Рішення № 15562511, 16.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2011 Справа № 5024/330/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, м. Ужгород

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", м. Генічеськ Херсонської області

про стягнення 632692 грн. 60 коп.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № юр-03/11 від 05.01.11 р.

відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, дов. № 4 від 05.01.11 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28 квітня 2011 року строк вирішення спору продовжено до 17 травня 2011 року.

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача 630000 грн. передплати перерахованої відповідачеві за поставку коньячного спирту на підставі Договору поставки спирта коньячного 15/10 від 22 лютого 2010 року та 2692 грн. 60 коп. 3% за користування грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Договір поставки спирта коньячного 15/10 від 22 лютого 2010 року між сторонами не укладався, а перераховані позивачем кошти в сумі 630000 грн. є розрахунком за товар, який був раніше поставлений відповідачем позивачу на підставі Договору №133 від 03 листопада 2008 року. В додаткових пояснення від 10 травня 2011 року відповідач також повідомив, що на виконання умов Договорів №75/07 від 10.09.2007 року, №59/08 від 25.06.2008 року та №133 від 03.11.2008 року відповідач постачав відповідачу суміш купажу коньячного, необробленого. У зв'язку з неповним розрахунок позивачем за отриманий купаж за ним утворилась заборгованість в сумі 1898591 грн. 37 коп. У зв'язку з цим відповідачем здійснена позивачем оплата в сумі 630000 грн. зарахована в рахунок погашення заборгованості за вказаними вище Договорами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Як посилається позивач в жовтні 2008 року відповідач звернувся до нього з пропозицією укласти договір поставки суміші коньяку необробленого. Позивачем факсимільним зв'язком був направлений проект договору поставки спирта коньячного №15/10 від 22 лютого 2010 року за умовами якого, відповідач мав поставити відповідачу 6000 дал спирту коньячного 68% витримки 5 років загальною вартістю 2100000 грн. За умовами пункту 4.1. вказаного проекту договору позивач мав здійснити 30% передплату за поставлену партію товару, тобто 630000 грн.

Також позивач стверджує, що проект договору був підписаний відповідачем та повернутий позивачу також з допомогою факсимільного зв'язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи проект Договору поставки спирта коньячного №15/10 від 22 лютого 2010 року викладений як єдиний документ. Проте, сторони обмінялись лише його факсимільними копіями. Договору підписаного сторонами та скріпленого печатками не існує, що також підтвердили представники сторін в судовому засіданні.

При цьому, платіжним дорученням №287 від 22 лютого 2010 року позивач перерахував відповідачу 630000 грн. авансу за коньячні спирти.

Оскільки відповідачем поставка спирту коньячного здійснена не була, позивач звернувся до відповідача з вимогою №004 від 12 січня 2011 року про повернення 630000 грн. передплати до 01.02.2010 року.

Вказана вимога надіслана відповідачу 13 січня 2011 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №5412 від 13.01.2011 року.

У зв'язку з неповерненням відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 630000 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач поставки спирту коньячного, за який була здійснена 30% передплата, не здійснив, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути суму здійсненої 30% передплати. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 530, 693 ЦК України.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобовязання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобовязання, а саме: зобов'язання позивача здійснити у визначеному розмірі попередню оплату обумовленого товару та зобовязання відповідача з передачі відповідачу товару.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена відповідачу попередня оплата товару (коньячного спирту), що підтверджується платіжним дорученням №287 від 22 лютого 2010 року на суму 630000 грн.

Товар відповідачем позивачу поставлений не був, що не заперечується самим відповідачем.

З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобовязання щодо повернення отриманої попередньої оплати за товар у разі не виконання обов'язку з поставки товару, у звязку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 12.01.2011 р. за №004 з вимогою про повернення попередньої оплати, яка надіслана 13.01.2011 р. Відповідач повинен був повернути попередню оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 20.01.2011 р., чого зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобовязань з повернення попередньої оплати за товар, який не був поставлений. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 630000 грн. боргу.

Згідно статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач нарахував відповідачу за прострочення грошового зобов'язання у період з 01.01.2011 року по 21.02.2011 року 2692 грн. 60 коп. 3% річних.

Проте, як зазначено вище обов'язок щодо повернення попередньої оплати виник у відповідача 21.01.2011 року. У зв'язку з чим позивачем безпідставно нараховано відповідачу 3% річних починаючи з 01.01.2011 року.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних за період з 21.01.2011 року по 21.02.2011 року становить 1656 грн. 99 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача щодо існування між сторонами незавершених взаєморозрахунків, пов'язаних з виконанням інших договорів, відхиляються судом, оскільки до предмету спору не мають жодного відношення, ці обставини доказуванню та правовому аналізу в даній справі не підлягають.

Слід зазначити що, відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України "Про виноград та виноградне вино" купаж - суміш у певному співвідношенні різних виноматеріалів, коньячних спиртів з компонентами, встановленими технологічними інструкціями для надання вину, коньяку України типовості, забезпечення випуску стабільних за своїми органолептичними і фізико-хімічними показниками вин і коньяків України. Технологічна операція приготування купажу має назву - купажування, а вина мають назву - купажовані.

Згідно ж ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", спирт коньячний - спирт, отриманий шляхом переробки коньячних виноматеріалів за спеціальною технологією для подальшої багаторічної витримки в контакті з деревиною дуба.

Предметом договорів, на які посилається відповідач як на підставу існування заборгованості є поставка суміші купажу коньяку необробленого, тоді як передплата позивачем здійснювалась за поставку коньячного спирту.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (код ЄДРПОУ 00233709, вул. 40 років Перемоги, буд. 2А, м. Генічеськ Херсонської області, р/р 26000117485 ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" (код ЄДРПОУ 00412122, вул. Тимірязєва, буд. 19, м. Ужгород, р/р 26003012900001 в АТ "КомІнвестБанк, м. Ужгород, МФО 312248) - 630000 грн. боргу, 1656 грн. 99 коп. 3% річних, 6316 грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 18.05.2011 р.