Рішення № 15602408, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/4216.05.11 За позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

2)Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко"

про стягнення 434 161,14 грн.

Суддя Гумега О.В

Представники:

від прокуратури: Дудко Є.В. посвідчення № 363 від 10.12.2010 р.

від позивача-1: не зявилися

від позивача-2: ОСОБА_2 дов. № 36 від 10.01.2011 р.

від відповідача: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (позивач-1) та Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 434 161,14 грн. на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 56 від 08.04.2009 р. за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10, загальною площею 233,9 кв.м. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 423233,54 грн. та суму пені в розмірі 10927,60 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору оренди нежитлового приміщення № 56 від 08.04.2009 р., рахується заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам, яка є несплаченою відповідачем в сумі 423233,54 грн. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, позивач просить стягнути зазначену суму боргу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/42 та призначено справу до розгляду на 28.03.2011 р. о 10:40 год.

25.03.2011 р. Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація через відділ діловодства суду подала пояснення, відповідно до яких позовні вимоги прокурора Святошинського району м. Києва підтримала в повному обсязі та просила суд розглядати справу за відсутності представника адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.04.2011 р. о 12:20 год.

15.04.2011 р. позивач-2 через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи. Клопотання позивача-2 судом відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 16.05.2011 р. о 11:40 год.

Представник прокуратури в судовому засіданні, призначеному на 16.05.2011 р., надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-2 у судовому засіданні 16.05.2011 року надав суду пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду та надав заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь 423233,54 грн. боргу по орендній платі та експлуатаційних витратах та 4858,34 грн. пені. Прокурор подану заяву підтримав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 ) позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Зі змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України вбачається, що господарський суд приймає, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії не суперечать законодавству або не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 16.05.2011 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві № 166-юр від 13.05.2011 р., яка прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 428091,88 грн., з яких: 423233,54 грн. - борг по орендній платі та експлуатаційних витратах, 4858,34 грн. - пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/42 від 09.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та яка відповідає витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18.

Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “адресат не розшуканий”.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала Господарського суд м. Києва у справі № 39/42 від 09.03.2011 р. вручена відповідачу належним чином.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/42 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 16.05.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача-2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України “Про прокуратуру”, на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України “Про прокуратуру”, органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Святошинської районної в м. Києві ради, Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко" заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 56 від 08.04.2009 р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою Святошинського району міста Києва проведено перевірку з приводу наявності заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 56, відповідно якої було встановлено, що 08 квітня 2009 р. між Комунальним підприємством “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва”, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко", як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 56 за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10, загальною площею 233,9 кв.м.

Пунктом 1.1. договору визначено, що договір встановлює умови оренди нежитлового приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплене за Орендодавцем на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві держадміністрації № 1754 від 30.09.2003 р., між Орендодавцем і Орендарем та регулює їх взаємовідносини протягом його дії.

Пунктом 1.2. договору визначено, що Орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань надання в оренду майна,що належить до комунальної власності Святошинського району, № 18 від 25.12.2008р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська,6/10 загальною площею 233,9 кв. м. для розміщення магазину продовольчих товарів з реалізацією алкогольних напоїв.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у місті Києві ради № 41 від 31.10.2006 і складає 18378,54 грн. за перший місяць оренди. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.6 Договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю.

Комунальне підприємство “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва”, як орендодавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аш і Ко", як орендар прийняло в орендне користування обєкт оренди за Актом прийому-передачі орендованого приміщення, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

На твердження позивача, у звязку із неналежним виконання своїх зобовязань за договором, відповідно до розрахунку позивача-2 (міститься в матеріалах справи), у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за період з вересня 2009 р. по лютий 2011 р. складає 423233,54 грн., а саме:

- вересень 2009 р.: 18635,83 грн. орендної плати, 56,9 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3738,55 грн.;

- жовтень 2009 р.: 18635,83 грн. орендної плати, 56,9 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3738,55 грн.;

- листопад 2009 р.: 18635,83 грн. орендної плати, 56,9 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3738,55 грн.;

- грудень 2009 р.: 18635,83 грн. орендної плати, 56,9 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3738,55 грн.;

- січень 2010 р.: 18635,83 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3739,43 грн.;

- лютий 2010 р.: 19141,24 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 38405,51 грн.;

- березень 2010 р.: 19505,13 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3913,29 грн.;

- квітень 2010 р.: 19681,57 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3948,57 грн.;

- травень 2010 р.: 19858,00 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3983,86 грн.;

- червень 2010 р.: 19620,92 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3924,18 грн.;

- липень 2010 р.: 19503,23 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3912,92 грн.;

- серпень 2010 р.: 19426,10 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3897,48 грн.;

- вересень 2010 р.: 19620,92 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 3912,92 грн.;

- жовтень 2010 р.: 20190,65 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 4050,39 грн.;

- листопад 2010 р.: 20291,71 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 4070,61 грн.;

- грудень 2010 р.: 20352,38 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 4082,74 грн.;

- січень 2011 р.: 20515,38 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 4115,45 грн.;

- лютий 2011 р.: 20721,79 грн. орендної плати, 61,3 грн. експлуатаційні витрати та податок на додану вартість в розмірі 4156,62 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, контррозрахунку суми заборгованості не надав, доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Зібрані у справі докази, свідчать, що між сторонами по справі укладений договір найму (оренди), а тому саме він та відповідні положення статей параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначають права та обовязки сторін зі здійснення передбачених договором умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 423233,54 грн. орендної плати та відшкодування плати на землю визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобовязання за договором оренди оренди нежитлового приміщення № 56 від 08.04.2009 р. позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 4858,34 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.10. договору, за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи вказані норми ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем-2 розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 4858,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аш і Ко» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, р/р 260043044899301 в Філії ЦРУ ВАТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва” (03134, м. Київ, вул. Симиренка 17, р/р 26000301896 в Святошинському відділені Ощадбанку № 8069, МФО 320218) 423233,54 грн. (чотириста двадцять три тисячі двісті тридцять три гривні 54 коп.) орендної плати, 4858,34 грн. (чотири тисячі вісімсот пятдесят вісім гривень 34 коп.) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аш і Ко» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, р/р 260043044899301 в Філії ЦРУ ВАТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937) в доход державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 4341,61 грн. (чотири тисячі триста сорок одну гривню 61 копійки) витрат по сплаті державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аш і Ко» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, р/р 260043044899301 в Філії ЦРУ ВАТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937) в доход державного бюджету (рахунок 31218264700001, код 22050003, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 24262621, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 19.05.2011 р.