Ухвала суду № 15593598, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2011 р. м. КиївК-8142/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Заготівельник»Бучацького РайСТ на постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року по справі № 12/232-3243 за позовом Дочірнього підприємства «Заготівельник»Бучацького РайСТ»до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Дочірнього підприємства «Заготівельник»Бучацького Райся»(далі-ДП «Заготівельник»Бучацького РайСТ», позивач) до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Бучацька МДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №59/0000042301/0 від 26.01.2006, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем - 446984,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 22349,00грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року, в задоволені позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не має власних переробних потужностей, а тому не може застосовувати спеціальний (пільговий) режим оподаткування, передбачений п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 04.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року, постановити нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 7,10, 11, 13 КАС України.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких доводи останньої вважає необґрунтованими та просив залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №61/14/31274453 від 10.01.2006, складеного за результатами невиїзної документальної податкової звітності ДП «Заготівельник»Бучацького РайСТ»за період з 14.02.2003 по 31.10.2005, Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №59/0000042301/0 від 26.01.2006, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем - 446984,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 22349,00грн.

Відповідно до висновків акту перевірки №61/14/31274453 від 10.01.2006, за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.11.21 ст. 21 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.1999 №805, оскільки у підприємства не було законних підстав для застосування спеціального (пільгового) режиму оподаткування.

Податкове повідомлення-рішення №59/0000042301/0 від 26.01.2006 було оскаржено позивачем.

Рішеннями Козівської МДПІ від 13.03.2006 №1094/10 «Про результати розгляду первинної скарги», ДПА в Тернопільській області від 17.05.2006 №5251/10/25-007 «Про результати розгляду повторної скарги»та ДПА України від 28.07.2006 №8260/6/25-0215 «Про результати розгляду повторної скарги»залишено без змін податкове повідомлення-рішення Козівської МДПІ від 26.01.2006 №59/0000042301/0 з урахуванням рішення ДПА в Тернопільської області від 17.05.2006 №5251/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу ДП «Заготівельник»Бучацького райСТ»без задоволення.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм реалізації положень пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №805 «Про затвердження Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»(далі-Порядок).

Пунктом 1 зазначеного Порядку визначено, що цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 01.01.1999 до 01.01.2005 переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності. Цей Порядок не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.

Сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і мясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що для визначення сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, зокрема за мясо в живій вазі, які будуть продані ними, переробні підприємства щомісяця складають попередній розрахунок надходження і використання податку на додану вартість, нарахованого на обсяги реалізації мяса та мясопродуктів.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що переробні підприємства щомісячно складають розрахунок нарахування сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продаж переробним підприємствам мяса в живій вазі.

Проте, зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем не складались щомісячно та не подавались до податкового органу попередні розрахунки надходження та використання ПДВ, нарахованого на обсяги реалізації мяса та мясопродуктів та фактичні розрахунки сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за встановленою формою.

Матеріали справи містять договори-доручення на закупівлю мяса в живій вазі від населення в 2004 року №21 та №20 від 19.03.2004, №77 від 16.03.2005, договір поставки товару №05033 від 19.09.2005, договір-доручення на заготівлю мяса живою вагою від 18.08.2005, договір-доручення №65 від 21.07.2004., відповідно до умов яких, позивач як повірений закуповує від осіб, сільськогосподарських товаровиробників мясо (худобу) в живій вазі. Проте, зазначені договори за своєю правовою природою не є доказом діяльності позивача як переробного підприємства.

Згідно даних акту обстеження від 17.11.2005, яке було проведено за участю представників Золопотіцької селищної ради та податкового органу встановлено, забійний цех в смт. Золотий Потік Бучацького району, який переданий на баланс позивача постановою Правління Бучацького районного споживчого товариства від 10.01.2003 №3 знаходиться в недіючому стані і тривалий час не використовувався за призначенням.

З листа Бучацької рай санепідемстанції від 24.10.2005 №1120/034 вбачається, що ДП «Заготівельник»Бучацького райСТ» дозволу на введення в експлуатацію забійного цеху не отримувало.

Згідно представленої інформації Бучацького управління ветеринарної медицини ДП «Заготівельник»Бучацького РайСТ»отримало дозвіл на проведення забою худоби в цехах, які не знаходяться на балансі підприємства, а також згідно довідки Бучацького РайСТ від 25.10.2005 інших цехів у власність підприємства не надавалося.

Вищезазначені факти свідчать про відсутність у позивача власних переробних потужностей, що є необхідною умовою для нарахування і виплати дотацій, які проводяться переробними підприємствами, отже, нарахування податковим органом позивачеві податкових зобовязань з податку на додану вартість є правомірним.

При цьому, судом касаційної інстанції критично оцінено посилання позивача на порушення податковим органом норм податкового законодавства при проведенні перевірки, оскільки в процесі розгляду справи, судами було встановлено, що при здійсненні перевірки податковим органом було використано звіти та декларації ДП «Заготівельник»Бучацького РайСТ»а також інші документи, які були в розпорядженні податкового органу, що відповідає вимогам п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Заготівельник»Бучацького РайСТ»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року по справі № 12/232-3243 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров