Рішення № 15657318, 18.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.11 р. Справа № 19/19пд

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой”, м.Донецьк

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м.Київ

про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився.

від відповідача 1: ОСОБА_1 за довіреністю.

від відповідача 2: ОСОБА_1 за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

18.05.2011р. з 14.50 год. по 15.00 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, вважає, що можливість збільшення процентної ставки, передбачена п.2.5 договору, суперечить приписам ст.1056-1 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 28.04.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/19пд.

11 травня 2011р. через канцелярію суду відповідачем-1 наданий відзив на позовну заяву від 10.05.2011р., в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відповідність спірного договору чинному законодавству, узгодження в двосторонньому порядку його положень, неправильне застосування позивачем ст.8 Конституції України, недоведеність підстав для застосування ст.215 Цивільного кодексу України та відсутність у позивача порушеного права. В підтвердження виконання сторонами договору, який оспорюється в межах справи №19/19пд, відповідачем-1 надана довідка про рух коштів з 10.12.2007р. по 26.11.2010р. з позичкового рахунку позивача 20631350796999, яка містить відомості про надання кредитних коштів ТОВ „Регионтехстрой”.

Крім того, 11.05.2011р. через канцелярію був наданий відзив відповідача-2, який в повному обсязі підтримав позицію відповідача-1 та заперечив проти задоволення позовних вимог з тих саме підстав.

17 травня 2011р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Укр-Нова”, м.Донецьк, що заявляє самостійні вимоги (як зазначено в позовній заяві №17-05/8 від 17.05.2011р.) по справі №19/19пд та просить суд відмовити ТОВ „Регионтехстрой” в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.05.2011р. зазначену позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.п.3, 4, 6, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

В судове засідання 18.05.2011р. представник позивача не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзивах.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

10 грудня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі заступника голови правління Промінвестбанку - начальника філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області” представника Промінвестбанку в Донецькій області АнненковаІ.В. (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой” в особі директора Кравчука О.Ю. (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати з дня підписання цього договору по 30.06.2010р. 30000000,00 грн., з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. 25000000,00 грн., з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. 20000000,00грн., з 01.09.2010р. по 31.09.2010р. 15000000,00 грн., з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. 10000000,00 грн., з 01.11.2010р. по дату остаточного погашення, вказану в п.1.2 цього договору 5000000,00 грн.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 29.11.2010р. або 10 днів з моменту предявлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплати процентів у звязку з настанням одного з випадків, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору.

Згідно з п.2.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 13,5 процентів річних за кредитом, наданим у гривні.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту або недотримання внутрішнього графіку зменшення ліміту кредитної лінії, визначеного п.1.1 договору, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 30 процентів за кредитом, наданим в національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.п.2.2-2.3 договору.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.5.6 договору, всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невідємними частинами договору.

Кредитний договір про відкриття кредитної лінії 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З урахуванням положень п.5.6 договору, сторонами були укладені угоди про внесення змін до п.п.1.1, 2.2, 2.3 кредитного договору, доповнено п.2.2 договору (а.с.а.с.16-31).

Так, договором про внесення змін №15-93/17-5529/07/2 від 10.06.2008р. внесені зміни до п.2.2 кредитного договору та підвищено проценту ставку за користування кредитом з 13,5% річних до 15,5% річних.

Зазначені додаткові угоди про внесення змін до кредитного договору оформлені відповідно до п.5.6, підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та є невідємними кредитного договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір визначено як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оцінивши договір, дійсність якого оспорюється в межах справи №19/19пд, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором , який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.ст. 345-348 Господарського кодексу України.

Зазначений договір укладено з дотриманням приписів ст.ст.205, 207, 1055 ЦК України в письмовій формі, підписано представниками сторін з прикладанням печаток.

Пунктом 2.2 кредитного договору 15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) сторони погодили розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.627-628 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.5 договору встановлено можливість підвищення банком процентної ставки у випадку порушення позичальником зобовязання, передбаченого п.1.2 договору.

За приписами ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Невиконання позичальником зобовязання, передбаченого п.1.2 договору, за висновком суду, є такою відкладальною обставиною, з якою сторони договору повязують зміну обовязків позивача сплачувати проценти за користування кредитом в іншому розмірі.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення спірним договором ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до ч.ч.2-3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, з наступних підстав.

Узгоджене волевиявлення сторін щодо настання наслідків, обумовлених кредитним договором №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р., виражено в письмовій формі зазначеного договору, підтверджено підписами повноважних осіб сторін договору та відбитками печаток підприємств.

Документи, які свідчать про незгоду будь-якої зі сторін з умовами договору, в тому числі протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, положення спірного договору відповідають внутрішньому волевиявленню сторін та є обовязковими для виконання ними в редакції, визначеній договором з урахуванням змін, внесених до нього.

За таких обставин суд вважає, що в умовах повного врегулювання сторонами в договорі (додаткових угодах) умов зміни розміру процентної ставки, відсутні ознаки односторонньої зміни зобовязань з ініціативи відповідача.

Зазначені обставини свідчать про відповідність кредитного договору №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. загальним вимогам, які ставляться до правочину, та спеціальним нормам, що застосовуються до кредитного договору, недоведеність позивачем порушення положеннями спірного договору приписів ст.1056-1 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент його вчинення вимог ст. 203 ЦК України. Норма, з порушенням якої позивач звязує недійсність укладеного кредитного договору, була введена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» 12 грудня 2008 року (набрав чинності 30.12.2008р.). Таким чином, посилання позивача на норму, яка не існувала на час укладання кредитного договору (10.12.2007р.), є безпідставним.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.202-203, 205-207, 212, 215, 626-629, §2Глави71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 345-348 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Регионтехстрой”, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м.Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-5529/07 від 10.12.2007р. відмовити повністю.

У судовому засіданні 18.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 23.05.2011р.