Рішення № 15602785, 28.04.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.11

Справа № 5021/414/2011.

за позовом концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ

до відповідача – казенного підприємства Шосткинського казенного заводу "Зірка", м. Шостка, Сумська область

про стягнення 122 115 грн. 91 коп. Суддя Гудим В.Д.

Представники сторін:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: позивач подав позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача 122 189 грн. 89 коп., в тому числі 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що була перерахована відповідачеві згідно з умовами договору № 20 від 20.11.09р. в рахунок оплати металобрухту, в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо поставки товару, 2843 грн. 84 коп. пені (згідно з розрахунком суми позову, ця сума розрахована як 3% річних), 7000 грн. 00 коп. штрафних санкцій на підставі ст. 231 ГК України, 8500 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 3846 грн. 05 коп. не отриманого доходу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково в частині основного боргу в сумі 100 000 грн. 00 коп. Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відповідач заперечує, мотивуючи тим, що відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді стягнення штрафу не передбачена договором від 20 листопада 2009р. № 20, укладеним між сторонами. Вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних відповідач визнає частково з посиланням на те, що позивачем невірно розраховано період нарахування.

11.04.2011р. позивач подав пояснення до позовної заяви де просить суд стягнути з відповідача 122 115 грн. 91 коп., в тому числі 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що була перерахована відповідачеві згідно з умовами договору № 20 від 20.11.09р. в рахунок оплати металобрухту, в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо поставки товару, 2 769 грн. 86 коп. пені (згідно з розрахунком суми позову, ця сума розрахована як 3% річних), 7000 грн. 00 коп. штрафних санкцій на підставі ст. 231 ГК України, 8500 грн. 00 коп. інфляційних витрат, 3846 грн. 05 коп. не отриманого доходу.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 20 від 20.11.2009р. відповідач зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні, згідно зі специфікацією до договору № 1, а саме лом чорних металів, вид 500, ДСТУ 4121-2002 в кількості 76,9230 тонни на загальну суму з урахуванням ПДВ - 100 000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. договору передбачена 100 % передплата за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.1 договору позивач платіжним дорученням № 8 від 30 листопада 2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача оплату у розмірі 100%, що становить 100 000 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється після 100% надходжень коштів за замовну партію товару на рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов’язань щодо поставки товару, в зв'язку з чим просить стягнути з останнього 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2010 року позивачем відповідачу було направлено листа за вих. № 225/К/136-9 з вимогою організувати відвантаження зазначеного в специфікації металобрухту виду 500 в кількості 76,923 т в період з 01 по 11 лютого 2010 року. Факт отримання відповідачем зазначеного листа підтверджується матеріалами справи, зокрема копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 61)

23 червня 2010 року відповідачу позивачем було направлено претензію за вих. № К/994-9 з вимогою повернути сплачені за непоставлений товар грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

07 жовтня 2010 року відповідачу позивачем було направлено претензію за вих. 225/К/1564-5 з вимогою терміново повернути сплачені за непоставлений товар грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

04 листопада 2010 року відповідачу позивачем було направлено претензію за вих. 225/К/1781-9 з вимогою або визначити дату відвантаження металобрухту або повернути кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач на даний час відповідачем товар не поставлений, грошові кошти в розмірі 100 000 грн. не повернуті.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або не належне виконання зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з поданим розрахунком відповідачеві нарахована штрафні санкції в сумі 7000 грн. 00 коп.

В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог в частині стягнення штрафу відповідач посилається на те, що відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді стягнення штрафу не передбачена договором від 20 листопада 2009р. № 20, укладеним між сторонами.

При цьому, господарський суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки і застосування штрафних санкцій передбачено законодавством України, а саме ст. 231 ГК України.

Враховуючи викладені обставини, в тому числі те, що відповідач доказів належного виконання умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасної та повної поставки товару або доказів повернення сплачених позивачем в якості передплати за товар коштів не подав, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, що була перерахована відповідачеві згідно з умовами договору № 20 від 20.11.09р. в рахунок оплати металобрухту, в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо поставки товару, 7000 грн. 00 коп. штрафних санкцій на підставі ст. 231 ГК України обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2769 грн. 86 коп. пені. При цьому, як вбачається з поданого позивачем розрахунку він просить стягнути 2769 грн. 86 коп. 3% річних, а не пені.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 8500 грн. 00 коп. інфляційних збитків, а також 2769 грн. 86 коп. 3% річних згідно з поданим розрахунком (а.с .58) з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8500 грн. 00 коп. інфляційних збитків та 2769 грн. 86 коп. 3% річних з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України такими, що задоволенню не підлягають, оскільки повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовими наслідками порушення умов договору щодо поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, йому було завдано збитків у вигляді не отриманого доходу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають завданні збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Так, як зазначає позивач, з метою отримання прибутку 12 січня 2010 року він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Андромет» договір № 225/К/1-10-9Д на поставку товару, закупленого у відповідача на загальну суму 103 846 грн. 05 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Андромет» свої зобов'язання за договором № 225/К/1-10-9Д від 12 січня 2010 року виконало та перерахувало на рахунок позивача передоплату у розмірі 100% платіжним дорученням № 717 від 25 січня 2010 року в сумі 103 846 грн. 05 коп., але у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки, як зазначає позивач він не мав можливості поставити товар ТОВ «Андромет».

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач мав на меті придбати у відповідача товар на загальну суму 100 000грн. 00 коп. та продати той самий товар, що підтверджується відповідними специфікаціями до договорів № 20 від 20 листопада 2009 року та № 225/К/1-10-9Д від 12 січня 2010 року (а.с. 14, 21) ТОВ «Андромет» за ціною 103 846 грн. 05 коп. При цьому, позивач мав одержати дохід у сумі 3 846 грн. 05 коп. Отже, сума не одержаних позивачем доходів у зв'язку із порушенням відповідачем господарських зобов'язань становить 3 846 грн. 05 коп.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач доказів належного виконання договірних зобов’язань щодо поставки товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 846 грн. 05 коп. не отриманого доходу (упущеної вигоди) обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Господарські витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з казенного підприємства Шосткинського казенного заводу "Зірка", вул. Леніна, 36, м. Шостка, Сумська область (код ЄДРПОУ 14315351) на користь концерну "Техвоєнсервіс", вул. Дегтярівська, 13/24, м. Київ (код ЄДРПОУ 33689867) 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 7000 грн. 00 коп. штрафних санкцій, 3846 грн. 05 коп. не отриманого доходу, 214 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1108 грн. 46 коп. державного мита, видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Суддя В.Д.Гудим

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.04.11 року.