Постанова № 15656605, 17.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 6/006-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           

при секретарі:           

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. (повний текст підписано 07.02.2011р.) у справі № 6/006-10 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення боргу за договором підряду № 86-06/КАМ від 13 лютого 2006 року та додаткової угоди № 17 від 20 липня 2006 року до договору підряду,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі – відповідач) 9487,84 грн. – основного боргу, 996,22 грн. – інфляційних втрат, 3130,70 грн. – пені, 19229,98 грн. – суму штрафу, 291,65 грн. – 3% річних, відшкодування витрат по оплаті державного мита в сумі 331,36 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

18.01.2011р. позивачем у порядку статті 22 ГПК України подано заяву про відмову від позовних вимог до відповідача в частині стягнення пені та штрафу.

Позовні вимоги позивача обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором підряду № 86-06/КАМ від 13 лютого 2006 р. (далі – Договір) та Додатковою угодою № 17 від 20 липня 2006 р. до Договору (далі – Додаткова угода № 17) в частині сплати вартості виконаних позивачем робіт та у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 9487,84 грн., на яку мають бути нараховані інфляційні втрати позивача у розмірі 996,22 грн. та 3 % річних у розмірі 291,65 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Рішенням господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. (повний текст підписано 07.02.2011р.) у справі № 6/006-10 позовні вимоги позивача задоволено повністю. З відповідача стягнуто 9487,84 грн. – основного боргу; 291,65 грн. – 3% річних; 996,22 грн. – втрат коштів від інфляції, а також 107,76 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду першої інстанції прийнято з посиланням на статті 525, 526, 530, 594, 595, 601, 613 та 625 ЦК України, ст.ст. 173, 175 та 193 ГК України, і вмотивовано таким.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами узгоджено фактичне виконання позивачем робіт відповідно до Договору та Додаткової угоди № 17, оскільки зазначені обставини підтверджуються відповідними актами, що підписані сторонами, відсутністю з боку відповідача заперечень щодо обсягів, якості та вартості виконаних підрядних робіт, більше того фактичне виконання не заперечував і відповідач у судових засіданнях. Наявність окремого (загального) акту приймання-передачі робіт судом визначено як не обов’язкову, є наявними відповідні акти за кожен етап виконаних робіт, що підписані сторонами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем виконані свої зобов’язання за Договором та додатковою угодою № 17 належним чином та у повному обсязі. При цьому відповідачем належним чином не виконані свої зобов’язання за Договором та Додатковою угодою № 17 в частині оплати позивачу вартості замовлених робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до положень ЦК України, ГК України та умов Договору і Додаткової угоди № 17 має бути погашена з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат позивача за прострочення виконання відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних робіт.

Непогоджуючисьз прийнятим рішенням,відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 р. у справі № 6/006-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та чинному законодавству, визнав встановленими обставини, які не були доведені та неправильно застосував норми матеріального права. Так, зокрема, відповідач посилався на те, що саме позивач порушив умови Договору та Додаткової угоди № 17, оскільки порушив строки виконання зобов’язань, у зв’язку з чим відповідачем на підставі положень ЦК України, в тому числі ст. 594 ЦК України та умов Договору та Додаткової угоди № 17 грошові кошти, які становлять суму боргу правомірно притримані за несвоєчасне виконання позивачем робіт і, відповідно, зазначена сума не є заборгованістю за Договором та Додатковою угодою № 17 та на неї не можуть бути нараховані ані штраф, ані 3% річних.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. розгляд справи з посиланням на ст.ст. 77, 86 та 99 ГПК України відкладено на 26.04.2011р. у зв’язку з неявкою представника позивача.

26.04.2011р. представником відповідача надано пояснення до апеляційної скарги позивача, у якій він підтримує позицію щодо необхідності скасування рішення господарського суду Київської області від 19.01.2011 р. у справі № 6/006-10. Представник відповідача посилається на незастосування судом першої інстанції статей           530, 594, 597 та 612 ЦК України щодо утримання суми штрафу за порушення строків виконання робіт за Договором, а також на те, що судом першої інстанції не взято до уваги стаття 230 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. розгляд справи на підставі ст.ст. 77, 86 та 99 ГПК України відкладено на 17.05.2011р. у зв’язку з неявкою представника позивача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

13.02.2006р. між позивачем (далі – підрядник) та Закритим акціонерним товариством «Комплекс Агромарс», яке в подальшому перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», - відповідачем у справі, (далі – замовник) укладено договір підряду № 86-06/КАМ.

Відповідно до п.1.1 Договору підрядник зобов’язувався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності з вимогами ДНіП, ДБН і ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації виконати будівельні, монтажні та демонтажні роботи на племптахофермах в с. Рудня, Броварського району Київської області, а замовник зобов’язувався надати підряднику будівельний майданчик та прийняти і оплати закінчені роботи.

На підставі п.п. 3.1, 3.4 та 11.3 Договору, вартість робіт встановлювалась на підставі кошторисів та договірних цін і містилась у додаткових угодах до договору. На підставі відповідних актів виконаних робіт та фактично виконаних об’ємів робіт мав проводитись розрахунок замовника з підрядником. Умовами Договору визначено, що він вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов Договору сторонами укладались окремі додаткові угоди до цього Договору на кожен окремий вид робіт, якими в свою чергу визначались умови проведення робіт та інші істотні умови, визначені та погоджені сторонами.

Пунктом 1.1. Додаткової угоди № 17 від 20.07.2007р. до Договору визначено, що підрядник приймає на себе зобов’язання надати замовнику послуги по будівництву санперепускника «під ключ» бройлерної птахоферми № 30 у смт. Димер, Вишгородського району, Київської області, а замовник зобов’язувався прийняти у встановлений додатком термін якісно виконані роботи та оплатити їх у розмірі і в порядку визначеному додатком до Договору.

Згідно з п.4 Додаткової угоди № 17 загальна вартість робіт за даною угодою складає 320000 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

У пункті 5.1 Додаткової угоди № 17 передбачено, що замовник на другий робочий день після початку виконання робіт підрядником на підставі актів про початок робіт зобов’язувався перерахувати підряднику 160000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 26667 грн. як суму передоплати (аванс) у розмірі 50 % від загальної суми угоди, передбаченої п.4 Додаткової угоди № 17.

На виконання умов Додаткової угоди № 17 до Договору відповідачем перераховано аванс в сумі 160000 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку позивача від 10.08.2006р. та від 04.09.2006р., та що, також, не заперечується відповідачем.

Також, на виконання умов Додаткової угоди № 17, згідно з погодженими та підписаними сторонами Актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт від 15.12.2006р. № 1/17/86-06 за листопад 2006 р. на суму 200958 грн., від 09.02.2009р. № 2/17/86-06 за листопад 2008р. на суму 93754,80 грн., та від 17.02.2009р. № 3/17/86-06 за грудень 2008р. на суму 21548,40 грн. (а.с. 18-25), підрядником повністю виконані роботи за Договором та Додатковою угодою № 17, а замовником прийняті зазначені роботи на загальну суму 316261,20 грн. Зазначені акти замовником підписані та погоджені без зауважень. В матеріалах справи відсутні будь-які претензії або вимоги щодо порушення позивачем своїх зобов’язань за Договором та Додатковою угодою № 17 або заперечення замовника щодо обсягів, сум, якості виконаних підрядних робіт та строків виконання цих робіт.

На підставі п.5.2 Додаткової угоди № 17 замовник проводить розрахунки з підрядником на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ 2 у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов’язувався здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт протягом 10 днів з дати підписання таких актів.

У матеріалах справи наявний акт заліку однорідних вимог від 11.02.2009 р., яким сторони зменшили суму боргу за актами виконаних робіт на 140448,14 грн. Зазначений акт підписаний сторонами.

Отже, відповідачем погашено (оплачено) вартість виконаних підрядних робіт всього на суму 300448,14 грн., з яких, 160000 грн. аванс, 140448,14 грн. згідно акту заліку однорідних вимог.

27.08.2009 р. між сторонами підписано угоду про зміну ціни Додаткової угоди № 17 (а.с. 17), яка за своєю правовою природою є новацією, що стосується загальної вартості робіт визначених Договором та Додатковою угодою № 17.

Пунктом 1 та 2 Угоди про зміну ціни визначено, що згідно умов основної Угоди загальна вартість робіт складає 320000 грн. У зв’язку із зміною складу робіт по основній Угоді, Сторони прийшли до угоди про зменшення загальної вартості основної Угоди на 3738,80 грн. Отже загальна вартість робіт, після підписання Угоди про зміну ціни складала 316261,20 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем частково оплачено виконані роботи, несплаченими залишились 15 813,06 грн., з яких 9487,84 грн. - це 60% і 6325,22 грн. - це 40% від 5% притриманих коштів.

Позивач, звертаючись з позовом, заявив про стягнення з відповідача боргу за виконані позивачем підрядні роботи у розмірі 9 487,84 грн. (316 261,20 грн. - 160 000,00 гри. - 140 448,14 грн., без врахування 6 325,22 грн. - 40%). Отже, позивач просить стягнути частково неоплачену суму у розмірі 9 484,84 грн., тобто 60% від 5% суми притриманих замовником коштів.

Підписання сторонами Угоди про зміну ціни підрядних робіт актів №№ 1/17/86-06, 2/17/86 та 3/17/86 на загальну суму 316 261,20 грн., а також відсутність у відповідача заперечень щодо обсягів, якості та щодо вартості виконаних підрядних робіт за підписаними актами, свідчить про узгодження сторонами та фактичне виконання позивачем всього комплексу робіт. Що підтверджувалось і відповідачем у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Той факт, що сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт на загальну суму 316 261,20 грн. та зменшено вартість робіт до 316 261,20 грн., у зв'язку із зміною складу робіт, є підставою вважати, що підписання між сторонами окремого (загального) акту приймання-передачі робіт, як то визначено п. 5.3. додаткової угоди не є обов’язковим, оскільки роботи вже виконані на суму зменшену сторонами до 316 261,20 грн., і відповідні акти на зазначену суму вже підписані сторонами.

Колегія суддів вважає, що підписання сторонами Угоди про зміну ціни з 27.08. 2009 р. щодо загальної вартості підрядних робіт та фактичної вартості всього комплексу робіт, з урахуванням того, що сторонами вже підписані акти №№ 1/17/86-06, 2/17/86-06 та 3/17/86-06 на загальну суму 316 261,20 грн., свідчить про належне виконання позивачем всього комплексу підрядних робіт та прийняття замовником всього комплексу робіт за Договором підряду № 86-06/КАМ від 13.02.2006 р. та Додаткової угоди № 17 до нього в повній мірі, як то визначено новацією (Угодою про зміну ціни додаткової угоди) на загальну суму 316 261,20 грн., з дати підписання цієї новації, а саме 27.08. 2009 року.

Згідно з п. 5.3 Додаткової угоди №17 весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми угоди. При цьому, 5% від загальної суми даної угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплати штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:

- 60% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт;

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та, враховуючи положення п. 5.3 Додаткової угоди, судом встановлено, що відповідач за виконані підрядником роботи повинен був виплатити 60% від 5% суми притриманих коштів протягом п’ятнадцяти банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт. Отже, кінцевий строк оплати, в який відповідач повинен був оплатити вартість підрядних робіт на суму 9 487,84 грн. є 17.09.2009р. (з розрахунку дати новації, тобто 27.08.2009р. + 15 банківських днів).

Відповідач свої зобов'язання за Договором Додаткової угоди № 17 в частині оплати 60% від 5% притриманих коштів належним чином не виконав, борг у сумі 9 487,84 грн. (60%) не сплатив.

Виходячи з викладеного,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 9 487,84 грн. тобто 60% від 5% притриманих коштів за Договором та Додатковою угодою № 17 є обґрунтованою.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо порушення позивачем п.п. 2.1., 2.2 Додаткової угоди щодо прострочення виконання робіт за Додатковою угодою №17 згідно акту № 1/17/86-06 на 89 дні, по акту № 2/17/86-06 на 2 роки 2 місяці та по акту № 3/17/86-06 на 2 роки 2 місяці, зважаючи на таке.

Позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на зальну суму 316 261,20 грн., що підтверджується актами №№ 1/17/86-06, 2/17/86-06 та 3/17/86-06, які підписані відповідачем без жодних зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідач порушив умови Додаткової угоди №17 до Договору підряду в частині строку оплати (фінансування) робіт, оскільки аванс сплачувався двома частинами, а саме 10.08.2006р. та 04.09.2006р., тобто в супереч п. 5.1 Додаткової угоди № 17, аванс перераховано не на протязі двох робочих днів, а з простроченням. Після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних підрядних робіт № 1/17/86-06 за листопад 2006 року, що був підписаний сторонами 15.12.2006р. та акту приймання - передачі виконаних підрядних робіт № 2/17/86 за листопад 2008 року, що був підписаний сторонами тільки 09.02.2009, відповідач сплатив 11.02.2009р. позивачу суму боргу лише у сумі 140 448,14 грн., тобто з порушенням строків та розміру виконаних робіт, як це передбачено у п. 5.2 Додаткової угоди № 17 до Договору (згідно п. 5.2 розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ 2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 10 днів з дати підписання таких актів).

Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди початок виконання робіт протягом 2 календарних днів з дати підписання даної угоди та передачі підряднику будівельного майданчика. Проте відповідачем не надано доказів, на які він посилався, та доказів передачі підряднику будівельного майданчика, що унеможливлює встановити строк, від якого позивач мав би розпочати виконання робіт, що підтверджує факт прострочення замовника (відповідача), як кредитора.

Статтею 613 ЦК України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора

Отже, порушення умов Додаткової угоди № 17 в частині оплати (фінансування) робіт є фактом, що вказує на прострочення відповідача, як кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

Несвоєчасна оплата замовником робіт унеможливила виконання підрядних робіт за Договором підряду та Додаткової угоди № 17 протягом строків обумовлених сторонами та знімає відповідальність з позивача за порушення обумовлених термінів виконання робіт. Відповідно, посилання відповідача на порушення позивачем умов Додаткової угоди є необгрунтованим та спростовується зазначеним вище.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача на його право утримувати кошти належні до сплати позивачу - 9 487,84 грн. (60%), як штрафні санкції за неналежне виконання робіт за додатковою угодою - порушення строків виконання робіт, передбаченого в договорі та додатковій угоді на підставі п. 5.3. додаткової угоди та ст. 594 ЦК України виходячи з такого.

Відповідно до п. 5.3. Додаткової угоди № 17, 5% від загальної суми даної угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплати штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:

- 60% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт.

Позивачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що у даному спорі норми ст.ст. 594-597 ЦК України не підлягають застосуванню стосовно грошових зобов’язань (заборгованості) відповідача, які, у цих правовідносинах є еквівалентом вартості виконаних робіт, а не річчю (грошовими знаками), що могли б бути притримані як річ.

Проте, посилання суду першої інстанції на зазначені норми ЦК України не вплинуло на правильність його висновків щодо відсутності у відповідача права притримувати кошти.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 601 ЦК України підлягають зарахуванню, як зустрічні, лише однорідні вимоги. У даному випадку посилання відповідача на зарахування зустрічних вимог у розмірі штрафних санкцій з боку відповідача є необґрунтованим, оскільки грошові зобов’язання (заборгованість) не є однорідними вимогами щодо штрафних санкцій за Договором.

Отже, відповідач не мав передбачених законом підстав утримувати з коштів у розмірі 9 487,84 грн. (60%) суму штрафних санкцій. Зазначене також підтверджує правомірність вимоги позивача в частині стягнення 9 487,84 грн., як 60% від 5 % притриманих коштів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільних кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене та з урахуванням того факту, що основна сума боргу у розмірі 9 487,84 грн. відповідачем не погашена, зазначений розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9 487,84 грн. підлягає задоволенню повністю.

Також, необхідно зазначити, що ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних, нарахованих на основну суму боргу 9 487,84 грн. за період з 20.09.2009р. по 28.10.2010р. Так, позивачем заявлено до стягнення 291,65 грн. З урахуванням того факту, що суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 291,65 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задовленню.

Позивачем також надано розрахунок суми його інфляційних втрат за період з жовтня 2009р. по вересень 2010р., нарахованих на суму боргу у розмірі 9 487,84 грн., яка складає 996,22 грн. З урахуванням вимог статті 625 ЦК України, судом першої інстанції зазначені вимоги були задоволені обгрунтовано.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України доказів

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9487,84 грн. основного боргу, 291,65 грн. як 3% річних та 996,22 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не заперечені та не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Водночас, в матеріалах справи міститься заява про відмову від застосування сум пені та штрафу, згідно з якою позивач, посилаючись на ст. 22 ГПК України, зазначив про те, що він відмовляється від застосування та стягнення з відповідача сум пені та штрафу (а.с.126).

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивачем подана заява, згідно з якою останній відмовився від застосування та стягнення сум пені та штрафу та вказав на те, що розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 9487,84 грн. суми основного боргу, 996,22 грн., суму втрат у зв’язку інфляцією та 291,65 грн. та суму 3% річних.

Ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині рішення, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки заяві позивача про відмову від вимог про стягнення пені та штрафу, а також не зазначив висновків щодо цих вимог, як того вимагають норми ГПК України.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема відмовитися від позову повністю або частково.

У статті 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява має бути підписана позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Колегія суддів, дослідивши заяву позивача про відмову від позовних вимог про стягнення пені та штрафу, повноваження представника позивача Продан А.В., надані їй довіреністю від 04.12.2010р. (в матеріалах справи), враховуючи, що така відмова не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, на підставі ст. 78 та ч.4 ст.80 ГПК України, вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 3130,70 грн. пені та 19229,98 грн. штрафу підлягає припиненню.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, згідно зі ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

За вказаних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. у справі № 6/006-10 відповідає обставинам справи, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, проте рішення має бути змінено з урахуванням наведеного вище.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. у справі № 6/006-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 19 січня 2011 р. у справі № 6/006-10 змінити з урахуванням мотивувальної частини даної постанови, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД» (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код 33492106) 9487, 84 грн. основного боргу, 291,65 грн. трьох процентів річних, та 996,22 грн. інфляційних втрат, а також 107,76 грн. державного мита та 76,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог до відповідача в частині стягнення 3130,70 грн. – пені та 19229,98 грн. – штрафу.

4. Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 3130,70 грн. – пені та 19229,98 грн. – штрафу.»

3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 6/006-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.05.11 (відправлено)