Постанова № 1556640, 16.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.04.2008 р. № 8/10

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В. За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Яковенко В.В. за дов. № 256/04 від 09.01.2008 р., Гапон В.В. за дов. № 265/78 від 31.01.2008 р.

від відповідача: Українець Т.С. за дов. № 60/9/10-209 від 09.01.2008 р., Йовенко Т.С. за дов. № 865/9/10-209 від 23.01.2008 р., Дерун М.І. за дов. № 3546/9/10-209 від 09.04.2008 р.

від прокуратури: Карпенко Н.М. посвідчення № 17

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0006192312/0, № 0006182312/0, № 0006212312/0, № 0006202312/0 від 20.07.2007р.

15.04.2008 р. від позивача через Загальний відділу суду надійшла заява про зміну позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006192312/0, № 0006182312/0, № 0006212312/0, № 0006202312/0 від 20.07.2007р.

Позов мотивований тим, що відповідачем неправомірно були винесені податкові повідомлення-рішення, якими зобовязано позивача сплатити суму земельного податку у розмірі 940271,83 грн. та штрафні санкції за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ним відповідно до вимог чинного законодавства до позивача були застосовані штрафні санкції, а також зобовязання щодо сплати земельного податку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006192312/0, № 0006182312/0, № 0006212312/0, № 0006202312/0 від 20.07.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В період з 05.06.2007 р. по 03.07.2006 р. податковим органом здійснювалась планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої було складено акт № 386/1-23-02-05417733 від 10.07.2007 р.

З висновків акту вбачається, що позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про плату за землю», що і призвело до несвоєчасної сплати земельного податку, сплати його не в повному обсязі, а також порушення граничного строку сплати податкового зобовязання з земельного податку, чим позивачем були порушені норми ст. 17 Закону України «Про плату за землю»та п.п. 17.1.7 п.17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.07.2007 р. № 0006182312/0, яким визначено суму податкового зобовязання з земельного податку у загальній сумі 940271,83 грн., в тому числі основний платіж 626847,89 грн. та штрафної (фінансової) санкції 313423,94 грн., № 0006192312/0, яким позивача зобовязано сплатити суму штрафу в розмірі 18983,43 грн., № 0006212312/0, яким зобовязано позивача сплатити суму штрафу у розмірі 3291,99 грн., № 0006202312/0, яким зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 214637,82 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем зареєстровані земельні ділянки за адресами: вул. І.Кудрі, 5, площею 39042,64 кв. м., вул. Саперне поле, 9 а, площею 2510,98 кв. м. у Печерському районі м. Києва.

Позивачем в поданих до податкового органу уточнюючих розрахунках земельного податку за 2006 р. № 424250 від 10.01.2007 р., за 2007 р. за № 5953 від 31.01.2007 р. із зазначенням підстав землекористування ділянками було застосовано пільгу в розмірі 100 % за 2006 р. та за І квартал 2007 р. на земельну ділянку, яка використовується товариством для ведення господарської діяльності, на загальну суму 364805,09 грн. посилаючись на п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5 відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відвід земельної ділянки інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Академії Наук України УРСР під реконструкцію та розширення експериментально-виробничої бази інституту»№ 1780 від 26.11.1963 року» та рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1014/24 від 06.10.1975р. була відведена Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона, а не позивачу.

Також позивач посилається на те, що у листі Головного управління земельних ресурсів КМДА зазначено, що за позивачем право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5 не засвідчено жодним документом.

Таким чином, як стверджує позивач, він не є землекористувачем земельної ділянки та взагалі не зобовязаний сплачувати земельний податок за її користування.

Слід зазначити, що Головне управління земельних ресурсів згідно постанови КМУ від 01.08.2006 р. № 1066 «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю», Законом України «Про оренду землі»та спільною угодою від 29.12.2006 р. «Про співпрацю між Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної та Державною податковою адміністрацією м. Києва», надає земельно-кадастрову інформацію в розрізі адміністративних районів м. Києва в електронному вигляді ДПА у м. Києві, з зазначенням переліку власників чи орендарів земельних ділянок.

Відомості державного земельного кадастру, які на момент проведення перевірки та на час звернення до суду є чинними, а також податкові розрахунки по земельному податку за 2006 2007 роки спростовують вказані твердження позивача, адже свідчать про його статус як землекористувача вищезазначених земельних ділянок.

Користування пільгою по сплаті земельного податку передбачено п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якого звільняються від земельного податку, зокрема, вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що у 2006 році пільги по сплаті за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої ст. 12 Закону України «Про плату за землю», застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, закладів фізичної культури та спорту, а також спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженою наказом Держстандарту України від 22.11.1994 р. за № 288 організація, заклад, установа організаційна структура, яка не займається підприємницькою діяльністю, а фінансування робіт, повязаних з її діяльністю, здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету або місцевого бюджету адміністративно-територіальних одиниць.

Бюджетна установа орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Однак, згідно з даними довідки статистики позивач зареєстрований в державному реєстрі підприємств, установ, організацій України як Закрите акціонерне товариство, засноване на колективній власності з госпрозрахунковою формою фінансування.

Відповідно до розділу 4 Статуту позивача, товариство має власне майно, самостійний баланс, діє на засадах повного самофінансування та самоокупності, основна мета спрямована на одержання прибутку (п. 2.1 розділу 2 Статуту).

Відповідно до приписів ст. 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визначаються підприємства або інші субєкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Статтею 80 вказаного Кодексу передбачено, що до господарських товариств належать і акціонерні товариства.

Таким чином, згідно з установчими та реєстраційними документами позивач підпадає під визначення підприємства згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємство це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Згідно зі ст. 11 цього Закону, з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державною реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Стаття 12 вказаного Закону передбачає, що для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави.

Наукові установи включаються Міністерством України у справах науки і технологій до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру, користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України.

Згідно з Положенням про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженим постановою КМУ від 23.04.2001 № 380, науковим установам, включеним до зазначеного Реєстру, Міністерство освіти і науки України видає Свідоцтво встановленого зразка.

Отже, заклади науки, які включені до Державного реєстру наукових установ, що підтверджується наявністю Свідоцтва встановленого зразка, відповідно до чинного законодавства звільняються від сплати земельного податку.

До справи не додано доказів включення позивача у встановленому порядку до Державного реєстру наукових установ. Як встановлено судом, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»пов`язує право наукових установ на користування податковими пільгами відповідно до законодавства України з включенням до Державного реєстру наукових установ. Позивачем не надано доказів проведення державної атестації підприємства як наукової установи відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону.

З огляду на вищенаведене, позивач в 2006 р. І кв. 2007 р. не відповідач вказаним критеріям, а тому він не мав права використовувати пільги при нарахуванні та сплаті земельного податку.

Відповідно спірних податкових повідомлень-рішень, якими зобовязано позивача сплатити штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Підпунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 даного Закону, Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно ст. 17 Закону України «Про плату за землю»в редакції станом на 01.01.2004р. земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, а в редакції станом на 25.03.2005 р. щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В акті перевірки зафіксовано, що узгоджена сума податкових зобов`язань вказаних в податкових розрахунках по земельному податку сплачувались несвоєчасно.

Відповідно до пп. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Отже, враховуючи те, що позивачем узгоджена сума податкових зобов`язань вказаних в податкових розрахунках по земельному податку сплачувались несвоєчасно, то податковим органом цілком правомірно були застосовані штрафні санкції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0006192312/0, № 0006182312/0, № 0006212312/0, № 0006202312/0 від 20.07.2007р. не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 18.04.2008 р.