Рішення № 15655865, 20.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2011 Справа № 5008/340/2011

За позовом фізичної особи-підриємця ОСОБА_1, м. Львів

до приватного підприємства „ЛІР”, м. Ужгород

про стягнення 89335,51 грн., в тому числі 82029,37 грн. основного боргу, 5275,64 грн. інфляційних втрат та 1930,50 грн. 3 % річних,

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 заявлено позов до приватного підприємства „ЛІР” про стягнення 89335,51 грн., в тому числі 82029,37 грн. основного боргу, 5275,64 грн. інфляційних втрат та 1930,50 грн. 3 % річних.

Сторони явку своїх уповноважених представників в засідання суду не забезпечили (ухвалами суду 25.03.11, від 13.04.11 та від 11.05.11 явка представника позивача не визнавалась обовязковою).

Надіслана поштова кореспонденція відповідачу на адресу: вул. Львівська, 51, м. Ужгород та на юридичну адресу: вул. Українська, буд. 16, м. Ужгород повернулися з довідками органу звязку „..фірма вибула” (арк. спр. 42, 51, 62).

На запит господарського суду Закарпатської області державний реєстратор надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.05.11, в якому місцезнаходження приватного підприємства „ЛІР” (код 30376231) зареєстроване за адресою: вул. Українська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист ВГСУ 02.06.2006 N01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, для надання відповідачу можливості подати обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог, строк вирішення спору закінчується, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 (постачальник) та приватним підприємством „Лір” (покупець) 02 січня 2009 року укладено договір постачання №578, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити підібрану покупцем продукцію в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно-транспортних накладних постачальника, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти і оплатити постачальнику вартість товару в порядку та терміни, передбачені договором (п.1 договору).

На виконання умов договору, у відповідності до видаткових накладних №РН-0001020 від 18.02.10 на суму 47031,00 грн., №РН-0001270 від 26.02.10 на суму 23082,72 грн., № РН-0002170 від 31.03.10 на суму 16958,52 грн. та №РН-0002540 від 20.04.10 на суму 12659,17 грн. відповідач отримав від позивача товар загальною вартістю 99731,41 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони визначили форму оплати предоплата.

Оскільки попередня оплата відповідачем не проводилась, у відповідності до п. 4.2. договору сторін, оплата повинна здійснюватись протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач, згідно договору постачання №578 від 02.01.09, поставив товар відповідачеві на підставі вищезазначених видаткових накладних, однак відповідач в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався.

Згідно з розрахунком, скріпленим печаткою приватного підприємства „ЛІР”, сторонами визначена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 82029,37 грн. (арк. спр. 35).

Таким чином, станом на день подання позовної заяви (24 березня 2011 року) заборгованість відповідача перед позивачем по договору постачання №578 від 02.01.09 склала 82029,37 грн. основного боргу.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобовязання (зобовязання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 82029,37 грн., яку відповідач не спростував; отже, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 82029,37 грн. боргу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищезазначеним, із відповідача також підлягає стягненню 5275,64 грн. інфляційних втрат та 1930,50 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „ЛІР”, вул. Українська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область (р/р 26006301202616 в „ЗЦВ” „Промінвестбанку”, МФО 312363, код ЄДРПОУ 30376231) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 ПАТ „Ерсте-Банк” м. Львів, МФО 380009, ідент. код НОМЕР_1) суму 89335/Вісімдесят девять тисяч триста тридцять пять/ грн. 51 коп., в тому числі 82029,37 грн. основного боргу, 5275,64 грн. інфляційних витрат та 1930,50 грн. 3 % річних, а також суму 894/Вісімсот девяносто чотири/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236/Двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. у відшкодування втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ващиліна Н.М

Повний текст рішення від 20.05.11 у відповідності до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України складений та підписаний 20.05.11.