Вирок № 15652977, 12.04.2011, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа N 1-14/2011

В И Р О К

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд,

Чернiвецькоi областi, в складі:

головуючого суддi ОСОБА_1

при секретарi ОСОБА_2

за участю

прокурорів Воловідник Р.І., Сулятицького І.С.

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в мiстi Сторожинець справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Первомайськ, Миколаївської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, Чернiвецькоi областi, громадянина Украiни, українця, освiта середня, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, працюючого учнем верстатника в Сторожинецькому деревообробному цеху, ранiше судимого вироком Ленінського районного суду м.Чернівці від 24.06.1988 року по ст.117 ч.2, 117 ч.3, 140 ч. 2, 43 КК України до 7 років позбавлення волі, вироком Сторожинецького районного суду, Чернівецької області від 28.02.1996 року по ст.196-1 ч.1 КК України до 6 місяців позбавлення волі, вироком Сторожинецького райсуду від 29.09.1997 року по ст.206 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, вироком Сторожинецького райсуду від 15.09.2001 року по ст.185 ч.3, 311 ч.1, 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, вироком Сторожинецького районного суду від 28.07.2005 року по ст.309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, звільнився 23.06.2006 року по постанові Долинського райсуду, Івано-Франківської області із заміною невідбутих 3-х місяців 11 днів на виправні роботи із утриманням 20% заробітної плати в дохід держави, в скоеннi злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України.

встановив:

ОСОБА_4 24 квітня 2009 року бiля 19години 30 хвилин в м.Сторожинець, Чернівецької області, знаходячись на відкритому майданчику магазину «Валентина», що по вул.Шевченка, № 1, перебуваючи в станi алкогольного сп'янiння, пiд час конфлікту та обопільної бійки із потерпілим ОСОБА_5, дiючи з умислом на спричинення тiлесних ушкоджень ОСОБА_5, кишеньковим ножем наніс останньому один удар в область живота, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 колото-різану рану передньої черевної стінки справа, яка згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10.06.2009 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Пiдсудний ОСОБА_4 свою вину в нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаної рани живота, визнав показавши, що компанія в якій перебував потерпілий його образила, а потім хтось із них його вдарив пляшкою по голові заду, від чого він впав на землю, а коли піднявся то злякався і вирішив їх також налякати ножем. Доставши ніж з кишені, дав їм зрозуміти щоб вони до нього не підходили бо може вдарити, але потерпілий все рівно ішов до нього і тоді він маючи намір вдарити того ножем в ногу, вдарив в живіт і помахавши ще пару раз ножем та зрозумівши, що поранив людину, ніж викинув. Він не мав наміру вбивати потерпілого, а тільки захищався від його нападу бо боявся за своє життя. Він шкодує, що так сталося, просив його суворо не карати, і перекваліфікувати його дії на заподіяння тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони так як він захищався від нападу потерпілого. В скоєному розкаявся і обіцяв в подальшому не скоювати злочинів.

Крім визнання підсудним своєї вини в нанесенні потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, вона також доведена показаннями свідків.

Так допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що він бачив як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квітні місяці 2009 року біля магазину билися, при цьому ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_4 пляшкою по голові ззаді, а потім ОСОБА_5 показав рану на животі. В подальшому ОСОБА_4 продовжували бити, а він розборонивши їх забрав підсудного додому.

          Допитаний свідок ОСОБА_7 суду показала, що в той час вона працювала в магазині і їй сказали що на площадці, біля магазину, бійка. Коли вона вийшла то побачила як ОСОБА_5 бив в обличчя ОСОБА_4, а ОСОБА_4 в свою чергу бив по ногах ОСОБА_5. Вона побачила кров і вибігла за серветкою, а коли повернулась то побачила, що ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_4 пляшкою по голові, а останній в цей час виймай з тіла ОСОБА_5 ніж.

          Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він бачив бійку і першим вданив пляшкою ОСОБА_4 ОСОБА_5, а потім ОСОБА_4 вдарив ножем потерпілого. По часу це склало між ударами біля декілька секунд.

ОСОБА_9 будучи допитаною в суді в якості свідка, суду показала, що весною 2009 року вона чула між потерпілим та підсудним сварку. При цьому вона бачила як потерпілий захищаючись від ОСОБА_4вдарив того пляшкою, яка розбилася.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду показав, що він бачив початок бійки між підсудним та потерпілим, а саме момент коли потерпілий вдарив ОСОБА_4 пляшкою по голові і той впав на землю. Такого щоб ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_5 він не бачив.

Із оголошених в суді, за клопотанням сторони обвинувачення, показань свідка ОСОБА_11 (а.с.276), відсутнього по поважній причині, вбачається, що він бачив як підсудного по голові ззаді вдарив пляшкою потерпілий. Що відбувалося в подальшому йому було не цікаво і він пішов звідти.

Із оголошених в суді показань свідка ОСОБА_12 (а.с.117) вбачається, що 24.04.2009 року він зустрівся із своїм давнім знайомим ОСОБА_5 і вони пішли пити пиво. Сидячи за столиком на площадці біля магазину до них підійшов незнайомий чоловік, яким виявився підсудний, і запитав дозволу на спілкування з ними. На що потерпілий відповів, щоб той ішов собі геть. Невідомого це обурило і він лаючись достав із нагрудної кишені своєї куртки ніж і демонстративно його відкрив, а в подальшому наніс три удари в живіт потерпілому і втік. Надалі коли вони надавали потерпілому допомогу, підсудний повернувся і намагався далі битися, але свідок йому цього не дозволив і почав з ним боротися до того часу поки якийсь інший чоловік не забрав від нього підсудного.

Потерпілий, ОСОБА_5 в суд не з’явився по поважній причині, а із оголошених в суді його показань даних на досудовому слідстві (а.с.126-128, 132-133) вбачається, що він із своїм знайомим ОСОБА_12 пили в магазині пиво і туди ж прийшов підсудний та взяв з їх столу хліб, між ними почався словесний конфлікт так як підсудний з ним дуже агресивно розмовляв. Після чого підсудний вдарив його два рази в обличчя, а він давав йому здачі. Потім підсудний достав з кишені ніж, розклав його та наніс йому удар в нижню частину живота. Він болі не почув, а так як підсудний продовжував розмахувати ножем то всі інші удари він відбив та відібрав від нього ніж. Коли він відштовхнув від себе підсудного, той впав на землю, а він відчув як з живота тече кров. Чи бив він ОСОБА_4 пляшкою по голові він не пам’ятає.

Вина пiдсудного ОСОБА_4, в нанесенні потерпілому ОСОБА_5 крiм цього доказана дослiдженими в судовому засiданнi матерiалами кримiнальноi справи, а саме:

- протоколом огляду місця події від 24.04.2009 року із фототаблицями (а.с.12-25) згідно якого було оглянуто місце скоєння злочину та вилучено сліди і речові докази в т.ч. ніж яким були нанесені потерпілому тілесні ушкодження;

- протоколом явки з повинною від 24.04.2009 року (а.с.26) згідно якого підсудний добровільно, в день скоєння ним злочину повідомив правоохоронні органи про скоєний ним злочин внаслідок самозахисту;

- висновком експерта від 10.06.2009 року (а.с.41) згідно якого у потерпілого виявлені як легкі тілесні ушкодження так і тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки нижче пупка справа, яка проникає в черевну порожнину і пошкоджує брижу тонкої кишки, великий чепець та серозно-м’язевий шар задухвинної кишки;

- висновком судово-медичної експертизи від 10.06.2009 року (а.с. 46) згідно якого у підсудного також виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока, забійної рани і синця навколо завушної ділянки ліворуч;

- протоколом відтворення обстановки і обставин події із фототаблицями (а.с. 135-139), згідно якого потерпілий ОСОБА_5 відтворив обставини виниклого конфлікту та обставини нанесення йому тілесних ушкоджень підсудним.

Оцiнивши в сукупностi приведенi вище докази вини пiдсудного, суд знаходить, що пред’явлене стороною обвинувачення та підтримане в суді, обвинувачення в частині вчинення ОСОБА_4 замаху на вбивство, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_5 не було доведене в суді, а тому суд квалiфiкує дiї пiдсудного ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, оскільки ОСОБА_4 вчинив активну дію внаслідок якої наніс потерпілому ОСОБА_5 один удар ножем в область живота, внаслідок чого останній отримав тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент його заподіяння.

          Така позиція суду грунтується на дослідженні доказів по справі, які характеризують зміст і спрямованість умислу підсудного ОСОБА_4

Так суд враховує, що підсудний з потерпілим до виниклого конфлікту не були знайомі і жодних стосунків між ними не виникало, а відповідно будь-яких неприязних відносин між ними не було. Як підсудний так і потерпілий вели себе некоректно один до одного, критично оцінюючи і агресивно реагуючи на слова та поведінку один одного, що призвело до конфлікту, обоюдної бійки і отриманих ними, внаслідок цього, легких тілесних ушкоджень до вчинення злочину. Крім того суд враховує, що знаряддям злочину є кишеньковий ніж, яким підсудний наніс потерпілому одну колото-різану рану, а в подальшому одразу ж розкаявся, написавши безпосередньо за вчиненням злочину, явку з каяттям.

Виходячи з цього і враховуючи всі зазначені обставини вчиненого діяння які знаходяться в причинному зв'язку з тяжкістю тілесних ушкоджень, а також враховуючи розумiння підсудним характеру i значення вчинюваних ним дiй, суд знаходить, що пiдсудний усвiдомлював суспiльно-небезпечний характер своїх дiй і передбачав їх суспiльно-небезпечнi наслiдки тобто усвiдомлював, що може заподiяти шкоду здоров'ю потерпiлого та свiдомо припускав настання такої шкоди, а тому дii пiдсудного характеризуються умисною виною.

          При цьому суд вважає, що твердження підсудного та сторони захисту щодо того, що підсудний захищався від нападу потерпілого, а відповідно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження перебуваючи в стані необхідної оборони, спростовуються саме обстановкою та обставинами події, оскільки стан необхідної оборони утворює лише суспільно-небезпечне посягання яке заподіює або здатне заподіювати істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, а таких ознак в діях потерпілого ОСОБА_5 судом, в ході розгляду кримінальної справи, не встановлено.

          Підсудний, на досудовому слідстві, даючи послідовні і незмінні показання (а.с.151) стверджував, що внаслідок того що він отримав удар пляшкою по голові він спочатку розлютився, що з ним так повелися і дістав розкладний ніж, а вже потім злякався що його будуть бити і вдарив потерпілого ножем в живіт.

Із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 вбачається, що між потерпілим та підсудним виник конфлікт який переріс в обоюдну бійку. При цьому як підсудний так і потерпілий були активними учасниками бійки, тобто не боялися один одного. Крім того на противагу присутності разом із потерпілим ще і ОСОБА_12, в магазині були присутніми крім зазначених вище свідків також і ОСОБА_13, який являється родичем підсудного, і був там саме для того щоб забрати підсудного додому, а відповідно у підсудного, який до того ж перебував у стані алкогольного сп’яніння, не було підстав боятися за своє життя. Таким чином, на думку суду, у підсудного не виникало право на захист своїх правоохоронюваних інтересів, передбаченого в ст.36 КК України, шляхом заподіяння шкоди ОСОБА_5.

Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 суд також приймає до уваги, але зважає на те, що вказані свідки всього конфлікту не бачили, а тільки один момент, внаслідок чого на підставі показань цих свідків неможливо встановити обставини злочину, а тим більше момент необхідної оборони на яку посилається підсудний.

Обираючи вид та мiру покарання підсудному, суд враховує всi обставини справи, характер та ступiнь суспiльної небезпеки скоєного пiдсудним злочину - злочин вiдноситься до тяжких злочинiв, а також особу пiдсудного ОСОБА_4, який займається суспільно-корисною працею, за мiсцем проживання та роботи характеризується позитивно, свою вину в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому визнав, в скоєному розкаявся, а також те що він ранiше неодноразово судимий.

До обтяжуючих обставин вини пiдсудного суд вiдносить вчинення злочину в станi алкогольного сп'янiння. До пом'якшуючих вину пiдсудного обставин суд вiдносить з'явлення iз зiзнанням, розкаяння пiдсудного, а також вважає за необхідне віднести до обставин що пом'якшують вину, наявність на утриманні підсудного малолітньої дитини.

Призначаючи пiдсудному покарання суд виходить iз необхiдностi i достатностi цього покарання для виправлення пiдсудного та попередження нових злочинiв. Оцiнка судом ступеня тяжкостi вчиненого пiдсудним злочину, особи винного та наявнiсть декiлькох пом'якшуючих обставин в т.ч. наявність на утриманні підсудного малолітнього сина ОСОБА_14, який народився за два місяці до вчинення підсудним злочину та тримання його під вартою, дали суду можливiсть дiйти до висновку, про призначення пiдсудному покарання найбльш наближеного до нижчої межі покарання визначеного в санкцii ст.121 ч.1 КК Украiни.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст.321-325 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним в скоєннi злочину, що передбачений ст.121 ч.1 КК України та призначити йому мiру покарання, у виглядi п'яти рокiв і шести місяців позбавлення волi, з вiдбуванням покарання у кримiнально-виконавчiй установi.

Строк вiдбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання тобто з 25 квітня 2009 року.

Мiру запобiжного заходу вiдносно засудженого ОСОБА_4 утримання пiд вартою залишити попередню до вступу вироку в законну силу.

Речовi докази по справi, а саме:

- футболку сірого кольору, сорочку, спортивні штани та куртку, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_5, залишити в його власності;

- камуфляжну куртку, светр, футболку різнокольорову, які знаходяться на відповідальному зберіганні дружини підсудного, залишити у власності засудженого ОСОБА_4;

- розкладний ніж, серветку, уламки скла та гудзик, які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері схову Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області, знищити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, судові витрати по справі в сумі 1727 (одну тисячу сімсот двадцять сім) гривень 04 копійки, перерахувавши вказану суму НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області, розрахунковий рахунок № 35220002000298 в УДК Чернівецької області, МФО 856135, код ЄДРПОУ 25575279.

На вирок може бути подана апеляцiя до Апеляцiйного суду Чернiвецької областi через Сторожинецький районний суд протягом 15 дiб, починаючи з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копii вироку.

СУДДЯ: