Рішення № 15649379, 05.05.2011, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2-848/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року Комсомольський районний суд м. Херсона

в складі: головуючого судді Стамбули Н.В.

при секретарі Тавожнянській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про захист прав споживача у питаннях несправедливого стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, визнання незаконними дій відповідача, спонукання до вчинення певних дій, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд –

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з вказаним вище позовом до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та була споживачем послуг відповідача - Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»(далі МКП «Херсонтеплоенерго») з центрального опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується довідкою служби обліку та збуту теплової енергії МКП «Херсонтеплоенерго»від 22.09.2009 року №1861-15.

Відповідач, згідно з пп.1.3, 1.4 Статуту, є виробником та постачальником теплової та електричної енергії, створеним з метою забезпечення нею споживачів у м. Херсоні.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права й обов'язки, визначені та регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про захист прав споживачів», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (надалі - Правила КМУ).

У ст.1 Закону України «Про теплопостачання»зазначено, що споживач теплової енергії, це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.ст.1,19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивачка (Споживач) та відповідач (надалі -Виконавець/виробник) є учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Відносини між учасниками цих відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.З частини 2 ст.21, п.1 частини 2 ст.22 Закону Виконавець/виробник зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Проте, всупереч встановленим правовідносинам, а також положенням абз.п.1.4 власного Статуту, такий договір зі споживачем не укладався.

Ухиленням від укладанням договору Виробник/виконавець приховав від споживача детальну інформації щодо прав, обов'язків та відповідальності суб'єктів цих правовідносин, що сприяло нечесній та агресивній підприємницькій діяльності, суть якої сформульовано у п.14 ст.1, п.2 частини 1, п.п.3,4 частини 4 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»із застереженнями, що наведений перелік не є вичерпним.

Така діяльність, а також монопольне становище на ринку постачання послуг по теплозабезпеченню у мікрорайон та жилий будинок, де мешкає споживач, призвели до зловживання Виконавцем/виробником цивільним правом й нехтуванню ним обов'язками, передбаченими законодавством у цій сфері, що виявилося в наступному.

Виконавець/виробник не забезпечив право споживача на гаряче водопостачання.

За довідкою ОСББ «Метеор», копія якої додається, з 1 квітня 2007 р. з технічних причин гаряча вода в будинок не подається, що суперечить предмету діяльності Виконавця/виробника (абз.6,9,25,26 п.1.4 власного Статуту), а також частині 3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно цієї норми комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, зокрема, на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.

Пунктом 4 частини 1 ст.20 цього закону передбачено право споживача на усунення Виконавцем/виробником протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Максимальний строк відсутності гарячого водопостачання, згідно частині 7 ст.16 вказаного Закону, не може перевищувати один рік, тобто, з 1 квітня 2008 р. споживач мав одержувати таку послугу. Проте, цього не сталося.

Відповідно до частини 5 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Так, частиною 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Розмір пені обмежений тільки скороченим строком позовної давності в один рік на вимоги щодо уплати неустойки (пені). Тобто, Виконавець/виробник повинен сплатити споживачеві пеню не за увесь період ненадання послуги, з 01.04.2008 р. по 22.09.2009 р., а за 365 календарних днів.

Згідно розрахунку, сума пені складає 3062,39 грн.

Крим цього, систематичне ненадання такої важливої послуги, як гаряче водопостачання, споживачеві, як жінці, завдало моральної шкоди - душевних страждань, що призвели до психоемоційних нервових зривів, коливань кров'яного тиску, значного зниження імунного захисту організму, частого захворювання ОРВІ та грипом.

Через це споживач був вимушений самостійно вирішувати питання гарячого водопостачання, зокрема, шляхом відмови, згідно частині 6 ст.26 вказаного закону та п.24 Правил КМУ, від послуг Виконавця/виробника з ЦО та ГВП.

У встановленому порядку були одержані дозволи та узгодження для встановлення автономного опалення та гарячого водопостачання, зокрема, від Виробника/виконавця.

До початку опалювального сезону 2009/2010 квартиру споживача було відключено від мереж центрального опалення та постачання гарячої води, про що 21 жовтня 2009 р складено відповідний акт за встановленою Правилами КМУ формою, копія якого додається.

Довідка Служби обліку і збуту теплової енергії МКП «Херсонтеплоенерго»від 22.09.09 №1861-15, копія якої додана до позовної заяви, також посвідчує період постачання послуги з 01.10.2001 р. по 22.09.2009 р.

Таким чином, починаючи з 21 жовтня 2009 р., у зв'язку з істотною зміною технічних умов, завчасно узгоджених з Виробником/виконавцем, централізоване теплозабезпечення та гаряче водопостачання квартири споживача стало фактично неможливим.

Після прийняття комісією закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання, споживач перейшов на автономне теплозабезпечення та гаряче водопостачання, копія акта додається до позову.

Тому, в опалювальний сезон 2009/2010 р.р. послуги з ЦО та ГВП Споживачеві стали непотрібні й не надавалися, що зобов'язувало Виробника/виконавця на законних підставах, у відповідності з п.6 частини 2 ст.21, п.З частини 2 ст.22 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п/п 15 п.32 Правил КМУ, звільнити споживача від плати за ненадані послуги, вартість яких за листопад 2009 - березень 2010 рр. склала 1272.39 грн.

Такий порядок встановлений Правилами КМ України, згідно підпункту 9 п.29 яких споживач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Не зважаючи на усні звернення, Виробник/виконавець ухилився від оформлення акту про відключення Споживача від мереж ЦО та ГВП.

Натомість, ним у жовтні 2009 р. було подано позов до Споживача про стягнення заборгованості за надані послуги за минулий період.

Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 29.10.2009 р. у справі №2-5211/09 (копія додається) позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки вона була подана директором ОСОБА_2 без підтвердження повноважень.

Зазначена ухвала, згідно поштовому повідомленню, копія якого додається, була одержана позивачем 19.11.2009 р.

В понеділок, 23 листопада 2009 р., Виробник/виконавець отримав також й від споживача копію акту про прийняття комісією газового нагляду системи автономного опалення, в результаті чого виник конфлікт інтересів.

Виробнику/виконавцю стало економічно невигідним, як усунення формального процесуального недоліку для повторного подання позову, так і невідкладне оформлення наданих документів про відключення Споживача від внутрішньобудинкової мережі ЦО та ГВП.

