Рішення № 15655981, 16.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" травня 2011 р. Справа № 21/046-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Італ кераміка», Одеська обл., м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення», Київська обл., м. Обухів

про стягнення 12387,15 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №5 від 25.02.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 01.12.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Італ кераміка»(далі-ПП «Італ кераміка»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(далі-ТОВ «Будівельні рішення»/відповідач) про стягнення 12387,15 грн., з яких: 1915,54 грн. 3% річних, 6065,86 грн. інфляційних втрат та 4405,75 грн. пені, нарахованих внаслідок несплати відповідачем вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №D.РН-0002391 від 06.04.2010р.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд припинити провадження у даній справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2011р. порушено провадження у справі №21/046-11 та призначено її до розгляду на 27.04.2011р.

Разом з позовними вимогами позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 ГПК України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2011р. розгляд даної справи відкладено на 16.05.2011р.

В судовому засіданні 16.05.2011р. представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у даній справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010р. у справі №20/103-10 даний спір вже вирішено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У липні 2010р. ПП «Італ кераміка»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Будівельні рішення»про стягнення 89091,00 грн., з яких: 79814,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 7981,40 грн. 10% збільшення ціни поставленого товару та 890,81 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обовязків по оплат вартості товару (накладна №D.РН-0002391 від 06.04.2010р.), поставленого в рамках договору поставки №84/03 п від 30.03.2010р.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010р. у справі №20/103-10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р., позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 79814,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 798,14 грн. державного мита та 211,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав неналежного виконання відповідачем свого обовязку по оплаті вартості поставленого товару за спірною накладною, у той час, як предметом позову у справі №20/103-10 була вимога про стягнення боргу, пені та 10% збільшення ціни поставленого товару, з підстав порушення відповідачем умов договору поставки №84/03 п від 30.03.2010р.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є необґрунтованим, оскільки дана справа та справа №20/103-10, яка вирішена по суті, мають різний предмет позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2010р. ПП «Італ кераміка»передав, а ТОВ «Будівельні рішення»прийняло товар загальною вартістю 79814,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №D.РН-0002391, копія якої міститься в матеріалах справи.

Поставлений товар за зазначеною накладною з боку відповідача був отриманий представником останнього, який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей №709 від 06.04.2010р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої обовязки в частині оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2010р. у справі №20/103-10 за позовом ПП «Італ кераміка»до ТОВ «Будівельні рішення»про стягнення 89091,00 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р., стягнуто з відповідача 79814,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 798,14 грн. державного мита та 211,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення господарського суду Київської області відповідач не виконав, вартість поставленого товару за накладною №D.РН-0002391 від 06.04.2010р. не сплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №0-18-13054БТ від 22.04.2011р., яка підписана начальником ООВ АБ «Південний»та скріплена відбитком печатки банківської установи, внаслідок чого за відповідачем утворилось 79814,00 грн. заборгованості.

Наявна ж у матеріалах справи банківська виписка з поточного рахунку позивача за період з 06.04.2010р. по 21.04.2011р. свідчить лише про сплату відповідачем позивачу 6 111,38 грн. у якості оплати вартості товару за рахунками, які лежать поза межами предмету даного спору, що підтверджується призначенням платежу зазначених коштів.

Наявність 79814,00 грн. заборгованості відповідача по сплаті вартості поставленого товару за накладною №D.РН-0002391 від 06.04.2010р. підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою №46 від 27.04.2011р., яка підписана директором і головним бухгалтером ПП «Італ кераміка»та скріплена відбитком печатки Підприємства.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку по оплаті вартості поставленого товару за спірною накладною, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 1915,54 грн. 3% річних та 6065,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 17.06.2010р. по 04.04.2011р. на 79814,00 грн. заборгованості;

- 4405,75 грн. пені, нарахованої з 17.06.2010р. по 17.12.2010р. на 79814,00 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що 20.05.2010р. позивачем направлено відповідачу вимогу №369/05, відповідно до якої позивач вимагав від останнього сплати вартості поставленого товару за спірною накладною. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.06.2010р., що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення позивача. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги Закону, суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару за спірною накладною, у позивача виникло з 17.06.2010р.

Аналогічний висновок міститься у рішенні господарського суду Київської області від 11.10.2010р. у справі №20/103-10.

Оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1915,54 грн. 3% річних, підлягає задоволенню.

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

За таких обставин, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі №3/111-10.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, вищевказаного наказу Держкомстату в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо (з 01.07.2010р. по 31.03.2011р.), становить 7263,07 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6065,86 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення 4405,75 грн. пені слід зазначити наступне.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі №32/304.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в порушення вищезазначених вимог Закону суду не надано доказів погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості поставленого товару за спірною накладною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4405,75 грн. пені, нарахованої за порушення строків оплати товару за спірною накладною є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33-35, 44, 49, 66, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30219145) на користь Приватного підприємства «Італ кераміка»(65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Паустовського, 7, кв. 97, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35641104) 1915 (одну тисячу девятсот п'ятнадцять) грн. 54 коп. 3% річних, 6065 (шість тисяч шістдесят пять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 81 коп. державного мита та 152 (сто пятдесят дві) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 19.05.2011р.