Рішення № 15602487, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/4813.05.11

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ДоПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

Простягнення 233129,42 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2. представник (дов. б/н від 14.09.2009 р.)

Від відповідача ОСОБА_3 представник (дов. 1-132000/4189 від 29.04.2011 р.)

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 233129,42 грн. (219502,37 грн. основний борг, 11155,28 грн. пеня, 2471,27 грн. 3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 08.02.2007 р.

Ухвалою суду від 11.02.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/48 та призначено розгляд справи на 11.03.2011 р.

10.03.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про залучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

В судове засідання 11.03.2011 р. відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, а саме в звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 11.03.2011 р. відкладено розгляд справи на 22.04.2011 р., зобовязано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. про порушення провадження у справі № 12/48.

22.04.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути 289 655,21 грн. (268 406, 99 грн. - основний борг, 17 824,27 грн. - пеня, 3 423,95 грн. - 3 % річних).

В судовому засіданні 22.04.2011 р. оголошено перерву до 13.05.2011 р.

В судовому засіданні 13.05.2011 р. представником позивача подано суду клопотання, відповідно до якого позивач просить суд приєднати до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату послуг адвоката в розмірі 25 000 грн., копії матеріалів виконавчого провадження № 23785748 добровільного виконання відповідачем наказу Господарського суду міста Києва № 30/53 від 21.06.2011 р.

В судовому засіданні 13.05.2011 р. представник позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 13.05.2011 р. представник відповідача підтримав письмові клопотання про зупинення провадження по справі в звязку поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 11/5026/538/2011 від 12.04.2011 р., яким було відмовлено у задоволені позовних вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним. Представник відповідача мотивував своє клопотання тим, що 21.04.2011 р. ним подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 р., яким було відмовлено відповідачу в задоволені позовних вимог про визнання Договору оренди нерухомого майна від 08.02.2007 р. недійсним.

Одночасно просив зупинити провадження по даній справі до моменту розгляду та прийняття відповідного рішення Київським Апеляційним господарським судом по справі 11/5026/538/2011 та розяснення Київським Апеляційним господарським судом рішення по справі № 08-03/2648, так як представнику відповідача не зрозуміло з якого часу необхідно вважати розірваним договір оренди (з моменту укладення останнього чи з моменту прийняття та набрання чинності відповідного рішення господарським судом), однак заяву про розяснення рішення суду відповідач не подавав.

Розглянувши в судовому засіданні 13.05.2011 р. зазначені клопотання, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею справи, що розглядається іншим судом, а також в разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Таким чином, справа № 12/48 не повязана між собою із справами № 11/5026/538/2011 та № 08-03/2648 та відсутні обставини чи факти, що розглядаються іншим судом у справах № 11/5026/538/2011 та № 08-03/2648, та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі № 12/48.

В судовому засіданні 13.05.2011 р. представником позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача позивачем витрати з оплати послуг адвоката в сумі 25 000 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.05.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит»(правонаступник Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») (далі - Орендар), Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі Іпотекодержатель) було укладено Договір оренди нерухомого майна (далі-Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Орендодавець зобовязувався передати Орендарю в строкове платне користування вбудовано-прибудоване приміщення, позначене в технічному паспорті літ. А-І. розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 256,8 кв. м.

Згідно пункту 1.6. Договору встановлено, що строк оренди майна за Договором становить 5 (пять) років починаючи з дати фактичного прийняття майна Орендарем згідно Договору.

Як встановлено п. п. 3.2 - 3.4 Договору, передача в оренду і повернення майна здійснюється за Актами прийому-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються печатками сторін. В акті прийому-передачі сторони фіксують стан майна та зазначають інші необхідні відомості про майно.

Датами фактичного прийняття майна в оренду Орендарем та повернення його Орендодавцем вважається підписання сторонами відповідних актів прийому-передачі.

Орендодавець зобовязаний передати майно в оренду Орендарю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту укладання цього Договору у складі й стані, що відповідають характеристикам майна, вказаних у додатку №1 до Договору та його призначенню.

Відповідно до матеріалів справи, 08.02.2007 р. позивачем у відповідності до Акту приймання-передачі по Договору оренди нерухомого майна № 701 від 08.02.2007 р. було передано відповідачу приміщення, розташоване за адресою: м. Черкаси, б-р. Шевченко, буд.132. загальною площею 256,8 кв. м.

У відповідності до п.п. 2.2. 2.3 Договору, орендна плата за 1 кв. м на місяць складатиме суму у гривнях в розмірі не менше, як 60,60 грн. (шістдесят гривень 60 коп.) та в еквіваленті, у будь-якому разі не менш, як 12 доларів США (без ПДВ) за курсом НБУ на день сплати. Орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісяця, не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітнім місяцем, на підставі виставлених Орендодавцем на імя Орендаря рахунків.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що Орендар відшкодовує Орендодавцю сплачені останнім комунальні послуги та інші витрати по утриманню майна щомісячно, не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітнім, на підставі рахунків виставлених Орендодавцем на імя Орендаря.

Але, як зазначає позивач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України відповідач свої зобовязання по сплаті орендних платежів не здійснював, внаслідок чого відповідача виникла заборгованість перед позивачем у період з травня 2010 р. по 15.03.2011 р. в сумі 268 406,99 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Відповідно до розрахунку орендної плати, що міститься у матеріалах справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 268 406,99 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.2. Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 17 824,27 грн. пені.

Відповідно до п. 7.2. Договору сторонами було погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання стороною зобовязань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 824,27 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 3 423,95 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.2.2 Договору, яким передбачено сплату орендної плати не менше, як 12 доларів США за курсом НБУ на день сплати, що свідчить про встановлення щомісячного коригування розміру орендних платежів виходячи з встановленого еквіваленту, вираженого в фіксованій сумі доларів США, тобто, в залежності від зміни обмінного курсу гривні, відповідач повинен сплатити основну суму боргу з урахуванням пені та трьох відсотків річних від простроченої суми, без врахування індексу інфляції.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 423,95 грн. - 3 % річних.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 25 000 грн. витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом ОСОБА_2 (Адвокат) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Угоду про надання послуг адвоката (далі Угода), предметом якої є зобов”язання Адвокатом надавати Замовникові за його окремим дорученням юридичні послуги, визначені Угодою, а замовник зобовязується оплатити юридичні послуги, визначені даною Угодою.

Згідно Угоди розмір гонорару Адвоката за даною Угодою погоджено сторонами і становить 25 000 грн.

У відповідності до матеріалів справи, позивачем на виконання умов Угоди було сплачено 25000,00 грн. гонорару, що підтверджується розрахунковою квитанцією на суму 25 000 грн., оригінал якої залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Згідно п. 10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України») зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У п. 12 зазначеного вище розяснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахункової квитанції, оригінал якої залучений до матеріалів справи. Адвокат отримав повну суму гонорару в розмірі 25 000 грн. за послуги по наданню правової допомоги.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката в сумі 25 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 грн. моральної шкоди, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 29.02.1996 № 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" дія статті 440-1 Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки (статті 203 та 204 Цивільного кодексу України), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18006, Черкаська область, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 268 406 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста шість) грн. 99 коп. заборгованості по орендній платі, 17 824 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 27 коп. - пені, 3 423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 95 коп. 3 % річних, 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката, 2 896 (дві тисячі вісімсот девяносто шість) грн. 55 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди в позові відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ. В. Прокопенко

Дата підписання рішення

19.05.2011р.