Рішення № 15655963, 14.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2011 р. Справа № 9/034-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/034-11 14.04.2011р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ДП Рівнетрансекспедиція»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 8892,67 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 11-03-85 від 28.02.2011 р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ДП Рівнетрансекспедиція»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8882,67 грн.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що позивач, на виконання умов заявки-договору, надав транспортні послуги, але відповідач, станом на день подання позову, за отримані послуги у повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 6000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2011 р. порушено провадження у справі № 9/034-11 та призначено її розгляд на 03.03.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; письмові пояснення, яким чином і які саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; уточнений розрахунок інфляційних втрат з обґрунтуванням дати початку її нарахування; інші докази стосовно заявлених вимог; зобовязано відповідача подати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України.

03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява № 11-02-78 від 25.02.2011 року про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 8966,92 грн., з яких 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за надані послуги; 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість ) грн. 92 коп. інфляційних збитків; 300 (триста) грн. 00 коп. три відсотки річних та судові витрати.

Частиною 3 статті 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № 11-02-78 від 25.02.2011 року, в якому директор ТОВ фірма «ДП Рівнетрансекспедиція», просить суд про відкладення розгляду справи.

Крім того, 03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № 11-02-79 від 26.02.2011 року, в якому представник позивача просить суд врахувати до складу судових витрат оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2011 року розгляд справи відкладено на 31.03.2011 р.; повторно зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; повторно зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 15.02.2011 р.

31.03.2011 року в судове засідання представники позивача та відповідача не зявилися, вимоги ухвали суду від 03.03.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 31.03.2011 року розгляд справи відкладено на 14.04.2011 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 03.03.2011 р.

14.04.2011 року в судове засідання представник позивач зявився, надав усні пояснення по справі; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідачів, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою “ДП Рівнетрансекспедиція” (позивачем) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем) погоджено заявку-договір (реєстраційний вх.№5412).

На виконання заявки-договору від 18.11.2009 р. позивачем було надано транспортні послуги за маршрутом CONSELICE (Італія) Київ (Україна).

Строк доставки 23-24 листопада 2009 року.

Погоджена сторонами вартість перевезення - 1650 Євро на дату завантаження, що по курсу НБУ станом на 19.11.2009 року становить 19 720,00 гривень.

Розрахунок проводиться у безготівковій формі на протязі 15 днів після отримання підтверджуючих документів.

Послуги перевезення надані ТзОВ-фірмою “ДП Рівнетрансекспедиція” у визначений сторонами термін, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 2510901644 та двостороннім актом про надання транспортних послуг від 24.11.2009 року, підписаним повноважними представниками сторін.

У вищезазначеному Акті зазначено, що позивач виконав своє зобовязання щодо надання транспортних послуг по маршруту Італія Україна автомобілем НОМЕР_2, вартість яких складає 19720,00 грн., а також претензій щодо їх виконання один до одного не мають.

Як вбачається із наданих суду матеріалів справи, документи, які підтверджують надання транспортних послуг, отримано Відповідачем 01.12.2009 року (поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення).

Враховуючи погоджений сторонами строк оплати (на протязі 15 днів після отримання підтверджуючих документів) граничний строк для розрахунків по оплаті отриманих послуг - 16.12.2009 року.

За ствердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату у сумі 13 720,00 гривень (платіжні доручення № 5 від 11.02.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 7 від 18.02.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 10 від 19.03.2010 р. на суму 3000,00 грн., № 15 від 15.06.2010 р. на суму 720,00 грн.), у звязку з чим утворилась заборгованість 6000,00 гривень (19720,00 грн. 13720,00 грн.).

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Фактично між сторонами виникли правовідносини перевезення.

Пунктом 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 6000,00 грн. не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 300,00 грн. за період з 17.12.2009 р. по 02.03.2011 р. на суми, зазначені в заяві про збільшення позовних вимог від 25.02.2011 р. (вх. 3121) та інфляційні збитки у сумі 2667,00 грн. за період з 17.12.2009 р. по 31.01.2011 р. на суми, зазначені в заяві про збільшення позовних вимог від 25.02.2011 р. (вх. 3121).

Після перерахунку господарським судом розміру 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога про стягнення 300,00 грн. підлягає задоволенню (за розрахунком позивача); інфляційні збитки у сумі підлягають задоволенню частково - у сумі 2016, 24 грн. за період з січня 2010 року по березень 2011 року (за уточненим розрахунком суду).

Позивачем також заявлена вимога про покладення на відповідача судових витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг № 06-02/11 від 01.02.2011, згідно з п. 1.1 якого позивач, в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а адвокат приймає на себе зобовязання по наданню передбачених послуг за плату.

Загальна вартість договору становить 1000,00 грн. (п. 1.3 договору № 06-02/11).

Перелік послуг адвоката визначено п.п. 2.1, 2.2 договору № 06-02/11.

Адвокат ОСОБА_3 діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1810, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.11.2003 р. № 3-1-2.

Пунктом 3.2 договору № 06-02/11 позивач сплачує адвокату винагороду до 01.03.2011 р.

25.02.2011 р. позивачем було сплачено адвокату 1000,00 грн. за платіжним дорученням № 2499 від 25.02.2011.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується тим, що ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні 03.03.2011 р., що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2011 у справі № 9/034-11.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи № 9/034-11, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1000,00грн. завищеною.

Враховуючи вказане, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 941,00грн. (мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2011р.).

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів».

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625, 909 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4 в ПАТ«Індекс-банк», МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ДП Рівнетрансекспедиція»(33033, м. Рівне, вул. Уласа Самчука,5 р/р 26006301586709 в РФ Промінвестбанку в м. Рівне, МФО 333335, код ЄДРПОУ 30712154) основний борг в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.; 3% річних у сумі 300 (триста) грн. 00 коп.; інфляційних втрат у сумі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 24 коп., 941 (девятсот сорок одна) грн. 00коп. витрат за адвокатські послуги та судові витрати: державне мито в сумі 94 (девяносто чотири) грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 87 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 18.04.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.