Цим позивачка пояснює той факт, що Виробник/виконавець ще на один опалювальний сезон затягнув повторне подання позову, включивши до нього плату за ненадані Споживачеві послуги в період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. включно у зазначеній сумі 1272.39 грн. (копії позовної заяви, ухвал про відкриття провадження та повернення позовної заяви у справі №2-3481/10 додаються).

Крім цього, Виробник/виконавець, всупереч забороні, згідно ст.18 ЗУ «Про теплопостачання», продовжує зловживати монопольним становищем й у новому опалювальному сезоні 2010/2011 рр., у незаконний спосіб ухиляється від оформлення акту про відключення Споживача від внутрішньобудинкової мережі ЦО та ГВП (копії листування додаються).

Не зважаючи на неодноразові усні й письмові звернення, акт приймання виконаних робіт по відключенню квартири Споживача від мережі ЦО і ГВП не оформлюється.

Посилання Виробника/виконавця на заборгованість, на думку позивачки, не мають юридичного обгрунтування у зв'язку з відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між оформленням акту приймання виконаних робіт по відключенню квартири від мережі ЦО і ГВП та розрахунками за спожиті послуги, а також неодноразові позови до суду про стягнення заборгованості.

Крім того, типовим договором (далі - ТД) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 933 ) передбачено таке.

Згідно п/п13 п.16 ТД споживач має право звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Підпунктами 15,16,20 п.19 ТД виконавець, в даному випадку МКП «Херсонтеплоенерго», зобов'язаний звільняти споживача від плати за послуги у разі їх ненадання, проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання та виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства та цього договору.

Підпунктами 4 п.20 та п/п 3,4 п.21 ТД передбачено відповідальність сторін договору.

Споживач несе відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених законодавством і цим договором.

Виконавець несе відповідальність у разі порушення прав споживачів згідно із законодавством та порушення зобов'язань, установлених цим договором або законодавством.

Згідно частин 1, 5 ст. 13 ЦК, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Типовий договір розроблено у відповідності з Цивільним та Господарським кодексами, законодавством про захист прав споживачів, законами України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про теплопостачання».

У жодному з наведених нормативно-правових актів не передбачений причинно-наслідковий зв'язок між оформленням акту приймання виконаних робіт по відключенню квартири від мережі ЦО і ГВП та розрахунками за спожиті послуги.

Відповідно до частини 1 ст.17 ЗУ «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається.

Зловживання правом виявляється також у агресивних діях Виконавця/виробника до Споживача щодо намагань стягнути заборгованість у судовому порядку, в порушення припису ст.25 ЗУ «Про теплопостачання», що передбачає стягнення заборгованості в судовому порядку тільки у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії

Проте, Виробник/виконавець у 2009-2010 рр. не звертався до Споживача стосовно оплати заборгованості та не надавав відповідних розрахунків.

Тобто, Споживач не мав приводу відмовитися від оплати заборгованості, яку він завжди погашав у минулому мирним шляхом. Про це свідчить, зокрема, такий факт.

23 жовтня 2007 р. за квитанцією №9 Споживач сплатив Виробнику/виконавцю через систему безкнижкового прийому платежів «Сонар»у ХФ КБ»Західінкомбанк»2195,76 грн., згідно із сумою боргу, зазначеному у серпневому

повідомленні (копії повідомлення та квитанції додаються).

Розрахунковий лист Виробника/виконавця свідчить про зарахування цієї оплати.

Проте, уперше одержаний Споживачем у додатках до позовної заяви Виробника/виконавця від 10.06.2010 р. зазначений розрахунковий лист дозволив перевірити зарахування інших проплат за надані послуги.

Виявилося що, крім зазначеної суми, Виробником/виконавцем зараховані оплачені Споживачем у поштовому відділенні №20 м. Херсона через ту саму систему безкнижкового прийому платежів «Сонар»послуги у липні та грудні 2002 р. у сумі 291.72 грн. та 123,27 грн., у серпні 2003 р. у сумі 144,00 грн.(копії квитанцій додаються), але оплата 04 та 09 грудня 2002 р. у сумі 600,00 грн.та 200,00 грн. відповідно, 26 лютого 2003 р. у сумі 62,00 грн., здійснена Споживачем за квитанціями №№ 58,191,86 також через систему «Сонар»у тому ж самому поштовому відділенні №20 м.Херсон, загалом 862,00 грн., Виробником/виконавцем не зарахована (копії квитанцій додаються).

Тобто, Виробник/виконавець завищив суму боргу у повідомлені від серпня 2007 р. з 1333,76 грн. до 2195,76 грн. й фактично обрахував Споживача, чим порушив його право на мирне володіння майном згідно ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, якої, згідно частині 1 ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», повинен дотримуватися суд.

Крім зазначеного порушення визнаних у Європейській спільноті прав людини, Споживачеві було завдано матеріальної шкоди у сумі 862,00 грн.

Завдання матеріальної шкоди, згідно п.4 частини 2 ст.11 ЦК, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у Споживача та Виконавця/виробника стосовно цієї шкоди.

Відповідно до частини 3 ст.510 ЦК, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Тобто, позивачка вважає, що з моменту, коли Виробник/виконавець обрахував Споживача, завдавши йому матеріальну шкоду, Споживач набув права кредитора за вимогою повернути йому зазначений борг.

Виконання такого зобов'язання Виробником/виконавцем повинно було би відбутися ще 23.10.2007 р., при видачі Споживачеві замість довідки про відсутність заборгованості станом на 01.10.2007 р. (копія довідки додається) акту звірення взаєморозрахунків із зазначенням кредитної заборгованості.

Замість цього, Виробник/виконавець продовжував нарахування за послуги без обліку завданої Споживачеві матеріальної шкоди.

Згідно частини 2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Споживач дізнався про викладені факти з доданого до копії позовної заяви Виробника/виконавця розрахункового листа, який він одержав 28 червня 2010 р. поштою разом з ухвалою про відкриття провадження у даній справі (копія поштового конверту, відправленого судом 25.06.10 о 16.00 з Херсон ЦОПП, додається).

Наступного дня почався перебіг строку загальної позовної давності, відповідно до ст.ст.253,257, частини 1 ст.261, ст.625 ЦК України, щодо набуття Споживачем права вимагати від боржника в особі Виконавця/виробника виконання зобов'язання сплатити борг у зазначеній сумі, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку №2 (додається) розмір оплати складається із боргу (обрахувань Споживача) у сумі 862,00 грн. та нарахувань на суму боргу індексів інфляції та 3% річних у розмірі 611,91 грн., що загалом становить 1473,91 грн.

Включений до розрахункового листа борг за послуги гарячого водопостачання також завищений, з огляду на таке.

До загальної суми боргу 378.30 грн., згідно розрахунковому листу, Виробником/виконавцем здійснені нарахування за періоди, коли гаряча вода до квартир у будинку №15 по вул.Лавреньова не постачалася, згідно доданої довідці ОСББ «Метеор».

З нарахувань за ГВП Виробник/виконавець, відповідно до підпункту 15 п.32 Правил КМУ, зобов’язаний звільнити споживача від плати за ненадані послуги за періоди, зазначені у довідці, у загальній сумі 53,32 грн., згідно розрахунку №3 (додається).

Таким чином, загальна сума, яку Виробник/виконавець зобов'язаний виключити з розрахунків зі Споживачем за особовим рахунком 1218072, становить: 1272.39 грн. + 862,00 грн.+611,91 грн. +53,32 грн. = 2799,62 грн.

Уся сукупність наведених дій Виробника/виконавця, й, у першу чергу, відверта тяганина по оформленню акту відключення квартири Споживача від внутрішньо будинкової мережі ЦО та ГВП додає Споживачеві моральної шкоди через низку душевних страждань, систематичну нервову напругу в очікуванні нових виливів агресії з боку Виробника/виконавця, що негативно впливає на психосоматичний стан, погіршення здоров'я.

Завдану моральну шкоду Споживач оцінює у грошовій сумі 3000,00 грн

Споживачеві, згідно ст. 16 ЦК України, п.6 частини 1 ст.4, частині 3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного позивачка просить суд: визнати її право на розірвання правовідносин з міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» щодо теплозабезпечення та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1; визнати незаконними та припинити правовідносини міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»з нею з теплозабезпечення та гарячого водопостачання з 21 жовтня 2009 р.; примусити відповідача оформити акт відключення квартири АДРЕСА_2, де мешкає позивачка, від внутрішньобудинкової мережі центрального опалення та гарячого водопостачання; визнати незаконними та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»виключити з особового рахунку 1218072 позивачки нарахування у сумі 1272.39 грн. за послуги з теплозабезпечення з листопада 2009 р. по березень 2010 р. включно; визнати незаконними та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»виключити з особового рахунку 1218072 позивачки нарахування у сумі 53,32 грн. за послуги гарячого водопостачання в окремі періоди у квітні-липні 2005 р., лютому-травні 2006 р., лютому-березні 2007 р., згідно додатку №3 до позовної заяви; визнати заборгованість міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»перед позивачкою у сумі 862,00 грн., що склалася з обрахувань Споживача на у грудні 2002 р. та лютому 2003 р. та нараховані на суму боргу індекси інфляції та 3% річних у сумі 611,91 грн., на загальну суму 1473,91 грн.; примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»виконати обов'язок повернення заборгованості у загальній сумі 1473,91 грн. позивачці зарахуванням зустрічних платежів за її заборгованістю по оплаті послуг з теплозабезпечення шляхом виключення з особового рахунку Споживача 1218072 зазначеної суми; визнати право Споживача - ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»у сумі 3000,00 грн.; Визнати право Споживача на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»у сумі 3062,39 грн.; стягнути з міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3062,39 грн. на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання, 30,00 грн. (Тридцять грн. 00 коп.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь позивачки.

У подальшому, позивачка, після обговорення пропозиції відповідача щодо укладення мирової угоди, уточнила та частково змінила позовні вимоги, зазначивши, що при узгоджені умов мирової угоди позивач отримав від відповідача розрахунковий лист станом на 20.01.2011 р., виконавцем якого є представник відповідача ОСОБА_3 та цей документ свідчить про нарахування відповідачем оплати за ненадані послуги з теплопостачання й в опалювальному сезоні 2010/2011 років.

Враховуючи, що ці нарахування суперечать нормам матеріального права, на які є посилання у позовній заяві, зокрема, п.6 частини 2 ст.21, п.З частини 2 ст.22 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п/п 9 л.29, п/п 15 п.32 Правил КМУ від 21.07.2005 р.№630, позивач, керуючись ст.ст.27,31 ЦПК, позивачка змінила позовну вимогу під №5 на наступну редакцію: визнати незаконними та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»виключити з особового рахунку 1218072 ОСОБА_1 усі нарахування за теплопостачання, починаючи з 01 листопада 2009 р., після узгодженого з МКП «Херсонтеплоенерго» демонтажу внутриквартирної системи централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, при обговоренні умов мирової угоди було виявлено, що у розрахунковому листі відповідача (а.с.18) зазначений борг станом на 01.12.2002 року у сумі 76,89 грн. Зараховано у грудні 2002 р. 123,27 грн., переплату у сумі 46,38 грн. відповідачем не враховано, а подальші нарахування не зменшені ним на суму переплати.

Тобто, обрахування позивача на зазначену суму передбачає збільшення суми заборгованості відповідача, яка наводиться у позовній заяві, з 862,00 грн. до 908, 38 грн.

Відповідно, збільшаться суми нарахувань на суму боргу 908,38 грн. індексів інфляції та 3% річних, згідно розрахунку №2 (а.с.34).

Сума завданої матеріальної шкоди з урахуванням індексів інфляції, згідно п.4 розрахунку №2, становить 908,38 грн.х 161,6% = 1467,94 грн. (збільшена на 74,95 грн.).

Сума завданої матеріальної шкоди з урахуванням 3% річних, згідно п.5 розрахунку №2 становить 85,26 грн.(збільшена на 4,34 грн.).

Загальна сума матеріальної шкоди, з урахуванням індексів інфляції та 3% річних, складає 1467,94 грн.+85,26 грн.= 1553,20 грн., з яких 908,38 грн. - сума боргу (неодноразових обрахувань Споживача), решта - 644,82 грн. є нарахуваннями на суму боргу індексів інфляції та 3% річних.

З викладених розрахунків витікає наступна редакція вимоги №7 Цивільного позову від 27.12.2010 р., а саме: визнати заборгованість міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»перед ОСОБА_1 у сумі 908,38 грн.(Дев'ятсот вісім грн.38 коп.), що склалася з обрахувань Споживача у грудні 2002 р. та лютому 2003 р., а також нараховані на суму боргу індекси інфляції та 3% річних у сумі 644,82 грн.(Шістсот сорок чотири грн.82 коп.), у загальній сумі 1553,20 грн.(Одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три грн.20 коп.).

Для виконання відповідачем зобов'язальної вимоги вчинити зарахування зустрічних платежів, що міститься у п.8 позовної заяви, при визначенні суми боргу МКП «Херсонтеплоенерго»у сумі 1553,20 грн., необхідно також визначити суму заборгованості по оплаті послуг з теплозабезпечення позивача.

З урахуванням загального трирічного строку позовної давності, станом на 07.04.2011 року, борг позивача, згідно розрахунковому листу відповідача (а.с.18), складається з сум щомісячних нарахувань з квітня 2008 р. по квітень 2009 р. включно, оскільки, починаючи з опалювального сезону 2009/2010 рр. - з листопада 2009 р., у квартирі позивача на законних підставах були демонтовані внутрішні мережі тепло- та гарячого водопостачання (а.с. 14-16). Щомісячно нарахування за цей період склали:

72.04+123.69+91.28+144,95+85.69+136.57 + 10.30 = 664.52 грн.(Шістсот шістдесят чотири грн.52 коп.).

Після виконання зобов'язальних вимог, що містяться у п.п.5,6 Цивільного позову, на особовому рахунку Споживача 1218072 залишиться сума, яка дорівнює:

664,52 -53,32 = 611.20 грн.

Саме сума 611,20 грн. підлягає облікуванню при зарахуванні зустрічних платежів, згідно вимозі №8 позовної заяви, яку викладено у новій редакції: визнати заборгованість по оплаті послуг з теплозабезпечення ОСОБА_1 станом на 07.04.2011 р., з урахуванням загального трирічного строку позовної давності, у сумі 664,52 грн. та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»повернути частину його заборгованості, згідно розрахунку, у сумі 611, 20 грн.(Шістсот одинадцять грн.20 коп.) ОСОБА_1 зарахуванням зустрічних платежів.

Після проведення зарахування зустрічних платежів залишиться борг відповідача, згідно п.7 позовної заяви, у сумі 1553,20 - 611,20 - 942,00 грн. (Дев'ятсот сорок дві грн.00 коп.), з яких 908,38 грн. сума основного боргу та 33,62 грн.(Тридцять три грн.62 коп.) - нарахування на суму боргу індексів інфляції та 3% річних.

З урахуванням цього боргу вимога №11 Цивільного позову від 27.12.2010 р. потребує доповнення й викладення у наступній редакції: стягнути з міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»942,00 грн. боргу, 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3062,39 грн. на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання, 32,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на рахунок 29244825509100 у ХФ КБ «Приватбанк», МФО:305299, ЄДРПОУ: 14360570, отримувач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, номер карти отримувача: 4405885812160213.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала свої позовні вимоги, позов просила задовольнити зі вказаних у ньому підстав. Також просила на приймати докази, подані представником відповідача з порушенням строків, передбачених ст.. 131 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засідання позов не визнав, вважав його таким, що не підлягає задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог та подав письмові заперечення проти позову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити із вказаних в письмових запереченнях підстав в яких вказав, що на юридичну адресу Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»- відповідача надійшов цивільний позов про захист прав споживача у питаннях несправедливого стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з доданими до нього копіями документів від ОСОБА_1 (позивачки). Підприємство не згодне з заявленими вимогами позивача з наступних підстав: по перше: в першій частині позовної заяви позивач акцентує увагу на відсутність договірних відносин з споживачем. Також позивач звертається до ст.1 ЗУ «Про теплопостачання»в якому зазначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, але в ст.24 вищезазначеного Закону прописані права та основні обов'язки споживача теплової енергії, а саме - своєчасне укладання договору з тепловою організацією на постачання теплової енергії. Права та основні обов'язки теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій прописані в ст.25 того ж закону, а саме теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: - укладати договори купівлі-продажу теплової енергії зі споживачами. До того-ж у відповідності до п.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. На протязі з 01.10.2001 року, з моменту створення підприємства, Позивач періодично здійснював сплати за послугу теплопостачання на розрахунковий рахунок МКП «Херсонтеплоенерго»згідно показників будинкового лічильника, що є підтвердженням прийняття пропозиції укладення договору.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги Позивача з приводу фактичного ухилення підприємства від укладання двостороннього договору із споживачем вважаємо безпідставними.

По друге: надалі за текстом позовної заяви Позивач твердить про не забезпечення правом споживача на отримання гарячого водопостачання, а саме відсутністю подачі гарячої води з 1 квітня 2007 року до будинку в якому він мешкає. Стосовно даного питання зазначив, що дійсно, мав місце факт відсутності гарячого водопостачання до будинку по вулиці Лавреньова 15. Згідно копії листа доданого до суду представником підприємства, адресованого директору МКП «Херсонтеплоенерго»від голови ОСЖБ «Метеор», ОСОБА_5 в грудні 2007 року виник порив труби після засувки вводу в будинок. На засіданні правління було вирішено відмовитися від подачі в будинок гарячої води. Вищезазначений лист був підписано головою правління ОСЖБ «Метеор».

Виходячи з тексту даного документа видно, що правлінням ОСЖБ «Метеор»у грудні 2007 року було прийнято самостійне рішення про відмову від гарячого водопостачання в будинок, де мешкає Позивач, що в свою чергу суперечить твердженням заявленим в цивільному позові про не забезпечення права споживача на гаряче водопостачання з вини Відповідача. З цього приводу вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3062,39 грн. на відшкодування пені за невиконання строків послуг з гарячого водопостачання вважає безпідставними.

Стосовно суми, яку виходячи з тексту позовної заяви, та доданими до неї копіями квитанцій, були перераховані Позивачем на розрахунковий рахунок підприємства в рахунок погашення боргу за теплопостачання, МКП «Херсонтеплоенерго», в сумі 862,00 грн. зазначив, що на розрахунковий рахунок міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»не було зараховано даної суми зазначеної вище в зв'язку з випадковим перерахуванням коштів Позивачем на інший рахунок, іншого підприємства, МКП «Херсонкомунсбит», що видно з копій квитанцій безкнижкового прийому платежів «Сонар», наданих Позивачем до суду.

Підприємство заперечує проти вимоги Позивача стосовно неправомірного нарахування боргу в сумі 53,32 грн. за послугу гарячого водопостачання, в періоди зазначених в розрахунку №3 доданого до позовної заяви, посилаючись на те, що в зазначені Позивачем періоди, в будинок 15 по вулиці Лавреньова у м.Херсоні, постачалася гаряча вода безперебійно. Претензій з боку ОСЖБ «Метеор»та мешканців будинку не надходило. Постачання гарячої води припинилося в грудні 2007 року, про що свідчить лист за №1/57 від 21.07.2010 року адресований директору МКП «Херсонтеплоенерго».

В зв'язку з вищенаведеними фактами, вважаємо вимоги Позивача в зв'язку з завищенням суми боргу та порушення його права на мирне володіння майном у відшкодуванні матеріальної шкоди, яка складається із боргу (обрахувань споживача) у сумі 862,00 грн., нарахувань на суму боргу індексів інфляції та 3% річних у розмірі 611,91 грн. та 53,32 грн. - нарахування за періоди коли гаряча вода, з слів споживача не постачалася, що в загалом становить 1527,23 грн., є безпідставними.

Підприємство незгодне з вимогами Позивача стосовно відшкодування моральної шкоди завданої Відповідачем в розмірі 3000,00 грн., з наступних підстав. У відповідності до п.2 ст.23 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди відбувається за умови якщо: 1) особа яка звертається за захистом своїх прав зазнала фізичний біль та страждання у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) особа зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у разі приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Виходячи з вищенаведеного вважає, що відсутні жодні збіги з пунктами статті Цивільного кодексу, а тому вважає, що вини з боку підприємства - постачальника теплової енергії немає. До того ж гаряче водопостачання було зупинено відповідно замовлення ОСЖБ «Метеор».

Виходячи з вищевикладеного позовні вимоги з забезпечення права споживача на право мирного володіння майном, порушення визнаних у Європейській спільноті прав людини, причини непостачання гарячої води в квартиру Позивача, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 повинні були адресовані до належного відповідача, а саме ОСЖБ «Метеор».

Керуючись чинним законодавством та апелюючи вищезазначеними фактами просить позивачу цивільного позову про захист прав споживача у питаннях несправедливого стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 також не визнав позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснив у судовому засіданні, що ОСОБА_1 було зроблено перерахунок заборгованості та списано 1993 грн. боргу. Таким чином, станом на квітень 2011 року її заборгованість перед відповідачем складає 1594,58 грн., згідно розрахунку наданому у судовому засіданні 05.05.2011 року. Стосовно зарахування перерахованої ОСОБА_1 боргу у сумі 862 грн. пояснив, що ця сума була зарахована в рахунок попереднього боргу позивачки перед МКП «Херсонкомунзбут». Також пояснив суду, що надання послуг з отримання гарячого водопостачання до будинку №15 по вул.. Лавреньова в м. Херсоні з 01.04.2007 року дійсно були відсутні з технічних причин. В грудні 2007 року стався прорив труби після засувки вводу в будинок, після чого керівництвом ОСЖБ «Метеор»на засіданні правління було вирішено відмовитися від подачі в будинок гарячої води, про що до МКП «Херсонтеплоенерго»було направлено листа. Таким чином, гаряча вода не постачалася в будинок не з вини відповідача. Крім того зазначив, що внутрішньо будинкова мережа гарячого водопостачання в будинку №15 по вул.. Лавреньова в м. Херсоні не відповідала технічним нормам, а тому і з цієї причини гаряче водопостачання в будинку не могло бути відновлено.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в частині позовних вимог стосовно захисту прав споживача у питаннях несправедливого стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, визнання незаконними дій відповідача, спонукання до вчинення певних дій, стягнення матеріальних збитків, а в частині відшкодування моральної шкоди частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_4 та була споживачем послуг відповідача - Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»(далі МКП «Херсонтеплоенерго») з центрального опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується довідкою служби обліку та збуту теплової енергії МКП «Херсонтеплоенерго»від 22.09.2009 року №1861-15, копію якої вона надала суду.

З витягу із Статуту Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»вбачається, що у відповідності до пп.1.3, 1.4 Статуту, МКП «Херсонтеплоенерго»є виробником та постачальником теплової та електричної енергії, яке створене з метою забезпечення нею споживачів у м. Херсоні.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права й обов'язки, визначені та регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про захист прав споживачів», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі Правила КМУ).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач теплової енергії, це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст.ст.1,19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивачка, як споживач та відповідач, як виконавець/виробник є учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Відносини між учасниками здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.З частини 2 ст.21, п.1 частини 2 ст.22 Закону Виконавець/виробник зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, але всупереч встановленим правовідносинам, а також положенням абз.п.1.4 Статуту МКП «Херсонтеплоенерго», такий договір зі споживачем не укладався.

Судом встановлено також, що виконавець/виробник не забезпечив право споживача на гаряче водопостачання.

З довідки ОСББ «Метеор», копія якої додана позивачкою до матеріалів справи, вбачається, що з 1 квітня 2007 р. з технічних причин гаряча вода в будинок №15 по вул.. Лавреньова в м. Херсоні не подається, що суперечить предмету діяльності Виконавця/виробника (абз.6,9,25,26 п.1.4 Статуту), а також частині 3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відповідно до якої комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, зокрема, на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.

Пунктом 4 частини 1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на усунення Виконавцем/виробником протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Максимальний строк відсутності гарячого водопостачання, згідно частині 7 ст.16 вказаного Закону, не може перевищувати один рік, тобто, з 1 квітня 2008 р. споживач мав одержувати таку послугу від відповідача, але не отримував.

Відповідно до частини 5 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Частиною 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Розмір пені обмежений скороченим строком позовної давності в один рік на вимоги щодо уплати неустойки (пені). Тобто, Виконавець/виробник повинен сплатити споживачеві пеню не за увесь період ненадання послуги, з 01.04.2008 р. по 22.09.2009 р., а за 365 календарних днів.

Згідно розрахунку, який був наданий суду позивачкою, сума пені складає 3062,39 грн.

Систематичне ненадання такої важливої послуги, як гаряче водопостачання, споживачеві, як жінці, завдало моральної шкоди - душевних страждань, що призвели до психоемоційних нервових зривів, коливань кров'яного тиску, значного зниження імунного захисту організму, частого захворювання ОРВІ та грипом, що підтверджується медичними документами, оглянутими в судовому засіданні.

Через неотримання послуги з гарячого водопостачання ОСОБА_1 була вимушена самостійно вирішувати питання гарячого водопостачання, зокрема, шляхом відмови, згідно частині 6 ст.26 вказаного закону та п.24 Правил КМУ, від послуг Виконавця/виробника.

У встановленому порядку нею були одержані дозволи та узгодження для встановлення автономного опалення та гарячого водопостачання, зокрема, від Виробника/виконавця.

До початку опалювального сезону 2009/2010 квартиру позивачки було відключено від мереж центрального опалення та постачання гарячої води, про що 21 жовтня 2009 р складено відповідний акт за встановленою Правилами КМУ формою, копія якого додана до позовної заяви.

Довідка Служби обліку і збуту теплової енергії МКП «Херсонтеплоенерго»від 22.09.09 №1861-15, копія якої додана до позовної заяви, також посвідчує період постачання послуги з 01.10.2001 р. по 22.09.2009 р.

Таким чином, починаючи з 21 жовтня 2009 р., у зв'язку з істотною зміною технічних умов, завчасно узгоджених з Виробником/виконавцем, централізоване теплозабезпечення та гаряче водопостачання квартири споживача стало фактично неможливим.

Після прийняття комісією закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання, споживач перейшов на автономне теплозабезпечення та гаряче водопостачання, копія акта додається до позову.

Тому, в опалювальний сезон 2009/2010 р.р. послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання ОСОБА_1 були непотрібні й не надавалися, що зобов'язувало Виробника/виконавця на законних підставах, у відповідності з п.6 частини 2 ст.21, п.З частини 2 ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п/п 15 п.32 Правил КМУ, звільнити споживача від плати за ненадані послуги, вартість яких за листопад 2009 - березень 2010 рр. склала 1272.39 грн.

Такий порядок встановлений Правилами КМ України, згідно підпункту 9 п.29 яких споживач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Не зважаючи на звернення позивачки, відповідач ухилився від оформлення акту про відключення споживача від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, але відповідачем у жовтні 2009 р. було подано позов до позивачки про стягнення заборгованості за надані послуги за минулий період.

Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 29.10.2009 р. у справі №2-5211/09 (копія додається) позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки вона була подана директором ОСОБА_2 без підтвердження повноважень.

Зазначена ухвала, згідно поштовому повідомленню, копія якого додається, була одержана позивачем 19.11.2009 р.

В понеділок, 23 листопада 2009 р., Виробник/виконавець отримав також й від позивачки копію акту про прийняття комісією газового нагляду системи автономного опалення.

Цим позивачка пояснює той факт, що Виробник/виконавець ще на один опалювальний сезон затягнув повторне подання позову, включивши до нього плату за ненадані їй послуги в період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. включно у сумі 1272.39 грн. (копії позовної заяви, ухвал про відкриття провадження та повернення позовної заяви у справі №2-3481/10 додані до позову).

Крім цього, Виробник/виконавець, всупереч забороні, згідно ст.18 Закону України «Про теплопостачання», й у опалювальному сезоні 2010/2011 рр. ухилився від оформлення акту про відключення Споживача від внутрішньобудинкової мережі центрального опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується копіями листування позивачки з відповідачем.

Не зважаючи на неодноразові усні й письмові звернення, акт приймання виконаних робіт по відключенню квартири Споживача від мережі ЦО і ГВП не оформлюється.

Крім того, типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 933 ) передбачено, що відповідно до п/п13 п.16 типового договору споживач має право звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Підпунктами 15,16,20 п.19 типового договору виконавець, в даному випадку МКП «Херсонтеплоенерго», зобов'язаний звільняти споживача від плати за послуги у разі їх ненадання, проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання та виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства та цього договору.

Підпунктами 4 п.20 та п/п 3,4 п.21 типового договору передбачено відповідальність сторін договору.

Споживач несе відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених законодавством і цим договором.

Виконавець несе відповідальність у разі порушення прав споживачів згідно із законодавством та порушення зобов'язань, установлених цим договором або законодавством.

Згідно частин 1, 5 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Типовий договір розроблено у відповідності з Цивільним та Господарським Кодексами, законодавством про захист прав споживачів, законами України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про теплопостачання».

У жодному з наведених нормативно-правових актів не передбачений причинно-наслідковий зв'язок між оформленням акту приймання виконаних робіт по відключенню квартири від мережі ЦО і ГВП та розрахунками за спожиті послуги.

Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається.

Проте, Виробник/виконавець у 2009-2010 рр. не звертався до позивачки стосовно оплати заборгованості та не надавав відповідних розрахунків, але згодом звернувся з позовом про стягнення заборгованості до суду, що свідчить про те, що позивачка не мала приводу відмовитися від оплати заборгованості, яку вона погашала у минулому мирним шляхом. Про зазначене свідчить факт, що 23 жовтня 2007 р. за квитанцією №9 ОСОБА_1 сплатила відповідачу через систему безкнижкового прийому платежів «Сонар»у ХФ КБ»Західінкомбанк»2195,76 грн., згідно із сумою боргу, зазначеному у серпневому повідомленні (копії повідомлення та квитанції додані до позову).

Розрахунковий лист Виробника/виконавця свідчить про зарахування цієї оплати.

Проте, вперше одержаний позивачкою у додатках до позовної заяви Виробника/виконавця від 10.06.2010 р. зазначений розрахунковий лист дозволив перевірити зарахування інших проплат за надані послуги та було виявлено, що, крім зазначеної суми, Виробником/виконавцем зараховані оплачені споживачем у поштовому відділенні №20 м. Херсона через ту саму систему безкнижкового прийому платежів «Сонар»послуги у липні та грудні 2002 р. у сумі 291.72 грн. та 123,27 грн., у серпні 2003 р. у сумі 144,00 грн.(копії квитанцій додані до позову), але оплата 04 та 09 грудня 2002 р. у сумі 600,00 грн.та 200,00 грн. відповідно, 26 лютого 2003 р. у сумі 62,00 грн., здійснена Споживачем за квитанціями №№ 58,191,86 також через систему «Сонар»у тому ж самому поштовому відділенні №20 м.Херсон, загалом 862,00 грн., Виробником/виконавцем не зарахована (копії квитанцій додані до позову).

Тобто, Виробник/виконавець завищив суму боргу у повідомлені від серпня 2007 р. з 1333,76 грн. до 2195,76 грн., чим порушив його право на мирне володіння майном згідно ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, якої, згідно частині 1 ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», повинен дотримуватися суд.

Крім зазначеного порушення визнаних у Європейській спільноті прав людини, Споживачеві було завдано матеріальної шкоди у сумі 862,00 грн.

Завдання матеріальної шкоди, згідно п.4 частини 2 ст.11 ЦК України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у споживача та Виконавця/виробника стосовно цієї шкоди.

Відповідно до частини 3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Тобто, позивачка вважає, що з моменту, коли Виробник/виконавець обрахував її, як споживача, завдавши матеріальну шкоду, вона набула права кредитора за вимогою повернути їй зазначений борг.

Виконання такого зобов'язання Виробником/виконавцем повинно було би відбутися ще 23.10.2007 р., при видачі позивачці замість довідки про відсутність заборгованості станом на 01.10.2007 р. (копія довідки додана до позову) акту звірення взаєморозрахунків із зазначенням кредитної заборгованості, але відповідач замість цього, продовжував нарахування за послуги без обліку завданої споживачеві матеріальної шкоди.

Згідно частини 2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачка дізналася про вказані вище факти з доданого до копії позовної заяви Виробника/виконавця розрахункового листа, який вона одержала 28 червня 2010 р. поштою разом з ухвалою про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується копією поштового конверту, відправленого судом 25.06.10 о 16.00 з Херсон ЦОПП. Таким чином, наступного дня почався перебіг строку загальної позовної давності, відповідно до ст.ст.253,257, частини 1 ст.261, ст.625 ЦК України, щодо набуття позивачкою права вимагати від боржника в особі Виконавця/виробника виконання зобов'язання сплатити борг у зазначеній сумі, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивачки №2, який доданий до позовної заяви, розмір оплати складається із боргу (обрахувань Споживача) у сумі 862,00 грн. та нарахувань на суму боргу індексів інфляції та 3% річних у розмірі 611,91 грн., що загалом становить 1473,91 грн.

Включений до розрахункового листа борг за послуги гарячого водопостачання також завищений, оскільки до загальної суми боргу 378.30 грн., згідно розрахунковому листу, Виробником/виконавцем здійснені нарахування за періоди, коли гаряча вода до квартир у будинку №15 по вул.Лавреньова не постачалася, згідно доданої довідці ОСББ «Метеор».

З нарахувань за гаряче водопостачання Виробник/виконавець, відповідно до підпункту 15 п.32 Правил КМУ, зобов’язаний був звільнити споживача від плати за ненадані послуги за періоди, зазначені у довідці, у загальній сумі 53,32 грн., згідно розрахунку №3 (додається).

Таким чином, загальна сума, яку Виробник/виконавець зобов'язаний виключити з розрахунків зі Споживачем за особовим рахунком 1218072, становить: 1272.39 грн. + 862,00 грн.+611,91 грн. +53,32 грн. = 2799,62 грн.

Після обговорення пропозиції відповідача щодо укладення мирової угоди, позивачка уточнила та частково змінила позовні вимоги, зазначивши, що при узгоджені умов мирової угоди вона отримала від відповідача розрахунковий лист станом на 20.01.2011 р., виконавцем якого є представник відповідача ОСОБА_3 та цей документ свідчить про нарахування відповідачем оплати за ненадані послуги з теплопостачання й в опалювальному сезоні 2010/2011 років.

Враховуючи, що ці нарахування суперечать нормам матеріального права, на які є посилання у позовній заяві, зокрема, п.6 частини 2 ст.21, п.З частини 2 ст.22 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п/п 9 л.29, п/п 15 п.32 Правил КМУ від 21.07.2005 р.№630, позивач, керуючись ст.ст.27,31 ЦПК України, позивачка змінила позовну вимогу під №5 на наступну редакцію: визнати незаконними та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» виключити з особового рахунку 1218072 ОСОБА_1 усі нарахування за теплопостачання, починаючи з 01 листопада 2009 р., після узгодженого з МКП «Херсонтеплоенерго» демонтажу внутриквартирної системи централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, при обговоренні умов мирової угоди було виявлено, що у розрахунковому листі відповідача (а.с.18) зазначений борг станом на 01.12.2002 року у сумі 76,89 грн. Зараховано у грудні 2002 р. 123,27 грн., переплату у сумі 46,38 грн. відповідачем не враховано, а подальші нарахування не зменшені ним на суму переплати.

Тобто, обрахування позивача на зазначену суму передбачає збільшення суми заборгованості відповідача, яка наводиться у позовній заяві, з 862,00 грн. до 908, 38 грн.

Відповідно, збільшаться суми нарахувань на суму боргу 908,38 грн. індексів інфляції та 3% річних, згідно розрахунку №2 (а.с.34).

Сума завданої матеріальної шкоди з урахуванням індексів інфляції, згідно п.4 розрахунку №2, становить 908,38 грн.х 161,6% = 1467,94 грн. (збільшена на 74,95 грн.).

Сума завданої матеріальної шкоди з урахуванням 3% річних, згідно п.5 розрахунку №2 становить 85,26 грн.(збільшена на 4,34 грн.).

Загальна сума матеріальної шкоди, з урахуванням індексів інфляції та 3% річних, складає 1467,94 грн.+85,26 грн.= 1553,20 грн., з яких 908,38 грн. - сума боргу (неодноразових обрахувань Споживача), решта - 644,82 грн. є нарахуваннями на суму боргу індексів інфляції та 3% річних.

З викладених розрахунків позовна вимога за №7 була викладена ОСОБА_1 в наступній редакції, а саме: визнати заборгованість міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»перед ОСОБА_1 у сумі 908,38 грн.(Дев'ятсот вісім грн.38 коп.), що склалася з обрахувань Споживача у грудні 2002 р. та лютому 2003 р., а також нараховані на суму боргу індекси інфляції та 3% річних у сумі 644,82 грн.(Шістсот сорок чотири грн.82 коп.), у загальній сумі 1553,20 грн.(Одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три грн.20 коп.).

Для виконання відповідачем зобов'язальної вимоги вчинити зарахування зустрічних платежів, що міститься у п.8 позовної заяви, при визначенні суми боргу МКП «Херсонтеплоенерго»у сумі 1553,20 грн., також необхідно визначити суму заборгованості по оплаті послуг з теплозабезпечення позивача.

З урахуванням загального трирічного строку позовної давності, станом на 07.04.2011 року, борг позивача, згідно розрахунковому листу відповідача (а.с.18), складається з сум щомісячних нарахувань з квітня 2008 р. по квітень 2009 р. включно, оскільки, починаючи з опалювального сезону 2009/2010 рр. - з листопада 2009 р., у квартирі позивача на законних підставах були демонтовані внутрішні мережі тепло- та гарячого водопостачання (а.с. 14-16). Щомісячно нарахування за цей період склали:

72.04+123.69+91.28+144,95+85.69+136.57 + 10.30 = 664.52 грн.(Шістсот шістдесят чотири грн.52 коп.).

Після виконання зобов'язальних вимог, що містяться у п.п.5,6 Цивільного позову, на особовому рахунку Споживача 1218072 залишиться сума, яка дорівнює:

664,52 -53,32 = 611.20 грн.

Саме сума 611,20 грн. підлягає облікуванню при зарахуванні зустрічних платежів, згідно вимозі №8 позовної заяви, яку викладено у новій редакції: визнати заборгованість по оплаті послуг з теплозабезпечення ОСОБА_1 станом на 07.04.2011 р., з урахуванням загального трирічного строку позовної давності, у сумі 664,52 грн. та примусити міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»повернути частину його заборгованості, згідно розрахунку, у сумі 611, 20 грн.(Шістсот одинадцять грн.20 коп.) ОСОБА_1 зарахуванням зустрічних платежів.

Після проведення зарахування зустрічних платежів залишиться борг відповідача, згідно п.7 позовної заяви, у сумі 1553,20 - 611,20 - 942,00 грн. (Дев'ятсот сорок дві грн.00 коп.), з яких 908,38 грн. сума основного боргу та 33,62 грн.(Тридцять три грн.62 коп.) - нарахування на суму боргу індексів інфляції та 3% річних.

З урахуванням цього боргу вимога №11 Цивільного позову від 27.12.2010 р. була позивачкою викладена у наступній редакції: стягнути з міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»942,00 грн. боргу, 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3062,39 грн. на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання, 32,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на рахунок 29244825509100 у ХФ КБ «Приватбанк», МФО:305299, ЄДРПОУ: 14360570, отримувач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, номер карти отримувача: 4405885812160213.

Уся сукупність наведених дій Виробника/виконавця завдала позивачці моральної шкоди через низку душевних страждань, систематичну нервову напругу в очікуванні нових виливів агресії з боку Виробника/виконавця, що негативно впливає на психосоматичний стан, погіршення здоров'я.

У відповідності до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Завдану моральну шкоду позивачка оцінює у грошовій сумі 3000,00 грн., але суд вважає за можливе в цій частині позов задовольнити частково у сумі 1000 грн. з урахуванням ступеню її моральних страждань, оскільки вимушена була прикладати додаткові зусилля для організації та відновлення звичайного укладу життя, а саме: обставини вимагали від неї додаткових зусиль для організації життя –вона була вимушена віднайти додаткові кошти для встановлення автономної системи опалення, повної сплати заборгованості перед відповідачем, протягом тривалого часу їй доводилося ходити по різних інстанціях, вистоювати в чергах для подачі заяв та оформлення документів, крім того, відсутність опалення та гарячого водопостачання спровокувало часте захворювання ОРВІ, значне зниження імунного захисту організму, а пов’язані з порушенням прав позивачки психічні страждання призвели до коливань кров’яного тиску, погіршення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, душевних страждань та інших негативних наслідків морального характеру.

Споживачеві, згідно ст. 16 ЦК України, п.6 частини 1 ст.4, частині 3 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з вимогами ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду переконливих доказів на заперечення позовних вимог ОСОБА_1, а тому доводи, викладені в письмових запереченнях на її позов судом до уваги не приймаються, як і докази, які були надані суду з порушенням вимог ст.. 131 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60,212,213, 218 ЦПК України, ст. 16, 22, 23, 538, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про захист прав споживачів»суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 на розірвання правовідносин з Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»щодо теплозабезпечення та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_4.

Визнати незаконними та припинити правовідносини Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»з теплозабезпечення та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_4 з 21.10.2009 року.

Зобов’язати Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго»оформити акт відключення квартири АДРЕСА_4 від внутрішньо будинкової мережі центрального опалення та гарячого водопостачання.

Визнати незаконними та зобов’язати Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» виключити з особового рахунку №1218072 ОСОБА_1 усі нарахування за теплопостачання, починаючи з 01.11.2009 року, після узгодженого з МКП «Херсонтеплоенерго»демонтажу внутриквартирної системи централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Визнати незаконними та зобов’язати Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» виключити з особового рахунку №1218072 ОСОБА_1 нарахування за послуги гарячого водопостачання в сумі 53,32 грн. за періоди квітень-липень 2005 року, лютий-травень 2006 року, лютий-березень 2003 року.

Визнати заборгованість Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» перед ОСОБА_1 у сумі 908,38 грн., яка склалася з обрахувань споживача ОСОБА_1 в грудні 2002 року та лютому 2003 року, а також нараховані на суму боргу індекси інфляції та 3% річних у сумі 644,82 грн., у загальній сумі 1553,20 грн.

Визнати заборгованість по оплаті послуг з тепло забезпечення ОСОБА_1 станом на 07.04.2011 року, з урахуванням загального трирічного строку позовної давності, у сумі 664,52 грн. та зобов’язати МКП «Херсонтеплоенерго»повернути частину його заборгованості у сумі 611,20 грн. ОСОБА_1 шляхом зарахування зустрічних платежів.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Визнати право ОСОБА_1 на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго»у сумі 3062,29 грн.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»(ідентифікаційний код 31653320 вул. Острівське шосе, 1 м. Херсон, 73028 поточні рахунки №26001310004001, 26009310040 у ХФ АКБ «Південний», МФО 352640) 942,00 грн. боргу, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3062,39 грн. на відшкодування пені за невиконання строків надання послуг з гарячого водопостачання, 32,00 грн. судових витрат на користь ОСОБА_7 мари Марківни на рахунок 29244825509100 у ХФ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 отримувач ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, номер картки отримувача 4405885812160213.

На рішення суду протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

СуддяОСОБА_8