Рішення № 15602126, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/11918.05.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА",

м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна",

м. Київ

про відшкодування боргу 5 389,70 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 дов. від 01.01.11р.

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 5 389,70 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.04.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011р., розгляд справи було відкладено на 18.05.2011р., у звязку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась з повідомленням про вручення за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2009р. між Товариство з додатковою відповідальністю «страхова компанія «НАСТА»та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 205.201391, згідно якого обєктом страхування є автомобіль Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під керуванням останньої.

Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за страхова у відповідача за полісом страхування № ВС/8493488.

Позивачем отримано деталізовану Довідку ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька, згідно якої фактичні обставини ДТП, що трапились 20.01.2010р. підтверджують винність ОСОБА_3 у настанні даної ДТП.

Крім того, Постановою Стахановського міського суду Луганської області по справі «3-602 від 04.03.2010р. визнано вину ОСОБА_3 у вчинені 20.01.2010р. адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

22.01.2010р. позивачу від страхувальника надійшла заява про настання страхового випадку по Договору страхування.

27.01.2010р. спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство «ДЕКРА», проведено огляд транспортного засобу та складено відповідний Акт .

08.02.2010р. спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство «ДЕКРА», складено звіт № 104/02/10 згідно із яким вартість матеріального збитку, завданого страхувальникові в результаті пошкодження застрахованого автомобіля, становить 8552,77 грн.

Позивачем отримано рахунок-фактуру № СФ-0019576 Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Мотор», відповідно до якої вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, обліковано наведеними даними та складає 8074, 74 грн.

15.02.2010р. позивачем складено Страховий акт № 2010-01-22/008.

На підставі вказаного Страхового акта та заяви страхувальника було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5899, 70, що підтверджується платіжним дорученням № 1530 від 03.03.2010 р.

В звязку з фактом наявності у ОСОБА_3 діючого на момент настання страхової події полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач 13.04.2010р.направив відповідачу претензію вимогу ,яка відповідно до повідомлення про вручення пошитого відправлення була отримана представником відповідача 19.04.2010 р. Відповідь на претензію не надійшла до позивача .

Позивачем розраховано суму боргу відповідача таким чином: 5899,70-510,00 = 5589,70 грн., де 5899,70 - сума виплачено позивачем страхового відшкодування страхувальнику, 510 грн франшиза.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив та наведені докази не спростував ,будь-яких пояснень на позов до суду не надіслав .

З урахуванням наведеного, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню по розрахунку позивача .

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1191, 1192 ЦК України, ст..ст.9,12,27 ЗУ “Про страхування”ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 48А код ЄДРПОУ 20113829) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5 Б код ЄДРПОУ 35893575), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 5 389 (пять тисяч триста вісімдесят девять) грн. 70 коп., 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 19 травня 2011 року.