО банку 824026, код банку 34740850) судовий збір у розмірі 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривню 00 коп.).

Стягнути з установи культури Гурзуфської селищної ради «Будинок культури» до державного бюджету м. Ялти (отримувач платежу – ГУ Держказначейства України в АРК, р/рахунок отримувача 31214259700039, код отримувача 22050000, МФО банку 824026, код банку 34740850) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Ялтинському міському суді у розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

С у д д я –