Рішення № 15601785, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/8010.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудбетон”

Про стягнення 9931,97 грн.

Суддя Чеберяк П. П.

Представники:

від позивача           Студенніков Д.М. - представник

від відповідача не з’явився

Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 07.02.2011р., 14.03.2011р. розгляд справи відкладався, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.05. 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудбетон” 9 444,52грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2010 порушено провадження у справі № 44/80, розгляд справи призначено на 07.02.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2011р. розгляд справи відкладено на 14.03.2011р. у зв’язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2011р. відкладено розгляд справи на 12.04.2011р.

12.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору у даному судовому засіданні, суд керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” - лізингодавець (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецбудбетон” –лізингоодержувач (далі –відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № L445-03/07 (далі - договір).

Згідно п.1.1. договору позивач зобов’язувався на підставі договору купівлі-продажу придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (далі –предмет лізингу), а відповідач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідач свої обов’язки по оплаті лізингових платежів проводив нерегулярно.

У зв’язку з наявністю у відповідача простроченої заборгованості по лізинговим платежам, та враховуючи пропозицію відповідача про реструктуризацію боргу, сторони 01.04.2010р. підписали договір № LС445-04/10 у новій редакції, згідно з яким було встановлено, що відповідач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в договорі у новій редакції електронну адресу позивача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов’язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок. В цьому випадку відповідач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

          На виконання умов договору у новій редакції, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату предмету лізингу.

          В порушення умов договору у новій редакції відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 9444,52 грн. за наступними рахунками-фактурами: № LC 445-04/10/7-010 від 01.10.2010р., № LC 445-04/10/8-011 від 01.11.2010р., № LC 445-04/10/9-012 від 01.12.2010р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 9 444,52 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно оплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 9444,52 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626 Цивільного кодексу України, ст. 11, 16, Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудбетон” (03680, м. Київ, вул. М.Качалова, 5, код ЄДРПОУ 34731008 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”(04073, м. Київ, просп. Московський 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 9444 (дев’ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 52 коп. – основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення 16.05.2011р.