Рішення № 15562472, 16.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2011 Справа № 5024/595/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" від імені якої по дорученню виступає Херсонська філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Сінтекс,ЛТД"

про стягнення 5040 грн. 33 коп. та зобов'язання укласти договір

за участю стажиста на посаді пом. прокурора - Жужа Н. М. посв. № 35 від 03.03.2011 р.:

представників сторін:

від позивача - провідний ю/к ОСОБА_1 дов. № 133 від 22.04.2011 р.

від відповідача - представник ОСОБА_2 дов. № 21-04 від 21.04.2011 р.

Заступник прокурора Суворовського району м. Херсона в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" від імені якої за дорученням виступає Херсонська філія Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення штрафу у сумі 5040 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Сінтекс, ЛТД" та зобов'язання укласти договір.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не надав, але надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 12.05.2011 р. до 16.05.2011р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі директора Херсонської філії та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Сінтекс, ЛТД" 22.05.07 було укладено договір № 251 прямого лізингу.

Згідно з укладеним договором фінансового лізингу від 22.05.07 №251 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Сінтекс, ЛТД" отримало в лізинг комбайн зернозбиральний КЗС-9-1 "Славутич", зав. № 698 на суму 252016,52 грн.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що зазначений договір за своєю природою є договором лізингу, правовідношення за яким урегульовані ст. 292 Господарського кодексу України.

Відповідно до цієї статті лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавець) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Пункт 2 ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.97 передбачає, що предмет лізингу підлягає страхуванню, а витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач.

В порушення вказаних норм та п.п. 6.1, 6.2 вказаного договору лізингу відповідачем не застрахована вказана сільськогосподарська техніка.

Позивачем 24.02.11 відповідачу була направлена вимога щодо страхування предмету лізинг в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, де передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дана вимога до теперішнього часу відповідачем не виконана.

Відповідно до п. 7.2 вищезазначеного договору, за порушення зобов'язань, визначених договором, Лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмету лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку по виконанню умов договору.

У зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу суму штрафу по вищевказаному договору у розмірі 5040,33 грн. та звернувся до суду з позовом про її стягнення.

При розгляді справи судом вивчені умови договору, зокрема п.п. 6.1,6.1 договору та встановлено, що за умовами договору Лізингоодержувач (відповідач у справі) не приймав на себе договірних зобов'язань щодо страхування предмету лізингу, хоча таке зобов'язання передбачено наведеною норму ЗУ "Про фінансовий лізинг".

Судом встановлено, що після укладення договору сторони не вносили буд-які зміни до нього, в тому числі, зобов'язання Лізингоодержувача застрахувати предмет лізингу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язана вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, як витікає із договору на підставі аналізу чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що у відповідача не виникло договірного зобов'язання щодо страхування предмету лізингу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) як учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним виконання господарських зобов'язань.

Із наведеного випливає, що штрафні санкції, які передбачені договором можуть бути застосовані щодо не виконання договірних господарських зобов'язань. Якщо такі зобов'язання не приймались стороною за договором, то за не виконання зобов'язань, які урегульовані нормами чинного законодавства не можуть бути застосовані договірні штрафні санкції.

Суд спростовує доводи позивача, що направлена вимога про проведення страхування предмету лізингу заявлена в межах умов договору на підставі ст. 530 ЦК України наступним.

Відповідно до зазначеної норми визначений порядок виконання зобов'язання, якщо договором не визначений строк його виконання. Як витікає із договору лізингу, зобов'язання щодо проведення страхування предмету лізингу взагалі не визначалось сторонами, тому листом-вимогою не може бути визначено термін його виконання.

Судом оглянуто умови п.6.3 договору на підставі якого позивач нарахував штраф відповідачеві. Відповідно до зазначених умов штраф у розмірі 2% від вартості предмету лізингу нараховується Лізингодавцем за неукладення чи ненадання договору застави/страхування Лізингоодержувачем.

Суд погоджується із доводами відповідача, що зазначений пункт не визначає предмету застави чи страхування, тому не може бути застосований у правовідносинах сторін за невиконання умов договору страхування предмету лізингу, як би такі були передбачені за договором від 22.05.07

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем та прокурором не доведені позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, тому відмовляє у задоволенні позовних цих вимог.

Оскільки позивач також просить суд зобов'язати відповідача укласти договір страхування комбайна зернозбирального КЗС -9-1 " Славутич", зав. 698.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує ст.13 ЗУ " Про фінансовий лізинг", за яким лізингоодержувач зобов'язаний застрахувати предмет лізингу, та ст.530 ЦК України.

Із огляду на надані докази суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки, дійсно за ст.13 ЗУ " Про фінансовий лізинг" таке зобов'язання існує у відповідача за законом.

Однак, позивач вимагав його виконання як договірне зобов'язання терміни якого не визначені договором, що підтверджується вимогою від 24.02.11 Як судом було встановлено раніше такого зобов'язання за договором № 251 від 22.05.07 відповідач не приймав. Тому суд вважає, що позивач не вчинив дії до спонукання відповідача укласти договір страхування, що ґрунтується на законі, відсутні докази ухилення відповідача від виконання вимог закону та наявності спору між сторонами з цього приводу, тому звернення прокурора та позивача з цією позовною вимогою до господарського суду є передчасним.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.05.2011р.