Постанова № 15601418, 09.04.2009, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-а-77/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуюча суддя Неженцева О.В.

при секретарі Волошиній К.Г. за участю представника

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про поновлення строку на звернення до суду, визнання протиправними дій, стягнення недоплачених сум допомоги при народженні дитини, державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, моральної шкоди, покладання зобов*язання у подальшому проводити виплати відповідно до Конституції України,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненим під час розгляду справи адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі - УПСЗН) про поновлення строку звернення за захистом порушених прав, визнання протиправними дій по виплаті суми при народженні дитини та державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоотриманих сум допомоги при народженні дитини, державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, моральної шкоди та покладання зобов*язання на відповідача у подальшому проводити виплати відповідно до Конституції України, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дитину у гарантованому законом розмірі.

До участі у справі як співвідповідач було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Позивачка у судове засідання не з*явилася, подав заяву про розгляд справи у відсутність її на представника. У поданих позовних заявах ОСОБА_2 зазначила, що є матір’ю ОСОБА_3, яка народилася 20 квітня 2007 року. Вона є незастрахованою особою і перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Розмір соціальної допомоги на дитину у 2007 та 2008 роках посадовими особами відповідача визначений відповідно до Законів «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, які рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнані неконституційними. Оскільки статтею 22 Конституції України визнано, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав, тому розмір допомоги на дитину не може бути на підставі положень ст.46 Конституції нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Вважає, що неправомірною діяльністю відповідача суттєво порушені її конституційні права на гарантований державою рівень матеріальної підтримки сім’ям з дітьми, тому просить суд визнати дії УПСЗН протиправними, стягнути на свою користь недоотримані: суму допомоги при народженні дитини 1963, 40 грн., суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з червня 2007 по грудень 2008 року включно в загальному розмірі 7508, 91 грн., відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 11 190, 11 грн., зобов*язати УПСЗН в подальшому виплачувати допомогу у розмірі не нижчому ніж встановлений нормами Конституції України.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки вона не мала об’єктивної можливості своєчасно відслідковувати зміни до чинного законодавства, про наявність у неї права на допомогу у більшому розмірі дізналася від хрещеної своєї дитини лише 25 листопада 2008 року, після чого зразу звернулася до суду. Службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували її у правомірності своїх дій з посиланням на норми законодавства, що не відповідали вимогам Конституції України. До теперішнього часу її соціальні права не захищені, у зв’язку з чим просить поновити їй строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права.

Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради позов ОСОБА_2 не визнало, пославшись на його безпідставність. Представник відповідача - завідуючий сектором праці ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності юридичної особи, заперечуючи позовні вимоги, в судовому засіданні стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги: при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управлінням позивачці визначені у 2007 та 2008 роках в порядку, передбаченому відповідно до норм Закону «Про Державний бюджет України» на ці роки, та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» у межах бюджетного фінансування. Позивачка, як незастрахована особа, отримувала допомогу у розмірі, передбаченому положеннями статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Вважає, що службові особи Управління діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Від представника Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області надійшли письмові пояснення на позов, згідно яких представник просив розгляд справи провести у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України) встановив наступне.

ОСОБА_2 є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії 1-НО № 127005, виданого 25 квітня 2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції. Позивачка є незастрахованою особою.

На обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради ОСОБА_2 перебуває з квітня 2007 року. Органом соціального захисту населення позивачці у 2007 році виплачена: допомога при народженні дитини - у квітні 3400 грн., а з травня 2007 р. по квітень 2008 року включно щомісячно по 425 грн.; допомога по догляду за дитиною в розмірі: за червень - 43, 21 грн., липень - 101, 16 грн., у серпні - 103, 41 грн., у вересні - жовтні по 104, 85 грн., у листопаді - 107, 73 грн., у грудні - 110, 88 грн. У 2008 році виплата допомоги

здійснювалися позивачці щомісячно по 130, 00 грн. Наведені факти та обставини визнані сторонами під час розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Питання, пов’язані з призначенням і виплатою державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, для незастрахованих осіб регулюються нормами Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-Х11 (зі змінами та доповненнями) «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII).

Приписами Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, визначено, що така допомога особам, незастрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, з 1 січня 2007 року здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб на підставі положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету, зокрема, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють відповідні територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 080303 «Допомога по догляду за дитиною віком до 3 років».

Законом від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) встановлено, що розмір допомоги при народженні дитини складає 8500 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини у розмірі 3400 грн., решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 56).

На виконання вимог Закону № 489-V зазначений у ньому розмір державної грошової допомоги на дитину було передбачено також у пункті другому постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 «ОСОБА_1 питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» з подальшими змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13).

Відповідними положеннями статті 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якими встановлений розмір допомоги незастрахованим особам по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в статті 56 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році визначена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України (п.5) є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до законодавства норми Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначення розміру допомоги на дитину до досягнення трирічного віку втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України, однак підлягають застосуванню в часі до його прийняття, оскільки вони не були визнані в цей час неконституційними.

Таким чином, виходячи з дії положень Закону № 489-V, у суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині за період з 1 червня по 8 липня 2007 року включно.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

В частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому їх звуження підзаконними актами - постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 900) змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставними.

Таким чином, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року положення частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на наведене діяльність посадових осіб управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з невиконання вимог закону визнається судом протиправною, такою, що порушує конституційні права позивачки на гарантований державою рівень соціальних виплат.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до статті 62 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено: з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

З урахуванням викладених обставин суми недоплаченої позивачці грошової допомоги становлять: липень -242, 36 грн. (463:31x23-101, 16); серпень -359, 59 грн. (463-103, 41); вересень - 358, 15 грн. (463 - 104, 85); жовтень -365, 15 грн. (470-104, 85); листопад -362, 27 грн. (470-107, 73); грудень -359, 12 грн. (470-110, 88), а всього в загальній сумі -2046, 64 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки недоотриманої нею суми грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за зазначений період у розмірі 2046, 64 грн.

Між тим Конституційним Судом України не розглядалося питання про неконституційність положень абзацу 2 частини 2 статті 56 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому права позивачки при виплаті допомоги при народженні дитини в загальному розмірі 8500 грн. не порушені і позов в цій частині - про визнання дій відповідача по недоплаті протиправними та про стягнення суми недоплати 1963, 40 грн. не підлягає задоволенню.

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених статті 15 Закону № 2811-XII, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки права на отримання соціальної пільги -державної грошової допомоги на дитину і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 807 «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом України, відтак ця норма Закону не визнана неконституційною, тому буде чинною і діяла на протязі 2008 року.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення недоотриманої суми щомісячної допомоги на дитину у 2008 році задоволенню не підлягають. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року включно управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації призначена і виплачена позивачці щомісячно в розмірі 130, 00 грн. відповідно до чинного законодавства.

У межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, унаслідок чого вимоги ОСОБА_2 про покладення на управління праці та соціального захисту населення зобов’язання провадити у подальшому виплати соціальної допомоги у розмірі встановленому нормами Конституції є безпідставними. Чинним законодавством не передбачено можливості суду без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або змінені шляхом внесення змін до закону, встановлювати зобов’язання відповідача на майбутнє.

Позивачкою у зв’язку з порушенням посадовими особами відповідача її прав на достатній рівень забезпечення дитини були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в сумі 11190, 11 грн. Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, вона послалися на те, що унаслідок нездійснення соціальних виплат у належному розмірі була позбавлена відповідного матеріального забезпечення для гідної життєдіяльності.

Зі змісту статті 23 Цивільного кодексу України випливає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Як роз’яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (з відповідними змінами і доповненнями в редакції постанови від 25 травня 2001 р. № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядається зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК (1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов’язання, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Нормами Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», стягнення моральної шкоди з посадових осіб, винних у порушенні зазначеного законодавства, не передбачено. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у ОСОБА_2 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно виплат державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у повному розмірі, судом причина пропуску строку звернення позивачки до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 87, 90, 92 Конституції України, статтями 9, 11, 71, 88, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статями 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області задовольнити частково.

Пропущений ОСОБА_2 строк звернення з адміністративним позовом до суду поновити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно на підставі нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35413024001500 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_2 недоотриману нею в 2007 році допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. включно в сумі 2046 грн. 64 коп.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.