Рішення № 15658555, 24.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 рокуСправа № 16/5026/497/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до приватного підприємства "УкрТрансЛінії" про стягнення 36 120,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача боргу за надані послуги перевезення вантажів в сумі 36 120,38 грн., з яких: 34 500,00 грн. плата за здійснене перевезення, 1 620,38 коп. 3% річних за прострочення розрахунків на підставі договірних стосунків сторін.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просять їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів відсутності договірних зобов'язань (які потім підтвердив), ненадання послуг, ненастання строку платежу за зобов'язаннями та одночасно просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог і відмовити позивачу у позові.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Позивач одночасно вказує на дві підстави позовних вимог - договірні та позадоговірні стосунки.

Так, за доводами позивача, 03.01.2009 р. сторони уклали договір № ПП-00035/09 про перевезення вантажів, за яким перевізник (позивач) зобовязався надати відповідачу транспортні послуги, а саме, власним автотранспортом здійснити перевезення мінеральної води на підставі разового договору-заявки на перевезення вантажу, завіреною печаткою та підписом довірених осіб з обох сторін, який є невідємною частиною цього договору.

Однак, позивач вказує, що єдиний примірник зазначеного договору знаходиться у відповідача. Представник відповідача проти існування такого договору спочатку заперечив і повідомив суд, що письмового договору на перевезення між сторонами взагалі не існувало, а тому жодна сторона надати його не зможе.

Однак, в останнє судове засідання представник відповідача надав суду ксерокопію договору № ПП-00035/09 транспортного експедирування вантажних перевезень від 03.01.2009 року, який ніби то знайшовся в бухгалтерії підприємства.

Оригінал договору суду не представила жодна сторона.

Представник позивача заперечив проти прийняття наданого відповідачем примірника договору за оригінальний, вбачаючи, що він міг бути підробленим самим відповідачем ( в т.ч. і в частині дати договору), однак підтвердив, що між сторонами дійсно існували стосунки, оформлені договором.

Суд вважає, що надана відповідачем ксерокопія примірника договору транспортного експедирування не може бути використана в якості доказу у справі, оскільки оригінал даного договору у сторін відсутній, сам договір не передбачає, що сторони довіряють факсо- чи ксерокопіям цього договору і на цей договір (його реквізити) відсутні посилання у первинних документах, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, в п. 2.2. ксерокопії договору від 03.01.2009 року прямо передбачено, що перевезення вантажу виконується лише на підставі разового договору-заявки на перевезення вантажу, завіреного печаткою та підписом довірених осіб з обох боків і разовий договір-заявка є невід'ємною частиною договору.

Надані позивачем у справу первинні документи стосуються перевезень, здійснених у травні-червні 2009 року і під ці перевезення сторони не змогли надати оформлених разових заявок на перевезення.

В справі мається копія одного разового договору-заявки за березень 2009 року ( а.с. 78), про що позивач пояснив, що станом на березень 2009 року заявки оформлялися і виконувалися, а потім виконання договору від 03.01.2009 року було фактично припинено через ненадання заявок з боку відповідача.

Представник відповідача повідомив, що всі разові договори-заявки у його підприємства-довірителя є, але надати їх немає можливості, оскільки вони знаходяться в іншому місті, а строк розгляду справи вже вичерпаний.

З урахуванням того, що оригіналу договору від 03.01.2009 року у сторін не існує, на первинних документах на перевезення вантажів, які надав позивач на обґрунтування позову, відсутні посилання конкретно на цей договір і відповідач не зміг надати суду свої ж разові договори-заявки на перевезення вантажу в рамках виконання договору, то суд вважає не доведеним з боку жодної із сторін те, що договірні відносини між сторонами базуються на умовах договору транспортного експедирування вантажних перевезень № ПП -00035/09 від 03.01.2009 року.

В зв'язку із неможливість надати суду договір № ПП-00035/09 про перевезення вантажів (договір транспортного експедирування вантажних перевезень № ПП -00035/09 від 03.01.2009 року) від 03.01.2009 року, позивач у позовній заяві також вказав і на оформлення договірних стосунків між сторонами у спрощений спосіб.

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач доводить, що він на користь відповідача надав послуги з перевезення вантажів на загальну суму 34 500,00 грн., що підтверджується наявними у справі оригіналами товарно-транспортних накладних, копіями актів передачі товарів на відповідальне зберігання, оригіналами актів прийняття виконаних робіт, копіями рахунків на оплату ( а.с. 12-45).

Позивач також вказує, що з приводу якості наданих послуг перевезення між сторонами спору немає, а відповідач не заперечує, що послуги перевезення позивачем надавалися на його користь, оскільки сам же підписував акти виконаних робіт.

Не отримавши оплату наданих послуг, позивач направив відповідачу та ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" претензію № 1/2010 від 322.10.2010 року ( а.с. 46), в якій просив обох респондентів розібратися між собою, хто буде оплачувати спожиті послуги перевезення та оплатити їх на суму 34 500,00 грн.

Відповідачу по справі претензію було вручено 18.11.2010 року.

Оскільки чинне законодавство не встановлює конкретної форми вимоги, яка пред'являється боржнику в порядку ст. 530 ЦК України коли строк виконання зобов'язання не визначений, то суд вважає, що дану претензію можна вважати вимогою, направленою відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України.

За умовами ч. 2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити послуги перевезення до 25.11.2010 року, але не зробив цього, з чого і виник спір.

Як вказано вище, факт належного виконання позивачем зобовязань за договором перед відповідачем підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- товарно - транспортна накладна серія 10ААА № 576950 від 24.05.2009 р.;

- акт передання товарів на відповідальне зберігання № МС-П-0000005134 від 24.05.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 27.05.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 51 від 27.05.2009 р. на суму 6 300,00 грн.;

- товарно - транспортна накладна 02 АБЖ № 115566 від 03.06.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 03.06.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 53 від 03.06.2009 р. на суму 6 300,00 грн.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 АБЖ № 258563 від 13.06.2009 р.;

- акт передання товарів на відповідальне зберігання № МС-П-0000006119 від 13.06.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 15.06.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 57 від 15.06.2009 р. на суму 5 000,00 грн.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 АБЖ № 258702 від 20.06.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 22.06.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 58 від 22.06.2009 р. на суму 6 300,00 грн.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 АБК № 973960 від 28-29.06.2009 р.;

- акт передання товарів на відповідальне зберігання № МС-П-0000006871 від 29.06.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 30.06.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 62 від 30.06.2009 р. на суму 5 000,00 грн.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 АБК № 188211 від 07.07.2009 р.;

- акт передання товарів на відповідальне зберігання № МС-П-0000007408 від 07.07.2009 р.;

- акт прийняття виконаних робіт від 07.07.2009 р. підписаний сторонами та скріплений печатками;

- рахунок № 66 від 07.07.2009 р. на суму 5 600,00 грн.;

Загальна вартість наданих послу перевезення становить 34 500,00 грн.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 34 500,00 грн. боргу за надані послуги перевезення на підставі домовленості сторін, оформленої у спрощений спосіб.

Позивач також посить стягнути із відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 1 620,38 грн. в якості 3% річних.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3% річних в розмірі 1 620,38 грн. є невірним, оскільки право на стягнення боргу та платежів по ст. 625 ЦК України виникає у позивача лише з 25.11.2010 року, коли закінчився строк виконання претензії від 22.10.2010 року.

Таким чином, по сумі з кожного акту прийняття виконаних робіт розрахунок слід робити за період з 26.11.2010 року по 30.01.2011 року - як обмежив позивач ( за 66 днів).

За належним розрахунком, загальна сума 3% річних на суму боргу становить лише 187,12 грн. ( 34 500 х 3% : 365 х 66 днів).

Доказів сплати нарахованих платежів за ст. 625 ЦК України відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 187,12 грн. коштів як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач в заперечення проти поданого позову просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити йому у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи сторін з даного приводу, судом встановлено наступне:

Суд вважає, що до правовідносин сторін підлягає до застосування спеціальна норма про строк позовної давності -- ч. 5 ст. 315 ГК України про те, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, а не загальна -- про річний строк позовної давності за правилами п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України (загальна норма).

Суд відхилив доводи відповідача про те, що ксерокопія договору транспортного експедирування вантажних перевезень № ПП-00035/09 від 03.01.2009 року доводить існування між сторонами договірних стосунків і встановлює строк виконання зобов'язання по розрахунках: не пізніше 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт по кожному окремому перевезенню ( п. 5.2 договору). Оскільки договірні стосунки між сторонами були оформлені у спрощений спосіб і строк виконання зобов'язання не був визначений, то право на захист свого порушеного права у позивача виникає з часу прострочення оплати відповідачем претензії - з 26.11.2010 року, а позовна давність триває шість місяців - до 26 травня 2011 року. Позов було пред'явлено суду 09.03.2011 року, а тому шестимісячний строк позовної давності позивачем пропущено не було.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача до примусового стягнення підлягають 34 500,00 грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажів та 187,12 грн. як 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

В решті вимог у задоволені позову слід відмовити повністю через безпідставність нарахування коштів до стягнення.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають стягненню сплачене державне мито в розмірі 346,87 грн. та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "УкрТрансЛінії", ідентифікаційний код 34338011, м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, 70 (фактична пр-кт Хіміків, 47) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 -- борг за надані послуги перевезення вантажів в сумі 34 500,00 грн., 187,12 грн. 3% річних, 346,87 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у позові відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських