Рішення № 15656517, 19.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2011 Справа № 5024/392/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гестія Люкс", м. Одеса,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сел. Молодецьке Білозерського району Херсонської області,

про стягнення 336490 грн. 32 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, дов. від 04.05.2011 р.;

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гестія Люкс" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 301919 грн. коп. збитків за порушення умов договору поставки від 27.02.2009 р. Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем ст. 629 ЦК України, 224 ГК України, договірних зобовязань з оплати поставленої продукції.

27.04.2011 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 20.04.2011р., заявлено до стягнення заборгованість з оплати поставленого товару в сумі 336490 грн. Справу розглянуто з новою ціною позову.

Представник позивача в підтримує позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст. 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, договірних зобовязань (а.с. 100).

Відповідач в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

Судові акти направлялись на адреси відповідача, зазначені в матеріалах справи та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з рекомендованими повідомленнями. Ухвали суду з поштовими повідомленнями, надіслані на зазначені адреси відповідача, повернулись на адресу господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає", "за закінченням терміну зберігання" та знаходяться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 29.03.2011 р., 12.04.2011 р. та 05.05.2011 р. у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів та необхідністю надання додаткових доказів. Справу розглянуто понад двохмісячний строк, який продовжено ухвалою суду від 05.05.2011 р. на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України за заявою позивача (а.с. 116). Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

27 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гестія Люкс" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки, згідно з яким постачальник зобов'язується постачати (передвати) у власність покупцю товар - кухонний посуд з приналежностями згідно його замовлення, а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору ціни на товар узгоджуються сторонами при замовленні та зазначаються в кожній видатковій накладній (рахунку-фактурі) на відпуск товару, які є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунки за товар здійснюються відповідно до узгоджених сторонами сум, які зазначені у видаткових накладних, за кожну партію товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки кожної партії товару (п. 5.3. Договору). За п. 3.6.-3.7. Договору датою поставки вважається дата отримання товару покупцем на складі постачальника. Відпуск та передача товару постачальником здійснюється повноважній особі покупця на підставі видаткової накладної з підписами уповноважених осіб та довіреності встановленого зразку із зазначенням в ній всіх реквізитів покупця, відповідно до накладної та особи, відповідальної за прийом товару.

Оплата поставлених товарів здійснюється покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.1.-5.2). Покупець при проведені оплати за поставлений товар в платіжному дорученні повинен посилатися на рахунок-фактуру та видаткову накладну, за якою отримано товар (п. 5.4. Договору).

Згідно п. 7.1 договору товар вважається переданим у власність покупця за кількості, вказаною в видаткових накладних з моменту підпису уповноваженою особою видаткової накладної.

У випадку невиконання покупцем умов договору, постачальник має право отримати від покупця у виді штрафних санкцій (пені) грошові кошти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки, діючої на момент затримки платежу і до фактичного (повного) розрахунку з постачальником. Також, постачальник має право отримати встановлений законодавством України розмір інфляції за весь строк затримки платежу та 3 % річних (п.8.1.).

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2009 року, але в усякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1. договору).

Відповідно до умов договору поставки товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши у період з 27.02.2009 року по 23.04.2009 року товар на загальну суму 481895 грн. 77 коп., що підтверджується видатковими накладними № 56 від 27.02.2009 р.; № 57 від 27.02.2009 р.; № 60 від 04.03.2009 р.; № 68 від 17.03.2009 р.; №69 від 17.03.2009р. та № 81 від 23.04.2009 р. (а.с. 75-81).

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом покупця та печатками на видаткових накладних, та, відповідно, зобовязаний був протягом 30 календарних днів (п.5.3) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 145405 грн. 45 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с.130-139).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 336490 грн. 32 коп.

Позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 336490 грн. 32 коп. заборгованості за договором поставки від 27.02.2009 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої продукції виконані не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки від 27.02.2009 р. товару - кухонного посуду з приналежностями складає 336490 грн. 32 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 336490 грн. 32 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 3364грн. 90коп. та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/рахунок - НОМЕР_2 в ХВФ АКБ "Укрсоцбанку", МФО - 352015 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гестія Люкс", ідентифікаційний код - 35302866, адреса: кв. 52, буд. 125, пр-т Добровольського, м. Одеса, р/рахунок - № 26001311420401 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО - 328209, 336490 грн. 32 коп. основного боргу, 3364 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 00 грн. 81 коп. зайво сплаченого державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 23.05.2011 р.