Вирок № 15585945, 13.05.2011, Печерський районний суд міста Києва

13.05.2011 11:41:30

Справа № 1-110/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва

в складі колегії суддів:

головуючого -судді Білоцерківця О.А.,

суддів Царевич О.І.,

Кирилюк І.В.,

при секретарях - Якименко В.О.,

Вершняку В.М.,

з участю прокурорів - Менчиця С.Є.,

Байдюка Д.А.,

Харченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого

18.05.1999 року Подільським районним судом м. Києва за ст.ст. 140 ч. 2, 145 ч. 1, 42, 46-1 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

29.12.1999 року Залізничним районним судом м. Києва за ст.ст. 222 ч. 1, 140 ч. 3, 42, 43 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі, звільнився 02.08.2005 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 21.02.2010 за невстановлених обставин зустрівся з невстановленою слідством особою, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступив з нею у попередню змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 22.02.2010, приблизно о 7 год., ОСОБА_1 зустрівся на пр. Свободи в м. Києві з невстановленою слідством особою, після чого на невстановленому автомобілі під керуванням невстановленого слідством водія, прибули до будинку № 4/6 корпус «Б»по вул. Патріса Лумумби в м. Києві. Приблизно о 09 год. 05 хв. вказаного дня,ОСОБА_1 діючи спільно з невстановленою слідством особою, вийшли із автомобіля та підійшли до входу в офіс ТОВ «Прексім Д», розташованого на першому поверсі вказаного будинку, де ОСОБА_1 подзвонив у двері офісу. Коли ОСОБА_2 відчинив вхідні двері, ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в обличчя, завдавши фізичного болю, після чого, проникнувши до

приміщення, повалив його на підлогу. Застосувавши насильство, що

не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, невстановлена слідством особа затягла ОСОБА_2 до нього у кабінет, а ОСОБА_1 затягнув туди ОСОБА_3., яка також знаходилась у офісі, працюючи там касиром. З метою уникнення можливого опору ОСОБА_2., ОСОБА_1 і невстановлена слідством особа за допомогою скотчу зв'язали руки та ноги останнього та наділи на пальці рук наручники. Дізнавшись від потерпілого місцезнаходження ключів від сейфу, ОСОБА_1., використовуючи їх, проник до сейфу, звідки повторно відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_4., а саме: грошові кошти у сумі 50 000 доларів США, які на момент вчинення злочину, згідно курсу НБУ, становили 400 000 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, які були залишені останнім на зберігання у даному сейфі. В цей час невстановлена слідством особа відкрито викрала чуже

майно, що належить ОСОБА_2., а саме: мобільний телефон «Nокіа N80», вартістю 1500 грн., портмоне, вартістю 200 грн., грошові кошти у сумі 400 грн. nа 100 Польських злотих, що на момент вчинення злочину, згідно курсу НБУ становило 270 грн., а всього на загальну суму 2 370 грн. Відкрито викравши чуже майно, що належить ОСОБА_4. та ОСОБА_2., ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа з викраденим залишили місце вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому діянні не визнав та суду пояснив, що 22.02.2010 року він ночував у батьків вдома за адресою: АДРЕСА_2

Зранку десь о 7 він вийшов з квартири, поїхав у Подільський район у податкову інспекцію, оскільки загубив ідентифікаційний код, хотів його поновити та дізнатись, які саме документи для цього потрібно. Йому повідомили, що потрібен паспорт, тоді він поїхав на Лісовий масив, де проживав з ОСОБА_3. Після того, як вийшов з ДПІ дзвонив лише ОСОБА_3 Приїхав до квартири на Лісовому масиві десь об 11 год., взяв паспорт та поїхав знову до податкової інспекції. Їхав на Лісовий масив спочатку на маршрутному таксі, потім метро, назад знову на метро, потім на маршрутці. Отримав код та поїхав знов на Лісовий масив, щоб сидіти з малолітньою дитиною, яка хворіла і приїхав на квартиру десь о 3 -4 годині та після цього постійно знаходився вдома. В кінці березня його та ОСОБА_3. затримали, шляхом застосування насильства і погроз змусили написати явку з повинною. Надалі він підписував протоколи допитів, де визнавав себе винним у вчиненні грабежу.

Такі показання підсудного були перевірені шляхом дослідження інших доказів у справі.

Так, допитаний у справі потерпілий ОСОБА_2 підтвердив показання, надані під час досудового слідства та суду пояснив, що 22.02.2010 року приблизно о 8 годині 50 хвилин він прийшов на своє робоче місце до офісу ТОВ «Прексім Д», який знаходиться у будинку № 4/6 корпус «Б»по вул. Патріса Лумумби в м. Києві. На той час в офісі вже була касир ОСОБА_3. Приблизно через 5 хвилин в вхідні двері подзвонили. ОСОБА_3. зайшла до кабінету і сказала, що прийшов якийсь чоловік і запитав його. Він підійшов до дверей, натиснув на кнопку дверей і привідкрив їх. За дверима він побачив молодого чоловіка, у якого на самому підборідді, до носу був одягнений шарф чи платок чорного кольору із малюнками білих скелетів.

В цей момент двері різко відкрились і чоловік, якого він описав, вдарив його кулаком в обличчя, від чого він похитнувся. Чоловік схопив його за комір і штовхнув до його кабінету, двері якого були відчинені. Він впав обличчям на підлогу. На його пальці надягли наручники і запитали де сейф, він показав і вказав, де знаходяться ключі. По розмові він зрозумів, що чоловіків двоє. Тоді він почув звук застосування ключів, що відкривали сейф та кроки по кабінету. Після чого грабіжники пішли, а він виявив відсутність портмоне з грошима та мобільного телефону «Nокіа N80», а також грошей ОСОБА_4 у розмірі 50 000 доларів США, які він залишав у сейфі. Він чітко та впевнено стверджує, що особа, яка першою увірвалась в офіс та завдала йому удару, це підсудний у справі ОСОБА_1

Показання вказаного потерпілого є джерелом допустимих прямих доказів вини підсудного у інкримінованому йому діянні, які не змінювались протягом досудового та судового слідства.

Такі показання відповідають чи узгоджуються з іншими доказами у справі.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав показання, надані під час досудового слідства та пояснив, що є директором ТОВ «Прексім Д».

22.02.2010 зранку йому на зателефонувала працівник ОСОБА_5., яка повідомила, що на офіс, що знаходиться у м. Києві здійснено напад.

19.02.2010 він приїжджав до Києва, де хотів придбати автомобіль, однак нічого не вибрав і залишив гроші у сумі 50 000 доларів США в сейфі директора Київського офісу ОСОБА_2 Під час зясування обставин пограбування він дізнався, що невстановлені чоловіки викрали із офісу особисте майно ОСОБА_2 та гроші у сумі 50 000 доларів США, які він залишав у сейфі. Суду уточнив, що сам безпосередньо до сейфа вказані кошти не клав, а біля офісу передав їх ОСОБА_2., який і поклав валюту в сейф.

Окрім цього, він був очевидцем того, як підсудний добровільно надавав пояснення, в яких визнавав, що саме він здійснив пограбування офісу, а його співмешканка ОСОБА_3. теж погоджувалась з цим та просила якось залагодити ситуацію.

Також в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6., який є працівником ТОВ «Прексім Д»по вул. П.Лумумби, 4/6 корпус «Б»в м. Києві.

22.02.2010 року приблизно о 8 год. 55 хв. він набирав воду з бойлеру в приміщенні офісу і в цей час побачив, як з приміщення офісу виходять двоє чоловіків, обличчя котрих він не роздивися. Вони були одягнені у чорний одяг і у одного на обличчі була «бандана». Через кілька хвилин він дізнався, що вони вчинили пограбування у директора офісу ОСОБА_2

Окрім цього, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтримала показання, надані під час досудового слідства, пояснила, що вона працює у ТОВ «Прексім Д»по вул. П. Лумумби, 4/6 корпус «Б»в м. Києві.

22.02.2010 року приблизно о 9 год. вона зайшла до офісу для прибирання. Вона подзвонила до вхідних дверей, які одразу відчинилися і з дверей вибігло двоє чоловіків, які відвернули голови і вона їх не розгледіла. Зайшовши всередину, вона почула голос ОСОБА_3., яка із кабінету директора попросила, щоб вона відчинила кабінет. Відчинивши кабінет, вона побачила, що директор ОСОБА_2 був зв'язаний і поруч була ОСОБА_3. Від них вона дізналася, що на офіс було здійснено напад двома чоловіками.

Допитаний в судовому засіданні співробітник охоронного підприємства БК «Основа», яке здійснює охорону обєкту, ОСОБА_8 пояснив, що по периметру будівлі встановлені камери відеоспостереження. При перегляді відео за ранок 22.02.2010 року він бачив, як двоє хлопців в чорних шапочках ходили біля сміттєвих баків, що знаходяться поруч з будівлею. Хлопці на відео були середнього зросту, спортивної будови. В звязку з поломкою компютера відео не збереглось. Копія відеозапису надавалась правоохоронним органам начальником охорони ОСОБА_9

Показання потерпілого ОСОБА_4 та зазначених свідків є допустимими доказами, які непрямо викривають ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння саме за обставин, викладених у обвинуваченні. Вказані показання відповідають та узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, вина підсудного підтверджується письмовими доказами у справі:

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 01.04.2010 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 вказав на ОСОБА_1 як на одного з двох осіб, які вчинили відносно нього злочин 22.02.2010 року;

- протоколом огляду місця події від 22.02.2010 року, під час якого були виявлені та вилучені наручники для пальців, які застосовували до ОСОБА_2;

- протоколом огляду місця події від 31.03.2010 року, під час якого у автомобілі ОСОБА_1 була виявлена та вилучена чорна бандана із зображеннями скелетів та два мотка скотчу;

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 01.04.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 детально показав на місці, за яких обставин було вчинено грабіж офісу ТОВ «Прексім Д»по вул. П. Лумумби, 4/6 корпус «Б»в м. Києві;

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3. та ОСОБА_1 від 01.03.2010, згідно якого останній підтвердив покази, які дала ОСОБА_3. щодо вчинення ним грабежу офісу ТОВ «Прексім Д».

Зазначені документи отримані у відповідності до вимог кримінально процесуального закону, а відтак є допустимими джерелами доказів, які прямо та одночасно непрямо доводять вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України.

Також вина підсудного доводиться наявністю даних відеозапису камер стеження на диску, що знаходиться в матеріалах справи, речових доказів наручників, «бандани»та мотків скотчу.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 надавав показання, згідно яких він повністю визнавав свою вину у вчиненні грабежу.

Так, допитаний як обвинувачений ОСОБА_1 пояснював, що він знав, що ОСОБА_3. працює касиром на фірмі, яка займається оптовим продажем мобільних телефонів та електронної техніки, офіс якої знаходиться на вул. П. Лумумби.

Приблизно у лютому 2010 року ОСОБА_3. розповіла, що вона на роботі дуже втомлюється, оскільки на роботі багато грошей, які необхідно перераховувати. Кошти зберігаються в офісі у сейфі, охорона відсутня. У нього виник намір пограбувати вказаний офіс.

21.02.2010 року увечері у районі «Виноградар»він зустрівся зі знайомим ОСОБА_10, якому розповів зазначені обставини і запропонував разом з пограбувати офіс, на що той погодився.

Вони домовилися зустрітись 22.02.2010 біля його будинку за місцем його реєстрації приблизно о 7 год. ОСОБА_10 сказав, що він приїде із водієм на автомобілі. 22.02.2010 приблизно о 7 год. вони зустрілися біля його будинку і на автомобілі утрьох направилися до офісу за вказаною адресою. Приблизно 8 год. чи о 8 год. 30 хв. вони приїхали до офісу та зупинилися напроти входу вказаного офісу. Приблизно о 9 год. до офісу зайшов невідомий чоловік, як вони зрозуміли, директор. Приблизно через 2 - 3 хв., як зайшов директор всередину, вони з ОСОБА_10 вийшли із автомобіля та направилися до дверей офісу. Він прикрив своє обличчя платком чорного кольору до рівня очей та подзвонив у двері. ОСОБА_10 накинув капішон на голову. Коли директор відкрив двері він наніс удар ліктем йому в обличчя, від якого чоловік упав на підлогу. За ним стояла ОСОБА_3., яку він вдарив ногою по тулубу, від чого вона впала також. В цей час ОСОБА_10 схопив чоловіка та потягнув у перший кабінет, який був відчинений та знаходився поруч із входом у офіс.

Він також потягнув ОСОБА_3 до цього чоловіка. У кабінеті він зв'язав скотчем директора та надів на палці наручники, після чого запитав у нього де ключі від сейфу. Чоловік відповів, що ключі у нього на робочому столі і вказав на нього. У сейфі він побачив долари США, які лежали у пачках у якійсь коробці, які він почав складати у сумку. Забравши гроші, вони вийшли із офісу та сіли у автомобіль. На автомобілі вони поїхали до нього додому на вул. Шолом-Алейхема. Біля будинку він дав водію приблизно 2000 доларів США і той поїхав. Вони з ОСОБА_10 зайшли до квартири та порахували гроші, там було приблизно 45 000 доларів США. Вони поділили ці гроші навпіл і ОСОБА_10 поїхав. Кошти він витратив на власні потреби.

Допитана під час досудового слідства як свідок ОСОБА_3. надала наступні показання.

Вона проживає із співмешканцем ОСОБА_1, матір'ю та донькою 2006 року народження. На протязі двох років вона працювала працюю касиром в ТОВ «Прек Сим-Д», що розташований по вул. Патріса Лулумби, 4/6 корпус «Б» в м. Києві.

Про роботу вона часто розповідала своєму співмешканцю ОСОБА_1., він час від часу приїздив до неї до роботи зустрічати у темну пору.

22 лютого 2010 року приблизно о 08 годині 45 хвилин вона перша приїхала у офіс і відкрила його своїм ключем, через хвилин п'ять чи десять прийшов директор ОСОБА_2. Приблизно о 9 годині задзвонив домофон і вона побачила зображення двох осіб чоловічої статті, які спитали ОСОБА_2 Вона пішла в кабінет до директора і сказала, що до нього прийшли. Коли ОСОБА_2 натис кнопку на дверях і вони відчинились, в приміщення вбігло два чоловіки. У одного з них на обличчі був платок чи чорна маска, в ньому вона впізнала ОСОБА_1 Він вдарив її та штовхнув на підлогу. Інший чоловік теж вдарив директора. ОСОБА_1 запитував у директора ключі від сейфу, звідки взяв гроші, як пізніше вона дізналася. Далі вона нічого не бачила, оскільки лежала на підлозі головою вниз. Коли чоловіки вибігли, вони побачили, що на столі зникли усі ключі та особисті речі директора, а двері в кабінет зачинені. Вони одразу викликали міліцію.

Під час судового слідства судом були перевірені показання підсудного під час судового слідства про те, що він злочину не вчиняв та взагалі не перебував 22.02.2010 року в офісі ТОВ «Прек Сим-Д», що розташований по вул. Патріса Лулумби, 4/6, для чого були допитані свідки, зокрема, і за клопотанням сторони захисту.

Так, допитана вже в судовому засіданні свідок ОСОБА_3. показала, що 22.02.2010 року приїхала на роботу приблизно в 8 год. 40 хв.., потім приїхав ОСОБА_2. Подзвонили в двері, спитали ОСОБА_2, коли відкрили двері в офіс, то забігло двоє чоловіків. Один схопив її за волосся і сказав «открывай сейф», а інший вдарив ОСОБА_2. Вона відкрила сейф, вони забрали гроші та пішли, а її з ОСОБА_2 зачинили в кабінеті. Потім прийшла прибиральниця, відкрила двері, після чого ви кликали міліцію. Серед грабіжників підсудного не було і вона оговорила його під час досудового слідства в результаті застосування насильства та погроз з боку співробітників міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що підсудного 22.02.2010 року приблизно о 09 год. 30 год. бачив в маршрутному таксі № 588, яке рухалось з району Виноградара на Поділ. Він вийшов на вул.Фрунзе, а ОСОБА_1. залишився в маршрутці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що з підсудним я проживає в одній квартирі. 22.02.2010 року він перебував вдома в квартирі на Лісовому масиві з хворою дитиною ОСОБА_3.. 21.02.2010 року ОСОБА_1 відлучався до його батьків. 22.02.2010 року приблизно об 11 год. він повернувся додому, взяв документи і відразу поїхав. Йому потрібно було вирішити питання, повязане з ідентифікаційним кодом, вдома він брав паспорт. Повернувся він додому приблизно о 16 год., речей з собою не було.

Зазначені показання свідків не можуть слугувати підтвердженням показань підсудного про те, що ним злочин не вчинявся.

ОСОБА_3. перебуває фактично у шлюбних стосунках з підсудним, ОСОБА_12 є співмешканцем матері ОСОБА_3., проживає разом з ОСОБА_1, ОСОБА_11 перебуває з останнім у приятельських відносинах, відтак ці особи є зацікавленими у певному вирішенні справи.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, злочин було вчинено о 9 год.5 хв. по вул. Патріса Лулумби, 4/6.

ОСОБА_11 лише приблизно вказує час, коли він бачив ОСОБА_1, та навіть таке зазначення часу не виключає можливості вчинення злочину підсудним.

ОСОБА_12 взагалі зазначає, що вперше побачив того дня підсудного лише об 11 год., що теж не виключає участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Показання ОСОБА_3., ОСОБА_12., ОСОБА_11 отримані згідно норм КПК України. Разом з тим, вони не є належним джерелом даних, на підставі яких можливо встановити обставини вчинення чи не вчинення злочину підсудним, відтак суд ставиться до них критично.

Відповідно до роздруківок телефонних зєднань телефон підсудного 22.02.2011 року о 7 годині знаходився районі пр-ту Свободи ( Подільський р-н м.Києва), наступне зєднання за тим же місцем - о 9 год.25 хв.

Таким чином, з урахуванням часу вчинення злочину 9 год.5 хв. зміст роздруківок не усуває тверджень ОСОБА_2 про участь ОСОБА_1 у скоєнні грабежу, оскільки наявний час для руху з Печерського до Подільського району м.Києва автобілем.

Окрім цього, згідно роздруківок телефон підсудного близько 12 год. 30 хв. взагалі перебував в Оболонському районі на окраїні м.Києва, що суперечить показанням ОСОБА_1 про його місцезнаходження.

Надання довідки про отримання ідентифікаційного коду протягом 22.02.2011 року підсудному теж не усуває можливості його участі у вчиненні злочину в певний час.

Наявність довідки про невідвідування дитиною ОСОБА_3. дошкільного закладу 22.02.2010 року теж не спростовує вчинення злочином підсудним цього дня.

Показання підсудного про застосування до нього недозволених методів дізнання та слідства перевірялись судом та не знайшли свого підтвердження.

Допитаний як свідок слідчий ОСОБА_14 категорично заперечив застосування до підсудного та свідка ОСОБА_3. будь- яких недозволених методів дізнання та слідства.

Більш того, будучи допитаним як обвинуваченим в присутності захисника адвоката ОСОБА_13 ОСОБА_1 вину визнавав, розкаювався та не заявляв про застосування до нього чи свідка насильства чи погроз.

Суд розцінює показання підсудного, надані в судовому засіданні, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, наданими з метою уникнення належної кримінальної відповідальності, а показання свідка ОСОБА_3. в судовому засіданні такими, що надані з метою допомоги близькій людині.

Суд бере до уваги ту обставину, що потерпілий ОСОБА_2 протягом досудового та судового слідства надавав чіткі, послідовні, недвозначні показання, згідно яких беззаперечно впізнав підсудного як особу, що вчинила цей злочин. ОСОБА_2 не зацікавлений у певному вирішенні справи саме стосовно ОСОБА_1

З автомобіля, яким користувався ОСОБА_1, було вилучено платок «бандана»з характерним малюнком, на які вказував потерпілий та два мотки скотчу.

Суд, аналізуючи всі зазначені вище докази з точки зору їх допустимості, обєктивності та достатності приходить до висновку про повну доведеність вини підсудного у інкримінованому діянні.

Діяння, вчинене підсудним ОСОБА_1 є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч.5 ст.186 КК України, оскільки він здійснив дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, з проникненням у приміщення та сховище, вчиненими в особливо великих розмірах.

При призначенні покарання суд керується вимогами ст.ст. 50,65 КК України.

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_1., виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення підсудного, запобігання вчиненню нових злочинів, суд приходить до наступних висновків.

Підсудний за місцем перебування характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину.

Суд не може не взяти до уваги особливу тяжкість вчиненого злочину та ставлення до цього ОСОБА_1, обставини його скоєння.

Суд також враховує особу підсудного, який раніше судимий, не скористався наданою йому можливістю та на шлях виправлення не став, знову вчинивши злочинні дії.

Жодних помякшуючих покарання обставини щодо ОСОБА_1 немає, відсутні і обтяжуючі покарання обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті із застосуванням обовязкової додаткової міри покарання згідно санкції статті.

Цивільні позови по справі підлягають задоволенню.

Питання речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання рахувати з 31.03.2010 року.

Речові докази по справі наручники, платок «бандана», два мотки плівки скотч, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві знищити.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 2370 грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином 400 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертиз в сумі 1825 гривні 42 коп. Кошти перерахувати на р/р 31253272210699 код ЗКПО 25575285, УДК в Київській області, МФО 821018 ( за проведення експертизи).

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін взяття під варту в умовах СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд , засудженим - з моменту отримання копії вироку.

Суддя О. А. Білоцерківець