Рішення № 15656410, 11.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 травня 2011 року справа № 5020-431/2011

За позовом:

до

проЗакритого акціонерного товариства “Механізація будівництва”

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, ідентифікаційний код 22288148)

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Форум Крим”

(99014, м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 10, ідентифікаційний код 3427184

стягнення 4107,61 грн. суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.01.2011.

Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія “Форум Крим” про стягнення заборгованості у розмірі 4107,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на загальні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зокрема, статті 525, 530, 625 ЦК України та статті 193, 216, 218 ГК України.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, господарському суду не надав.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія “Форум Крим” звернулось до Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” із гарантійним листом № 5 від 26.01.2009 з проханням виділити за попередню оплату: екскаватори з 27.01.2009 по 31.12.2009, самоскиди з 27.01.2009 по 31.12.2009, бульдозери з 27.01.2009 по 31.12.2009, КБ 403 А з 27.01.2009 по 31.12.2009, панелевози з 27.01.2009 по 31.12.2009 (арк. с. 7).

Закрите акціонерне товариство „Механізація будівництва” надало відповідачу протягом лютого та березня 2009 року послуги на підставі гарантійного листа № 5 від 26.01.2009, що підтверджується Актами приймання вартості виконаних робіт машинами та механізмами ЗАТ„Механізація будівництва” № 56 за лютий 2009 року, № 110 за період з 12.03.2009 по 12.03.2009, № 79 за березень 2009 року., відповідно до яких загальна вартість наданих послуг складає 4107,62 грн. з ПДВ (арк. с. 8-10), які підписані та скріпленні печатками обома сторонами.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати наданих послуг не виконав, послуги не оплатив.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статі 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Також згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

В свою чергу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. ст. 202, 204 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін у справі з надання-отримання послуг машинами та механізмами, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором про надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги у повному обсязі.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Суд встановив, що попередня оплата, про яку вказувалось у гарантійному листі, відповідачем не була здійснена. Однак, замовлені послуги позивачем були надані.

Таким чином, строк(термін) виконання відповідачем обовязку по оплаті наданих послуг вважається таким, що сторонами не встановлений.

Докази направлення позивачем відповідачу вимоги про оплату отриманих послуг, від дня предявлення якої відповідач у семиденний строк повинен був згідно статті 530 Цивільного кодексу України виконати такий обовязок , відсутні.

За таких обставин відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, а вимоги позивача є завчасними і не підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук