Постанова № 1562278, 04.02.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

                                                                                  Справа № 2-а-291/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» лютого 2008 року

9год. 05хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Шульги О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:  представникДитюк Г.І., представник Овдійчук О.О.

відповідача: представник Ткачук О.О.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0001022341/1 від 02.11.07р.; про визнання нечинною другої податкової вимоги №2/1/285 від 14.01.08р.

В С Т А Н О В И В :

Позивач - підприємство споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" - звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про  визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0001022341/1 від 02.11.07р., яке винесено відповідачем - Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією.

  Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує. 

По даній справі здійснено технічну фіксацію судового процесу на комплексі "Камертон", інвентарний номер SN125318. Для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск, серійний номер   JS60420171653.

Головуючий доповів про зміст позовних вимог, які позивач   у судовому засіданні підтримав. Заявою про збільшення позовних вимог (а.с.41) позивач просить також визнати нечинною другу податкову вимогу №2/1/285 від 14.01.08р.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на позовну заяву. Заперечив також і щодо позовних вимог визнання нечинною другої податкової вимоги №2/1/285 від 14.01.08р.

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою. Додатково позивач надавав клопотання про долучення до матеріалів додаткових доказів (а.с.45-93)  

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані відповідачем одночасно із запереченнями на адміністративний позов. Додатково суду надано письмові докази в обгрунтування заперечень на адміністративний позов (а.с.194-197).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачу в позові слід відмовити

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом - Костопільською МДПІ проведено виїзну планову перевірку а фінансово-господарської діяльності з питань дотримання підприємством споживчої кооперації "Комбінатом громадського харчування" (в подальшому по тексту постанови також скорочено ПСК "КГХ") вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року.

За результататами проведеної перевірки встановлено порушення податкового законодавства, зокрема в частині абзацу 3 підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4; пункту 5.9. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого, на думку податкового органу, занижено податок на прибуток за перевірений період на 34396 грн. в тому числі: III кварталі 2006 року на 7350 грн.; за 11 місяців 2006 року на 2079грн.; IV кварталі 2006 року на 17859 грн.; ІІ кварталі 2007 року на 9187 грн., про що складений акт перевірки від 27.09.2007р. № 455/23-01764515 (а.с.4-26).

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007 року №0001022341/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90грн.

В порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивачем  подано первинну скаргу на рішення, однак скарга залишена без задоволення, рішення без змін.

За наслідками розгляду первинної скарги податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2007р. № 0001022341/1, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90грн.

Під час розгляду матеріалів справи щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2007р. № 0001022341/0 так і податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2007р. № 0001022341/1, судом перевірено, чи винесені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (а.с.214-218). Також судом перевірено і інші підстави при винесенні рішення, визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушень в цій частині не виявлено.

Судом досліджено причину заниження позивачем податку на прибуток за перевірений період на 34396 грн. в тому числі: III кварталі 2006 року на 7350 грн.; за 11 місяців 2006 року на 2079грн.; IV кварталі 2006 року на 17859 грн.; ІІ кварталі 2007 року на 9187 грн. та встановлено наступне.

В процесі проведення документальної перевірки встановлено, що протягом перевіреного періоду в касу підприємства працівниками позивача внесено готівкові кошти в сумі 157149,77грн., в тому числі протягом 2 кварталу 2006 року - 29400 грн., протягом 2 кварталу 2006 року - 84246,44грн., протягом 1 кварталу 2007 року - 1550 грн., протягом 2 кварталу 2007 року - 41953,33грн.

Під час внесення готівкових коштів в касу підприємства оформлені прибуткові касові ордери (а.с.115, 117, 119, 122, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 168), які видані працівникам, що вносили готівку в касу.

Частина прибуткових касових ордерів була предметом дослідження, як письмових доказів. В прибуткових касових ордерах у графі "Підстава" зазначено "внески згідно заяви від …".

Таким чином кошти, що вносилися громадянами в касу підприємства є цільовими внесками, що податковим органом встановлено вірно.

Вказані дії щодо внесення у касу підприємства готівкових коштів здійснювалися працівниками підприємства з метою забезпечення статутної діяльності підприємства на виконання (а.с.86-90) Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), затвердженої постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 року (з подальшими змінами та доповненнями). В заявах працівники зазначали, що готівка в касу підприємства вноситься відповідно до Програми завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації, для закріплення паю (частки) в майні підприємств споживспілки.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.116, 118, 120, 121, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144,146, 148, 150, 152, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 169) форма заяв написаних працівниками підприємства не відповідає пункту 2 розділу VI Порядку документального оформлення операцій щодо завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України. Даним пунктом передбачено наступний текст: "Прошу зареєструвати мене як бажаючого стати співвласником підприємства. Вступний внесок в сумі (слід зазначити суму) до статутного капіталу підприємства сплачено (слід зазначити дату та номер прибуткового касового ордеру)".

Всупереч цій нормі у заявах працівники посилались на те, що готівку вони здавали в касу підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" для закріплення пай частки в майні підприємства споживспілки. а про те щоб зареєструвати їх співвласниками підприємства в заявах мова не йшлася.

Також під час перевірки працівниками податкового органу встановлено, що протягом перевіреного періоду платником податку готівка, яка надійшла в касу, як цільові внески, поверталася тим працівникам, які попередньо внесли таку готівку в касу (а.с.171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193). Протягом перевіреного періоду ПСК "КГХ" було повернуто 39783,33 грн. в тому числі протягом 2 кварталу 2006 року 33030 грн., 1 кварталу 2007 року - 5550 грн., 2 кварталу 2007 року 1203,33грн.

При повернені готівки працівникам підприємства, були виписані видаткові касові ордери (а.с.170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192), в яких зазначалося, що працівникам повернуто пайові внески.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що пай це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Цільові внески це грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності. Членство в споживчому товаристві повинно бути підтверджено Всеукраїнською перереєстрацією членів споживчих товариств за станом на 1 січня 2000 року. Пайовики, які не пройшли перереєстрацію з поважних причин (підтверджених документально), мають право до 1 липня 2002 року подати заяву до споживчого товариства про поновлення їх у членстві.

Такий порядок оформлення членства у споживчому товаристві наведений у пункті 2 розділу III Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки).

Під час проведення перевірки а також під час розгляду справи у Рівненському окружному адміністративному суді платником податку не надано жодного документу, який би свідчив про членство у споживчому товаристві працівників, які вносили готівку до каси підприємства.

За змістом абзацу 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що споживчий кооператив (споживче товариство) це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торгівельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єднались на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних, та інпщх потреб на засадах самоврядування.

Зборами засновників від 04.12.2006р. № 1 затверджено нову редакцію статуту підприємства. У пункті 3.1 статті 3 нової редакції статуту зазначено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових внесків учасників створюється статутний фонд в розмірі 230 000 грн..

Склад учасників та розподіл часток у статутному капіталі підприємства такий: Костопільська районна спілка споживчих товариств - 200 000 грн., що становить 86,9%; ПСК "Кристал" - 1 000 грн., що становить 0,4%; ПСК "Костопільський коопторг" - 1 000 грн., що становить 0,4%; пайовики - 28 000 грн., що становить 12.2%.

Згідно із пунктом 3 розділу III Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) пай (частка) пайовика в майні споживспілок розміщується лише на підприємствах районних і обласних споживспілок, Кримспоживспілки, Укоопспілки шляхом передачі її на баланс цих підприємств.

За таких обставин позивач не мав права в статутному фонді створювати пайовий фонд, оскільки структурно не відноситься до районної споживспілки.

У цій же нормі Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) визначено, що пай (частка) в майні, а також сума додаткових пайових внесків, що підлягає сплаті пайовиком, зараховується як внесок до статутного капіталу вибраного пайовиком підприємства. Водночас сума пайових внесків, що підлягає сплаті, зараховується до неоплаченого статутного капіталу, яку пайовик зобов'язується згідно з договором сплатити в установлені терміни.

За період господарської діяльності, який підлягав перевірці, працівниками податкового органу встановлено, що протягом цього періоду сума статутного фонду не змінювалася, та свідчить про ту обставину, що внесена працівниками готівка в касу, як цільові внески на розмір статутного фонду не вплинула. Не було цього і спростовано у судових засіданнях.

Навпаки. За даними бухгалтерського обліку статут підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування"сформований, про це свідчить дані рахунку 40 "Статутний капітал". Станом на початок та кінець перевіреного періоду статутний фонд становить  229 397,06 грн., тобто пайовий капітал сформований. Таким чином працівники підприємства не могли сплачувати до каси готівку, для закріплення пай частки в майні, оскільки сума пайовиків в розмірі 28 000 грн. відображена в балансі підприємства.

Щодо розміру основного паю (частки) кожного з пайовика у майні споживчого товариства і споживспілок та їх закріплення за пайовиком, як це вимагає пункт 3 розділу 4 Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) до перевірки не надано рішення загальних зборів (зборів уповноважених) пайовиків щодо визначення розміру пай (частки) у майні споживчого товариства для кожного пайовика. В ході перевірки також встановлене, що довідки з відривними талонами щодо прийнятого рішення про розмір пай (частку) пайовикам на протязі двох місяців не вручались.

У судовому засіданні представники позивача, спростовуючи твердження податківців, зазначили, що від них ніхто не вимагав будь-яких інших документів, крім тих, які були охоплені перевіркою. Усі інші документи були у наявності, і вони додані до матеріалів справи.

Заперечуючи такі пояснення, податковим органом надано суду письмові докази щодо звернення як до позивача та до голови Костопільської райспоживспілки щодо надання додаткових облікових бухгалтерських документів та пояснень (а.с.194-197).

Із вищезазначеного суд приходить до висновку, що підприємство позивача, по організаційно-правовій формі не підпадає під ознаки ні кооперативу, ні споживчого кооперативу, ні споживчого товариства, а є підприємством споживчої кооперації (підприємство споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" створено відповідно до Закону України "Про споживчу кооперацію"), а відтак створювати пай (частку майна) у своєму підприємстві не мало права.

Оскільки в поданих заявах працівники підприємства не бажають стати співвласником підприємства, внесені кошти за своєю фізичною властивістю не можуть надходити до каси підприємства для закріплення паю в майні (пай в майні підприємство не може встановлювати, бо не є споживчим товариством та не є споживчим кооперативом і розмір паю (частки) для кожного члена споживчого кооперативу не встановлено), то внесені кошти у касу підприємства та залишені неповернутими на кінець звітних періодів слід вважати отриманою поворотною фінансовою допомогою.

В порушення абзацу 3 підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" платником не включено до складу валового доходу отриману поворотну фінансову допомогу в сумі 117 366грн., в тому числі в 3 кварталі 2006 року - 29400грн., в 4 кварталі 2006 року - 51216грн., в 2 кварталі 2007 року 36750грн.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіреного періоду на розрахунковий рахунок підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" надходили кошти від юридичних та фізичних осіб. У банківських виписках дані надходження констатуються, як поворотна фінансова допомога. Отримана платником поворотня фінансова допомога включалась до складу валового доходу, а повернута фінансова допомога до складу валових витрат. Однак в 4 кварталі 2006 року отримана фінансова допомога від ПП Чирук П.П. в сумі 14000 грн. (виписка банку від 18.12.2006 року), яка на кінець звітного (2006 року) була не повернута не включена до складу валового доходу).

В порушення абзацу 3 підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" платником в 4 кварталі 2006 року не включено до складу валового доходу отриману від ПП Чирук П.П. поворотну фінансову допомогу в сумі 12600 грн.

Таким чином суд приходить в цілому до висновку, що позивачем в цій частині допущено порушення вимог податкового законодавства, а відтак підстав для скасування податкового повідомлення-рішення у суду не має.

В частині позовних вимог щодо визнання нечинною другої податкової вимоги (а.с.41-43) Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/1/285 від 14.01.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90 грн., то в цій частині позивачу слід відмовити виходячи з такого.

За змістом частини 1 статті 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки друга податкова вимога (а.с.43) податкового органу - Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 2/1/285 від 14.01.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90 грн. є актом індивідуальної дії, то на неї поширюються у повному обсязі положення КАС України, як і на первісні позовні вимоги, зокрема, вимоги статті 106.

Позивачем не було дотримано вказаного порядку.

Окрім того позивачем у встановленому порядку не заявлялася заява чи не заявлялося клопотання про забезпечення доказів відповідно до вимог статтей 117-118 КАС України. Подання адміністративного позову не зупиняє автоматично оспорюване рішення.

І насам кінець. Податковим органом у судовому засіданні, виходячи із презумції вини, було обгрунтовано правомірність прийнятого рішення, що не дає підстав для визнання нечинною другої податкової вимоги.

З огляду на вищевикладене, позивачу в позові слід відмовити повністю.

            Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - підприємству споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" - в позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                        М.І.Юрчук 

Постанова законної сили не набрала

Суддя                    Юрчук М.І.