Постанова № 15656555, 19.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2011 року Справа № 5005/549/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Чус О.В.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

прокурора: Демидов О.О.- посвідчення №61 від 19.03.2008 року

позивача: не явився

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011р. у справі №5005/549/2011

за позовом: прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (м. Дніпропетровськ)

про: зміну п. 2.3. договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011р. (підписано 21.03.2011р.) з урахуванням заяви про зміну позову від 10.03.2011р. у справі №5005/549/2011 (суддя Загинайко Т.В.) задоволений позов прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (м. Дніпропетровськ) про зміну п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 30.12.2003р., шляхом викладення його в наступній редакції: «п.2.3 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України». З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (м. Дніпропетровськ) - відповідач, не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011 року по справі №5005/549/2011 та припинити провадження у справі. Відповідач вважає, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права. Посилаючись на ст. 188 ГК України, ст. 632 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про оренду землі», скаржник вважає, що зазначені норми передбачають позасудову зміну умов договору лише за згодою сторін. Оскільки позивач не звертався до відповідача за погодженням внесення змін до спірного договору, товариство вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а отже провадження у справі підлягало припиненню на підставі п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні підтримав доводи суду і вважає рішення таким, що прийнято на підставі повністю досліджених матеріалів справи.

Дніпропетровська районна державна адміністрація (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) –позивач, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники позивача і відповідача у судове засідання не явилися. Беручи до уваги, що останній належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, а явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, справа переглядалася без участі представників позивача і відповідача за наявними у справі матеріалами.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати №591 від 18.05.2011 року у зв’язку з відпусткою судді постійної колегії Лотоцької Л.О. та на підставі наказу голови суду №5 від 17.01.2011р., справа передана для розгляду колегії суддів у справі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Бахмат Р.М. і Чус О.В.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською районною державною адміністрацією (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (орендар) 30.12.2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на розі вулиць Кольцова-Набережна Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Підставою для надання земельної ділянки в оренду стало розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 22.12.2003р. №805-р. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3009 га (розділ 1 договору).

30.12.2003р. договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гула В.Л. і зареєстрований в реєстрі за №2847. В книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі договір зареєстрований 16.01.2004р. за №040412000002.

Відповідно до п. 2.2 договір укладено на сорок дев’ять років з дати його реєстрації.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі 10 % відсотків від грошової оцінки та дорівнює 286,40 грн. на рік.

Сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках передбачених законодавчими актами України (п. 2.3 договору).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

В зв’язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.) і Верховний Суд України (постанова від 27.12.2010 року).

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

За Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду від 23.08.1994р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (зі змінами і доповненнями), господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. У даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга –без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Сервіс ЛТД" (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 року у справі №5005/549/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

О.В. Чус

(постанова виготовлена у повному обсязі 20.05.2011 року)