Ухвала суду № 15593081, 12.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2011 р. м. КиївК-6831/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.

при секретарі Міненко О.М.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. №2466/9/10-114 від 30.05.2008

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 12.02.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року у справі № 25/822-А (22а-397/08) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокиївське ТЗП»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокиївське ТЗП»(далі-ТОВ «Старокиївське ТЗП», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі-ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0009202302/0 від 15.11.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 78480,00грн. в тому числі основний платіж у сумі - 52600,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 25880,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 203,00грн. судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не обмежено право на нарахування амортизаційних відрахувань у випадку проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення орендованих основних фондів.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 12.02.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень п.п. 8.2.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №486/2304/01565336 від 08.11.2006, складеного за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Старокиївське ТЗП» за період з 01.04.2005 року по 31.06.2006 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009202302/0 від 15.11.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 78480,00грн. в тому числі основний платіж у сумі - 52600,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 25880,00грн.

Зі змісту акту перевірки №486/2304/01565336 від 08.11.2006 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2005 року нараховано амортизаційні відрахування на орендовані основні засоби І групи (згідно договорів оренди нежитлових приміщень укладених з Фондом приватизації комунального майна Шевченківського району м.Києва).

Статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що: під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 пункту 8.1); амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1).

Підпунктом 8.7.1 пункту 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Факт здійснення позивачем відповідних ремонтних робіт, реконструкції та модернізації основних фондів (нежитлових приміщень), які ним орендуються, не оспорюється відповідачем та підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи. При цьому, слід зазначити, що перевищення валових витрат на поліпшення орендованих основних фондів 10 відсотків залишкової вартості основних фондів податковим органом під час проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, а також приписи підпунктів 8.1.3 та 8.1.4 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають витрати, що не підлягають амортизації, та не містять заборони щодо нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди, орендовані підприємством, у звязку з їх поліпшенням, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність нарахування зобовязань за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 12.02.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року у справі № 25/822-А (22а-397/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ Н.Є. Маринчак

____ М.О. Федоров