Рішення № 15601739, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/19310.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва"

до Приватного підприємства "ТЕКРАМ"

про стягнення 52 709,96 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаСідімянцева О.М. - представник

Від відповідача не з’явилися Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 11.04.2011р. розгляд справи не відбувся у зв’язку з відпусткою судді.

У судовому засіданні 10.05.2011 за згодоюпредставника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "ТЕКРАМ" заборгованості у розмірі 52709,96 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2011 порушено провадження у справі № 44/193, розгляд справи призначено на 11.04.2011р.

11.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011р.

Представник позивач у судовому засіданні надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віва" –постачальник (далі - позивач) та Приватним підприємством "ТЕКРАМ" –покупець (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 2303/2-ЗД (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставляти та передавати у власність відповідача товар згідно накладних, відповідно до замовлень останнього, а відповідач зобов’язується приймати та оплачувати товар, на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату товару з правом останнього на відтермінування платежу на сто відсотків, але не більше, ніж на 21 календарних дні з моменту одержання товару.

На виконання умов договору позивач поставив та передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № В-00000508 від 01.04.2010р., № В-00000576 від 06.04.2010р., № В-00000604 від 11.04.2010р., № В-00000655 від 17.04.2010р., № В-00000704 від 25.04.2010р., № В-00000834 від 14.05.2010р., № В-00000880 від 21.05.2010р., № В-00000980 від 12.06.2010р., № В-00001047 від 27.06.2010р., взаємозалік № В-00000033 від 30.06.2010р., № В-00001076 від 03.07.2010р., № В-00001116 від 11.07.2010р., № В-00001188 від 01.08.2010р., № В-00001234 від 14.08.2010р., № В-00001312 від 29.08.2010р., № В-00001354 від 07.09.2010р., № В-00001411 від 13.09.2010р., № В-00001536 від 19.09.2010р., № В-00001597 від 26.09.2010р., № В-00001677 від 02.10.2010р., № В-00001712 від 10.10.2010р., № В-00001780 від 17.10.2010р., № В-00001822 від 24.10.2010р. всього на загальну суму 160902,07 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у розмірі 138146,96 грн. (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 22755,11 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 22755,11 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 3.1. договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки від суми несплати.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 1220,24 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Вказана правова позиція знаходить своє відображення в Постанові Вищого господарського суду України від 23.01.2008р. по справі № 32/188.

Відповідно до п. 9.13. договору у разі прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, відповідач сплачує на користь позивача за користування чужими грошовими коштами 1% за кожен день використання чужих грошових коштів.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу та 1% за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 28734,61 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 527,10 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "ТЕКРАМ" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 92-б, код ЄДРПОУ 25290074) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" (44661, Волинська обл., Маневицький р-н, смт. Колки, вул. Грушевського,9, код ЄДРПОУ 32649823) 22755 (двадцять дві тисячі сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 11 коп. –основного боргу, 1220 (одна тисяча двісті двадцять грн.) 24 коп. –пені, 28734 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 61 коп. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 527 (п’ятсот двадцять сім) грн. 10 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 16.05.2011р.