Ухвала суду № 15592430, 14.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. КиївК-37063/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Жуйкова В.С.

відповідача Семишкура В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2-а-17098/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»(далі по тексту позивач, ТОВ «Донспецпром») звернулось до окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) від 19.04.2010 № 0000012430/0/6404 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 40822200 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, позов задоволено повністю, визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2010 відповідачем складений акт № 1585/2430/30645586 про проведення перевірки стану збереження активів платника податків (позивача), які перебувають у податковій заставі, яким встановлено, що за період з 01.10.2008 по 30.09.2009 в порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є наявним факт зменшення балансової вартості основних фондів ІІ групи: згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік вартість основних фондів ІІ групи склала 140 818,5 тис. грн., згідно додатку К1/1 за 1 квартал 2009 року вартість основних фондів ІІ групи складала 121 479,5 тис. грн., за 2 квартали 2009 рік 101 650,3 тис. грн., за 3 квартали 2009 року 99 996,3 тис. грн., внаслідок чого податковим керуючим зроблений висновок про зменшення вартості основних фондів ІІ групи з нормою амортизації на загальну суму 40 822,2 тис. грн. Дані висновки податковим керуючим були здійснені на підставі аналізу додатків К1/1 до декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2008 по 30.09.2009. Також податковим керуючим під час перевірки 07 квітня 2010 року був здійснений аналіз розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 та 2009 роки, внаслідок чого була встановлена відсутність 45 транспортних засобів, зазначених в акті перевірки.

Підприємство у листі від 08.10.2009 № 128 надано пояснення, що зменшення у 1 кварталі 2009 року балансової вартості основних фондів ІІ групи відбулося в результаті повернення техніки по угодам фінансового лізингу підприємствам ТОВ «Лізинговий дім»та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

Відповідачем зазначено, що на момент відчуження активи підприємства знаходилися у податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.10.2008 за № 8123552. Таким чином, за висновком акту перевірки від 07.04.2010 позивач здійснив відчуження активів в сумі 40 822,2 тис. грн., які перебували на момент відчуження у податковій заставі, без узгодження з податковим органом цієї операції. Даний акт перевірки підписаний податковим керуючим одноособово.

На підставі даного акту перевірки, 19.04.2010 податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012430/0/6404 про зобовязання позивача сплатити штраф у розмірі 40822 200 грн.

Судами також встановлено, що між позивачем (як лізингоодержувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(як лізингодавцем), а також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(як лізингодавцем) були укладені договори фінансового лізингу від 15.10.2007, від 05.11.2007, 10.10.2007, предметом яких було передання на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме транспортні засоби.

Таким чином, транспортні засоби не перебували на праві власності (повному господарському віданні) позивача та права власності на дане майно позивачем як лізингоодержувачем не було отримано в майбутньому. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вони зареєстровані за вищенаведеними лізингодавцями. Згідно договорів, майно, що передавалося у фінансовий лізинг позивачу, перебувало у заставі на період дії договорів лізингу. Обставини перебування транспортних засобів, що передавалися позивачу на умовах фінансового лізингу, у заставі, в тому числі й до 28 жовтня 2008 року, підтверджуються розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який долучений до матеріалів справи. Зазначене посвідчує відсутність права у позивача як лізингоодержувача на відчуження транспортних засобів, які були передані йому на умовах фінансового лізингу (оренди) за спірні періоди.

Між позивачем та вищезазначеними лізингодавцями дія договорів була припинена, що підтверджується угодами, та у звязку із достроковим припиненням договорів фінансового лізингу, транспортні засоби були повернуті лізингодавцям згідно актів приймання-передач.

Згідно розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 28 жовтня 2008 року за заявою відповідача внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41 про публічне обтяження за типом обтяження «податкова застава»з обєктом обтяження «активи платника податків»стосовно позивача як боржника з терміном дії до 28 жовтня 2013 року. Підставою обтяження в Державному реєстрі зазначений підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Судами встановлено, що опис активів платника податків (позивача у справі) у жовтні 2008 року здійснений не був та у Державному реєстрі обтяжень про наявність акту опису активів позивача як боржника не зазначено.

14.12.2009 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені зміни за заявою ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька за типом змін «вилучення обтяження»на підставі підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

10.12.2009 податковим керуючим відповідача був складений акт опису активів позивача, на які поширюється право податкової застави, а саме один транспортний засіб, 2007 року випуску, з балансовою вартістю 420056,38 грн.

Таким чином, станом на грудень 2009 року в податковій заставі знаходилися тільки активи позивача, які були описані податковим керуючим 10.12.2009 та 14.12.2009 внесений відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за заявою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 59 на підставі зазначеного акту опису.

На основі викладеного, суди дійшли висновку про відсутність у податковій заставі всіх активів позивача станом на 07.04.2010, тобто на дату складення акту перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, зокрема, й зазначених в акті 45 транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 цього Закону податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податковою заставою податкового зобовязання, одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 вказаного Закону передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16.10.1996 № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим). У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Під час внесення запису 28 жовтня 2008 року за № 41 (реєстраційний № 8123552) рішення Конституційного Суду України існувало і підлягало безумовному виконанню.

Судами зазначено, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження знаходження 45 транспортних засобів, у податковій заставі, які, як зазначено в акті перевірки, і є активами, які відчужені позивачем без погодження з податковим органом, як станом на 28.10.2008, так і протягом спірних 1, 2, 3 кварталів 2009 року. Крім цього, транспортні засоби вже перебували у заставі згідно умов договорів фінансового лізингу, до внесення 28.10.2008 податковим органом податкової застави на всі активи позивача без їх опису та врахування розміру податкового боргу позивача, що підтверджується розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Оскільки судами обох інстанцій встановлена відсутність факту відчуження позивачем активів, які перебували у податковій заставі, тому застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис) О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук