Рішення № 15656388, 16.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 травня 2011 року справа № 5020-563/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-563/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Інвест”

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 142506,52 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність б/н від 04.01.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

13.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Інвест” про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 142506,52 грн, у тому числі основного боргу 136423,18, пені 5096,86 грн, 3% річних 986,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.04.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.04.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармако»у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судове засідання 16.05.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином (арк.с.63), про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (вх. №4839/11 від 05.05.2011) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у розмірі 142 506,52 грн, що знаходяться на рахунках відповідача, оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача

в с т а н о в и в:

28.07.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(Покупець) була укладена угода поставки товару №ПК/335 (далі Договір), відповідно до умов якої Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних Постачальником, по цінам за домовленістю сторін. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту поставки товару Постачальником та підписання видаткової накладної на дану партію товару (арк.с.10-11). Строк дії Договору вставлений три роки з моменту підписання, але до повного виконання фактично взятих

на себе обовязків сторонами.

У пункті 3.1 Договору сторони встановили, що оплата медичного товару, що реалізується за Договором, проводиться згідно дати оплати, указаної у видатковій накладній.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар та отриманий представниками відповідача за генеральною довіреністю за №168 від 01.07.2010 на загальну суму 186324,14 грн, що підтверджується накладними №667639, №667639/1 від 01.11.2010 на суму 73632,62 грн, №669588, №669588/1 від 03.11.2010 на суму 30006,60 грн, №670488 від 08.11.2010 на суму 561,84 грн, №685114 від 13.12.2010 на суму 45015,77 грн, №689337 від 22.12.2010 на суму 37107,31 грн, що підписані представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін (арк.с.12-27).

Проте, відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та оплатив товар частково в сумі 49900,96 грн, що підтверджується виписками банку (акр.с.70-73), у звязку з чим за ним станом на час вирішення спору у суді склалась заборгованість у розмірі 136 423,18 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобовязався здійснити оплату Товару в строки, зазначені у видаткових накладних №667639, №667639/1 від 01.11.2010 до 01.12.2010, №669588, №669588/1 від 03.11.2010 - до 04.12.2010, №670488 від 08.11.2010 - до 08.12.2010, №685114 від 13.12.2010 до 13.01.2011, №689337 від 22.12.2010 - до 22.01.2011.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати у повному обсязі отриманого товару.

Враховуючи те, що оплата постачальникові отриманого товару є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 136423,18 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5096,86 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у разі несвоєчасної оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.3), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5096,86 грн також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних 986,48 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (арк.с.4), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 986,48 грн такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 691-692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(99029, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 89 кв. 19; ідентифікаційний код 36127301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, ідентифікаційний код 20037376, п/р №26003012718629 в філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», МФО 380333) заборгованість за поставлений товар в розмірі 142506,52 грн, у тому числі основної борг 136423,18, пеня 5096,86 грн, 3% річних 986,48 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 425,06 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 23.05.2011.