Рішення № 15601966, 06.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/652-35/9506.05.11 За позовом Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 397 488,63 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           ОСОБА_1 –представник за довіреністю;

Від відповідача:          ОСОБА_2 –представник за довіреністю (був присутній у судовому засіданні 13.04.2011).

Рішення прийняте 06.05.2011 у зв'язку із оголошеними у судовому засіданні перервами з 13.04.2011 до 27.04.2011 та з 27.04.2011 до 06.05.2011.

У судовому засіданні 06.05.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Спільне Українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 397 488, 63 грн., з яких: збитки від інфляції у розмірі 325 124,33 грн. та 3 % річних у розмірі 72 362,30 грн., та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010, позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі № 27/652, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що покладений в основу рішення у даній справі висновок про правомірність стягнення заявлених позивачем сум є передчасним і необґрунтованим, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2009 у справі №8/22, яке відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України було покладено в основу рішення по справі № 27/652, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011, а справу передано на новий розгляд. А тому питання щодо наявності у відповідача обов’язку сплатити суму основного боргу за Договором №26-3 на виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги Київ-Чернігів км 39+000-км 48+950 (улаштування тонкошарового покриття дорожнього одягу по типу "Мультипак") підлягає доказуванню.

На підставі повторного автоматичного розподілу справу № 27/652 передано на новий розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011, справа №27/652 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до провадження, присвоєно справі №27/652-35/95, її розгляд призначено на 13.04.2011.

У судовому засіданні 13.04.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 27.04.2011, а у судовому засіданні 27.04.2011 оголошувалась перерва до 06.05.2011.

У судовому засіданні 06.05.2011 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання 06.05.2011 своїх представників не направив, про поважність причин не з'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів суду не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2008 між відповідачем –Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерного компанія "Автомобільні дороги України" та позивачем –Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" було укладено договір № 26-3 на виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги Київ-Чернігів км 39+000-км 48+950 (улаштування тонкошарового покриття дорожнього одягу по типу "Мультимак").

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач, як генпідрядник, доручив, а позивач, як субпідрядник, зобов’язався забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги Київ-Чернігів км 39+100 - км 48+950 (улаштування тонкошарового покриття дорожнього одягу по типу "Мультимак").

Умовами Договору № 26-3 від 16.05.2008 сторони погодили, що договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід’ємною частиною договору, та складає 3300036,00 грн. (у т.ч. ПДВ) (п. 3.1.); приймання-передача закінчених робіт оформляється актом приймання-передачі (за формою КБ-3) за участю філії Броварське ДЕУ на автомобільних дорогах якої виконуються роботи (п.12.1); розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-3) після надходження фінансування від замовника –Служби автомобільних доріг у Київській області, за винятком послуг генпідряду (п. 11.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі 8/22-47/72 за позовом Спільного Українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" встановлено, що згідно договору № 26-3 на виконання робіт по поточному ремонту автомобільної дороги Київ-Чернігів км 39+000-км 48+950 (улаштування тонкошарового покриття дорожнього одягу по типу "Мультимак"), позивач виконав роботи на суму 3234030,58 грн., які були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та посвідченими печатками обох сторін актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, і за які відповідач розрахувався частково у сумі 1352041,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі 8/22-47/72 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача суму основного боргу у розмірі 1881989,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом, листом вих. № 192 від 09.10.2008 позивач звернувся до замовника будівництва - Служби автомобільних доріг у Київській області з проханням підтвердити надходження фінансування витрат на оплату виконаних робіт.

У відповідь, листом за вих. № 05С/2364 від 16.10.2008, замовник будівництва повідомив, що платіжними дорученнями №206 від 24.06.2008 року та №279 від 28.07.2008 року в рахунок плати за виконані роботи на поточний рахунок відповідача було перераховано 2 400 042,00 грн. та 899 989,20 грн. відповідно.

17.11.2008 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (вих. № 109/ю від 14.11.2008) оплатити виконані роботи, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 2730 від 17.11.2008. Однак відповідач не виконав зазначену вимогу та оплатив виконані роботи.

Як пояснив представник позивача в ході розгляду справи, державною виконавчою службою на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 8/22 було стягнути з відповідача 9412, 00 грн. 04.06.2009 та 40685, 18 грн. 11.08.2009 в рахунок погашення боргу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання в частині оплати виконаних робіт та продовжує користуватися чужими грошовими коштами, а тому просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 72 362, 30 грн. та інфляційні втрати у сумі 325 124, 33 грн., розраховуючи їх за період з 07.07.2008 по 31.10.2009.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Як передбачено ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони не визначили строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за виконані роботи.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вказане, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 24.11.2008.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за роботи сплив 24.11.2008. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 25.11.2008.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду, здійсненим відповідно до Рекомендацій щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, розмір інфляційних втрат становить 226 875,12 грн, а процентів річних –52 343,64 грн. .

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кі-сть днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівІндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

25.11.2008 - 03.06.20091881989.31913 %29544.651.096180670.97

04.06.2009 - 06.08.20091872577.3643 %9850.271.01018725.77

07.08.2009 - 31.10.20091831892.12863 %12948.721.01527478.38

52343,64226875,12

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню згідно із наведеним розрахунком суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 279 218,76 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11-А; ідентифікаційний код33096517) на користь Спільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 2-А, ідентифікаційний код 31256895) 226875,12 грн. (двісті двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 40 коп.) інфляційних втрат, 52343,64 грн. (п’ятдесят дві тисячі триста сорок три гривні 64 коп.) процентів річних, 2792,18 грн. (дві тисячі сімсот дев’яносто дві гривні 18 коп.) державного мита та 165,77 грн. (сто шістдесят п’ять гривень 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 18.05.2011