Рішення № 15601775, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/15410.05.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»

До1          Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Промислова Група»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Комплекс»

Простягнення 247 974,41 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники: Від позивачаГерелес Л.В. - представник Від відповідача 1не з’явилися

Від відповідача 2не з’явилися Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 21.03.2011р. та 28.03.2011р. розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 10.05.2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите Акціонерне Товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Індустріальна Промислова група»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Комплекс»солідарно 247974, 41 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 44/154 та призначено розгляд справи на 21.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2011р. розгляд справи відкладено на 28.03.2011

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2011р. розгляд справи відкладено на 11.04.2011р.

11.04.2011 р. розгляд справи не відбувся в зв’язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011 р.

В судовому засіданні 10.05.2011 р. представник позивача подав заяву про заміну сторони її правонаступником, а саме Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»на Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія».

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»- постачальник (далі - позивач) в особі Київської Регіональної Філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська індустріальна промислова група»- покупець (далі - відповідач 1) було укладено договір поставки, згідно з яким позивач зобов’язався поставляти відповідачу металопродукцію згідно рахункам-фактурам, а відповідач зобов’язався оплачувати поставлену продукцію на протязі семи календарних днів з дати отримання продукції ( п. 6.6 Договору)

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 1151660,89 грн., що підтверджується видатковими накладними (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у розмірі 929364,08 грн., що підтверджується банківськими виписками (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 222296,81 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 222296,81 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.3 Договору, в випадку прострочення оплати продукції, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 9238,85 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 12079,86 грн. інфляційних нарахувань та 4358,89 грн. три проценти річних від простроченої суми.

В порядку забезпечення виконання договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градо Комплекс»(далі –відповідач 2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська індустріальна промислова група»та Київською Регіональною Філією Відкритого Акціонерного Товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»16 лютого 2010 р. було укладено договір поруки, згідно з п. 1.1, 1.2. якого відповідач 2 брав на себе відповідальність на випадок невиконання зобов’язання відповідачем 1 по договору від 08.10.2008 р.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність).

Відповідно до п. 4.1. договору поруки відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розділом 3 договору поруки встановлено, що відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується сплатою суми в розмірі 260000,00 грн. Відповідач 2 в тому числі відповідає за відшкодування відповідачем 1 збитків та сплату процентів, неустойки за основним договором.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачі не оспорили ціну позову, відзив на позовну заяву не подали, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останніх покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 2479,74 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 553-554, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська індустріально промислова група»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 35574033) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Комплекс»(04071, м. Київ, пров. Електриків, 5, код ЄДРПОУ 36633644) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо - металургійна компанія»(01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, код ЄДРПОУ 25412086) 222296 (двісті двадцять дві тисячі двісті дев’яносто шість) грн. 81 коп. –основного боргу, 9238 (дев’ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 85 коп. –пені, 12079 (дванадцять тисяч сімдесят дев’ять) грн. 86 коп. –інфляційних нарахувань, 4358 (чотири тисячі триста п’ятдесят вісім) грн. 89 коп. –3 % річних, 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять) грн. 74 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

дата підписання рішення: 16.05.2011р.