Рішення № 15672511, 05.04.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

Гайворонського С.П.,

за участю секретаря Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк” до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

01 грудня 2009 року позивач ПАТ „Ерсте Банк” звернувся до суду з позовною заявою, в якій ставило питання про стягнення на їх користь у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 014/9252/6/17130 від 06 червня 2008 р. в сумі 139 345,51 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 115 460,81 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з кредитним договором № 014/9252/6/17130 від 06 червня 2008 р. ПАТ „Ерсте Банк” надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 121 800,00 доларів США строком до 05 травня 2028 року, на придбання земельної ділянки загальною площею 0,87га., що розташована за адресою Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив №9, ділянка 5/9.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісійних у встановлені договором терміни. Однак відповідачем встановлені Договором терміни повернення кредиту та терміни сплати відсотків за кредит не дотримуються.

Заборгованість по поверненню кредиту виникла у серпні 2008 року. З цього часу відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань замість щомісячного погашення кредиту відповідно до встановленого графіку, здійснено лише часткове погашення кредиту у сумі 5 057,31 дол. США. Відсотки за користування кредитом не сплачувались з 16.10.2008 р.

Крім того зазначив, що наданий відповідачу кредит забезпечений порукою ОСОБА_2, про що 06.06.2008р. укладено договір поруки №014/9252/6/17130/2.

Посилаючись на те, що через невиконання відповідачами своїх зобов'язань загальний розмір заборгованості складає 139 345,51 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 115 460,81 грн., просили їх вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому вказали, що зазначений розмір заборгованості складається з: заборгованості по погашенню кредитних коштів у сумі 120 899,73 доларів США; заборгованості по сплаті відсотків у сумі 15 606,53 доларів США; пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2839,22 грн.

Відповідачі в судове засідання не з'явились. Зі згоди представника позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року позовні вимоги ПАТ „Ерсте Банк” були задоволені у повному обсязі.

_________________

Головуючий у першій інстанції: Бжассо В.Н. Справа № 22 ц-2094/11

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 27

2.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2010 року заяву представника ОСОБА_2 про скасування заочного рішення було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ „Ерсте Банк” у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень ст. 525, 526 ЦК України, згідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 014/9252/6/17130 від 06 червня 2008 року акціонерне товариство „Ерсте Банк”, правонаступником якого є ПАТ „Ерсте Банк” надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 121 800,00 доларів США строком до 05 травня 2028 року, на придбання земельної ділянки загальною площею 0,87га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 9, діл. 5/9 (а.с.13-15).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Однак відповідачем встановлені договором терміни повернення кредиту та терміни сплати відсотків за кредит були порушені.

Заборгованість по поверненню кредиту виникла у серпні 2008 року. З цього часу відповідачем ОСОБА_3, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, замість щомісячного погашення кредиту відповідно до встановленого графіку, здійснено лише часткове погашення кредиту у сумі 5 057,31 доларів США, відсотки за користування кредитом не сплачувались з 16 жовтня 2008 року.

Крім того, наданий відповідачу кредит був забезпечений порукою відповідача ОСОБА_2 про що 06.06.2008 року укладено договір поруки №014/9252/6/17130/2 (а.с.23-24).

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 вказаного договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у солідарному порядку з останнім, зокрема, за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених у договорі.

Таким чином, суд правильно визначився з правовою природою виниклих правовідносин і зазначив, що за неналежне виконання договірних зобовязань з боку позичальника кредиту ОСОБА_3 перед кредитором, обидва відповідачі повинні нести солідарну відповідальність.

Зазначеними обставинами спростовуються доводи апелянта про те, що поручитель ОСОБА_2 не повинен відповідати перед Кредитором за невиконання зобовязання Позичальником, а також про те, що вимоги Кредитора можуть бути задоволені лише після задоволення його вимог з реалізації іпотечного майна.

Посилання апелянта на п. 3.1.4 договору іпотеки з приводу того, що вимоги до поручителя можуть бути предявлені тільки після звернення стягнення на предмет іпотеки, також є безпідставними, так як зазначені обставини не передбачені договором поруки.

Більш того, згідно п. 1.3 вказаного договору поруки сторони встановили, що зобовязання Поручителя перед Кредитором є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в п. 1.2. кредитного договору не потребують.

Необгрунтованим і безпідставним є також посилання апелянта на ч. 4 ст. 559 ЦК України як на підставу відмови в позові до ОСОБА_2 через пропуск обмежувального річного строку звернення до суду від дня укладення договору поруки, виходячи з наступного.

Зазначена норма матеріального права застосовується, якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, про що прямо зазначено в ч. 4 ст. 559 ЦК України.

3.

Оскільки в даному випадку строк основного зобовязання вказаний у кредитному договорі, а саме 05 червня 2028 року, то вищевказана норма права не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Що стосується доводів апелянта про порушення позивачем п. 3.1.1 договору поруки щодо направлення письмового повідомлення про необхідність виконання зобовязання, то судова колегія зазначає, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для зняття з поручителя обовязку по виконанню зобовязань за договором поруки.

Доводи апелянта про те, що позивач не наділений цивільною правоздатністю, оскільки не мав спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення валютних операцій, є безпідставними, так як спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про те, що всі необхідні дозволи на здійснення валютних операцій ВАТ „Ерсте Банк” на день укладення кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки були у позивача ПАТ „Ерсте Банк”, який є правонаступником ВАТ „Ерсте Банк” (а.с. 118-122).

Що стосується розміру заборгованості, яка виникла через невиконання відповідачами своїх зобов'язань, то судова колегія погоджується з розміром, який був визначений судом першої інстанції і складає 139 345,51 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1115460,81 грн.

Зазначена заборгованість складаються з:

заборгованості по погашенню кредитних коштів у сумі 120899,73 доларів США, що є еквівалентом 967802,58 грн.;

заборгованості по сплаті відсотків у сумі 15606,53 доларів США, що є еквівалентом 124930,27 грн.;

пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 2839,22 доларів США, що є еквівалентом 22727,96 грн.,

Разом з тим, судова колегія зазначає, що правильно визначивши суму загальної заборгованості, суд в резолютивній частині рішення неправомірно не зазначив суму за кожною із вимог, як того вимагає п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”.

Що стосується розподілення судових витрат між сторонами, то судова колегія зазначає, що суд неправильно застосував норми процесуального права, які регулюють порядок стягнення зі сторін судових витрат.

Так, судом не враховано, що діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку. Зазначений вид відповідальності передбачений лише нормами матеріального права і не може застосовуватись при застосуванні норм процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача суму судових витрат в рівних долях, тобто по 850 грн. судового збору і по 60 грн. витрат на ІТЗ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального права, проте неправильно застосував норми процесуального права, у звязку з цим рішення суду підлягає зміні, в частині суми, яку належить стягнути з відповідачів із зазначенням цих сум по кожній із позовних вимог окремо та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 79, 81, 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року змінити, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини трьома абзацами наступного змісту.

4.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк”, код ЄДРПОУ 34001693, МФО 321034, заборгованість по кредиту у сумі 967802,58 грн., заборгованість по відсоткам у сумі 124930,27 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредитної заборгованості та відсотків за кредитом у сумі 22727,96 грн., а всього у сумі 1115460, 81 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк”, код ЄДРПОУ 34001693, МФО 321034, судовий збір у сумі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк”, код ЄДРПОУ 34001693, МФО 321034, судовий збір у сумі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) С.М. Сегеда

(підпис) Л.Є. Виноградова

(підпис) С.П. Гайворонський

Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда