Рішення № 15601733, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/17010.05.11 За позовом Спільного українсько-американсько-російського підприємства "АЙСБЕРГ" ЛТД"

до Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль"

про стягнення 10 778,16 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаСлісаренко Н.М. –представник

Від відповідача не з’явилися Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 28.03.2011р. розгляд справи відкладався у відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Спільне українсько-американсько-російське підприємство "АЙСБЕРГ" ЛТД" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" про стягнення 10778,16 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2011 порушено провадження у справі № 44/170, розгляд справи призначено на 28.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2011р. відкладено розгляд справи на 11.04.2011р.

11.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011р.

У судовому засіданні 10.05.2011 р. представник позивача надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2006р. між Спільним українсько-американсько-російським підприємством "АЙСБЕРГ" ЛТД" –компанія (далі - позивач) та Приватним підприємством "Продторг-Тернопіль" –дилер (далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 75 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передавати відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати та оплатити товар, а також здійснювати його продаж на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату товару на протязі 21 календарного дня, починаючи з дня отримання товару.

Відповідно до п. 11.2. договору строк дії договору щороку автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про своє рішення розірвати договір.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 10938,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН/0767 від 28.04.2010р. (оригінал оглянутий у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи).

Відповідачем було повернуто частину пошкодженого товару на загальну суму 50,93 грн., що підтверджується актом бою від 30.04.2010р. (копія наявна в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за переданий товар розрахувався частково, у розмірі 109,25 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 10778,16 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10778,16 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 107,79 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5А, код ЄДРПОУ 34473634) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Спільного українсько-американсько-російського підприємства "АЙСБЕРГ" ЛТД" (90202, Закарпатська обл., м. Берегово, ур. Чізай, №1, код ЄДРПОУ 22079373) 10778 (десять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 16 коп. –основного боргу, 107 (сто сім) грн. 79 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк