Ухвала суду № 15582128, 28.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4448/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.10р. у справі №2а-4448/09/2670 за ТОВ «Укрнет» до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України про скасування рішень та зобовязання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрнет»звернуся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом та доповненнями до нього (заява від 18.12.2009р.) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 19.09.2008 року № 00010122202/0, від 03.12.2008 року №00010122202/1, від 20.02.2009 року № 00010122202/2, від 30.04.2009 року № 00010122202/3; скасування рішень про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві № 500/10/25-114 від 11.02.2009 року та ДПА України № 3716/6/25-0415 від 23.04.2009 р. та зобовязання ДПІ звернутись до Київської обласної філії Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України із відповідною заявою про виключення запису щодо податкової застави активів TOB «Укрнет»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.10р. адміністративний позов ТОВ «Укрнет» задоволено частково, а саме: скасовані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»№ 00010122202/0 від 19.09.2008р., №00010122202/1 від 03.12.2008 року, № 00010122202/2 від 20.02.2009 року, № 00010122202/3 від 30.04.2009 року та зобовязано ДПІ звернутись до Київської обласної філії Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про виключення запису щодо податкової застави активів TOB «Укрнет»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою у частині позовних вимог, які задоволені судом, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем при здійсненні інвестиції за кордон шляхом внесення його частки у вигляді права на 50% статутного капіталу іншого Товариства (резидента) до статутного капіталу іноземного TOB «Флешчек»не дотримано вимог п. «е»п. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»щодо одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції.

На думку апелянта, така операція є операцією з обміну валютними цінностями в розумінні зазначеного Декрету, оскільки при здійсненні інвестиції за кордон шляхом внесення частки до статутного капіталу іноземного Товариства, позивач тим самим отримав право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) цього Товариства.

Окрім того, апелянт просить суд врахувати, що на таку операцію поширюються вимоги Указу Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України», відповідно до якого інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна до статутних фондів підприємств, створених за кордоном, що за вимогами ст.3 цього Указу підлягає індивідуальному ліцензуванню, яке здійснює Міністерство економіки України.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернутися з заявою до уповноваженого органу про виключення запису щодо податкової застави активів TOB «Укрнет»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, апелянт вказує на те, що суд не зважив на ту обставину, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог валютного законодавства не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000 р.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача 2,3 підтримав позицію апелянта.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16538,70 грн. згідно оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. «е»п. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року N 15-93 (надалі Декрет), що полягало у здійсненні позивачем валютної операції без одержання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції.

Так, в ході позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства, результати якої відображені у акті перевірки від 08.09.2008р. № 382/1-22-02-25589169, посадовими особами ДПІ в Голосіївському районі м. Києва було встановлено, що TOB «Укрнет»відповідно до протоколу № 1 від 16.01.2007р. загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Флешчек»(Російська Федерація) внесло до статутного фонду ТОВ «Флешчек»права на 50 % статутного капіталу TOB «Телехаус»номінальною вартістю 87000,00рос.руб (16600,00 грн.), (м.Київ, Проспект 40 річчя Жовтня, буд.26), що належать TOB «Укрнет». Розмір частки TOB «Укрнет» складає одну третину від статутного фонду ТОВ «Флешчек».

Позивачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, у якій було задекларовано внесок до статутного фонду іноземного підприємства ТОВ «Флешчек» (Російська Федерація) у вигляді корпоративних прав українського підприємства TOB «Телехаус».

На думку податкового органу, така операція є операцією з обміну валютними цінностями в розумінні Декрету, оскільки при здійсненні інвестиції за кордон шляхом внесення частки до статутного капіталу іноземного Товариства, позивач тим самим отримав право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) цього Товариства, а відтак за вимогами Декрету це потребує одержання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції.

З покликанням на абз.3 п. 2. ст.16 Декрету, відповідно до якого за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, апелянт вважає правомірним застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 16538,70 грн. згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 19.09.2008 року № 00010122202/0, яке за результатами процедури адміністративного оскарження залишене без змін.

Задовольняючи позов у зазначеній частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на спірну операцію не поширюються вимоги Декрету, оскільки позивач вніс до статутного капіталу ТОВ «Флешчек»не акції українського емітента, а частку у статутному капіталі TOB «Телехаус», яке не є акціонерним товариством. Частка у статутному капіталі TOB «Телехаус», що була внесена до статутного капіталу ТОВ «Флешчек»не є валютною цінністю в розумінні Декрету, відтак необхідною умовою для віднесення операцій до валютних є факт використання у такій операції валютних цінностей.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.03.1999 року122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04. 1999 р. за N 259/3552, інвестиція за кордон - валютна операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Тобто, норми Інструкції визначають порядок інвестування за кордон саме валютних цінностей в обмін на валютні цінності.

Поняття "валютні цінності" наведене у п.1 ст.1 Декрету , це:

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Для цілей цього Декрету під термінами:

"валюта України" розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

"іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах;

Відповідно до п. 2 ст.1 Декрету, "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

За наведених правових норм та правових понять, внесення позивачем його частки у статутному капіталі Товариства-резидента до статутного капіталу іноземного Товариства в обмін на корпоративні права цього іноземного Товариства не можна вважати валютною операцією в розумінні Декрету, а частку Товариства у статутному фонді іншого Товариства, розмір якої визначається установчими документами, не можна вважати валютною цінністю. Така частка не є цінним папером в розумінні господарського законодавства.

Так, відповідно до ч 3 ст.80 Господарського кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

ТОВ «Телехаус»не акціонерним товариством, права позивача на частку у ТОВ «Телехаус»не виражені у цінних паперах.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02. 2006 р. N 3480-IV, цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Перелік цінних паперів, які є валютними цінностями в розумінні Декрету наведений у у п.1 ст.1 Декрету, це: акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені, як у валюті України так і в іноземній валюті або банківських металах.

За вимогами п. 4 «е»ст.5 Декрету, на порушення якого вказує податковий орган, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що у випадку, коли юридична особа-резидент планує отримати права на частку (не виражену у цінних паперах) у статутному капіталі юридичної особа-нерезидента в обмін на передачу цьому нерезиденту прав на частку не виражену у цінних паперах у статутному капіталі резидента (які, тобто частки, не є валютними цінностями в розумінні Декрету), зазначена операція не потребує індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестиції за кордон.

Такий висновок суду узгоджується з позицією НБУ, що виражена у листі, адресованому позивачу від 01.10.2008р. № 28-315/3036-13293, про те, що спірна операція не потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестиції за кордон (а.с.115).

За наведених правових норм, оспорювані рішення неправомірні, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апелянта про те, що на таку операцію поширюються вимоги Указу Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України», відповідно до якого інвестиції за кордон можуть здійснюватися у вигляді майнових прав та майна до статутних фондів підприємств, створених за кордоном, що за вимогами ст.3 цього Указу підлягає індивідуальному ліцензуванню, яке здійснює Міністерство економіки України, - не заслуговують на увагу, оскільки відсутність ліцензії Мінекономіки не слугувала підставою для застосування фінансових санкцій згідно оспорюваних рішень.

Щодо решти задоволених позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернутися з заявою до уповноваженого органу про виключення запису щодо податкової застави активів TOB «Укрнет»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані ДПІ за порушення вимог валютного законодавства не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000 р., а відтак і норми цього Закону не можуть бути застосовані до відносин, що не випливають або безпосередньо не пов'язані з податковими зобов'язаннями.

Разом з тим, матеріали справи містять витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.09.2009р. (а.с.134), з якого вбачається, що обтяжувачем - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зареєстрована податкова застава активів позивача. Представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в судовому засіданні апеляційного суду не заперечив та не спростував, що підставою для реєстрації податкової застави слугувала несплата позивачем фінансових санкцій, застосованих оспорюваними рішеннями. Такі дії податкового органу суперечать вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000 р. з вищенаведених підстав.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.10р. у справі №2а-4448/09/2670 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.10р. у справі №2а-4448/09/2670 - без змін.

Дана ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Ухвала складена в повному обсязі: 29.04.11р.